Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення дітей дошкільного віку

Водночас дитина сама має почуття  любові і ніжності до своїх близьких, співчуває їм, проявляє турботу.

Спілкування в групі однолітків суттєво відображається на розвитку особистості диини. Від стилю спілкування, від статусу серед однолітків, залежить наскільки дитина почуває себе спокійною, задоволеною, в якій мірі вона засвоює норми стосунків з однолітками.

В мовній комунікації  старших дошкільників з ФФН були виявлені наступні особливості: для даної категорії дітей властиі ті ж закономірності, що для дітей з нормальним мовленням, тобто в групі дітей рівень сприятливх взаємовідносин є достатньо високим, кількість «прийнятих» дітей значно перевищує кількість «ізольованих»», «відторгнутих». Серед «ізольованих» частіше за все виявляються діти, які недостатньо володіють комунікативними засобами, знаходяться в стані неуспішності у всіх видах діяльності. Спроби спілкування таких дітей з однолітками не призводять до успіху, а нерідко закінчуються спалахами агресивності зі сторони «ізольованих».

Лідерство забезпечують такі якості особистості: успіх у  всіх видах діяльності та достатній  рівень сформованості мовних умінь. Крім того становище дитини в колективі  однолітків тісно пов’язане зі ступенем  важкості мовного дефекту. Так, діти які займають високе становище в системі міжособистісних відносин, зазвичай, мають порівняно гарно розвинену мову, в той час, як серед дітей, які мають низький соціальний статус, є діти з позитивними якостями особистості, гарною поведінкою, але з більш важким дефектом, який є визначним в ієрархії міжособистісних відносин.

В літературі відмічається, що діти з дизартрією, ринолалією, часто  відмовляються від мовного контакту, вдаються до різних хитрощів, маскуючи дефект [Усанова, с. 302]

Дитина до кінця дошкільного  віку вчиться таким емоціям і  почуттям, які допомагають їй встановити продуктивні взаємовідносини зі своїми однолітками і з дорослими. У неї також формуються основи відповідального ствлення до результатів  своїх дій і вчинків. Відповідальність породжує почуття співучасті у спільній справі, почуття обов’язку.

У цьому віці дитина здатна розуміти моральний зміст відповідальності. Залежно від ступеня розвитку цього почуття, вона так само буде ставитись до своїх нових шкільних обов’язків.

Характер і  особистість. До кінця дошкільного віку більшість рис характеру в дитини є повністю сформованими, вони сформувались в процесі навчання в дошкільному закладі та спілкування з оточуючими. Якщо сформовані риси характеру будуть відповідати новим умовам життя дитини, то їй буде легко адаптуватися в школі і ці риси характеру будуть в подальшому вдосконалюватися. Але якщо сформовані риси не відповідають новим вимогам і нормам, то дитині необхідно буде пережити процес надзвичайно болісний для самооцінки і самовизначення – ламання характеру.

В процесі свого психічного розвитку дитина оволодіває властивими людині формами поведінки прийнятими у суспільстві. Діти 6-ти років вже  володіють здатністю до довільної  поведінки. У них вже формовані деякі свідомо контрольовані вирази обличчя, міміка, жести. Наприклад, «чесний» вираз обличя з відкритим поглядом, зверненим в очі дорослому поглядом, спеціально демонструє дорослому що в дійсності дитина щось приховує. Хоча в цілому мімічні реакції дитини в цьому віці залишаються достатньо безпосередніми.

В старшому дошкільному  віці дитина все більше хоче бути визнаною як дорослими так і однолітками. Якщо визнання з боку дорослих виражається у підтримці та схваленні, то у відносинах з однолітками для дитини важливі як моменти взаємної підтримки, так і змагання. Тут потреба у визнанні прявляється в двох планах: з одного боку дитина хоче «бути як всі», а з іншого – «бути кращою за інших». Прагнення «бути як всі» в певній мірі стимулює розвиток дитини і підтягує її до загального середнього рівня. Однак прагнення «бути кращою, ніж інші» можуть супроводжувати негативні компоненти, такі, наприклад, як обман, заздрість, які за умови неправильного до них відношення з боку дорослих можуть стати рисами характеру особистості дитини.

 Крім того, пі впливом відношення дорослих, однолітків, своїх дій, вчинків, успіхів і невдач дитина володіє достатньо сильною самооцінкою. Яка ця самооцінка залежить від ставлення оточуючих і думок самої дитини. Старші дошкільники, зазвичай, правильно усвідомлюють свої переваги і недоліки, враховують відношення до них інших людей. В цьому віці діти прекрасно усвідомлюють, що впертість це порушення норм поведінки і проявляють її тільки стосовно тих дорослих, які йдуть на поступки. Дослідження самооцінки дозволило встановити найбільш значимі відмінності в самооцінці дівчаток і хлопчиків з нормальним і порушеним мовленням.

Діти з ФФН помічають  в себе такі ж позитивні якості, однак вони менш комунікабельні і  щасливі. Також вони усвідомлюють, що причиною їх некомунікабельності є мовна вада, однак хлопчики не вважають себе неповноцінними в такій мірі як дівчатка. В більшості випадків багато із своїх рис характеру діти не помічають і не оцінюють і частіше за все не фіксують увагу на негативних рисах характеру, а позитивні дещо переоцінюються. В цьому проявляється тенденція в самохарактеристиці наближуватися до ідеального образу [усанова, с.324].

Воля. Дитина старшого дошкільного віку здатна в достаній мірі керувати своєю поведінкою. В неї сформовані цілеспрямовані дії, вміння утримувати ціль в центрі уваги, а також вміння підпорядковувати свої дії мотивам, котрі значно віддалені від мети дії, зокрема мотивам суспільного характеру. Однак, якщо діяльність складна і тривала у часі, то діти 6-ти років пам’ятають про ціль і підпорядковують їй свої дії тільки в присутності дорослого. В цьому віці суттєвим досягненням в розвитку особистості дитини є переважання мотиву «Я повинен» над мотивом «Я хочу».

Ігрова діяльність. Для дітей-дошкільників з ФФН, ігрова діяльність зберігає своє значення і роль як необхідна умова всебічного розвитку їх особистості та інтелекту. Однак недоліки звуковимови, а також зміна темпу мови, її плавності – все це впливає на ігрову діяльність дітей, породжуючи певні особливості поведінки під час гри. Так, наприклад, діти зі складними формами функціональних дислалій, ринолалій і дизартрій нерідко втрачають можливість спільної діяльності з однолітками у грі через неправильну звуковимову, невміння висловити свою думку, страх виглядати смішними, хоч правила і зміст гри їм доступні. Слабкість умовно-рефлекторної діяльності, повільне формування диференціацій, нестійкість пам’яті утруднюють включення цих дітей в колективні ігри. Порушення загальної та мовної моторики, особливо у дизартриків, викликає швидку втомлюваність дитини у грі.

Ігрова діяльність дітей  з патологією складається при  безпосередньому впливі дорослого  і обов’язкового щоденного керівництва  нею. На перших етапах ігрові дії протікають при дуже обмеженому ігровому спілкуванні, що зумовлює скорочення об’єму ігор і їх сюжетну обмеженість. Основні свої знання і враження діти отримують лише в процесі цілеспрямованої ігрової діяльності.

Отже, дошкільний вік – є періодом інтенсивного розвитку мовлення та інших психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви та ін.). Проте у дітей з ФФНМ можуть виникати труднощі в процесі їх формування. Зокрема, у дітей спостерігаються труднощі зорового сприймання при ускладненні завдань (взнавання предметів в умовах накладання, зашумлення). Вони часто відчувають трудність у диференціації понять «справа», «зліва», труднощі орієнтування у власному тілі. Недоліки наочно-образного мислення у дітей з ФФН можуть мати як вторинний, так і первинний характер. Увага таких дітей характеризується певними особливостями: нестійкістю, більш низьким рівнем довільної уваги. У дітей цієї категорії помітно знижена слухова пам’ять і продуктивне запам’ятовування. У дошкільному віці ігрова діяльність зберігає своє провідне значення  для повноцінного розвитку особистості дитини. Але часто (особливо за умови тяжкості дефекту) діти з ФФН втрачають можливість спільної діяльності з однолітками у грі через неправильну звуковимову, неможливість висловити свої думки, страх видатись смішними. Мовлення дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком характеризується такими особливостями:

- недиференційована вимова пар або груп звуків;

- заміна одних звуків іншими, такими що мають більш просту артикуляцію і викликають менше труднощів у вимові для дитини;

- змішування звуків. Це явище характеризується нестійким вживанням цілого ряду звуків в різних словах.

Проте всі порушення  у дітей з ФФН характеризуються стійкою тенденцією до компенсації і за умови правильної, цілеспрямованої колекційної роботи успішно долаються.

 

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження стану мови дошкільників з ФФНМ

2.1 Методи дослідження  фонематичних процесів у дітей

Дослідження фонематичних процесів у дітей старшого дошкільного віку проводилось у вересні 2009-2010 н.р. на базі ДНЗ №11 м. Луцька. Біологічнй вік обстежуваних – 5- 5,5 років.

Для цього були використані  методики розроблені Волковою Л.С., Голубєвою Г.Г., Коноваленко В.В., Коноваленко В.С. Обстеження включало в себе п’ять завдань:

Перше завдання. Обстеження сприймання і диференціації ізольованих звуків.

Інструкція: Давай пограємо. Слухай мене уважно. Якщо ти почуєш звук с (ш, з, к) плесни у долоні. Дитині пропонується ряд звуків і плеснути в долоні на певному звуці.

Матеріалом для обстеження є ряди звуків, які логопед вимовляє ізольовано: н, п, с, д, з, ш, ч, в, с, ж, ц, т, ф

л, к, ш, р, м, с, щ, ш, л, ч, р, м

б, г, ч, м, л, н, к, р, п, р, д, л, т

ш, х, с, т, ж, щ, з, ш, ч, п, м, ш

Друге завдання. Обстеження сприймання і диференціації звуків у складах.

Дитині пропонують послухати  і повторити за логопедом серії  з двох-трьох складів.

Обстеження проводиться  на матеріалі з серії двох-трьох  складів (приголосний – голосний) і включає в себе диференціацію  складів, які мають: акустично схожі, але артикуляційно далекі звуки; артикуляційно та акустично близькі звуки; артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки.

па – ба	па – ба –  па
та – да	та – да – та
ка – га	га – ка – ха
ва – фа	ва – ва –  фа
ша – са	ша – са –ша
ра – ла	ра – ла –  ро
ца – тя	ца – тя –  тя
фо – ву	фо – ву –  фи
ха – ка	ха – ка –  хо

Третє завдання. Обстеження диференціації слів квазісимволів.

Дитині показують пару предметних картинок і пропонують показати ту, яку називає логопед.

Інструкція: давай пограємо. Я називатиму картинки, а ти показуй.

Обстеження проводиться  на матеріалі слів квазімонімів, які містять: артикуляційно далекі, але акустично близькі звуки (мишка – миска), артикуляційно близькі, але акустично далекі звуки (лак – рак), артикуляційно і акустично близькі звуки (дрова – трава): мишка – миска, коза – коса, рак – лак, трава – дрова, сапка – шапка, качка – тачка.

Четверте завдання. Обстеження диференціації і сприймання звуків в словах.

Інструкція: перед тобою  лежать картинки, я їх називатиму, а ти вибери ті в яких ти чуєш звук з (ш,ч,б). Дитині пропонується відібрати картинки із заданим звуком.

Матеріалом обстеження служать картинки із зображеннями предметів: собака, сосна, колесо, ніс, стілець; зуб, замок, коза, зірка; шапка, кішка, миша, школа, груша, жук, ніж, абажур, пожежник; ланцюг, цвях, палець, рукавиця; ключ, хлопчик; щітка, ящик, ящірка; собака, зуби, яблуко, метелик, бублик, барабан, вода, диня, двійка, олівець, голова, нога, очі, голка, папір, верба, сова, корова, стіл, намет; рука, сокира, горобець, брови, дріт, лимон, будинок, малина, мухомор, сани, баран, ванна, книга, ліхтар, шафа, муха, туфлі.

П’яте завдання. Обстеження здатності до елементарного звукового аналізу.

Інструкція: зараз я  називатиму тобі слово, а ти відповідай який звук знаходиться на початку (кінці) слова. Відповідай де знаходиться звук ( д, ж, і т.д)  - пропонуються слова з шуканим звуком в середині слова. Дитині пропонується на слух визначити який звук знаходиться на початку, середині і кінці слова.

Для прослухування пропонуються дво – і трискладові слова, з прямим і зворотним складом на початку і кінці слова, з шуканим звуком в середині слова. Нами підбиралися слова в яких шуканий звук виявлявся непорушенним для кожної конкретної дитини. Аналіз порушених у вимові і сприйнятті дитини звуків виключався повністю.

Шосте завдання. Обстеження диференціації правильного звуку і звуку, який вимовляється спотвореного.

Інструкція: давай пограємо в «телефон» я бути вимовляти слово, а ти скажи, правильно я його вимовляю чи ні. Дитині пропонується на слух визначити правильно чи ні логопед промовляє слова.

Логопед вимовляє слова (рама, коса, мило, диван, м’ячі, шуба, хліб) зі звуками, які дитина вимовляє спотворено або змінено, імітуючи а) вимову дитини, б) дефекти яких немає в мові дитини, в) правильну вимову.

2.2 Аналіз результатів  дослідження

В обстеженні брали участь двоє дітей, які відвідують логопедичний пункт у ДНЗ №11 м. Луцька.

Після проведення першого  завдання нами були отримані такі результати. Андрійко М. відчував труднощі у розпізнаванні звуків, які порушені у його мовленні (с, ш, р), а також звуків, які у його мовленні не порушені (д). Хлопчик також не міг розрізнити на слух звук а. Тоді йому була надана допомога логопеда: під час називання звуків логопед плескав у долоні разом з дитиною, коли звучав звук а.