Форми та засоби профілактики ВІЛ-СНІДу

ЗМІСТ 

ВСТУП....................................................................................................................... 
РОЗДІЛ I . ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВІЛ-СНІДу В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ                                                                 1.1. Соціальна профілактика негативних явищ як напрям соціальної роботи з молоддю …………………………………………………………………………… 
1.2. Загальні відомості про ВІЛ-СНІД як захворювання...................................... 
1.3. Аналіз проблеми профілактики ВІЛ-СНІДу в сучасній науці....................... 
Висновки до першого розділу ................................................................................ РОЗДІЛ I I. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ВІЛ/СНІДу 
В  МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ 
2.1. Зміст та форми реалізації профілактики поширення ВІЛ/СНІДу серед молоді...................................................................................................................... 
2.2 Технології виховної роботи в освітніх закладах, як форма протидії поширенню епідемії.............................................................................................. 
2.3. Профілактика ВІЛ/СНІД рівними серед рівних шляхом поширення освіти навикам здорового способу життя..........................................................................  
Висновки до другого розділу ................................................................................. 
ВИСНОВКИ.............................................................................................................. 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 
ДОДАТКИ................................................................................. .............................. 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сучасна наука розглядає здоров'я особистості як складній феномен глобального значення, котрий містить філософський, соціальний, економічний, біологічний, медичний аспекти і виступає як індивідуальна й суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем, яке, у свою чергу, постійно змінюється. Тобто, за сучасними уявленнями, уже не розглядається як суто медична проблема. Більше того, вважається, що комплекс медичних аспектів становить лише малу частину феномена здоров'я. Так, узагальнені підсумки численних наукових досліджень залежності здоров'я особистості від різних чинників впливу доводять, що рівень розвитку й стану системи охорони здоров'я у будь-якому суспільстві зумовлює, в середньому, лише близько    10 %  всього комплексу впливів. Решта 90 % припадає на умови зовнішнього середовища (близько 20 %), на спадковість (близько 20 %) і найбільша – на спосіб життя (50 %). За оцінкою медиків, практично здоровими закінчують школу лише 5-7 % учнів. Останніми роками відбувається активний процес зменшення віку курців . Вже до 18 років 82 % юнаків та 72 % дівчат мають досвід куріння, що не може не впливати на стан їхнього фізичного здоров'я та розвитку. Поступово зростає офіційно зареєстрований рівень споживання алкоголю. Тільки з 1995 по 2004 рр. кількість спожитого алкоголю на душу населення виросла на 88 %, тобто майже удвічі. Основні причини, які приводять до поширення шкідливих звичок є: просто зацікавленість, пропозиції друзів та бажання розслабитись.

Дослідження останніх років показали, що середній вік в якому відбувається перший сексуальний контакт у юнаків – 16,5 років, а у дівчат – 17 років. Саме ранній початок статевого життя підвищує ризик зараження інфекційними хворобами. За останні роки спостерігається невтішна тенденція зростання вживання наркотичних речовин, оскільки з більш ніж 90 тис. зареєстрованих споживачів наркотиків 6 тис. – неповнолітні. Поширення наркоманії підвищує загрозу ураження ВІЛ-інфекцією та захворювання на СНІД. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих – молодь, відбувається зростання кількості ВІЛ-інфікованих підлітків. Здоров'я дітей – основа розвитку держави. Тому саме соціальні аспекти збереження здоров'я мають істотно більше значення в дитинстві, ніж у подальших вікових групах.

Урядом нашої держави серед пріоритетних напрямів у профілактиці ВІЛ/СНІДу визначена інформаційно-просвітницька робота з дітьми і молоддю. Як було зазначено, саме на цій категорії населення потрібно ставити основний акцент. 
Тому увагу в такій роботі школа і вчитель мають зосереджувати на формуванні в молодого покоління здорового способу життя, системи високих життєвих цінностей, як одного з пріоритетних напрямків виховної роботи школи у відповідності до концепції національного виховання. 
Вивченням явища профілактики ВІЛ/СНІДу в учнівському та молодіжному середовищі займалися такі сучасні вітчизняні вчені: О. Балакієва, Д. Варивончик, О. Ганюков, Г. Говорун, Л. Гриценюк, І. Звєрєва, М. Зимівець, В. Лях, В.Петрович. 
       Зважаючи на теоретичну та практичну значущість даної проблеми, темою дослідження виступають: ,, Зміст, форми і особливості профілактики  ВІЛ\СНІД молодіжному середовищі” 
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному застосуванні різних форм і методів профілактики ВІЛ/СНІДу в загальноосвітніх інституціях. 
Завдання дослідження: 
-    вивчити соціально-психологічні причини поширення ВІЛ-інфекції серед шкільної молоді; 
-  структурувати та систематизувати інформацію про новітні стратегії , форми та методи соціальної роботи з профілактики ВІЛ/СНІД в учнівському та молодіжному середовищі; 
-  аналізувати та розкрити сутність освіти „ рівний-рівному” , як методу навчання навикам здорового способу життя; 
-   вивчити основні ази профілактичної діяльності в системі соціальних служб

та благодійних фондів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВІЛ-СНІДу В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ                                                                

1.1. Соціальна профілактика негативних  явищ як напрям соціальної  роботи з молоддю                                                                                    

       На сучасному етапі розвитку  українського суспільства особливої  актуальності набуває ввесь комплекс  проблем, пов’язаних з соціальним  здоров’ям людини, яке являється результатом певного етапу соціалізації і предметом подальшого особистісного росту та розвитку. Перехідний період у розвитку України призвів до зміни моральних загальноприйнятих норм і цінностей. Українське суспільство напряму зіштовхнулось з проблемою пошення шкідливих звичок в молодіжному середовищі, що є результатом швидких темпів розповсюдження захворювання ВІЛ-СНІДу. Дана проблема потребує невідкладного втручання державних соціальних служб, установ та інституцій щодо попередження поширення негативних явищ у молодіжному середовищі. Тому провідним напрямом в даній ситуації є профілактична робота [14].

Профілактика (у пер. з грецької — попередження) є складовою частиною будь-якої діяльності. Вона включає комплекс заходів, які повинні попередити погіршення стану об’єкта діяльності й виникнення проблем. Особливо профілактика є актуальною щодо соціальних проблем та негативних соціальних явищ, запобігти яким часто простіше, ніж подолати їх негативні наслідки.

       Соціальний педагог у своїй роботі застосовує такі види профілактики, як:

- психолого-педагогічна профілактика  –  це система запобіжних заходів,

зв'язаних з усуненням зовнішніх причин, факторів і умов, що викликають ті чи інші недоліки в розвитку дітей. Здійснюється на тлі загальної гуманізації педагогічного процесу. Однак, досить часто порушуються елементарні права дитини, що передбачає включення в профілактичну роботу систему заходів для соціального захисту дитинства;

- соціально-педагогічна профілактика – це система заходів соціального

виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків і сприятливих проявів різних видів її активності;

- соціальна профілактика — діяльність, спрямована на попередження

виникнення та розвитку негативних соціальних явищ, соціальних проблем і проблем особистості. Вона передбачає виявлення, усунення або нейтралізацію соціальних і психологічних чинників, що призводять до появи та загострення проблеми. Профілактика є одним з основних напрямів соціальної роботи й здійснюється як складовий елемент роботи з окремим випадком, як самостійна діяльність.

Соціальна профілактика має на меті зусилля, спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження ускладнення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля.

Метою соціальної профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі є створення умов для уникнення чи подолання проблем, для повноцінного розвитку і життєдіяльності молодих людей та задоволення ними своїх потреб у такий спосіб, що не призводить до негативних наслідків.

Об’єктом (цільовими групами) профілактики виступають як окремі особи, соціальні групи, верстви населення, котрі страждають або можуть постраждати від проблем та негативних явищ, так і ті, що своїми діями, поведінкою, способом життя спричинюють проблеми, а також особи, соціальні групи і організації, від дій яких залежить подолання причин негативних явищ та їх наслідків.

Загальна профілактика охоплює широкі верстви не лише дітей та молоді, але й суспільства в цілому. Метою її є подолання загальних, універсальних причин негативних явищ. Спеціальна профілактика спрямовується на ті групи дітей і молоді, які знаходяться в особливих умовах, що збільшують ризик виникнення та загострення проблеми (групи ризику). Індивідуальна профілактика спрямовується на окрему особистість і має на меті подолання специфічних для неї чинників проблем.

Залежно від того, на якому етапі розвитку негативного явища та його впливу на представників цільової групи відбуваються профілактичні заходи, виділяють такі види профілактики:

● первинну профілактику — діяльність, спрямовану на попередження виникнення певного негативного явища та проблем, пов’язаних із ним, в середовищі певних груп дітей, підлітків та молоді;

● вторинну профілактику — діяльність, спрямовану на попередження загострення негативних явищ та їх наслідків серед дітей та молоді, які вже зазнали цього негативного впливу (наприклад, серед таких, яким властиві певні захворювання, котрі відрізняються ризикованою, адиктивною чи девіантною поведінкою);

● третинну профілактику — роботу, спрямовану на попередження рецидивів проблеми чи негативного явища в осіб, які постраждали від них і проходять реабілітацію (наприклад, лікуються від наркотичної залежності, відбули покарання за скоєний злочин тощо).

Розрізняють загальну та спеціальну профілактики. Загальна профілактика полягає у здійсненні попереджувальних заходів, спря-мованих на виникнення певних проблем у майбутньому людини (профілактика, спрямована на попередження негативної ризикованої поведінки підлітків). Спеціальною профілактикою називається система заходів, спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ в поведінці людей (профілактика наркозалежної поведінки, профілактика небезпечної статевої поведінки тощо).

Соціальна профілактика негативних явищ може здійснюватись на рівні всього суспільства, окремого регіону, макросередовища (макрорівень), окремої соціальної групи, установи, організації, мікросередовища (мікрорівень), окремого індивіда (індивідуальний рівень). Профілактична робота на макрорівні реалізовується у вигляді комплексних профілактичних програм, компаній у засобах масової інформації, масових заходів, координованої діяльності мережі установ та організацій. На мікрорівні профілактика здійснюється у вигляді спеціальних програм, заходів і окремих дій в межах установ, організацій та за місцем проживання. Індивідуальний рівень профілактики — робота, що проводиться спеціалістами та волонтерами з окремими особами.

Суб’єктами профілактики негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі виступають як спеціально створені організації, фахівці, так і будь-яка установа, окремі особи, зацікавлені у попередженні й подоланні проблем і наділені необхідними для цього ресурсами. Так, профілактикою негативних явищ у молодіжному середовищі займаються установи освіти, охорони здоров’я, правоохоронні органи, соціальні служби для молоді та громадські організації. Проте профілактика буде ефективною лише тоді, коли об’єкт профілактичного впливу (діти і молодь) сам виступить суб’єктом профілактики. Отже, необхідною умовою соціальної профілактики є комплексність і координованість дій всіх суб’єктів профілактики на всіх рівнях, залучення до попередження проблем представників цільових груп.

Основними формами організації профілактичної діяльності є профілактичні програми та профілактичні заходи. Профілактичний захід — спеціально організована взаємодія виконавців профілактичної роботи (фахівців або волонтерів) і представників цільової групи, спрямована на попередження соціальної проблеми чи подолання окремих її чинників. Профілактична програма — спеціально розроблений комплекс (система) заходів, спрямованих на попередження конкретної соціальної проблеми (або декількох пов’язаних між собою проблем). Профілактичні програми дозволяють у повному обсязі реалізувати технологію комплексної соціальної профілактики. Як правило, програмою передбачаються дії у різних напрямах профілактики та залучення до її реалізації фахівців різних спеціальностей, співпрацю установ та організацій, що зацікавлені у попередженні проблеми. Окремі профілактичні заходи дозволяють вплинути на обмежену кількість чинників проблеми. Здебільшого вони будуть ефективні лише у комплексі з іншими заходами у процесі реалізації профілактичної програми. Організовувати профілактичну роботу лише у формі окремих, не пов’язаних між собою заходів доцільно тоді, коли причини проблеми носять поверховий характер, не пов’язані зі світоглядом і способом життя цільової групи, а їх усунення не потребує значних змін соціального середовища.