Групова форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на сучасному уроці

2. Кожна група розв’язує певну  проблему, визначену завданням, яке  може бути однаковим за складністю  для гетерогенних груп або  диференційованим для гомогенних. Вона працює під керівництвом лідера або вчителя.

3. Завдання в групі виконується  в такий спосіб, щоб можна було  враховувати й оцінити індивідуальний  внесок кожного члена.

4. Безпосередній роботі в групі передує невеличкий етап, котрий деякі методисти називають “криголам”: учням дають можливість розслабитися, звільнитися від традиційного уявлення про урок. Їм доводять, що навчальний матеріал і метод є цікавим, створюється вільна, невимушена обстановка навчання.
5. “Робота в групі проводиться на основі міжособистісного спілкування”. [1; с. 40] Психологи визначають дві структури спілкування: централізовану, коли учні не можуть спілкуватися один з одним безпосередньо, а взаємодіють за допомогою організатора спілкування; і децентралізовану, коли вони спілкуються один з одним. У свою чергу, в централізованій структурі спілкування вирізняють: фронтальний (учні не вступають у контакт один з одним, але знають ставлення кожного до проблеми, що розв’язується, завдяки тому, що перебувають поряд), радіальний (учні ізольовані однин від одного, кожний працює максимально самостійно, узагальнення робить лідер групи) та ієрархічний (учні працюють самостійно і спілкуються з посередником – секретарем групи, який фіксує проміжні результати і спілкується з лідером) різновиди.

Децентралізована структура спілкування  також має різновиди: ланцюжковий (взаємодія відбувається між сусідами, як при конвеєрі), радіальний (інформація циркулює між усіма членами групи, доповнюється та уточнюється), повний (відсутні будь-які перешкоди для спілкування). [14; с.32-33]

6. Склад групи не є постійним. Він змінюється залежно від змісту і характеру роботи, яку треба виконати. Групова робота поєднується з різними методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання. Найчастіше в методиці викладання навчальних предметів групова робота зустрічається на етапі застосування знань.

Звичайно, групова робота на уроці  дуже важлива, але вона не може розглядатися ізольовано від інших форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Стосовно цього питання М. Скаткін зазначає: “В вопросе выбора и сочетания различных форм организации учебных занятий не должно быть ни игнорирования какой-либо из них, ни универсализации одной и недооценки другой… Поэтому дидактам необходимо выяснить, при каких условиях, для решения каких дидактических и воспитательных задач наиболее подходит та или иная форма” [19; с. 66]. Виходячи з цього, необхідно визначити місце групової роботи в сучасній системі освіти.

Групова робота тісно зв’язана з фронтальною і індивідуальною формами роботи і сприяє підвищенню їх ефективності. Сучасна групова робота, як правило, починається  з фронтальної роботи всього класу, коли вчитель ставить проблемні питання і дає групам завдання. Якщо всі групи отримують однакові завдання, то відбувається єдина групова робота. Якщо ж групова робота диференційована, то різні групи отримують різні завдання в межах спільної теми.

Саме диференційована групова  робота вносить нові елементи в фронтальну роботу. Як стверджує Х. Лійметс, “фронтальная постановка проблемы и последующее расчленение темы и разделение между группами задач создают в классе новую ситуацию: весь класс узнаёт о роли каждой группы, таким образом устанавливаются твёрдые взаимные ожидания, а у групп и отдельных учащихся возникает чувство долга и ответственности перед классом.” [11; с. 15]

Абсолютно іншого характеру набуває  фронтальна робота після групової. Групи доповідають про результати своєї роботи всьому класові. Зміст  їх доповідей для інших учнів  є новою інформацією. Це означає, що від якості виконання завдань кожною групою залежить те, як добре інші групи і кожен окремий учень засвоять матеріал.

При обговоренні доповідей змінюється і характер взаємодії в класі. Якщо при фронтальній роботі учні взаємодіють один з одним дуже мало, то тепер така можливість значно збільшується. При взаємодії учнів важливого значення набувають і взаємні оцінки, кількість яких при фронтальній роботі звичайно незначна. Таким чином, можна говорити про виникнення самостійної форми роботи – колективної роботи.

Індивідуальна робота також змінюється. Це вже не просто засвоєння учбового матеріалу, що базується на особистій  зацікавленості, а засвоєння з  урахуванням подальшої спільної роботи. Отже, індивідуальна робота “приобретает общественную, колективистическую направленность”. [7; с. 56]

Для ефективності процесу управління навчанням вчитель повинен знати, які помилки зробили члени  тих чи інших груп, яку частину  завдання вони змогли виконати за певний відрізок часу, як виконали свої завдання окремі групи. Ці дані необхідно мати вчителю для корекції подальшої фронтальної та індивідуальної роботи школярів.

Таким чином, при сучасній груповій роботі навчальна діяльність кожного  учня не лише не стає анонімною, але, навпаки, стає більш відкритою, відповідальність кожного окремого учня зростає. Він має звітувати і перед членами групи, і перед учителем.

Отже, усе вказане вище доводить необхідність оптимального поєднання  фронтальної, колективної, групової і  індивідуальної роботи з учнями на уроках. Таке поєднання дасть можливість вчителям зробити свої уроки більш цікавими, а засвоєння знань учнів ефективним.

Використання групової роботи не означає, що перелік існуючих форм учбової  роботи поповнюється ще одним науковим терміном. Це означає, що істотно змінюється весь процес навчання. Тому, на нашу думку, необхідно вказати, які виховні і дидактичні задачі можна вирішити за допомогою групової роботи.

Перш за все, групова організація  є дуже важливою для створення  атмосфери колективної праці, оскільки, як влучно відзначила Г. Цукерман, “дети учатся рядом, но не вместе”. [20; с. 39] Відсутні такі важливі риси колективної праці, як взаємозалежність і ділова взаємодопомога (у всякому випадку на уроці, який є основною формою організації навчання). В таких умовах не формується належним чином і відповідальність за успіхи товариша в навчанні, виникають такі ненормальні для справжнього колективу явища, як зневажливе відношення до невстигаючих учнів.

Ліквідуючи цей недолік, групова  робота дає також змогу використовувати на уроці (а не лише в позакласній. Домашній діяльності) багаті резерви кожного класу – у вигляді оперативної, негайної допомоги кращих учнів слабшим. Крім того, як зазначають К. Яковлєв і А. Сохор “в группе рождается так называемый групповой эффект – прибавка к возможностям каждого”. [25; с. 120] Ця думка має вигляд гіпотези і вона поширюється навіть до ствердження, що десятьох навчити легше, ніж двох, і що навчання з репетитором менш ефективне, ніж спільна робота.

Групова робота ставить до учнів  багато вимог, зокрема, необхідність пристосування до темпу роботи інших членів групи, розуміти їх. Усе це сприяє розвиткові саморегуляції, що є дуже важливим, оскільки успішне навчання і подальше включення в трудову і суспільну діяльність у великій мірі залежить саме від здатності до саморегуляції.

Необхідною умовою формування якостей, які є основою для саморегуляції, слід вважати спілкування в колективі  і спільну діяльність. Правильна  оцінка своїх можливостей і постановка вимог до себе мають на увазі порівняння своєї і чужої діяльності, своїх і чужих результатів. Фронтальна робота дає мало можливостей для такого порівняння, а індивідуальна – навіть ще менше. Набагато більше можливостей надає групова робота. Учні, що беруть участь у виконанні групового завдання можуть безпосередньо ознайомитися з результатами інших учнів. Вони можуть не лише чути відповіді, але і бачити зошити своїх товаришів, слухати обґрунтування рішень і аналіз помилок. При підбитті підсумків учень може порівняти свою роботу з роботою членів інших груп. Таким чином, розширюється фон для формування самооцінки кожного учня.

Х. Лійметс також вважає, що групову роботу можна розглядати і як “возможность управления становлением внутриколлективных личностных взаимоотношений”. [11; с. 23] Дані з психології показують, що для нормального розвитку особистості школяра необхідна повага з боку його товаришів. Саме спільна робота в групі сприяє зближенню учнів, покращенню їх взаємовідносин. Таких можливостей не дає ні фронтальна, ні індивідуальна робота.

Групова робота також надає найбільше можливостей для формування умінь, необхідних для спілкування. Учні повинні сприймати і правильно розуміти не лише словесні звертання, а й інші знаки, вони обов’язково отримують оцінки своєї діяльності з боку інших членів групи, самі дають оцінку іншим, надають і отримують допомогу.

На основі сказаного можна зробити  такий висновок: використання групової роботи разом з індивідуальною та фронтальною роботою дає змогу в ході учбового процесу вирішувати важливі виховні задачі, від яких багато в чому залежать не лише успіхи школярів у навчанні, а й формування особистості учнів.

Слід також звернути увагу на те, які дидактичні задачі дозволяє вирішувати групова робота.

Групова робота може використовуватися  для рішення майже всіх основних дидактичних проблем.

Дуже часто ця форма роботи використовується для виконання вправ. Дидактичний  зміст її полягає в забезпеченні негайного зворотного зв’язку. При  індивідуальній роботі учні, як правило, дізнаються про допущені помилки  лише через деякий час – при фронтальному опитуванні або після перевірки вчителем їх зошитів.

Перевага групової роботи не лише у швидкому зворотному зв’язку. Участь в роботі групи змушує кожного  учня більш активно працювати  над виявленням своїх помилок, а  у разі отримання дуже важкого завдання допомагає швидко отримати допомогу або від інших членів групи, або від вчителя. Крім того, групова робота дає змогу досягти вищої пізнавальної активності при повторенні, оскільки учні використовують свої знання, добуті з різних джерел. Більш поглиблене вивчення якої-небудь частини спільного завдання групи і вивчення разом з групою частини завдання, поставленого перед всім класом, мобілізує знання кожного учня.

І. Первін також зазначає, що “работа в группе даёт немало возможностей для укрепления межпредметных связей во время повторения. В этих целях можно комплектовать группы так, чтобы в каждой из них был ученик, имеющий большие познания по теме предмета, которые тесно связаны с повторяемыми темами”. [7; с. 59-60]

При вивченні нового матеріалу групова робота створює передумови для аналізу особистого досвіду кожного учня і таким чином дозволяє уникнути неточних і неповних узагальнень, а також створити більш широку наочно-чуттєву опору для формування понять. Використання групової роботи для вивчення нового матеріалу вимагає від учнів здатності самостійно працювати. Засвоюючи новий матеріал в групі, учні крім підручника можуть використати й інші матеріали – газети, журнали, науково-популярну та художню літературу.

Отже, можна зробити висновок, що групова робота пройшла тривалий шлях розвитку і зараз активно використовується на уроках, що сприяє підвищенню їх ефективності. Хоча слід також зазначити, що цю форму організації роботи учнів на уроці не можна універсалізувати, її необхідно поєднувати з іншими формами.

Групова робота сприяє:

• підвищенню успіхів у навчанні шляхом ліквідації прогалин у знаннях;
• підвищенні культури учбового процесу;
• розвитку наполегливості в навчанні;
• розвитку інтересу до навчання.

Форми групової роботи школярів на уроках повинні зайняти достойне місце в системі дидактичних досліджень і педагогічній практиці. Оптимальне поєднання різних форм роботи учнів на уроці буде сприяти підвищенню коефіцієнта ефективності учбової діяльності на уроках і сприяти активності у навчанні всіх школярів.

1.2. Вітчизняний підхід до класифікації  форм групової роботи на уроці

В сучасній педагогічній науці немає  єдиного підходу до класифікації форм групової роботи. Вчені протягом тривалого часу намагалися знайти вирішення  цієї проблеми, але, нажаль, ще досі не зійшлися на одному варіанті. Так, наприклад, В.І. Лозова та І.М. Чередов вважають, що групова робота може мати такі форми: ланкову, бригадну і парну. Інші дослідники дотримуються іншої точки зору. В.П. Дьяченко – один з них, він визначає наступні форми організації навчання: індивідуальна, парна, групова і колективна. Тобто він відділяє парну роботу від групової, крім того, він стверджує, що робота в парах змінного типу є єдиною колективною формою організації процесу навчання. [5; с. 21] Ми вважаємо, що погляди усіх дослідників цієї проблеми необхідно враховувати і тому розглянемо в цій роботі ланкову, бригадну і парну форми роботи для того, щоб отримати більш точне уявлення про організацію спільної роботи учнів на уроці.

Отже, перейдемо до більш детального розгляду цих форм групової роботи. “Бригадна форма, – як пише В.І. Лозова, – передбачає формування тимчасових груп учнів для виконання певних навчальних завдань”. [12; с. 21] Найчастіше ця форма роботи використовується вчителями фізики, хімії, біології та праці для проведення експериментальної роботи. Склад бригад в основному залежить від наявності лабораторного обладнання. Нерідко в них об’єднуються 5-8 учнів. Ці бригади проводять експеримент, описують його та аналізують. З цього приводу І.М. Чередов зазначає: “В процессе такой работы непременно выделяется лидер, который осуществляет руководство, распределяя задания по наблюдению, фиксированию результатов, анализу материала наблюдения”. [22; с. 42] Було визначено, що лідером стає в більшості випадків учень, який краще, ніж інші засвоює учбовий матеріал, краще інших орієнтується в завданнях експериментальної роботи. Бригадна форма навчання використовується при практичній роботі на пришкільних ділянках. Вчені в межах бригадної форми виділяють також диференційовано-групову і кооперативно-групову роботи, які ми розглянемо в кінці цього питання. Але можливості використання цієї форми роботи обмежені, вона використовується набагато менше у порівнянні з ланковою та парною формами роботи. Тому ці форми групової роботи будуть описані тут ґрунтовніше. Ланкова форма організації діяльності учнів є водночас і дуже складною, і надзвичайно поширеною в педагогічній практиці. Як стверджує А. Кузнєцова, “эта форма предлагает работу учащихся над едиными учебными заданиями. При этом группа учащихся включается в совместное планирование учебной деятельности, восприятие, обсуждение, усвоение информации и во взаимный контроль”. [10; с. 9] За допомогою експериментальної роботи та дослідної перевірки, була доведена ефективність цієї форми роботи. Організація ланок створює кращі умови для індивідуалізації навчання, диференціація учбових завдань для різних груп учнів підвищує коефіцієнт ефективного використання часу на уроці кожним учнем. Діяльність школярів у навчальних ланках сприяє підвищенню їх пізнавальної активності. Загально відомо, що учень сприймає інформацію індивідуально. Але у процесі засвоєння знань йому необхідно висловлювати свою думку, пояснювати причини різних явищ та процесів. З точки зору теорії поетапного формування знань найбільш ефективно учні осмислюють навчальний матеріал у формі спілкування з іншими учнями. Виклад своїх думок допомагає глибокому осмисленню, виділенню найважливішого, узагальненню знань, якими учень буде оперувати у майбутньому. У порівнянні з фронтальною ланкова форма навчання надає учням можливості частіше і повніше висловлювати свої думки вголос. Цим процесом взаємного навчання керує учитель. Він ретельно контролює діяльність навчальних ланок, корегує її.