Форми та засоби профілактики ВІЛ-СНІДу

Ми переглянули деякі організаційні форми, що можуть стати у пригоді для проведення профілактичної роботи. Уу пишуть, що завданням профілактичної роботи не є суто викладання необхідної інформації, а радше постійне розширення уявлень вихованців щодо проблеми ВІЛ/СНІДу. Тому, плануючи низку заходів у контексті профілактики ВІЛ/СНІДу, слід звертатися до різноманітних жанрів, глибше досліджувати тему, шукати в ній нюанси. Можна запропонувати зацікавленим вихованцям самостійну роботу, варто звертатися за допомогою до спеціалістів, залучати батьків. І головне – ам'ятати, що ця робота потребує певної системності й постійного розвитку [12, c.43-47].

Звернемо увагу також на дати. 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом (проголошено 00Н 1988 р.). Третя неділя травня — День пам'яті людей, що померли від СНІДу. У ці дні світова громадськість виражає свою підтримку щодо зусиль суспільства з боротьби зі СНІДом. Але профілактична робота не має відбуватися лише два рази на рік - це наша постійна турбота.

Отож, впровадження новітніх технологій у виховну роботу школи, співпраця педагогів із працівниками соціальних служб, сприятиме поширенню просвітницької діяльності серед шкільної молоді.

Інформаційна кампанія як система заходів.

      Однією з форм профілактичної роботи щодо ВІЛ\СНІД та інших негативних явищ є інформаційна компанія – комплексна система заходів, обєднаних загальною стратегічною метою і проведених у визначений, обмежаний час. Інформаційна кампанія впливає на визначені групи населення (так звані цільові групи) за допомогою різних засобів і каналів масового й індивідуального інформування й навчання з метою спонукання до прийняття нових, корисних для них самих і для суспільства моделей поведінки у визначеній галузі життя [13, с.52-66].

Розробка інформаційної кампанії базується на моделі зміни поведінки, відповідно до якої нова значуща інформація стає для людини стимулом до зміни поведінки.

Інформування цільової групи впливає не тільки на рівень її поінформованості щодо деяких фактів, а на формування позитивного ставлення до пропагованих норм поведінки. Воно спонукає до зміни ризикованої поведінки (приміром, у плані інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)) на безпечнішу.

Інформаційні кампанії у сфері профілактики ВІЛ-інфекції мають три оновні цілі:

- передача достовірної інформації, тобто поліпшення знань у галузі ВІЛ\СНІДу;

- створення особистісного ставлення до проблеми (позитивного ставлення для збереження здоровя і безпечної поведінки, толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих людей);

- формування навичок і моделей безпечної поведінки [4, 35-42].

Крім того інформаційні кампанії стимулюють суспільні дискусії, ініціюють обговорення певних тем у засобах масової інформації, у владних стоуктурах, серед населення. Створене дискусійне поле сприяє інтенсивному обміну інформацією з проблем, що дає можливість інформувати більшу аудиторію. 
        Проведення інформаційних кампаній стимулює інтерес окремих осіб і всього суспільства до одержання інформації про ВІЛ- інфекцію та СНІД і таких послуг, як діагностика лікування і профілактика інфекції, що передаються статевим шляхом. jjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjj 
          Інформаційна кампанія обмежана в часі: результати кампанії оцінюються заздалегідь визначеними показниками; широке охоплення цільової групи в рамках кампанії забезпечується за рахунок використання різних засобів і каналів передачі інформації; кампанія складається з кількох елементів, що повязані однією загальною ідеєю й повідомленням кампанії; усі елементи кампанії (відеоролик, аудіоролик, брошури, плакати тощо) мають єдине дизайнерське рішення і звуковий супровід, що робить їх пізнавальними й цілісними; кампанія складається з комплексу взаємозалежних заходів, що виконуються у певній послідовності й підсилюють одне одного.

Під час кампанії використовуються різноманітні рекламні носії та канали передачі обраного повідомлення.

Вимоги до організації ефективної інформаційної кампанії.

 Інформаційна кампанія має поглиблювати знання, впливати на поведінку і ставлення цільової групи до певного явища, що можна розпочати в конкретних ситуаціях. Слід чітко визначити цільову групу, на яку спрямована інформаційна кампанія. Сегментація (розподіл на дрібніші підгрупи) дає змогу розробити повідомлення, спрямовані на певні цільові аудиторії. Цільова група має залучатися до участі в розробці й реалізації інформаційної кампанії. Думки представників цільової групи обовязково мають враховуватися під час розробки послання кампанії, дизайну буклетів, плакатів, аудіо-і відеороликів, вибору інформаційних каналів. Їх можна залучати до проведення окремих акцій і заходів кампанії. 
Ідеї й послання (тексти, звернення, повідомлення) використані в інформаційній кампанії, мають бути зрозумілі адресантам. Вони повинні створюватися з урахуванням особливостей мови ( жаргону, сленгу) , способу життя, мислення, ціностей й культурних традицій цільової групи. 
Загальне налаштування й основні послання інформаційної кампанії мають бути в позитивному ключі і спонукати до конкретних дій, спрямованих на збереження здоровя [3, c.11-15].

Під час інформаційної кампанії для поширення повідомлень і закликів слід задіяти кілька каналів комунікації. Приміром, трансляцію відеороликапо телебаченню можна поєднати з розміщенням інформації на рекламних вуличних щитах і поширення буклетів на молодіжних дискотеках і під час акцій.

Щоб кампанія була успішною, її цілі повинні бути реальними, досяжними, а залучені ресурси — достатніми для ефективного впливу на обрану цільову групу. Плануючи інформаційну кампанію, слід визначити її приблизну вартість, оцінити наявні ресурси й можливості для залучення додаткових коштів [5, c.124-126].

Залучення до розробки й реалізації кампанії максимальної кількості зацікавлених осіб (державні органи, ЗМІ, неурядові організації, фахівці, батьки) дає змогу підвищити ефективність кампанії, тому що створюється підтримуюче середовище. Представникам цільової групи буде легше перейти до практик безпечної поведінки , якщо вони відчують підтримку з боку свого отчення і суспільства в цілому.

  Інформаційна кампанія щодо профілактики ВІЛ\СНІД потрібно планувати в рамках ширшої програми профілактики даного соціально небезпечного захворювання, “підтягуючи,, й використовуючи всі наявні на тереторії проведення кампанії ресурси (сервіс, засоби масової інформації, просвітницькі програми тощо) . Заходи варто погоджувати сворювати єдине інформаційне поле.

Кампанія може бути:

Національною (охоплювати всю чи майже всю країну); міжрегіональною (охоплювати кілька областей); регіональною (на одну область); районною ( на один район області); міською (на місто), сільською (на одне село); 
шкільною, міжвузівською тощо.

Моніторинг й оцінювання ефективності кампанії мають плануватися з самого початку і планомірно здійснюватися у процесці її реалізації [7, c.72-79].

Таким чином, інформаційна кампанія , в нашому випадку, кампаня, що застосовується в навчальних закладах може:

- привернути увагу учнівської молоді та шкільного колективу до проблеми;

 -  підвищити рівень поінформованості;

-  вплинути  на погляди і ставлення до  проблеми;

-  продемонструвати  чи проіліструвати навички безпечної  поведінки.

2.3 Профілактика ВІЛ/СНІД рівними  серед рівних шляхом освіти  та поширення навичок здорового  способу життя

Досвід щодо запобігання ВІЛ/СНІД та іншим проявам негативної поведінки неповнолітніх , нагромаджений громадськими організаціями за технічної підтримки міжнародних донорів, показує, що одним із найоптимальніших методів профілактичної роботи є навчання однолітків однолітками, коли молода людина оволодіває знаннями , набуває соціального досвіду в ході спілкування з ровесниками.

Узагальнюючи такий підхід та виходячи із завдань реформування освіти щодо створення умов здорового способу житя в Україні , можна визначити мету освіти „ рівний –рівному”.

Це сприяння підвищенню розуміння дітьми й молоддю переваг здорового способу життя, стимулювання молоді до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції, сприяння визначенню шляхів позитивної соціалізації молоді, формування знань, умінь та навичок здорового способу життя і запобігання негативній поведінці за допомогою методу освіти” рівний-рівному” [17, с.102-105].

Освіта „рівний-рівному„ спрямована на дітей та молодь віком 12-18 років різного соціального статусу. Серед них позитивно орієнтовані, допризовники, групи ризику.

У західній освітній практиці овіта ”рівний-рівному” вже стала одним із базових методів, використовується в початкових та середніх школах, університетах за місцем проживання. Але особливо ефективно цей метод виявився в ході просвітницької роботи щодо запобігання негативним явищам у час, коли знизився інтерес до здорового способу життя, а знання, які поширювали дорослі залишилися лише гаслами, новий підхід до забезпечення рівня доступності превентивних знань за допомогою молоді став рятувальним [24, с.48-49 ].

Переваги передавання знань від однолітка до однолітка полягали в тому, що :

-  підлітки більше часу спілкуються один з одним;

       -  глибше розуміють потреби свого оточення;

       -  на відміну від дорослих розуміють субкультурну мову;

       - більше довіряють одне одному, більше готові до розуміння й наслідування поведінки.

Існують й економічні переваги методу, оскільки однолітки, підготовленні за даним методом, надають значну кількість ефективних просвітницьких послуг безкоштовно.

Наш вітчизняний досвід овіти „рівний-рівному” виріс із практики національної овіти в українських сільських школах, особливо малокомплектних, де вчитель вимушений працювати одночасно з кількома класами. Приділяючи увагу одній групі (класу), педагог змушений залучати учнів з інших класів, і роль наставників виконують кращі учні [1, с. 4-8]. 
       Пошуки освітніх технологій на початку XX ст. викликали великий інтерес до методу освіти ”рівний-рівному” у вітчизняних науковців і практиків. Теорія культурологічної відповідності учасників педагогічної взаємодії Л.С.Вигодського заклала основи широкого використання цього підходу, як педагогічного методу, починаючи з 20-х років XX ст.

Він набув своєї соціальної значущості завдяки практичному досвіду роботи з неповнолітніми за теорією відповідальної залежності та виховуючих стосунків А.С. Макаренка в педагогіці людяності В.О. Сухомлинського. Метод освіти „рівний–рівному„ використовувався у вітчизняних навчальних закладах, у вихованні через колектив; при бригадному та груповому методах навчання; при закріпленні за невстигаючим учнем кращого учня; у формах роботи вожатих, учнівськох комісій, громадських дитячих організацій, а також у діяльності класного, шкільного, районного, обласного та республіканського активів учнів.

Прийоми методу освіти „рівний-рівному” щодо питань здорового способу життя практикувалися в діяльності шкільних санітарних комітетів і санітарних постів ( „Юні друзі міліції” та „Юні інспектори дорожнього руху”) [15, с.4- 7].

Отже метод слід розглядати і в контексті історичного розвитку освітніх процесів в Україні. Багаторічний досвід заклав методологічні основи для розвитку і впровадження методу в сучасних умовах. Ознакою сучасної національної школи є розвиток самодіяльних спілок учнівської молоді, які популяризують здоровий спосіб життя. Це рух учнівського лідерства – лідер класу, лідер школи, що становлять організацію лідерів при районних відділах освіти. Нагромадженно досвід роботи учнівського самоврядування, діяльності позашкільних закладів як методичних центрів з підготовки учнів- лідерів у навчальний період та канікулярний час в одоровчих таборах учнівського активу. Серед молодіжних організацій, що опікуються проблемами розвитку національних традицій формування здорового способу життя серед однолітків, найактуальнішими є „ Січ”, яка розвиває ідеї і методи здорового способу життя в Східній Україні, і „ Пласт” ( Українська скаутська організація) що охоплю молодь переважно західних регіонів України, активністю в поширенні ідеї здорового способу життя відзначається Асоціація гайдів України. Розвитку методу освіти „ рівний-рівному” активно сприяє діяльність соціальних служб для молоді, особливо поширення волонтерського руху. Він активно використовується в консультуванні, патронажі, діяльності груп взаємопідтримки та ін. [3, с.21-26].

Проекти, над якими працюють громадські організації й використовують метод освіти „рівний-рівному” в роботі з учнівською молоддю та групами ризику в Дніпропетровській, Запорізькій, Вінницькій, Харківській, Чернівецький, Рівненській та інших областях , засвідчили його безперервну ефективність. Набутий досвід дає підстави стверджувати, що даний метод освіти вже має певні надбання в системі вітчизняної освіти і специфіку впровадження його в умовах України. Він сприятиме подальшій розбудові як національної овіти, так і демократичних та гуманістичних засад суспільства в цілому. Активна участі молоді в просвітницькому процесі означає новий етап підтримки реформування всієї системи національної освіти й превентивної діяльності. 
       Визначення «освіта „рівний-рівному”» набуло поширення в зв’язку з визначенням ефективності результатів упровадження проектів популяризації здорового способу життя в країнах Європейської співдружності та інших країнах світу. Поняття „ освіта” рівний-рівному випливає з того, що головну участь у поширенні знань бере сама молодь.