Групова форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на сучасному уроці

Вчені, що займаються вивченням цієї форми організації роботи учнів на уроці, а саме, І. Чередов, А. Кузнєцова та інші, відмічають, що робота в ланках може використовуватися на різних типах уроку і на різних його етапах.

Так, наприклад, при формуванні знань  школярів слід провести фронтальний розбір матеріалу, а потім організувати повторний розбір цього ж матеріалу в окремих ланках. З цього приводу І. Чередов пише: “Для этого учителем заранее записываются на доске вопросы, которые разбираются в звеньях. При такой организации обучения каждый ученик в 8-10 раз чаще, чем при фронтальной, выражает свои мысли вслух. Он подвергается кооперационному взаимному контролю, что особенно важно, так как способствует полному осмыслению, глубокому усвоению, сознательному оперированию ими. Затем учитель с помощью фронтального опроса подводит итог, чётко формируя основные выводы по рассматриваемой проблеме”. [22; с. 42-43]

Але ланкова робота є дуже продуктивною і при закріпленні знань, і  при їх перевірці. Після вивчення певної теми вчитель може провести залік у ланках. Для цього він заздалегідь складає запитання і окремі завдання. На узагальнюючому уроці, присвяченому підведенню підсумків вивченого матеріалу, він запитує найсильніших учнів перед усім класом. А на наступному уроці учні опитують своїх однокласників, перевіряючи якість засвоєння вивченої теми. В цей час викладач підходить до тієї чи іншої ланки, задає свої питання або уважно слухає, як учні відповідають на запитання ланкового. Після цього вчитель збирає залікові папери від ланкових, вибірково задає запитання учням. Якщо не виникає сумнівів у оцінках, які поставили ланкові, він виставляє їх в журнал. [21; с. 78-79]

При цьому необхідно зазначити, що , що система проведення заліків  у ланках сприяє підвищенню навчальної активності учнів, якості їх знань, але не може замінити перевірки знань, яку здійснює вчитель, вона повинна лише доповнювати цю перевірку, надаючи інформацію про рівень засвоєння навчального матеріалу.

Особливо часто ланкова форма  роботи використовується при формуванні умінь і навичок. Після фронтального закріплення навчального матеріалу учням пропонують разом виконувати вправи, вирішувати приклади і задачі. В процесі виконання роботи вони радяться один з одним, вибираючи найбільш оптимальний варіант. Така організація широко використовується при вирішенні задач з математики, фізики, хімії, при виконанні вправ на уроках мови, при аналізі текстів на уроках літератури. Крім того, ланки ефективно працюють і при повторенні раніше вивченого матеріалу.

Переваги ланкової форми роботи особливо яскраво проявляються при активізації діяльності слабких учнів, які отримують більше можливостей, ніж при фронтальній роботі, для продуктивного обговорення проблем, що розглядаються. “Учні з низькими навчальними можливостями в ланках висловлюють свої думки частіше, ніж звичайно, в 10-15 разів”. [1; с. 41] Це лише доводить те, що робота в ланках підвищує їх пізнавальну активність, дозволяє успішно формувати знання, уміння та навички.

Однак, слід звернути увагу на те, що не всі навчальні ланки є результативними. В деяких з них школярі працюють не разом, а поряд. В цих групах відсутнє співробітництво учнів. Для того, щоб взаємодія учнів у ланках була ефективною, необхідно цілеспрямовано формувати навчальні ланки, ретельно добирати ланкових, здатних планувати роботу, налагоджувати контакти між учнями. Вчитель повинен весь час ретельно контролювати роботу школярів, вчити їх результативно співпрацювати. Для успішної організації сумісної навчальної діяльності учнів слід враховувати те, як вони ставляться один до одного.

Що стосується кількості учнів  у ланці, то А. Кузнєцова зазначає: “В опыте работы оправдали себя группы из четырёх учащихся, работающие на двух друг за другом стоящих столах. При необходимости они могут работать и за одним столом, повернувшись друг к другу лицом”. [10; с. 49] І справді робота ланок з 4 учнів є найбільш ефективною. В деяких школах практикується формування груп у складі 5-6 учнів. Але організація роботи таких груп спричиняє певні незручності. В класі необхідно розставляти меблі, щоб надати учням можливість вільно контактувати. При такій організації в навчальному процесі превалюють групові форми організації навчальної діяльності учнів, можливості яких обмежені. Заняття є необхідно проводити на основі поєднання різних форм навчання.

Групи можуть бути однорідного складу, тобто гомогенними і неоднорідного складу, тобто гетерогенними. При формування ланок вчитель повинен враховувати, що ланки, складаються лише з учнів із низьким рівнем знань, не можуть успішно функціонувати, оскільки ці учні не володіють достатньою кількістю матеріалу, щоб робити певні висновки. Тому найбільш ефективними є гетерогенні групи. Учні з високими навчальними можливостями, взаємодіючи в ланці з учнями середніх і низьких навчальних можливостей краще засвоюють матеріал, пояснюючи його і більш успішно формують власні навички самостійної пізнавальної діяльності. Учні з середнім і низьким рівнем знань отримують оперативну допомогу від сильних учнів, діяльність яких є стимулом для покращення їх власної діяльності.

Комплектування складу ланок вимагає від учителя професійного підходу. Перш за все, необхідно враховувати психологічну сумісність, бажання учнів, потенціальні можливості для їх успішної спільної діяльності, санітарно-гігієнічні і медичні умови (дитину з поганим зором посадити за першу парту тощо). Для визначення складу ланки можна використовувати соціометричну методику. Так, учням пропонують відповісти на запитання анкети:

• з ким ти товаришуєш?
• з ким би ти хотів співпрацювати?

Відповіді на такі запитання допоможуть вчителю сформувати ланки, враховуючи бажання самих учнів.

При комплектування навчальних ланок  слід також враховувати не лише навчальні  можливості учня, але й його особисті якості. Це необхідно для створення  відповідного комфорту в навчальному  процесі. “Застенчивый школьник должен попасть в такую группу, в которой господствуют доброжелательные отношения. Заносчивого ученика целесообразно определит в то звено, в котором члены отличаются более высокой требовательностью к себе и товарищам. Школьник, не привыкший работать, должен оказаться в звене, в котором ученики характеризуются трудолюбием, сильной волей”, – відмічає І. Чередов. [22; с. 48]

Крім того, робота з формуванням  ланок не терпить поспішної організації; досвідчений педагог поступово, проводячи, при необхідності, перестановки, підбирає такий склад навчальних ланок, який зможе взаємодіяти найбільш продуктивно.

“Особой заботой учителя является выбор и назначение звеньевых (учеников-консультантов), – зазначає А. Кузнєцова – Личность консультанта должна отвечать определённым требованиям: высокий уровень знаний по данному предмету, наличие организаторских способностей, требовательность к себе и к товарищам, развитость коммуникативных качеств”. [10; с. 10]

Коли вчитель назначив ланкового. Він спостерігає за його діяльністю, допомагає порадою. Особливо уважно він слідкує, наскільки ланковий принциповий, чи не проявляє хвалькуватість.

Під час навчального процесу  в кожній ланці може виділятися новий  лідер. Вчитель з’ясовує, якими мотивами керується цей учень, за які якості його поважають однолітки. Якщо учень керується бажанням краще вивчити навчальний матеріал, зробити колектив цілісним для досягнення поставленої мети, його авторитет слід підтримувати. Якщо ж учень прагне влади, хоче командувати іншими, то ланковим його вибирати не слід.

Робота в навчальній ланці будується  на гуманістичних принципах. Кожен  учень є рівноправним членом мікроколективу. Він повинен бути уважним до своїх  товаришів. Якщо хтось з членів ланки  не зрозумів матеріал, це викликає занепокоєння у всіх. Той, хто добре розібрався в навчальному матеріалі, допомагає слабшим учням. Ланковий регулює ці взаємовідносини.

Навчальна ланка – відносно постійний мікроколектив учнів. Часом педагог може змінювати склад ланок. Звичайно це пов’язано з бажанням змінити систему контактів учнів, залучити учня до групи, де високі темпи роботи, і тим самим позитивно змінити його відношення до навчання. Але, як правило, склад більшості ланок залишається стабільним протягом тривалого періоду. Учні звикають один до одного, починають працювати як налагоджений механізм. Крім того, необхідно “всемерно способствовать тому, чтобы все члены звена выполняли роль звеньевых по тому или иному предмету во внеклассной работе”. [21; с. 94] Наприклад, один учень може бути ланковим з математики, інший – з літератури, історії чи географії. Так складається працездатній мікроколектив учнів.

Ланкова робота ставить певні вимоги перед вчителем. Він має добре  володіти навчальним матеріалом, досконально  засвоїти методику визначення завдань для групової роботи, акцентувати увагу на головному. Вчитель також повинен виступати в ролі арбітра у всіх суперечках, регулюючи діяльність учнів і темпи їхньої роботи.

Практика багатьох вчителів показує, що ланкова форма організації  навчання повинна бути включена в структуру уроку на короткий час. “Работа в звеньях утомляет учащихся более обычного, и уже по одному этому не рекомендуется её использовать более чем на двух уроках в день”, – пишуть К. Яковлєв і А. Сохор [25; с. 121]

Слід також зазначити, що ланкова робота вносить в роботу елемент одноманітності при тривалому використанні. Тому необхідно звернути увагу на оптимальну тривалість роботи в ланках для різних вікових груп. Як зазначає В. Лозова, ланкова робота для молодших школярів має тривати 5-7 хвилин, для школярів середнього шкільного віку – 10-15, для старших школярів 15-20 хвилин. [12; с. 355]

Отже, ланкова форма роботи, яка  раціонально організована вчителем, дає позитивні результати в процесі  навчання. Але можливості цієї форми  обмежені. За її допомогою можна вирішити лише деякі задачі навчального процесу. В ланках учні (особливо з невисоким рівнем успішності) не завжди можуть розібратися в навчальному матеріалі, вибирати найбільш ефективний шлях його засвоєння. Тому ланкову форму навчальної роботи слід використовувати лише у комплексі з іншими формами організації навчальної діяльності учнів.

І нарешті розглянемо роботу у парах  змінного складу. Цей спосіб організації  навчальної роботи школярів різнобічно розкритий у працях В.К. Дьяченка. Але цей метод був винайдений О. Рівіним у 1918 році у м. Корнині (між Києвом та Житомиром). “У педагогічній літературі його називали по-різному. Сам Рівін вживав назви корнінський досвід (В. Дьяченко), робота змінного складу (М. Скаткін), методика поабзацного опрацювання тексту (Г. Селевко)”, – стверджує К. Баханов. [2; с. 61]

Головною метою метода О. Рівіна є оволодіння учнями базовими знаннями з навчального предмету у стислий строк, вироблення навичок логічного мислення, здатності глибоко занурюватися в текст, узагальнювати, стисло усно і письмово формулювати сутність прочитаного.

Метод, розроблений О. Рівіним був абсолютно новим і для шкільної практики, і для педагогічної теорії. Учні Рівіна працювали в парах, до того ж склад їх постійно змінювався. Кожен учень по черзі працював з іншими учнями певної групи. В. Дьяченко, який є дослідником роботи О. Рівіна, відмічає, що “работа учащихся в парах сменного состава – это даже не метод. Это форма организации учебной работы. Сама по себе эта форма не может быть применена в обучении. Необходима разработка какой-то методики применительно к содержанию обучения” [5; с. 12]. О. Рівін розпочав розробляти певні методики, а саме методику вивчення наукових статей (текстів), рішення задач тощо, уже в 1918 році. Але для нього це була не методика, а “техніка занять” [5; с. 12]. Але справа, звичайно, не в назві, а в суті. Тому розглянемо, як О. Рівін ввів одну з таких методик у практику.

Кожен учасник оргдіалогу має текст (статтю, параграф підручника або його розділ), відмінний від текстів учнів. Учні сідають по парах таким чином, щоб добре бачити один одного. Спочатку один учень читає своєму партнеру завершений уривок тексту (абзац у 6-12 рядків). Після чого вони вдвох опрацьовують його, з’ясовуючи про що йдеться у тексті, який заголовок можна йому дати, чому саме такий і чи є точніше формулювання заголовку. При цьому текст може кілька разів перечитуватися. Узгодивши заголовок партнер робить запис у зошиті володаря тексту. Потім так саму процедуру здійснюють з текстом “гостя”. За 7-9 хвилин пара опрацьовує два уривка тексту. Після чого “гість” переходить до іншого “гостя” і працює з іншим текстом. Працюючи з другим, третім…учнем, учні передають один одному зміст попереднього тексту за основними пунктами плану, який вони пишуть, а вже потім переходять до нового уривку та його опрацювання. [2; c. 61]

Методика, запроваджена О. Рівіним, є одночасно і складною, і простою. Вона є простою, оскільки кожен учень, опрацьовуючи свою статтю, складає простий план, який допомагає йому в роботі. Складність полягає у тому, що учень опрацьовує статтю не один і не лише в парі, а працюючи з усіма учнями по черзі.

Особливість цієї методики полягає в тому, що вона ефективно може використовуватися  в третьому чи одинадцятому класі, а  також у вищих навчальних закладах при вивченні майже всіх наукових дисциплін: історії, іноземної та рідної мов, хімії, біології, психології та ін.

Для того, щоб мати змогу ефективно  використовувати метод поабзацного  опрацювання тексту, вчитель має  підготуватися добре не лише практично, а і теоретично. Вчитель у процесі організації навчання у парах змінного складу відіграє роль консультанта. Він стисло відповідає на поставлені запитання, знімає тільки перші ускладнення, надаючи учням можливості самим подолати перешкоди. Завдання вчителя полягає у вивченні особистості учнів і у визначенні для кожного з них індивідуального шляху розумового розвитку і просування у навчанні у власному темпі.

Парна робота надає кожному учневі можливості найшвидшого і одночасно всебічного розвитку, учень починає працювати над навчальним матеріалом у своєму, особистому темпі, тому засвоєння цього навчального матеріалу стає набагато якіснішим.

Отже, як ми вже зазначили, ідея О. Рівіна організації навчання у парах змінного складу набула нового розвитку у працях педагога з м. Красноярська В. Дьяченка. Він розглядає роботу у парах змінного складу, як одну з найважливіших форм організації навчальної діяльності учнів, стверджуючи, що їй має відводитися 50-60 % навчального часу. Вчений вивів основні принципи, на яких будується робота у парах змінного складу: