Художньо – мовленнєвий розвиток дошкільників як психолого – педагогічна проблема

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………….….3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬО – МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………..7

         1.1. Художньо  – мовленнєвий розвиток дошкільників  як психолого – педагогічна проблема……………………………………………………………..7

          1.2. Сутність і характеристика  художньо – мовленнєвої діяльності…..12

РОЗДІЛ ІІ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА СТАНУ ДОСЛІДЖУВАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ В СИСТЕМІ РОБОТИ СУЧАСНОГО ДНЗ...................................................................................................................21

2.1. Характеристика рівнів  художньо – мовленнєвого розвитку  дітей середнього дошкільного  віку…………………………………………………...21

2.2. Шляхи художньо  – мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку засобами використання програмових художніх творів…...29

2.3. Порівняльна характеристика  рівнів художньо – мовленнєвого  розвитку дітей середнього дошкільного  віку………………………………….33

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ……………………………………………………….39

СПИСОК ВИКОРИСТНАИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….41

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        

                                                 

                                              ВСТУП

Актуальність дослідження. Актуальність проблеми обумовлюється необхідністю реалізації пріоритетних напрямків мовної освіти, ключові положення якої відбито в Національній доктрині освіти України у ХХІ столітті та законах України «Про мови», «Про освіту», «Про дошкільну освіту», концептуально-нормативних документах дошкільної освіти. Базовий компонент дошкільної освіти виконує спрямованість на розвиток і виховання дітей дошкільного віку, актуалізує завдання не лише на засвоєння нормативного, а й культурного рівня.

Проблема художньо-мовленнєвої діяльності розглядалася науковцями різнопланово: в лінгводидактичному (А. Богуш, С. Чемортан а ін.), педагогічному (І. Зимняя, Н. Карпинська, Л. Славина та ін.), психологічному (Л. Виготський, П. Гальперин, В. Давидов, Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн,  Л. Щерба та ін.),  філософському (М. Каган) аспектах. Науковцями з`ясовано сутність художньо-мовленнєвої діяльності, її види і специфіку на етапі дошкільного дитинства, особливості сприймання дітьми художніх творів; доведено позитивний вплив художніх творів на формування особистості дитини. Натомість результати педагогічних спостережень засвідчили, що художня література не зайняла ще належного місця у практиці дошкільної освіти. Все це зумовило вибір теми курсового дослідження  «Художньо - мовленевий розвиток дітей середнього віку засобом використання програмових художніх творів»

Об`єкт дослідження – художньо-мовленнєва діяльність дітей середнього дошкільного віку.

Предмет дослідження – процес художньо-мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку засобом використання програмових художніх творів.

         Мета дослідження – розробити, теоретично обгрунтувати та експериментально апробувати методику і педагогічні умови художньо-мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку засобом використання програмових художніх творів.

         Гіпотеза дослідження – художньо-мовленнєвий розвиток у дітей середнього дошкільного віку буде відбуватись ефективно, якщо забезпечити  такі педагогічні умови: спрямованість змісту художніх творів на формування у дітей художньо – мовленнєвої діяльності; тематичне наскрізне планування художніх творів у різних видах діяльності; розуміння і усвідомлення дітьми сутності авторської моральної позиції художнього твору; забезпечення взаємозв`язку навчально-мовленнєвої, художньо-мовленнєвої і театрально-ігрової діяльності у відтворенні і закріпленні дітьми змісту художніх творів.

Завдання дослідження:

1. Уточнити і науково обґрунтувати сутність понять «художня діяльність», «мовленнєва діяльність».

2. Визначити рівні сформованості художньо-мовленнєвої діяльності дітей засобом використання програмових художніх творів.

3. Виокремити і обґрунтувати педагогічні умови  художньо – мовленнєвого розвитку дітей у процесі використання програмових художніх творів.

4. Розробити та апробувати експериментальну методику художньо – мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку засобом використання програмових художніх творів.

Методологічними засадами дослідження виступили положення теорії пізнання щодо взаємозв`язку мови, мовлення і мислення; свідомості і діяльності; обумовленості емоційного і раціонального у сприйманні дійсності; пріоритетну роль мовлення в розвитку особистості;  положення психології про взаємозв`язок різних видів діяльності (навчально-мовленнєва, художньо-мовленнєва, образотворчо-мовленнєва, ігрова, театрально-ігрова).

Теоретичні засади дослідження становлять праці філософів, психологів про діяльнісний підхід до розвитку особистості (Л.Виготський, В. Давидов, П. Гальперин, Д. Ельконін, О. Запорожець, М. Каган, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн,  Л. Щерба та ін.); теорію мовленнєвої діяльності (Л. Виготський, І. Зимняя, О. Леонтьєв, О. Лурія, С. Рубінштейн,  Фердінан де Сосюр, О. Шахнарович, Л. Щерба та ін.); наукові доробки педагогів з проблеми художньо-мовленнєвої діяльності (С. Русова, Є. Тихеєва, К. Ушинський, Є. Фльорина); сучасних учених з проблем дошкільної лінгводидактики (А. Богуш, Н. Гавриш, Л. Паламар, М. Пентилюк, О.Ушакова, С. Чемортан та ін.)

Методи дослідження: Для досягнення поставленої мети, розв’язання висунутих завдань і перевірки гіпотези використано комплекс загальнонаукових методів дослідження: теоретичні: теоретико-критичний аналіз, порівняння, систематизація, класифікація та узагальнення даних філософської, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з проблеми дослідження, вивчення документації дошкільних навчальних закладів; теоретичне обгрунтування і створення системи роботи з формування у дітей середнього дошкільного віку художньо – мовленнєвого розвитку; емпіричні: спостереження, бесіди, вивчення продуктів дитячої художньо – мовленнєвої діяльності та аналіз предметно-розвивального середовища, що сприяли вивченню реального стану проблеми у сучасній дошкільній освіті; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); математично-статистичні: аналіз даних забезпечив достовірність інтерпретації отриманих результатів.

Базою дослідження виступив дошкільний навчальний  заклад № 89, м. Кривий Ріг. В експерименті брали участь 40 дітей середнього дошкільного віку

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: науково обґрунтовано і досліджено можливість художньо – мовленнєвого розвитку дітей на етапі дошкільного дитинства у взаємозв`язку різних видів діяльності (навчально-мовленнєвої, художньо-мовленнєвої, театрально-ігрової та ін.); виокремлено педагогічні умови, стадії та тенденції  художньо – мовленнєвого розвитку у дітей середнього дошкільникільного віку.

Практична значущість дослідження полягає в розробці й удосконаленні методики ознайомлення дошкільників з художньою літературою, зокрема  розвитку художньо – мовленнєвої діяльності у дітей засобами художнього слова, яка охоплює: художні твори, авторські оповідання і казки, прислів`я, конспекти занять, лексичні вправи, ігри. Експериментальний матеріал може використовуватися в курсі лекцій для студентів і слухачів-вихователів інститутів післядипломної освіти, її дошкільної ланки,  у практиці роботи з художньою літературою з метою

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи 53 сторінок. Робота містить 15 таблиць, 1 схему та 3 діаграми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

  

 

 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬО – МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.

         1.1. Художньо – мовленнєвий розвиток дошкільників як психолого – педагогічна проблема.

Проблема розвитку мовлення дітей дошкільного віку виявляється  широко дослідженою в аспекті  формування мовленнєвих умінь, зокрема: лексичних (А. Ількова, Н. Горбунова, С. Макаренко, Ю. Руденко, Є. Струніна), граматичних (А. Богуш, К. Крутій, Н. Лопатинська, Н. Маковецька, Г. Ніколайчук), фонетичних (О. Трифонова, О. Аматьєва), діамонологічних (А. Богуш, Н. Гавриш, Л. Калмикова, О. Ушакова, Н. Харченко); в аспекті формування елементарних уявлень про мову й мовні явища (Ф. Сохін, Г. Бєлякова, О. Нєгнєвицька, Т. Ушакова, О. Ушакова). Окремі аспекти розвитку якостей мовлення досліджувалися в дисертаційних роботах, присвячених експресивному мовленню (Є. Аматьєва, М. Ільяшенко), розвитку образності (Н. Гавриш, Л. Кулибчук), креативності (О. Артемова) мовлення дітей. Водночас проблема залишається відкритою в аспекті розробки технологічних мехінізмів формування культури мовлення дітей дошкільного віку в розвитку середньостатичних ДНЗ.

Серед розмаїття  видів діяльності, що супроводжують  усе життя дитину, виокремлюють художньо-мовленнєву діяльність, у якій присутній художній образ залежно від мистецтва. Термін «художньо-мовленнєва діяльність» уперше з’явився у працях А. Богуш, Л. Панкратової, О. Ушакової, С. Чемортан після 70-х рр. XX ст.

Традиційно художньо-мовленнєва діяльність розглядалась у вітчизняній дошкільній педагогіці як засіб формування виразності і образності мовлення (С. Чемортан, О. Акулова, Л. Ворошніна, Р. Боша, Н. Гавриш, Д. Дубініна, А. Ількова та ін.) Однак на сучасному етапі засобами художньо-мовленнєвої діяльності вирішується також більш широкий спектр завдань. Даний вид діяльності виступає одним із засобів розвитку творчих здібностей дитини.

Взаємопов'язаними компонентами художньо-мовленнєвої діяльності дошкільників є сприйняття літературного тексту, його відтворення (репродукція) і елементарна словесна творчість [25, с.16].

Під словесною творчістю розуміється діяльність дітей, що виникла під впливом творів мистецтва і вражень від навколишнього життя і виражається в створенні усних творів - розповідей, казок, віршів і т. п [17, с.168].

У традиційній методиці (Л. Ворошніна, О. Ушакова, Е. Короткова та ін) з метою  формування словесної творчості дітей використовується аналіз літературних творів, зразок розповідь вихователя з метою використанням дошкільниками фрагментів почутого у власних творах. Також розроблені методи і прийоми, що дозволяють в процесі формування словесної творчості розвивати творчі здібності в цілому.

З цієї точки зору не втрачає  своєї актуальності дослідження  Дж. Родарі, який вважав, що з метою  розвитку творчих здібностей дітей  необхідна робота над словом: «Слово, яке випадково запам’яталось, поширює хвилі вшир і вглиб, викликає нескінченний ряд ланцюгових реакцій, витягуючи при своєму «западанні» звуки і образи, асоціації та спогади, уявлення та мрії. Процес цей тісно пов'язаний з досвідом і пам'яттю, з уявою і сферою підсвідомого і ускладнюється тим, що розум не залишається пасивним, він весь час втручається, контролює, приймає або відкидає, творить, руйнує...» [14, с.15].

Витоки методики художнього читання і розповідання дітям  дошкільного віку сягають XIX століття, зокрема педагогічної спадщини К. Ушинського.

К. Ушинський заклав фундамент сучасної методики організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей. Вчений приділяв значну увагу читанню, розповіді, вивченню з дітьми поетичних творів.

Значну увагу приділяв К. Ушинський і роботі з поетичними творами. У передмові до першого видання «Дитячого світу» він радить засобами поетичних творів розвивати в дітей образне мовлення й логічне мислення. Він пише: «У душі дитини з логічною думкою зростатиметься прекрасний поетичний образ; розвиток розуму йтиме дружно з розвитком фантазії та почуття; логічна думка відшукає собі поетичний вираз, і навпаки, поезія виразу закріпить саму думку» [19, с.270].

К. Ушинський багато уваги приділяв «поетичному елементу» в художньому вихованні дітей, в розвитку художнього образного мислення і мовлення. У цьому зв'язку він радив використовувати поетичні образи пейзажної лірики, які викликають у дітей яскраві асоціації. Він зазначає: «коли поет помічає в шумі моря схожість із стогоном людини, у блиску очей вбачає відсвіти блискавки, у шумі лісу чує скарги, в чудовому весняному ландшафті бачить усмішку, то по суті, де асоціації за схожістю...» [20, с.268]

Особливо високо цінував  К. Ушинський усну народну творчість: казки, прислів'я, приказки, скоромовки, забавлянки, загадки. Вчений психологічно обґрунтував, чому саме так подобається дітям казка. Він пояснює це особливостями дитячої уяви, надзвичайною вразливістю дитячого мозку. Крім того, за його словами, обмежений досвід дитини, вузьке коло знань спричиняють дитину вірити у незвичайне, сприймати казкових героїв як реальних дієвих осіб, співчувати їм.

К. Ушинський назвав казки «першими блискучими спробами» створення народної педагогіки і вважав, що навряд чи хто-небудь був би спроможний «змагатися в цьому випадку з педагогічним генієм народу» [21, с.271].

К. Ушинський зазначав: «Я рішуче ставлю народну казку недосяжно вище усіх оповідань, написаних спеціально для дітей освіченою літературою... У народній казці велика, сповнена поезії, дитина-народ розповідає дітям про дитячі мрії і принаймні наполовину вірить сама в ці мрії» [21, с.172].

У педагогічній концепції Софії  Русової «Український національний дитячий садок» особлива увага надається  художньо-мовленнєвому вихованню дітей  засобами художньої літератури, образотворчої  діяльності й музики.

С. Русова намагається пояснити, чому саме діти так люблять слухати оповідання і казки. За її словами, малюк розвивається досить інтенсивно, але він ще не спроможний усвідомити самого себе і своє життя, дитина наче прислухається до свого внутрішнього стану, намагається себе пізнати. І ось тут їй на допомогу приходить художній твір.