Форми та засоби профілактики ВІЛ-СНІДу

 Соціально-психологічна допомога молоді надається як в індивідуальній, так і груповій формах. Спеціалісти впроваджують у практику тренінги для молоді для формування здорових навичок і норм поведінки, як чинників попередження зараження ВІЛ-інфекцією. Тренінги досить часто проводяться працівниками центрів соціальних служб дітей та молоді у період функціонування літніх чи зимових таборів, у різних молодіжних і підліткових клубах, у притулках для неповнолітніх тощо. Соціально-психологічна допомога клієнтам надається переважно через систему спеціалізованих служб центрів ССДМ: консультпункти (стаціонарні та виїзні), громадські приймальні, школи здорового способу життя, лекторії, “Телефони Довіри”, пункти медико-психологічного консультування. Стаціонарні консультативні пункти створюються як на базі центрів ЦССДМ, так і на базі закладів освіти (у школах-інтернатах, соціальних гуртожитках, гуртожитках навчальних закладів), у закладах Міністерства внутрішніх справ (приймальниках-розподільниках, виховно-трудових колоніях для неповнолітніх) тощо. Виїзні консультативні пункти створюються з метою надання консультативної допомоги в містах, районах та селах, віддалених від ЦССДМ та спеціалізованих закладів соціальноїдопомоги. Такі консультативні пункти залишаються ефективною і майже єдиною формою соціальної роботи в сільській місцевості, де потребується індивідуальна і групова допомога. До роботи консультативних пунктів залучаються висококваліфіковані фахівці: юристи, наркологи, сексопатологи тощо. Основне завдання спеціалізованих пунктів медико-психологічного консультування – це надати індивідуальну допомогу молоді, яка належать до груп ризику. Залучені фахівці проводять не лише медико-психологічні консультації, а й здійснюють психокорекцію, надають різноманітні види психологічної допомоги. Однією із форм соціально-психологічної допомоги молоді з груп ризику є залучення їх до роботи в різноманітних клубах. З метою активізації цієї роботи у системі центрів ССДМ створюється мережа різного типу молодіжних клубів та об’єднань, завданням яких є вироблення у молодих учасників клубу навичок психологічної стійкості, здорового способу життя, позитивно спрямованї поведінки. Соціально-психологічна допомога фахівцями центрів ССДМ та соціальними педагогами надається і під час проведення спеціальних рейдів при виявленні бездоглядних дітей, неповнолітніх жебраків, дітей, котрі не відвідують школи, дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність чи незаконні дії з наркотичними речовинами. З таким контингентом дітей проводиться психолого-корекційна робота.

Останнім часом одним із напрямків соціальної роботи з молоддю є запровадження патронажного обслуговування сімей, чиї діти перебувають на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх за епізодичне вживання алкоголю, наркотичних речовин чи за скоєні правопорушення. З батьками та дітьми проводяться індивідуальні бесіди, надається кваліфікована допомога соціальними педагогами, психологами, лікарями. Для категорії дітей та неповнолітніх та молоді, схильних до девіантної поведінки, спеціалісти центрів ЦССДМ створюють молодіжні табори соціально-психологічної реабілітації, спеціалізовані та профільні зміни тощо. Вихованці виховних трудових колоній та училищ соціальної реабілітації одержують медикосоціальну, педагогічну та інформаційну допомогу. Соціально-адаптаційне і реабілітаційне спрямування діяльності центрів ССДМ проблематиче, оскільки провести комплексну реабілітаційну роботу з молоддю, яка вживає алкогольні напої, наркотки, майже неможливо без медичного лікування. Хоча і не можна заперечувати той факт, що досвід такої роботи поступово накопичується. Найбільша увага приділяється активізації діяльності груп взаємопідтримки за програмою “12 кроків”. Фахівці ЦССДМ виступили ініціаторами створення товариств, асоціацій, клубів, що сприяють соціальній адаптації молоді та неповнолітніх із груп ризику. Водночас, при деяких центрах почали створюватися терапевтичні групи соціально-психологічної реабілітації хворих на алкоголізм та наркоманію.

Переважно в профілактичній роботі по профілактиці ВІЛ/СНІДу в молодіжному середовищі центри ССДМ надають перевагу масовим та груповим формам роботи, і, на жаль, значно менше індивідуальному підходу щодо соціально-психологічної допомоги молоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до першого розділу:

На основі використаних джерел щодо теоретичного аналізу проблеми профілактики ВІЛ-СНІДу у молодіжному середовищі можна зробити висновок, що соціальна профілактика має на меті зусилля, спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження ускладнення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля. Відповідно до визначення Всесвітньої Організації з охорони здоров’я ВІЛ-СНІД – це вірусна хвороба, що перешкоджає боротьбі організму проти інфекцій і ракових захворювань. Практично ВІЛ передається при: статевих контактах, при переливанні крові та її препаратів, ін'єкціях й інших втручаннях, від інфікованої матері до плода під час вагітності (при порушеннях плаценти), проходження дитини по родових шляхах і при грудному вигодовуванні. В поті, слині та сльозі його присутність незначна , і тому з ними вірус не передається. Аналіз опрацьованої літератури дає можливість стверджувати, що потреба у протидії епідемії ВІЛ/СНІД в Україні зростає з кожним роком. Дані, які свідчать про розвиток глобальної пандемії ВІЛ-інфекції вражають. Чисельність ВІЛ-інфікованих в Україні на сьогодні вже становить близько 190 тис. осіб. ВІЛ-СНІД є реальною загрозою для здоров’я кожного, але найбільшу небезпеку вона становить для молодого покоління, тому одним із важливих напрямків діяльності соціального педагога в структурі соціальних служб для дітей та молоді є профілактика захворювання на ВІЛ-СНІД у молодіжному середовищі, як форма запобігання поширенню даної хвороби та соціальне благополуччя майбутнього покоління.

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ВІЛ/СНІД 
В  МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

2.1. Зміст та форми реалізації  профілактики поширення ВІЛ/СНІДу  серед молоді

Оскільки причиною поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні є наркотизація і проституція, слід активізувати інформаційну та роз’яснювальну роботу з питань здорового способу життя, профілактики раннього вживання наркотиків, хвороб, що передаються статевим шляхом. Ця робота повинна проводитись обдумано і цілеспрямовано з врахуванням вікових, психолого-фізіологічних особливостей учнів. Слід пам’ятати, що некваліфікована, необережна інформація може викликати нездорову цікавість і стати умовою виникнення бажання спробувати, наприклад, дію наркотиків. Необхідно уникати докладного пояснення суті наркотизації організму людини, увагу варто зосередити на тому, як, і з ким треба говорити про подібні захворювання. Необхідне впровадження широкої та якісної освітньо-пропагандистської кампанії, як одного з найважливіших компонентів первинної профілактики – запобігання інфікування ВІЛ, формування толерантного ставлення до людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, розуміння та підтримки всього спектру дій суспільства у боротьбі з епідемією ВІЛ/СНІДу. Необхідно взяти до уваги такі поради:

- подаючи  інформацію про ВІЛ-інфекцію/СНІД  не варто обмежуватися проведенням  лише окремих бесід, спеціальних  лекцій тощо, така робота має  стати складовою частиною різноманітних  виховних заходів;

- профілактична  робота по боротьбі зі СНІДом, наркоманією повинна зосереджуватися  не на фіксації шкідливих наслідків, наприклад, вживання наркотиків, психотропних  речовин, а на реальних перевагах  здорового способу життя;

- повинен  забезпечуватися комплексний і  систематичний виклад усіх знань  щодо активізації боротьби зі  СНІДом та його профілактики;

- вся  робота повинна підпорядковуватися  основній і надто важливій  меті: виховання у дітей та  підлітків почуття відповідальності  за стан власного здоров’я  і власну поведінку.

Пріоритетним напрямком профілактичної роботи залишається інформаційно-просвітницька робота з старшокласниками та учнівською молоддю.

Єдиним засобом профілактики ВІЛ/СНІДу на сьогодні залишається неспецифічна, тобто медико-соціальна профілактика, метою якої є запобігання ВІЛ-інфікування підлітків, і яка грунтується на таких принципах:

· підвищення рівня профілактичних знань та вмінь серед підлітків;

· зменшення соціально-психологічних факторів, які формують поведінку високого ризику ВІЛ-інфікування;

· профілактика виникнення, лікування та реабілітація у підлітків захворювань, які сприяють інфікуванню ВІЛ (захворювань, що передаються статевим шляхом; наркотичної залежності тощо).

Метою такої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах слід вважати:

- зміцнення  морального та фізичного здоров’я  школярів;

- привернення  уваги учнівської молоді до  власного здоров’я та розвиток  умінь і навичок збереження  його;

- постійна  пропаганда принципів здорового  способу життя , підготовка молодих  волонтерів, які працюють з однолітками;

- інформування  дітей та підлітків про негативні  наслідки вживання наркотичних  засобів (тютюну, алкоголю, наркотичних  та психотропних речовин);

- залучення  батьків та широкої громадськості  до утвердження принципів здорового  способу життя.

Реалізація даної мети передбачає організацію та проведення:

-днів, тижнів, місяців профілактики шкідливих  звичок;

-колективних, індивідуальних бесід, профілактичних  консультацій;

-диспутів, дискусій, обміну думками та обговорення  матеріалів преси, книг (за темою) , вечорів запитань та відповідей;

- круглих  столів (діалог з проблеми);

- усних  журналів (тематичних);

- анкетування (тестування);

- психологічних  тренінгів;

- рольових  вправ, комунікативних ігор;

- клубів  за інтересами (КВК, ЩО? ДЕ? КОЛИ?);

- зустрічей  з медичними працівниками, представниками  правоохоронних органів;

- зустрічей (за бажанням та згодою) з тими, хто позбувся шкідливих звичок;

- конкурсів, виставок дитячих творчих робіт, залучення учнів до розробок  інформаційних матеріалів (газет, буклетів  тощо);

- семінарів  для молодих волонтерів, які працюють  з однолітками «рівний-рівному».

Медикам, педагогам, психологам доцільно використовувати у груповій та індивідуальній роботі з учнями навчально-методичні рекомендації щодо шляхів та методів формування у дітей та підлітків орієнтації на здоровий спосіб життя. Учні мають зрозуміти, що між захворюванням на СНІД, вживанням наркотичних речовин, правопорушеннями і злочинністю існує тісний зв’язок.

Навчальним закладам доцільно створитиі спеціалізовані центри по боротьбі з ВІЛ-інфекцією/СНІДом під егідою «АнтиСНІД». Їх можна створювати як в кожному загальноосвітньому, спеціалізованому та вищому навчальному закладі, так і на базі декількох навчальних закладів (міжшкільні). Очолити центри мають вчителі-волонтери, учні-старшокласники, батьки, що мають певні здібності до роботи зі згаданої проблеми. Метою та завданнями діяльності центрів «АнтиСНІД» є:

- профілактична  робота щодо розповсюдження ВІЛ-інфекції, хвороб, що передаються статевим шляхом, наркоманії та інших соціально-небезпечних захворювань шляхом конкретного інформування та просвітництва дітей і підлітків;

- тестування  серед учнів з проблеми ВІЛ/СНІДу;

- створення  спеціалізованої бібліотеки, відеотеки  зі згаданої проблеми;

- підготовка  та розповсюдження тематичних  інформаційних матеріалів (стіннівок, плакатів, буклетів тощо);

- організація  і проведення учнівських акцій  і заходів, спрямованих на первинну  профілактику і формування навичок  здорового способу життя;

- підготовка  волонтерів та інструкторів для  інформаційної роботи в навчальних  закладах.

Спеціалізовані центри «АнтиСНІД» можуть проводити лекторії для батьків з питань організації сімейного виховання щодо формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків, вечори знайомств, сімейного відпочинку, тематичні вечори, рольові ігри, обмін досвідом , тренінги, засідання «круглого столу». Особливу увагу в діяльності згаданих центрів слід приділити:

- підготовці  учнівської молоді до сімейного  життя;

- роботі  з дітьми девіантної поведінки, схильними до бродяжництва та  жебрацтва – «дітей вулиці», для  яких загроза зараження СНІДом  досить висока;

- роботі  з дітьми-сиротами, з дітьми, позбавленими  батьківського піклування;

- роботі  з дівчатами-підлітками групи  ризику.

Профілактичну роботу доцільно проводити за принципом диференціації, тобто окремо з такими групами учнів, які:

- мають  схильність до порушень правил  поведінки та агресивності;

- вживають  алкогольні напої, наркотичні, психотропні  речовини та курять;

- мають  певні ознаки наркоманії, перебувають  на обліку у наркологічній  службі;

- проживають  у неблагополучних сім’ях.

Запровадити проведення акцій:

- в квітні  місяці (7 квітня) до Всесвітнього  дня здоров’я;

-в травні  місяці(31 травня) присвячені боротьбі  з курінням;

- в червні  місяці(26 червня) присвячені боротьбі  з наркоманією;

-1 грудня  – до Всесвітнього дня боротьби  зі СНІДом.

В ході проведення акцій учні мають засвоїти, що:

- вірус  ВІЛ-інфекції поступово руйнує  частини імунної системи, яка  захищає організм від хвороб;

-СНІД  – це завершальна небезпечна  для життя, стадія зараження ВІЛ. СНІД означає, що вірус імунодефіциту  людини спричинив сильні ушкодження  імунної системи людини. Організм  залишився беззахисним перед  інфекціями, з якими бореться  імунна система;