Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Марта 2014 в 01:43, курсовая работа
Отже, основною метою економічної освіти можна вважати формування економічного мислення, а її результатом - економічно обґрунтовану практичну діяльність. В практиці викладання економіки найважливішим є не тільки розкрити зміст економічних категорій та концепцій, але й знайти ефективні форми знань, допомогти їх засвоєння на рівні мислення та поведінки людини.
1.3.Мотивація та стимулювання засвоєння навчальної теми
Як зазначалось вище, два типа мотивів характеризують переважно навчальну діяльність – мотивація досягнення та пізнавальна мотивація. Остання є основою навчально-пізнавальної діяльності людини, відповідаючи самій природі його мисленої діяльності. Вона виникає в проблемній ситуації та розвивається при правильній взаємодії та відношенні студентів і викладачів. В навчанні мотивація досягнення підпорядковується пізнавальний та професійній мотивації.
Поняттям «мотивація» в психолого-педагогічній науці визначається процес, в результаті якого певна діяльність набуває для індивіда особистий зміст, створює стійкість його інтересу до цієї діяльності і перетворює зовнішні задані цілі цієї діяльності у внутрішні потреби особистості.
Мотивування процесу навчання великою мірою залежить від провідних інтересів індивіда. Виділяють такі мотиви навчання в основі яких лежить певний інтерес:
а) безпосередній інтерес до самого змісту предмета до дійсності, яка в ньому відображається ;
б) інтерес, викликаний характером тієї розумової діяльності ,якої потребує предмет;
в) опосередкований інтерес до предмета, викликаний уявленням про майбутню (або можливу )діяльність щодо нього;
г) інтерес, зумовлений процесом навчальної діяльності, пов'язаний із соціальною ситуацією (навчальний колектив ,вчитель тощо).
В процесі онтогенезу відбувається розвиток мотивації навчання індивіда (студента) у напрямках:
а) від не усвідомлюваної - до усвідомлюваної;
б) від опосередкованої - до безпосередньої;
в) від індивідуально-сприйнятої - до індивідуально-створеної та інше.
Взагалі мотивація навчання має цілеспрямовано формуватись, а учасниками цього процесу повинні бути і сам індивід, і його соціальне оточення, і організатори власне педагогічного процесу.
Основними ознаками мотивації даного типу діяльності є :
1. Мотивація навчання є продуктом цілеспрямованого формування з боку батьків, учителів, соціального оточення та з боку самого індивіда.
2. Мотивація навчання видозмінюється в процесі онтогенезу, при цьому змінюються не тільки змістові ознаки та складові мотивації навчання, але й процесуальні, власно-спонукальні характеристики.
3. Мотивація навчання зумовлена мотивами освоєння культурно-історичного досвіду і спроможністю індивіда сприймати та засвоювати цей досвід, його пізнавальними здібностями, інтересами, здатністю до творчої самодіяльності.
4) Мотивація навчання спрямована на формування індивідуального досвіду індивіда у здійсненні пізнавальної та перетворюючої активності у світі.
Отже, мотивація - це внутрішня рушійна сила дій і вчинків особистості.
Зауважимо, що мотивація учбово-пізнавальної діяльності не виникає самовільно, її створення - задача і доказ майстерності викладача.
Звичайно, в залежності від вміння і зусиль мотивація студентів в учбовій діяльності може бути слабкою або сильною. І міра мотивації ззовні проявляється в тій увазі та наполегливості, з яким учні працюють на уроці або займаються по навчальній книзі дома.
Одна з найбільш простих методик сформування мотивації – цікавість уроків у аудиторії або тексту підручника. Слід зазначити що не дивлячись на великі надії методистів на мотиваційну силу цікавості підручника, спостереження показують: сприйняття студентів цікавого тексту само по собі залежить від більш складних і глибоких механізмів мотивації. Цікавість має підпорядковане, допоміжне значення, в основному забезпечуючи підтримку інтересу у навчанні, а не створення вихідної мотиваційної установки на навчальну роботу. Та й опора в навчанні тільки на інтерес, як такий, недостатньо ефективна мотивація через швидкий ефект насичення.
Більш ефективна в цьому відношенні так звана методика створення мотиваційно-проблемних ситуацій або постановки спеціальних навчально-пізнавальних проблемних задач, в яких відображається практичний смисл вивчення даної предметної теми.
Мотиваційний етап дидактичного процесу дозволяє досягти ефекту швидкого включення учня в учбово-пізнавальну діяльність.
Підтримка ж цієї діяльності на необхідному рівні активності цілком залежить від способу її організації, від того на скільки вона буде доступна, зрозуміла учню і наскільки будуть успішні її результати та якість засвоєння.
Всю можливу структуру діяльності людини можна представити у вигляді наступних чотирьох послідовних рівнів засвоєння, що відображають розвиток досвіду учнів у даному предметі в процесі навчання :
I- й рівень. Якщо в задачі задані ціль, ситуація, і дії по її вирішенню, то від учня вимагається дати відповідь по відповідності всіх трьох компонентів в структурі задачі.
ІІ- й рівень. Коли в задачі задані ціль і ситуація, то від учня вимагається застосувати раніше засвоєні дії для її вирішення.
ІІІ -й рівень. Якщо в задачі задана ціль, але не зрозуміла ситуація, в якій ціль може бути досягнута, від учня вимагають доповнити.
ІV -й рівень. Коли в задачі відомо лише в загальній формі ціль діяльності по пошуку наражається і ситуація, і дії, що ведуть до досягнення цілі. Це творча діяльність.
Засвоєння студентами знань відбувається тільки в результати їх власної навчально-пізнавальної діяльності. Так на приклад, якщо ціль навчання не перевищує першого рівня засвоєння, то цілком достатнім типом навчання може бути так зване репродуктивне навчання. При цьому діяльність студента зводиться до уважного слухання пояснень викладача або роботи з підручником.
При навчанні другого рівня засвоєння, навчально-пізнавальна діяльність студента повинна приймати більш розгорнуту структуру, щоб привести до усвідомленого запам'ятовування. При цьому типі навчання студенту рекомендують конспектування або реферування навчального матеріалу, виступ з доповіддю.
Для досягнення засвоєння на ІII-му рівні навчально-пізнавальна діяльність студентів організовується як пошукова. Тут стають доречними такі дидактичні процеси, які засновані на використанні проблемного навчання, ділових ігор, пошукових робіт.
Нарешті, при цілі навчання для досягнення засвоєння на 4-му рівні, найбільш ефективними методиками побудови дидактичного процесу є дискусії по аналізу методики і результатів виконання досліджень, постановка проблемних задач, дослідницька діяльність.
Під час навчання у ВНЗ формується основа трудової і професійної діяльності. Однак результати опитувань показують, що в технічних вузах у половини студентів немає мотиву та інтересу при виборі ВНЗ. Більше 1/3 студентів не впевнені в правильності вибору або негативно відносяться до майбутньої професії.
Суттєвим показником студента – суб’єкта навчальної діяльності – слугує його вміння виконувати всі її види і форми. Однак результати спеціальних досліджень показують, що більшість студентів не вміють слухати та конспектувати лекції. Вони не вміють виступати перед аудиторією, вести дискусію, давати аналітичну оцінку проблем.
Перед викладачем стає відповідальна психолого-педагогічна задача формування студента як суб’єкта навчальної діяльності, що припускає перед усім необхідність навчити його вмінню планувати, організовувати свою діяльність. Подібна постановка питання потребує визначити навчальні дії, необхідні для успішного навчання, програму їх виконання на конкретному навчальному матеріалі та чітку організацію вправ по їх формуванню. При цьому зразок виконання цих дій повинен демонструвати сам викладач, враховуючи труднощі адаптаційного періоду навчання студентів на 1 курсі. Його вплив на характер освоєння нових ціннісних орієнтацій студента, його мотивації та такі індивідуальні властивості, як тривожність, емоційність, неоцінимо.
Відношення до студента як соціально зрілої особистості, носію наукового світогляду припускає враховувати, що це не тільки система поглядів людини на світ, але і на своє місце в світі. Іншими словами, формування світогляду студента означає розвиток його рефлексії, усвідомлення себе суб’єктом діяльності, носієм певних суспільних цінностей, соціально корисною особистістю. Це в свою чергу означає для викладача необхідність посилення діалогічності навчання, спеціальної організації педагогічного спілкування, створення для студентів умов можливості відстоювати свої погляди, цілі, життєві позиції в навчально-виховній роботі.
2.Загальна характеристика теми «Бюджетний дефіцит, його види, умови та причини виникнення, джерела покриття та шляхи скорочення»
2.1.Методи навчання.
Розглянемо ефективні методи та прийоми вивчення проблем теми «Державний бюджет України». Для початку відмітимо, що виклад матеріалу і аналіз проблем державного бюджету України в ВНЗ мають бути набагато глибшими, бо розраховані на аудиторію дорослішу за віком і вже знайому після школи з основними поняттями. До того ж у ВНЗ матеріал подається ґрунтовніше, студенту ставляться більші вимоги [7, c.301].
Під методами навчання розуміють способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у останніх поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки. Прийом навчання – це своєрідна частина, деталь методу навчання, необхідна для більш ефективного застосуванню методу в умовах конкретної ситуації (приклад – прийом у бесіді, лекції, диспуті).
Існує наступна класифікація (групування за певними ознаками, встановлення між групами зв’язків) методів навчання :
Перша група методів включає методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань. До цієї групи належать такі методи :
а) словесна підгрупа: бесіда, лекція, диспут;
б) метод прикладу.
Бесіда:
Лекція: композиційна побудова лекції; переконливість доказів і аргументів; жива емоційна мова вчителя, його власна оцінка подій, фактів, явищ; використання різних прийомів для підтримання уваги учнів. Саме від викладача залежить чи буде найповніше використано всі потенційні можливості цієї провідної форми організації пізнавальної діяльності студентів, залучення їх до системного наукового мислення, а це вимагає правильної постановки мети і завдань лекції, ретельного добору і структурування її змісту, ясності, чіткості і емоційності викладу навчального матеріалу, вдалого використання наочності тощо [9, c.132-133].
Підготовка викладача до проведення лекції на тему бюджетного дефіциту передбачає наступні етапи:
теми.
Диспут як метод формування свідомості особистості передбачає вільний, живий обмін думками, колективне обговорення учнів питань. У ході диспуту учні відстоюють свою позицію, переконуються в правильності чи помилковості своїх поглядів. Тут розкриваються їх ерудиція, культура, темперамент, розвивається логічне мислення, вміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки.
Метод прикладу: врахування специфіки наслідування прикладу різними віковими групами; етапність наслідування; джерела для наслідування; використання негативного прикладу у вихованні. Виховні функції прикладу різні: він може служити педагогу для конкретизації того чи іншого теоретичного положення; на прикладі можна довести істинність певної моральної норми; приклад є переконливим аргументом; приклад може спонукати до певного типу поведінки.
Друга група методів передбачає організацію і формування досвіду суспільної поведінки. До цієї групи методів належать: педагогічні вимоги, громадська думка, вправа, привчання, доручення, створення виховних ситуацій.
Педагогічна вимога як один з методів формування суспільної поведінки являє собою педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукати його до позитивної діяльності або гальмування його дій і вчинків, якщо вони мають негативний характер. Існують вимоги в формі: прохання, довіра, схвалення, натяку, умови, недовіра, осуду, погроза.
Громадська думка має такі функції:
Вправи як метод виховання полягають у поступовій організації таких умов, в яких учень виконує певні дії з метою вироблення необхідних і закріплення позитивних форм поведінки.
Информация о работе Методика викладання економіки для учнів вищих навчальних закладів