Групова форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на сучасному уроці

“

1. взаимозависимость членов группы;
2. личная ответственность каждого члена группы за собственные успехи и успехи своих товарищей;
3. совместная учебно-познавательная, творческая и прочая деятельность учащихся в группе;
4. социализация деятельности учащихся в группе;
5. общая оценка работы группы (описательного плана, не всегда в баллах), которая складывается из оценки формы общения учащихся в группе наряду с академическими результатами работы”. [17; с. 53-54]

 

Кожен з вказаних аспектів необхідний для плідної роботи групи. Головне, слід структурувати діяльність учнів таким чином, щоб вони були залучені в активну спільну працю з відповідальністю за дії кожного і дії свої, особисті.

Високоефективна група, що навчається в співробітництві – це група, що відповідає усім вимогам, поставленим до групи співробітництва. Цей тип груп відрізняється від звичайних груп співробітництва рівнем взаєморозуміння, характерним для взаємовідносин її членів. Завдяки щирому піклуванню про добробут і успіхи одні одного члени таких груп досягають чудових результатів, що приносить і їм, і їхнім педагогам радість. На жаль, таких груп дуже мало. В більшості груп співробітництво не досягає такого високого рівня.

Групи, що навчаються у співробітництві  також можуть бути поділені на декілька типів:

“

1. Формальные группы, которые существуют ровно столько времени, сколько требуется для выполнения конкретного задания.
2. Неформальные группы, продолжительность существования которых очень невелика.
3. Базовые группы, которые создаются на длительный срок.

Главная задача и главная цель таких групп – взаимная поддержка и взаимная ответственность”. [4; с. 97]

Досвід, який отримує педагог при  використанні формальних груп, є дуже корисним як підготовка до навчання в  співробітництві на основі неформальних і базових груп.

Формальні групи створюються для  навчання в співробітництві і  їх метою є виконання певного, абсолютно конкретного завдання, направленого на вирішення спільної навчальної задачі. Така група існує  від одного року до декількох тижнів. Варіанти використання формальних груп досить різноманітні, а структура залежить від поставлених перед ними задач, серед яких може бути вивчення і конкретної інформації, і матеріалу концептуального характеру (ідеї, поняття, закони), рішення будь-якої проблеми, проведення наукового експерименту або написання твору на певну тему.

Вчитель, використовуючи на практиці навчання у співробітництві:

• формує навчальні групи;
• визначає мету їх діяльності і шляхи її досягнення;
• спостерігає за роботою груп;
• втручається в цю роботу, щоб звернути увагу учнів на навички особистісного спілкування учнів, використовуючи систему певних критеріїв;
• бере участь в обговоренні групою результатів своєї роботи і допомагає групі в цьому, налагоджуючи з нею зворотній зв’язок;
• підбиває підсумки роботи. [17; с. 55]

Формуючи формальні групи, вчитель  перед початком уроку має визначити  дві його основні мети. Академічна мета уроку має відповідати рівню  знань учнів і концептуальному  підходу до викладання певного предмета. Уточнення мети, пов’язаної з формуванням  соціальних навичок, полягає у визначенні того, яким саме навичкам міжособистісного спілкування і спілкування в невеличких колективах необхідно приділити увагу. Кожен урок має як академічну, яка визначає, що саме повинні вивчати школярі, так і мету, пов’язану з засвоєнням ними соціальних навичок, необхідних для успішного співробітництва один з одним.

Кількісний склад групи залежить від конкретних задач і умов. Традиційно в складі групи, що навчається в співробітництві, буває від двох до чотирьох осіб. “Основное правило, которого следует придерживаться, определяя численность группы, – “чем меньше, тем лучше”. [4; с. 100]

Існує декілька підходів до формування груп. Звичайно, найпростішим з них  є покладання на випадок. Але вчитель  може діяти і згідно із своїми бажаннями. Досить часто він формує групи на основі тієї інформації про клас, яка в нього є. Як правило, саме при такому підході створюються найбільш працездатні групи, оскільки педагог завжди зацікавлений в тому, щоб в кожній групі не дуже працелюбні учні опинилися у меншості, а ті, хто провокують один одного на порушення дисципліни, не потрапили до однієї групи.

П. і Д. Джонсони вважають, що діти не повинні самі вирішувати, хто буде входити до їх групи. [4; с. 102] Групи, створені учнями за власним вибором, як правило, завжди однорідні: відмінники прагнуть працювати з відмінниками, дівчатка – з дівчатками, хлопчики – з хлопчиками. Групи, створені самими учнями, досягають набагато скромніших результатів, ніж ті, які сформовані педагогом.

Ще однією турботою вчителя є вибір матеріалів (ресурсів) для учнів. Коли вчитель вирішив, що саме потрібно для конкретного уроку, він повинен забезпечити групи всім необхідним для продуктивної роботи. Якщо група достатньо досвідчена, вчитель може не хвилюватися про розподіл між ними матеріалу. Якщо ж мова йде про щойно створену, нову групу, вчитель повинен звернути на неї увагу і розподілити ресурси так, щоб виконання завдання стало можливим лише при співробітництві учнів один з одним.

Коли вчитель створив формальну  групу, то в ній виникають декілька типів взаємозалежності учнів, а саме:

1. Залежність учнів від єдиної мети, єдиної задачі, яка усвідомлюється учнями і яку вони можуть досягти лише спільними зусиллями.
2. Залежність від джерел інформації, коли кожен учень групи володіє лише частиною спільної інформації або джерела інформації, необхідної для вирішення поставленої спільної задачі; кожен повинен зробити свій внесок у вирішення цієї спільної задачі. Ця залежність може бути реалізована на рівні розподілу праці, рольових функцій.
3. Залежність від єдиного для всіх навчального матеріалу (вправи, серія задач, один текст, один експеримент та інше)
4. Залежність від одного на всіх комплекту обладнання, необхідного для виконання спільного завдання (один комплект інструментів, наприклад, одні ножиці, одні фарби і т.д.), розділеного між учнями.
5. Залежність від єдиного на всіх заохочення. [17; с. 54]

Формальні групи співробітництва – не єдиний інструмент, який є у педагогів у розпорядженні. У них у розпорядженні є також і неформальні, і базові групи. Неформальні групи співробітництва, як правило, використовуються разом з традиційними методами навчання, а базові – у тих випадках, коли виникає необхідність у тривалому співробітництві. В рамках одного уроку можливо використовувати групи співробітництва усіх трьох типів одночасно.

Якщо вчитель не хоче, щоб його учні стали пасивними глядачами  або слухачами на уроці, то він  може створити неформальні групи. Призначення  неформальних груп співробітництва – спільна робота на конкретному уроці, направлена на досягнення цілком конкретної навчальної мети. Це групи, які можуть існувати від декількох хвилин до цілого уроку. Вони створюються для того, щоб сконцентрувати увагу учнів на питанні, що вивчається, забезпечити його відоме засвоєння, підготувати все необхідне для уроку, створити робочу атмосферу на уроці і повторити в кінці новий матеріал.

Завдяки неформальним групам співробітництва  швидко зникають усі випадки нерозуміння  слів учителя, вчитель отримує уявлення про те, як кожен учень зрозумів викладену ним інформацію. Такі групи можна використовувати в будь-який час, але вони будуть найкориснішими під час пояснення, коли вчитель хоче бути абсолютно впевненим і тому, що учні не просто слухають його, а й активно працюють: запам’ятовують матеріал і включають його в свою систему знань. Цього можна досягти, якщо залучати їх в короткі дискусії по новій темі на початку і в кінці уроку.

При цьому необхідно виконувати декілька вимог:

“

• группы должны быть тщательно проинструктированы;
• задания, которые они получают, должны быть чётко сформулированы;
• результаты работы группы должны быть конкретными, например, это может быть письменный ответ на какой-либо вопрос”. [4; с. 127]

Неформальні групи співробітництва  не змінюють постійно діючих базових груп, які створюють основу для тривалих контактів між учнями. До опису саме цієї форми навчання у співробітництві ми зараз і переходимо.

Базові групи співробітництва – це неоднорідні за складом групи, створені для навчання у співробітництві з постійним складом. Перший і найважливіший обов’язок членів таких груп – підтримувати і підбадьорювати один одного, допомагати один одному виконувати завдання і сприяти максимальним успіхам один одного.

Відмінними особливостями базової  групи є:

• неоднорідний склад: діти з різними здібностями;
• регулярні зустрічі (наприклад, щодня або двічі на тиждень);
• тривалий термін існування: група існує протягом одного семестру, одного навчального року, а ще краще – до тих пір, доки всі її члени не закінчать школу.

Коли учні дізнаються, що їх група буде існувати до закінчення навчання, у них виникають стимули для пошуку найбільш ефективних способів взаємної підтримки.

Базові групи можна створювати і використовувати по-різному. Перший спосіб полягає в тому, що група  створюється з учнів одного класу для вивчення певної навчальної дисципліни. Другий спосіб – група створюється з учнів різних класів, які належать до однієї паралелі.

Розглянемо ці два види базових  груп. Мета класних базових груп – надавати підтримку кожному її члену. Якщо член групи запізнюється на зустріч чи йде, не дочекавшись її закінчення, товариші повинні розповісти йому, що саме він пропустив. Члени таких базових груп допомагають один одному виконувати письмові завдання: складають план, обговорюють його, оформляють роботу.

Усі члени базових груп повинні  брати участь у класних диспутах. Від них також вимагають активності, спрямованої на підтримку в групі  товариських відносин, на виконання  всіх домашніх завдань і на допомогу товаришам у роботі над ними, на формування уміння висловлювати і захищати свою точку зору.

Але, як відмічає Е. Полат, “ использование классных базовых групп не значит, что ребята во всех случаях должны работать как единая бригада. Общая система обучения предполагает и индивидуальную, самостоятельную, деятельность, и работу в разных группах, в том числе и объединённых, и так далее, особенно, когда речь идёт о работе над проектом”. [17; с. 56]

Створення шкільних базових груп є  також дуже важливим. Мінімальний  термін існування шкільної базової  групи – один рік, ідеальний варіант – чотири роки.

Протягом року частота зустріч  членів групи може змінюватися від  двох разів на день до двох разів  на тиждень. Якщо група зустрічається  двічі на день, то, як правило, одна зустріч  відбувається вранці, а інша – вдень. До початку занять учні зустрічаються, щоб привітатися один з одним і дізнатися чи виконали домашнє завдання. Такі зустрічі допомагають учням краще пізнати один одного. Мета наступної зустрічі – як правило, вона відбувається після уроків – з’ясувати, чи всім зрозуміле домашнє завдання, чи всі мають усе необхідне для його виконання і чи не потрібна кому-небудь допомога. Під час цієї зустрічі члени групи можуть також обговорювати, що нового вони дізналися протягом дня, і спланувати яку-небудь колективну справу на вечір.

Якщо члени групи зустрічаються  двічі на тиждень, вони обговорюють  академічні успіхи кожного, допомагають  один одному, і нагадують про відповідальність за виконання усіх завдань і успішне  засвоєння програми. Члени групи  повинні дуже серйозно ставитися до завдань, які вони отримують, щоб у разі необхідності допомогти товаришу.

Отже, згідно з усім вказаним вище, можна з впевненістю стверджувати, що групова робота не лише ґрунтовно  досліджена зарубіжними педагогами, але й широко застосовується ними на практиці. Зарубіжні вчені, докладно вивчивши особливості групової роботи, зробили висновок про те, що у більшості випадків вона забезпечує:

• високі успіхи у навчанні і високу результативність;
• відповідальне і уважне ставлення учнів один до одного;
• психічне здоров’я учнів, які опановують не лише навички роботи у колективі, а й почуття власної гідності.

Таким чином, в цьому розділі  ми теоретично обґрунтували необхідність використання групової роботи на сучасному  уроці, дослідили її різновиди та вивчили її зв’язок з іншими формами (способами) організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 

Розділ ІІ. Практичне використання групової форми роботи учнів на сучасному  уроці.

 

2.1. Урок з правознавства  (9 клас)

 

Тема: Основи кримінального права України.

 

Мета: ознайомити учнів з поняттям кримінального права, порядком притягнення до кримінальної відповідальності, видами кримінальних покарань і особливостями кримінальної відповідальності неповнолітніх; виховати розуміння невідворотності кримінальної відповідальності; розвинути вміння аналізувати навчальний матеріал, робити власні висновки.