Формирование каллиграфических навыков у учеников младших классов

Ще в написаному у VII віці «Керівництві з каліграфії» Сунь Готін, художник-каліграф, вказує на п'ять умов, які сприяють успішному письму і на п'ять умов, які негативно впливають на цей процес:

    П'ять  відповідностей:                                     П'ять поміх:

1.  Внутрішня гармонія,                         1. Внутрішня стурбованість.

     радість.                                             

2.  Прислухування до  власної                2. Обставини, які заважають                                     

     душі.                                                        задуму.                                                     

3.  Свіже повітря.                                     3. Жаркий вітер, палюче                       

                                                                       сонце. 

4.  Добре підібраний  папір і                   4. Папір і туш не відповідають.

     туш.                                                 

5.  Несподіване бажання                        5. Почуття        розслабленості,

     писати.                                                   скованість в руці

Якщо досягнуті  всі п'ять відповідностей, в душі – гармонія, в кисті –радісна повнота звучання. Коли ж переважають поміхи – думка обривається і руйнується, рука губить керування» [27, с.27].

Усе пояснюється  тим, що почерк — дуже стійке індивідуальне утворення, завдяки йому, як відомо, можна розпізнати характер людини. Сталість почерку з точки зору фізіології пояснюється виробленням стереотипних умовнорефлекторних зв'язків, динамічних стереотипів                   (за І.Павловим) [35, с.53].

До певного  часу дослідження психофізіологічних механізмів графічних навичок письма обмежувалося вузьким колом питань, які не виходили за межі рухової  ланки. Вважалось, якщо письмо є моторним актом, то вивчення його формування зводиться  до визначення рухових характеристик цього процесу на різних етапах навчання. Погляд на цю проблему змінився, коли з'явилися дослідження, які вказували на участь в акті письма зору й слуху [44, с.15].

Зокрема Є. В. Гур'янов дійшов висновку, що, виробляючи навички  письма, треба додатково формувати зоровий і руховий контроль. Він показав, що головною причиною вад письма учнів є розкладання рухів, скутість руки, невміння узгоджувати дії різних її частин під час зображення букви [26, с.77].

П. Л. Горфункель експериментально довів, що початківцеві переводити слухоартикуляційний образ фонеми в зорове уявлення відповідної букви складніше, ніж у зворотному напрямку через дві причини:

1)  буква - це комплексний об'єкт відображення, тоді як фонема –однокомпонентна й однорідна;

2) формування зорового уявлення букви – процес довготривалий: в його основі лежить встановлення різних внутрішньо-аналізаторних зв'язків, у яких відображається просторове розташування і взаємовідношення графічних елементів літери [17, с.35].

Ознайомлення  дітей з формою, розміром та іншими просторовими властивостями предметів неможливе без руху руки чи ока, які в певній послідовності обстежують різні частини предметів. А. В. Запорожець виявив, що правильність визначення фігури дуже залежить від відповідності рухів руки чи ока дитини в процесі попереднього ознайомлення з цією фігурою. Здатність усвідомлено зорово сприймати і розвивається надто повільно.

Дослідження психофізіологів  переконують, що в дітей п'яти – семи років існує взаємозв'язок між їхньою розумовою працездатністю та тонкою руховою координацією пальців руки і кисті. У дітей з низьким рівнем розумової працездатності, як правило, спостерігається також низька координація та порушення пропорційності рухів [9, с.5-6].

І. П. Павлов у  статті «Фізіологічні механізми так званих довільних рухів» особливо підкреслював важливе значення кінестетичних складових у формуванні рухових умовних рефлексів. «Передусім, – пише він, – потрібно вважати встановленим факт, що подразненню певних кінестетичних клітин у корі відповідає певний рух, як і навпаки: пасивне відтворювання певного руху посилає в свою чергу імпульси в ті кінестетичні клітини кори, подразнення яких активно відтворює цей рух» [35, с. 53].

Це положення  вчителі початкових класів, формуючи в першокласників усвідомлене уявлення про фонетичну й графічну системи рідної мови в період навчання грамоти, повинні враховувати передовсім.

Труднощі, що виникають  під час навчання письма, фізіологи               М. М. Безруких і Д. А. Фабер ділять на три майже рівні групи: а) труднощі, пов'язані з нервово-просторовим сприйняттям і зорово-моторною координацією: б) труднощі, спричинені недорозвитком мовлення й порушенням фонетико-фонематичного слуху; в) комплексні труднощі, пов'язані з різного ступеня порушеннями у функціональному розвитку дитини, причини яких ще не до кінця зрозумілі й з'ясовані [44, с.15].

У шестирічних  дітей переважає мимовільна увага. Сфера спрямованих дій та вольових зусиль ще дуже обмежена. Л. П. Набашникова  показала, що тривалість збереження стійкої  уваги дітей забезпечується діяльністю, до змісту якої входять наочні зображення, емоційно забарвлені, добре відомі дітям об'єкти і явища. Зафіксовано також значні індивідуальні відмінності, що характеризують стійкість уваги. Наприклад, у стриманих, урівноважених дітей вона в 1,5 -2 рази вища, ніж у збуджених [8, с. 61].

Встановлено також, що до шести років стійкість уваги  потроху зростає, але діти спроможні  активно й продуктивно працювати  над чимось одним не довше ніж 10-15 хвилин. Важливою є також така властивість уваги, як її обсяг. (Він вимірюється кількістю об'єктів, які людина спроможна сприйняти, охопити в процесі їх одночасної подачі). Відомо, що дитина шести років може одночасно сприйняти три об'єкти з певною повнотою і деталізацією.

Слабо розвинуті  в шестирічних дітей такі властивості уваги, як її розподіл і переведення, то є причиною відволікання від діяльності, а це створює труднощі для зосередження на уроці письма. За даними експерименту 30% дітей відволікалися від виконання завдань. Це значно вищий показник, ніж у дітей старших.

Важливу роль у  формуванні графічних навичок письма відіграє мислительна операція порівняння. Психологи розглядають порівняння як форму взаємодії аналізу й  синтезу, як засіб відтворення цих  операцій. На основі проведених досліджень виявлено, що продуктивність у молодших школярів змінюється залежно від змісту об'єктів, їхньої кількості та ступеня ознайомленості учнів з цими об'єктами. Наприклад. А. І. Кагальняк наводить дані про те, що кількість об'єктів та їхній характер значно впливають на результат порівняння [29, с.3].

Закономірності  розвитку узагальнень у дітей  молодшого шкільного віку досліджувала О. В. Скрипченко. Вона виділяє такі рівні узагальнень у школярів 1 - 2-х класів: а) наочно-практичний; б) наочно-мовленнєвий; в) понятійно-мовленнєвий [49, с. 23].

Дослідження проблеми формування графічних навичок письма дітей молодшого шкільного віку показують, що вона актуальна в різні часи розвитку психофізіології і в різних її напрямах.

3. Організаційні і гігієнічні умови навчання письма

В умовах реформування загальної середньої освіти (зокрема, початкової) важливою є така організація навчання і виховання, яка, не виключаючи труднощів, дозволяє забезпечити всебічний розвиток учнів на тлі зміцнення їхнього здоров'я.

Як свідчать соціологічні дослідження, стан здоров'я всіх вікових груп школярів України за останнє десятиліття значно погіршився: збільшилося число дітей, які мають хронічні захворювання або функціональні відхилення; серед школярів різного віку відзначається зростання кількості захворювання системи травлення, крові, алергійних й ендокринних порушень, порушень обміну речовин, зору, нервово-психічної патології тощо [45, с.8].

Ще до початку  навчання в школі у 17-21 % дітей  реєструють хронічні захворювання різного  характеру. На кінець дошкільного періоду в 54 % дітей відзначають порушення функціонального стану різних систем організму: відхилення у стані носоглотки - 21-25 %, нервової системи - 27-30 %, органів травлення - 27-30 %, алергійні прояви реєструють у 25 % дітей. А відхилення у стані опорно-рухового апарату має у відсотковому відношенні найбільша кількість дітей - 30-32 % . Тому вчителям початкових класів і батькам особливу увагу треба звертати на поставу школярів під час читання й письма як у класі, так і вдома   [19, с. 143].

Постава залежить від хребта, що є основою скелету  тіла. Він надає поставі потрібну форму. До хребта прикріплюються шари великих і малих мускулів, зв'язок спини й живота, призначені для втримання тіла у вертикальному положенні, а всіх життєвоважливих органів - на своїх місцях.

Причиною  багатьох хвороб є ненормальний стан хребта, наприклад, неправильна постава. Поставою прийнято називати здатність людини тримати своє тіло в різних положеннях. Дуже важливо у дітей молодшого шкільного віку виховати гарну поставу і правильну посадку за партою при письмі й читанні. Найбільш частими причинами, які сприяють формуванню неправильної постави у молодшому шкільному віці, є: меблі, які не відповідають росту дитини; неправильне сидіння за столом; читання й малювання в ліжку; носіння портфеля в одній і тій же руці; звичка стояти з опорою на одну ногу; незадовільний загальний режим дитини (пасивний відпочинок, відсутність прогулянок, недостатній руховий режим). Найпоширеніше порушення постави — сутулість. У сутулої людини опущена голова, плечові суглоби зведені вперед, груди плоскі, спина кругла, лопатки крилоподібні. Спочатку порушення постави не викликають змін у хребті. Але якщо неправильна поза стає звичною, а причини, що сприяють підтримці неправильної пози, не усуваються, то виникають зміни у хребті: він починає викривлятися, з'являється сколіоз [25, с.46].

Щоб попередити розвиток цього захворювання, необхідно дотримуватися наступних правил. У молодших класах бажано носити ранець, а якщо є портфель, то не можна носити його лише в одній і тій же руці. Необхідно сидіти в правильній позі за столом (партою): обидві руки повинні лежати на столі (парті) так, щоб лікті на 2-3 см виходили за їх край. Ноги мають рівно стояти на підлозі, а якщо вони не дістають до неї, під них треба підкласти лавочку. Слід перевіряти, чи є під час сидіння три точки опори: на спину, лікті, ноги. Відстань від очей до книги під час читання, а також до зошита під час писання має бути 25-30 см, між переднім краєм парти і грудьми повинна бути щілина завширшки в долоню. Дуже важливо з першого уроку вчити дітей виконувати ці правила [1, с.53].

Отже, основним завданням    з письма у підготовчий період є формування графічних навичок. Так, під час виконання графічних вправ в учнів часто виникають тремтячі лінії, сильний натиск на напір, вихід елементів за рядок, недописування до рядкової та міжрядкової ліній, „дзеркальність", елемент неправильної форми тощо. Причиною таких відхилень є особливості розвитку дітей 6-річного віку: слабі м'язи кисті, невправні рухи пальців, низька витривалість статичних напружень, невміння орієнтуватися на площині, виконувати одночасно ряд дій та інше. Це й призводить до неточних, непевних, скутих рухів, швидкої втоми, виписування кожного елемента окремо, довгих пауз [60, с.29].

У процесі формування графічних навичок письма в дитини виникають асоціації між почутим, вимовленим, побаченим, написаним. При цьому учень має виконати низку правил: правильно сісти за парту, покласти зошит, взяти ручку й приступити до письма [55, с.16].

На першому занятті можна запропонувати школярам на чистому аркуші паперу, покладеному посередині парти паралельно до її нижнього краю, олівцями малювати те, що вони вміють, і при цьому вказати на правильну посадку: сидіти рівно, не торкаючись грудьми столу, не нахиляючи низько голову, поставити лікті на край парти, потім покласти долоні на аркуш і розсунути лікті так, щоб було зручно на них спертися. Плечовий пояс зберігає горизонтальне положення, передпліччя і кисті рук вільно лежать на поверхні парти, не стаючи додатковими точками опори. Стегна перебувають під прямим кутом до корпусу, не менше ²/₃ і не більше ³/₄ довжини їх має бути на стільці, ступня – на спеціальній підставці чи на підлозі. Під час роботи вчитель стежить за посадкою, зосереджуючи на цьому увагу дітей [18, с.20].

Неабияке значення для правильного  положення тіла під час письма, а також формування графічних  умінь має парта. У більшості  з них кут нахилу до учня має  бути 12-15°.

Особливої уваги заслуговує ручка. Ті, якими користуються сьогодні першокласники, дуже різноманітні за формою і конструкцією. Бажано рекомендувати дітям для письма кулькову ручку тому, що навчальний рукописний шрифт легше виконувати саме ручкою такого типу. Вона, по-перше, лишає чистими руки дітей, зошити, парти, по-друге, має достатній запас пасти, по-третє, легка для дитини, а головне - нею можна робити    різноспрямовані рухи. Її товщина має бути приблизно 8 мм,  довжина  11-15 см, без граней біля кульки (2 см). Крім цього, усі школярі повинні писати ручкою з фіолетовою або синьою пастою. Ручка тримається трьома пальцями (великим, середнім, вказівним) на відстані приблизно 1-1,5 см від кульки, під кутом 50-55° Вона проходить біля згину третього суглоба вказівного пальця, кінець спрямований на праве плече. При цьому великий, середній і вказівний пальці зігнуті; безіменний та мізинець – напівзігнуті, лежать опорою для кисті. Якщо підняти вказівний палець, то ручка тримається великим і середнім. Щоб цей прийом засвоїти правильно, дітям показують згинання й розгинання пальців при „письмі" прямих штрихів у повітрі. Зосереджено працюючи над вправами, діти надто стискають ручку, ніби бояться випустити її з руки. Подолати цей острах допоможуть звичайні маніпуляції з нею, а саме: коливати ручкою, утримуючи її вказівним і великим пальцями, вказівним та середнім і т. ін.; повертати її пальцями; поставити ручку кулькою на парту, тримаючи за протилежний кінець, потім спуститися пальцями до кульки; підняти й повернути у повітрі ручку так, щоб кулька стала вгорі (при цьому пальці будуть біля кульки); не випускаючи з рук, поставити на парту уже протилежним від кульки кінцем і знову спускатися пальцями від кульки вниз. І так декілька разів [54, с.73].