Методика викладання економіки для учнів вищих навчальних закладів

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова економіки України, перехід на інноваційний шлях розвитку вимагає володіння її громадянами певних економічних знань. Знання з економіки необхідні кожній людині не менш ніж знання з хімії, фізики, географії, біології. Всі ми люди, які живуть в світі економічних явищ: ми купуємо та продаємо, отримуємо дохід, платимо податки, управляємо та підкоряємося управлінським рішенням, наймаємося на роботу. Ринково-конкурентні умови включення в систему суспільного виробництва визначають жорсткі вимоги до адаптаційних здібностей людини та її характеристик як працівника.

Сучасному працівнику мають бути притаманні високий професійний, загальноосвітній і культурний рівень, полі функціональність і динамізм кваліфікації, різнобічний розвиток особистості.

Економіка - це наука про використання людьми обмежених виробничих ресурсів для створення різних товарів і про розподіл їх між членами суспільства з метою максимального задоволення потреб. Незалежно від освіти та спеціальності, кожній людині протягом життя доводиться стикатися і вирішувати різноманітні економічні питання. Висновки, до яких людина приходить в результаті всіх економічних процесів, відображаються на результатах її роботі, на економічних рішеннях, що приймаються нею в якості споживача, виробника або інвестора.

Кожна людина має право вважати себе економістом, навіть та, яка ніколи не вивчала жодної з економічних наук. Адже, всі зустрічаються із ситуацією, коли потрібно відповісти, або вирішити якусь економічну проблему. Наприклад, як розподілити сімейний бюджет, щоб його вистачило на цілий місяць, які товари купити в першу чергу, а які не купувати взагалі. Вирішуючи ці питання, ми не просто намагаємося влаштувати свій побут, але й «управляємо» економікою. Тобто, виходячи з попиту, підприємці та виробники приходять до рішення, які товари потрібно виробляти в першу чергу та в більших обсягах, а які взагалі не виробляти чи зменшити обсяг їх випуску.

Значення дидактичної роботи. Господарське життя передбачає, що кожна людина, яка піклується про свій благоустрій, благополуччя своєї сім’ї, кожен день робить певний вибір, приймає економічні рішення та відповідає за їхні наслідки. Саме тому громадянам економічні знання стають необхідною потребою.

Економічна освіта потрібна всім: тим, хто має власну справу і приймає економічні рішення, який обсяг продукції виробляти, за якою ціною продавати, які купувати ресурси і в якому співвідношенні; хто наймається на роботу, тобто продає свою робочу силу; хто займається посередництвом. Без економічною освіти не обійтись у відносинах між людьми.

На початку незалежності України була дуже фундаментальна переорієнтація в сфері освіти, переглянутий її потенціал. Впроваджена нова система освіти, яка повинна розширити можливості українських громадян в рамках демократичної політичної системи, з використанням вільного вибору в умовах ринкової економіки.

Згідно з цим в багатьох навчальних закладах стали створювати спеціалізовані класи з поглибленим вивченням економічних наук. Вчителі в силу своїх можливостей намагаються належним чином викласти матеріал, надати відповідний рівень знань з економіки. Але це може не завжди вдаватися. Тому що в середніх школах найчастіше не вистачає потрібної літератури. Також в багатьох школах існує така проблема, як недостатня кількість вчителів з економіки або вчителі мають недостатній рівень економічних знань.

Є необхідність інвестування на «допоміжні» ресурси освіти - нові підручники, нові методичні посібники, обновлення обладнання для професійного навчання, комп’ютерні ресурси і підготовку вчителів - це головні компоненти процесу перебудови і реформування освіти.

Економічна освіта – це результат організованої педагогічної діяльності, спрямований на формування економічної свідомості студентів. Економічна освіта забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника в активного творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної освіта підростаючого покоління стає загальним і обов’язковим.

На мою думку, рівень економічної підготовки, яку отримують українські студенти, далекий від належного.

Я вважаю, що проблема полягає в тому, що ніхто зі студентів економічного та бізнесового профілів не вивчає економіку в західному розумінні цього слова. Вони студіюють бухгалтерську справу, маркетинг та менеджмент більш ґрунтовно, ніж мікроекономіку, макроекономіку та економетрику.

Також однією з проблем економічної системи освіти України можна вважати велику кількість університетів по всій Україні, які не відповідають вимогам статусу університет. Хабарництво є одним з вагомих важелів впливу на систему освіти країни. На жаль, в Україні ця проблема, як і в східноєвропейських країнах є існуючою та досить актуальною. Списування плагіат аж ніяк не вважається негативним явищем для студентів Росії, України та Білорусії порівняно з американськими чи голландськими студентами.

Мета. Вона призначена сформувати у громадян України економічні знання, економічну культуру, діловитість, уміння аналізувати економічну ситуацію та приймати раціональні обґрунтовані рішення.

Економіка використовує більш точні підходи, є більш формалізованою та суспільно-орієнтованою, аніж дисципліни бізнесового профілю, тобто сучасна економіка не зупиняється на рівні вивчення конкретних випадків та окремих фірм, а визначає загальні закономірності за статистичними даними та аналізує перебіг подій у господарстві в цілому.

Окремої і найпильнішої уваги потребує питання національного виховання. Наша освіта має бути гуманістичною і спрямованою на формування конкретної людини – громадянина України, який би пишався тим, що живе у незалежній, національній та високоосвіченій державі. [6]

Завдання економічної освіти:

а) ознайомлення учнів із законами ринкової економіки, закономірностями її функціонування, структурою економіки, підвищенням її ефективності, вдосконаленням виробничих відносин, системою управління і методами управління;

б) формування здатності до економічного мислення, творчого пошуку підвищення продуктивності праці, вміння швидко оволодівати новими формами і методами праці;

в) виховання почуття і риси господаря, що працює з віддачею, бережливо ставиться до ресурсів та результатів праці;

г) виховання здорових матеріальних потреб, уміння розпоряджатися доходом.

Зміст економічної освіти має розкривати такі ідеї:

а) економіка розвивається на базі сучасної науки і техніки. Вона має бути рентабельною і ефективною;

б) учасник економічної сфери життя має осмислювати свою діяльність у масштабах конкретного виробництва, бути не просто виконавцем, а діловим раціоналізатором, працювати творчо;

в) працівник виробництва сумлінно ставиться до праці, дотримується трудової, технологічної, планової дисципліни;

г) продукт праці, який не відповідає естетичним смакам споживача, не користується попитом, завдає шкоди як окремому підприємству, так і економіці в цілому;

д) кожен працівник прагне удосконалювати свою виробничу діяльність, підвищувати рівень кваліфікації та освіти.

Отже, основною метою економічної освіти можна вважати формування економічного мислення, а її результатом - економічно обґрунтовану практичну діяльність. В практиці викладання економіки найважливішим є не тільки розкрити зміст економічних категорій та концепцій, але й знайти ефективні форми знань, допомогти їх засвоєння на рівні мислення та поведінки людини.

 

1. Методика викладання економіки для учнів вищих навчальних закладів

1.1.Психологічні особливості навчання різних вікових груп

Економіка в системі загальноосвітньої школи та вищих навчальних закладів має сприяти вихованню громадянина, здатного здійснювати самостійний вибір і приймати економічно обґрунтовані рішення в різноманітних життєвих ситуаціях. Вона має відповідати основному напрямку розвитку освіти, стрижнем якої є розвивальна, культуротворча домінанта виховання самодостатньої особистості, здатної до самоосвіти і саморозвитку, використання набутих знань і вмінь для творчого розв’язання проблем, критичного опрацювання різноманітної інформації, прагнення змінити на краще своє життя і життя своєї держави [6, c.2].

У світлі покладених на економічну освіту завдань значення методики викладання економічних дисциплін є надзвичайно високим. За сучасних умов не досить викласти учням, студентам лише готові висновки. Щоб навчити їх економічно мислити, необхідно ознайомити учнів з методологією пізнання економічних явищ і процесів. В умовах ринкової економіки дуже важливо точно знати економічну суть і зміст її категорій, а це багато в чому залежить саме від викладача. [6, c.5].

Кожний учень є індивідуальністю і володіє певними здібностями, інтелектуальної діяльності, когнітивного стилю, рівня самооцінки, працездатності; особливостями виконання діяльності (організація, точність тощо). Характеризується власним стилем діяльності, в тому числі учбової, відношенням до неї.

В той же час учень на певному етапі освіти може характеризуватися вихідними, загальними для нього особливостями, рисами. Це пояснюється тим, що кожний етап освіти, по-перше, співвідноситься, як правило, з певним періодом у житті людини. Так, наприклад в початковій школі у всьому світі навчаються діти віком не старше 10 років (хоча в екстремальних соціальних умовах, наприклад ліквідуванні безграмотності, на цю ступінь освіти враховуються дорослі). По-друге, специфікою (змістом, формами) самих етапів освіти, співвідноситься не тільки з тими ж віковими особливостями, але й із законом кумулятивності, нарощування, збільшення знань, структурування індивідуального досвіду, будування індивідуального тезаурусу як впорядкованої структури вербального інтелекту. В силу цього абстрактно-типові суб’єкти «школяр», «студент» виділяються суспільною свідомістю на основі цих двох (вікового і соціокультурного) основ.

Вікова періодизація являє собою одне з найскладніших і неоднозначних проблем психології.

Суб’єктів навчальної діяльності можна розподілити наступним чином:

1. молодший школяр (6-9 років) – це початок суспільного буття людини як суб’єкта навчальної діяльності. В цій якості молодший школяр характеризується перед усім придатністю, готовністю та виключністю до неї. Навчальна діяльність, включаючи володіння новими знаннями, вмінням вирішувати різні задачі, радість навчального співробітництва, прийняття авторитету вчителя, є головною в цій період розвитку людини, яка знаходиться в системі освіти.
2. В середньому шкільному віці (від 10-11 до 14-15 років) провідну роль відіграє спілкування з однолітками в контексті особистої діяльності підлітка. В цьому віці головна цінність – система відносин з однолітками, дорослими, наслідування свідомо чи несвідомо власного «ідеалу», спрямування в майбутнє.
3. Старшокласник (період ранньої юності з 14-15 до 17 років) вступає в нову соціальну ситуацію розвитку відразу при переході з середньої школи в старші класи або в нові учбові заклади – гімназії, коледжі тощо. Цю ситуацію характеризують не тільки нові колективи, але, саме головне, направлення на майбутнє: на вибір образу життя, професії, референтних груп людей. Виникаюча на рубежі підліткового і юнакового віку потрібність в само визначеності не тільки впливає на характер навчальної діяльності старшокласника, але іноді і визначає її. Це відноситься перш за все до вибору учбового закладу, класів з поглибленою підготовкою, ігнорування предметів того чи іншого циклу: гуманітарного чи природничого.
4. Студент (після 17 років). Студентство – це особлива соціальна категорія, специфічна спільність людей, організаційно об’єднаних інститутом вищої освіти. Студентство включає людей, які цілеспрямовано, систематично оволодівають знаннями та професіональними вміннями.

Як соціальна група студентство характеризується професійною направленістю, сформованістю відношення до майбутньої професії, яке є наслідком правильності професійного вибору і адекватності та повноти уявлення студента про вибрану професію. Останнє включає знання тих вимог, які пред’являє професія, та умов професійної діяльності. Результати досліджень свідчать, що рівень уявлення студента про професію (адекватно – неадекватно) безпосередньо співвідноситься з рівнем його відношення до навчання: чим менше студент знає про професію, тим нижче у нього позитивне відношення до навчання. Результати досліджень доводять, що більшість студентів позитивно відносяться до навчання.

 

1.2. Інтелектуальні характеристики вікової групи-студент

В соціально-психологічному аспекті студентство порівняно з іншими групами населення відміняється найбільш високим рівнем освіти, найбільш активним споживанням культури і високим рівнем пізнавальної мотивації. В той же час студентство – соціальна спільнота, характеризуючи найвищу соціальну активність і достатньо гармонічне сполучення інтелектуальної та соціальної зрілості. Урахування цієї особливості студентства лежить в основі відношення викладача до кожного студента як до партнера педагогічного спілкування, цікавої для викладача особистості. В руслі особистої діяльності студент розглядається, як активний самостійно організуючий свою діяльність суб’єкт педагогічної взаємодії. Йому притаманна специфічна направленість пізнавальної та комунікативної активності на рішення конкретних професійно-орієнтованих задач основним направленням для студентства є контекстне.

В соціально-психологічній характеристиці студентства важливо також врахувати, що цей етап розвитку його життя співвідноситься з формуванням відносної економічної самостійності, відходом від батьківського дому і утворенням особистої сім’ї. Студентство – центральний період становлення людини, особистості в цілому, проявлення самих різних інтересів. Це час установлення спортивних рекордів, художніх, технічних та наукових досягнень, інтенсивної і активної соціалізації людини як майбутнього «діяча», професіонала, що враховується викладачем в змісті, проблематиці та прийомах організації навчальної діяльності та педагогічного спілкування у вузі.

Отримані дослідниками школи Б.Г. Ананьєва дані свідчать про те, що студентський вік – це пора складного структурування інтелекту, яке дуже індивідуальне і варіативне. «Ядро» інтелекту людини цього віку характеризується постійним чергуванням «піків», то одної, то іншої складових цього ядра функцій. Це означає, що навчальні завдання завжди одночасно направлені як на розуміння, так і запам’ятовування та структурування в пам’яті студента засвоюваного матеріалу, його зберігання та цілеспрямовану актуалізацію. Така постановка питань вже знаходить відображення в цілому ряді підручників, навчальних посібників, де зазначається нерозривність осмислювання, розуміння та закріплення навчальної інформації в пам’яті студентів при вирішенні проблемних задач. Активізація пізнавальної активності студентів постійно супроводжується організацією запам’ятовування та відтворення навчальної інформації.