Групова робота

Вчитель може запропонувати  учням третьої, четвертої груп повторно відтворити той матеріал, який вже розбирався зі всіма. В цей час учні з високими і вищими учбовими можливостями виконують завдання реконструктивно – варіативного типу.

Організація учбової  роботи школярів з урахуванням учбових  можливостей кожного сприяє їх інтелектуальному розвитку. При цій роботі всі випробовують моральне задоволення від зробленого, що створює високий емоційний настрій, викликає в учнів радість переживання за свої успіхи.

При диференційованій формі навчання кожному учневі визначається варіант завдання, який він повинен виконати. Одночасно повідомляється, що його успішна діяльність дозволить йому вибрати інший варіант [72, с.65].

Ця форма  учбової роботи ускладнює керівництво  діяльністю учнів. Вона вимагає від  вчителя ретельного вивчення індивідуальних особливостей учнів, правильного визначення їх учбових можливостей. Недооцінка учбових можливостей учня може завдати шкоди його розвитку: учень здатний вирішувати задачі різних типів, а вчитель пропонує йому працювати над рішенням однотипних задач; учневі під силу вирішувати оригінальні задачі, а йому дають завдання просто підвищеної трудності. Психологом                         В. А. Крутецьким зазначено, що школярі, що справляються з оригінальними завданнями, при рішенні великої серії простих завдань частіше припускаються помилок [38, 62]. Річ у тому, що в цьому випадку рішення задач перетворюється на механічну роботу, не стимулюючу розвитку мислення. Це і повинно насторожувати педагога при визначенні типів учбових завдань.

Зазначено, що диференційовано – групова форма організації роботи сприяє підвищенню інтересу до учбової діяльності, рівня продуктивності діяльності у всіх учнів. При цій формі кожна група учнів працює над виконанням завдань, які відповідають їхнім учбовим можливостям. Вона цінна і у виховному відношенні. При ній не побачиш нудьгуючих учнів, яким нічого робити на уроці. У ритмічній роботі в учнів розвивається учбова працездатність, формується працьовитість. Така повсякденна діяльність виробляє у школярів відповідний стиль роботи, привчає цінувати час, раціонально його використовувати [72, 67].

Здійснюючи  диференційований підхід, педагог повинен  робити все можливе, щоб нейтралізувати негативні його прояви. Тільки в  ході тривалого вивчення учнів можна  робити висновки (для себе) про їх учбові можливості. Учні не повинні знати про їх розділення на групи. Розподіляючи учнів для учбової роботи, він не роз'яснює їм критерії класифікації, а просто підкреслює, що це робиться для того, щоб надати можливість кожному виконувати завдання самостійно. Часто вчитель вдається до карток із завданнями різного типу.

Вчитель прагне виключити можливість прояву зарозумілості у одних і явно незадоволеності у інших. Йому слід бути стриманим в похвалі учнів з високими можливостями, але заохочувати щонайменші просування слабких і середніх учнів. Непомірна диференціація учбової роботи може розвивати індивідуальні якості особи. Тому рекомендується частіше перемикати учнів з диференційованої роботи на сумісну, колективну.

Управляючи  учбовою діяльністю учнів, викладач повинен, по можливості, створювати ситуацію для самостійного вибору ними завдання; якщо ж воно виявиться важким для учнів, тактовно перемкнути їх для виконання завдання, відповідного їх учбовим можливостям.

Практикою підтверджено, що при дотриманні всіх відмічених вище умов, диференційований підхід не викликає в учнів ніяких стресових ситуацій. Але слід пам'ятати, що диференційовано – групова форма навчання не є основною формою, а включається в учбовий процес для підвищення його ефективності тільки на окремих його етапах. Продуктивні можливості цієї форми в інтенсифікації учбової діяльності дають хороші результати, лише у поєднанні з іншими формами.

3. Характеристика основних понять проблеми.

Питання про групові  форми навчальної діяльності в психолого –педагогічній літературі посідає важливе місце, тому що вони відкривають для дітей можливості співпраці, стосунків, пізнання довкілля.

Стосунки між вчителем та учнем набувають характеру співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникає запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Це їхня спільна діяльність. Групова учбова діяльність не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися за поясненням до вчителя свідчать, що групова учбова діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору.

Абрахам Маслоу твердить, що в людини переважають дві потреби – потреба до постійного росту й потреба бути в безпеці. Людина, яка повинна вибрати між цими двома потребами, обирає потребу в безпеці. Потребу бути в безпеці необхідно задовольняти скоріше, ніж потребу в особистісному зростанні, відкритті нового. Згідно з Маслоу, зростання відбувається невеликими „кроками”, і „кожен крок уперед можливий лише тоді, коли забезпечується почуття безпеки, коли рух у невідоме відбувається із безпечного домашнього порту” [56, 10].

Один із найважливіших  способів досягнення безпеки – це поєднатися з іншими людьми, залучитися до групи. Почуття групової належності дає учням змогу подолати труднощі, які постають на їхньому шляху. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і вмінь.

Джером Брюннер визначив соціальний бік навчання: „Людина повинна відповідати за інших, діяти разом у напрямку досягнення мети” [56, 10]. Це він називає взаємодією. Брюннер вважає взаємодію основою активного навчання: „Де необхідні спільні дії, де потрібна взаємодія, щоб досягти поставлених групових цілей, відбувається процес залучення індивіда до навчання, вироблення компетентності, яка необхідна для групи” [56, 15].

Як вид учбової діяльності школярів, групова діяльність багатофункціональна, вона виконує мотиваційну, навчальну, розвивальну, виховну, організаційну функції [65, 202]. Функції групової учбової діяльності можна зобразити у вигляді схеми 1.2.

Схема 1.2.

Функції групової учбової діяльності

 

 

З даної схеми види, що групова учбова діяльність є багатофункціональною, важливу роль групова діяльність вiдiгpaє y досягненні виховної функції навчання. У груповій учбовій дiяльноcтi формується колективізм, моральні, гyмaннi якостi особистоcтi [23, 74]. Важливу роль у формуванні цих якостей, вiдiграють особливоcтi оргaнiзацiї групової роботи; розподiл функцiй i обов'язкiв мiж учасниками дiяльностi, обмiн думками, взаємна вимогливiсть i допомога, взаємоконтроль i взаємооцінка.

Групова учбова дiяльнiсть виконує й органiзацiйну функцiю. Полягає вона в тому, що учнi вчаться розподiляти обов'язки, вчаться спілкуванню один з одним, розв'язують конфлікти,  що виникають у спільний діяльності. В груповiй роботi дитнна бере на себе функцiї вчителя i виконує дороcлi види дiяльностi [12, 71].

Коли учні оволоділи  прийомами роботи в групі, можна  вводити групову технологію, яка передбачає взаємодію не тільки членів групи, а й взаємодію між групами. Таким чином, кожна група, виконуючи частину загального класного завдання, дає спільний результат.

Виділяють такі етапи підготовки учнів до групової учбової роботи:

1. Індивідуальне самонавчання – учні виконують ту чи іншу самостійну роботу (робота з досліджуваними об'єктами, підручником, приладами, розв’язання задач, дослідницька робота) й складають письмові повідомлення за її результатами.

2. Парне взаємонавчання  – учні в стабільних парах (сусіди за однією партою) або в парах змінного складу (учні протягом уроку міняються місцями на зразок конвеєра) пояснюють один одному яке-небудь питання, захищають свою тему, оцінюють результати товариша.

3. Групова робота із  загальної теми. Навчання всередині групи. Учні, об'єднані в групи, взаємодіють усередині них; пояснюють новий матеріал, обговорюють його, оцінюють свою діяльність, готують виступ.  

4. Взаємонавчання груп. Групи, що займаються різними проблемами чи видами діяльності – теоретики й експериментатори, тимчасово поєднуються, щоб поділитися досвідом, інформацією, проблемами. Учень замість учителя. Один чи двоє учнів навчають увесь клас, ведуть урок, проводять лекцію чи інше заняття.

5. Підготовка учнями  виступів. Відпрацьовуються такі види діяльності, як техніка виступу, методика ведення дискусії, формулювання питань і відповідей до них, аргументація суджень, рецензування, оцінювання, аналіз.  

6. Колектив, що самоорганізується. У міру оволодіння учнями певними видами діяльності їм надаються усі можливості в самоорганізації навчання. Наприклад, спонтанне або спеціально організоване народження задуму уроку чи їх серії може привести до утворення координаційної групи учнів, що потім уточнить тематику й технологію заняття, підготує та проведе його [69, 306].

Основна мета технології групової учбової діяльності – розвиток дитини як суб'єкта учбової діяльності.

Завданнями  групової діяльності є:

• навчати школярiв співпраці у виконанні групових завдань;
• стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успiховi товариша;
• формувати комунiкативнi вмiння молодших школярів;
• формувати рефлексивні компоненти учбової діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;
• поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

Технологія групової учбової дiяльноcтi молодших школярів базується на таких положеннях.

1. Необхiдно навчати молодших школярiв прийомiв ділової співпраці.
2. Забезпечувати спеціальний добір дітей у групи.
3. Актуaлiзувати активність кожного учня.
4. Поєднувати вci форми учбової дiяльностi школяpів на занятті. 

Встановлено, що оптимальний розмiр гpупи як функціональної сиcтеми не визначається її психологiчними властивостями, а зумовлюється конкретним змiстом предмeтної дiяльноcтi та факторами, що мають соціальну природу    [53, 35].

Для педагогічної теорії i практики питання кількоcтi навчальної групи має першочергове значення. Як свiдчать публiкацiї в педагогiчнiй лiтературi         (Х. Й. Лiйметс, В. В. Котов, І. М. Чередов та iншi), кількiсть навчальних груп коливається в межах вiд трьох до восьми осiб.

 Реальнi умови масової школи свiдчать, що в початковiй школi найбiльш рацiонально оргaнiзовувати навчальнi групи iз чотирьох – п'яти осiб. Нечисленнi групи сприяють зручному i швидкому розмiщенню учнiв, активнiй дiяльноcтi кожного члена групи, розподiлу обов'язкiв. Iстотним моментом у створенні навчальних груп є їx склад. Групи мають бути гетерогенними за навчальними та психологiчними можливостями дiтей: у групi повинен бути хоча б один сильний учень. Групу cлiд формувати на основi особиcтiсних переваг учнiв, обрати консультанта, розподiлити обов'язки (Є. С. Задоя,            Х. Й. Лiйметс, О. Я. Савченко, І. М. Чередов та iншi). При створенні груп потрiбно брати до уваги психологiчну єдність дiтей, бажання учнiв, потенцiал можливостей для їx успiшної спiльної дiяльностi. Консультанта, за товариською згодою, призначає вчитель. Це, зазвичай, успiшний у навчаннi учень. Робота в навчальних групах будується на принципi рiвноправноcтi. 

Спираючись на дослiдження І. М. Чередова, можна, запропоновувати таку схему  розмiщення yчнiв у групi [72, 105]. (Див.схему 1.3.)

Схема 1.3.

Схема розміщення учнів у групі

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- консультант

 

В – високий рівень

С – середній рівень

Н – низький рівень

       - опосередкований  вплив

       - безпосередній  вплив 

 

 

Як уже вказувалося, групова учбова дiяльнiстъ корисна на вcix етапах уроку, особливо пiд час перевiрки домашнього завдання, закрiплення знань, застосування їx на практицi, де допомога дорослого вже не потрiбна i навіть шкодить, бо заважає становленню рефлекciї, і водночас повнiстю самоcтiйно дитина дiяти не може. 

Можливостi вибору групової учбової дiяльностi на рiзних етапах уроку продемонстровано у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку

Етапи уроку	Форми діяльності
Перевірка домашнього завдання	Парна Ланкова
Вивчення нового матеріалу	Диференційовано - групова
Закріплення і вдосконалення  матеріалу	Ланкова Парна Диференційовано – групова Індивідуально - групова
Повторення і застосування знань	Парна Ланкова Кооперативна - групова