Методика викладання економіки для учнів вищих навчальних закладів

Доручення: з боку педагога, учнівського самоврядування чи учнівського колективу дається певне завдання, виконання якого вимагає певних дій чи вчинків.

Створення виховних ситуацій:

• визначення педагогом умов, необхідних для здійснення задуманого;
• продумування вихователем своїх дій і поведінки в новій ситуації;
• виникнення в учнів нових почуттів, породжених новою педагогічною ситуацією, які стають основою виникнення нових думок, мотивів поведінки і подолання власних недоліків.

Третя група методів виконує функції регулювання, коригування і стимулювання поведінки і діяльності вихованців. До цієї групи належать змагання, заохочення і покарання.

Змагання організує, згуртовує колектив, спрямовує на досягнення успіхів, навчає перемагати.

Заохочення – це схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Покарання – несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому.

Четверта група методів – методи контролю і аналізу ефективності виховного процесу. До неї належать: педагогічне спостереження, бесіда, опитування (анкетне, усне), аналіз результатів громадсько-корисної роботи, виконання доручень, створення ситуацій для вивчення поведінки вихованців.

Оптимальний вибір методу характеризується такими умовами: не універсальність їх, має бути система методів; вибір методу диктується конкретними завданнями і змістом виховного заходу; залежить від конкретних умов, в яких здійснюється виховний вплив; динаміка, зрілість, організованість колективу; метод виховання і особистість вихователя.

 

2.2.Планування та організація викладення теми

Тема заняття, яке буде розглядатися в даній роботі, має назву «Бюджетний дефіцит, причини і наслідки, способи його фінансування» і буде вивчатися в курсі «Фінанси».

Метою вивчення теми «Державний бюджет» є ознайомлення учнів та студентів з поняттям «бюджетної системи», «державного бюджету» та функціями, які він виконує; аналіз структури Державного бюджету України, його виконання, сучасного стану податково-бюджетної політики держави; формування вміння користуватися інформацією, яка подається засобами масової інформації, друкується в статистичних щорічниках.[12].

Існує певна необхідність у вивченні цієї економічної теми. Бюджет є основним інструментом державного регулювання економіки. Через бюджет вирішуються проблеми соціально-економічного розвитку країни. Нинішня фінансово-економічна криза зумовлює напружене становище бюджету, нестачу коштів для фінансування соціальної сфери. Одночасно криза проявляється в хронічному дефіциті державного бюджету, суттєвому скороченні обігових коштів суб’єктів господарювання на мікро-рівні, протиріччях у формуванні бюджетів різних рівнів і розбалансованості міжбюджетних відносин. Тому саме причинам виникнення бюджетного дефіциту, шляхів його скорочення приділяється особлива увага. Поява бюджетного дефіциту в Україні була зумовлена низкою причин, головною з яких було те, що підчас перебування України у складі СРСР була низька ефективність суспільного виробництва. На даний час ця проблема так і не вирішена. Це підтверджує той факт, що 50% товарообігу внутрішнього ринку припадає на частку товарів завезених з інших країн. До речі тільки 1/3 економіки країни працює офіційно, і таким чином сплачує відповідні податки до бюджету, тобто сприяє розвитку економіки. Але більша частина відноситься до тіньового сектора і таким чином отримані кошти переказуються за кордон і працюють на розвиток інших країн. Отже, тема бюджетного дефіциту, джерел його фінансування і напрямків скорочення є актуальною, що потребує вивчення. [4]

Оптимальна тривалість вивчення цієї теми - 4 години.

При цьому 2 години відводиться на теоретичне викладення теми (міні-лекція), 1 година - на практичне (класичний контроль з використанням активних методів навчання), 1 година - на самостійну роботу (виконання вправ та завдань).

Дидактичні матеріали.

Опорно-інформаційна схема:

Бюджетний дефіцит

 

 

Визначення бюджетного      Види бюджетного

дефіциту         дефіциту

 

За формою прояву    За причинами виникнення

відкритий  прихований   вимушений   свідомий

 

 

Джерела покриття бюджетного дефіциту

 

емісійні кошти   внутрішні і зовнішні запозичення

 

Шляхи скорочення бюджетного дефіциту

 

немонетарний метод     монетарний метод

 

Тезисний конспект

Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини бюджету над доходною. За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально планувати обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей.

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

• кризові явища в економіці, неефективність функціонування складових частин економічної і фінансової системи держави, нездатність уряду реалістично прогнозувати доходну і видаткову частини бюджету тощо;
• необхідність здійснення реструктуризації економіки і залучення значної кількості фінансових ресурсів. За цілеспрямованої фінансової політики, яку повинні проводити уряди, через кілька років він має суттєво зменшитись;
• надзвичайні події в державі – війни, природні катастрофи;
• необхідність повернення раніше запозичених коштів за внутрішнім і зовнішнім боргом.

Схема 2.1. Стан державного бюджету

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:

- відкритий – офіційно визнаний у Законі про бюджет;

- прихований – офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів, включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит – більш негативне явище, ніж відкритий.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

• вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП;
• свідомий – уряд свідомо зменшує податкове навантаження на суб’єктів господарювання з метою стимулювання інвестиційної активності. Така політикам уряду називається дискреційною фіскальною політикою.[10]

За наявності бюджетного дефіциту держава має обрати найоптимальніші джерела його покриття. Існує два джерела покриття бюджетного дефіциту – емісійний і запозичення (внутрішні і зовнішні).

Сутність емісійного методу полягає у друкуванні урядом грошей. Це не бажаний метод, оскільки емісія призводить до розкручування інфляційної спіралі. В Україні Бюджетний кодекс забороняє використовувати емісійні кошти як джерело погашення бюджетного дефіциту.

Більш ефективним методом є запозичення за допомогою яких можна профінансувати дефіцит без додаткового випуску грошей в обіг, тобто не провокуючи інфляційні процеси. Сутність даного методу полягає у залученні до внутрішніх і зовнішніх запозичень. Запозичення уряд робить через випуск цінних паперів (облігацій внутрішньої або зовнішньої державної позики). Облігації випускаються на певний строк, під певний процент. Зовнішніми джерелами погашення бюджетного дефіциту можуть бути кредити міжнародних фінансових організацій та іноземних держав, а також безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення.

Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних джерел (запозичень) зумовлюють виникнення державного боргу (внутрішнього і зовнішнього). Отже, з боку держави повинен здійснюватись контроль в сфері запозичень, особливо за зовнішніми.

Основними шляхами зменшення бюджетного дефіциту є:

• здійснення дієвих заходів з реалізації економічних реформ та програм на загальнодержавному та місцевому рівні по збільшенню випуску конкурентоспроможної готової кінцевої продукцію з високою доданою вартістю;
• стимулювання виробника шляхом застосування диференційованих податкових ставок;
• удосконалення регуляторної політики;
• зменшення рівня тіньового сектора економіки України;
• контроль за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів;
• ліквідація необґрунтованих фінансових пільг на загальнодержавному та місцевому рівнях ;
• підтримання позитивного сальдо торговельного балансу.

На самостійну роботу учням пропонується законспектувати визначення базових категорій за цією темою та проаналізувати бюджетний дефіцит в Україні за останні три роки, джерела його покриття та визначити основні напрямки скорочення.

Рекомендована література для вивчення даної теми:

1. Алексєєв І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навч. посіб.- К.: «Хай – Тек Прес», 2007. - 368 с.
2. Булавенко С.Д. Основи економіки. 10-11 класи: Розробки уроків. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008.- 263 – 288 с.
3. Бюджетний кодекс України // Урядовий кур’єр. – 2001. – №131. Василик О.Д., К.В. Павлюк «Бюджетна система України»: Підручник. - К.:Центр навчальної літератури, 2004. – 544 с.
4. Гончарова Н. Шляхи оптимізації видатків та збільшення доходів державного бюджету// Економічний часопис - XXI.- 2008.- № 7 - 8.
5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ за ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання,2006. – 631 с.
6. Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Сучасна економіка: Навчальний посібник. – К.:Вища школа, 2005.
7. Загальна економіка: Підручник / за редакцією І.Ф.Радіонової. – 6-те видання., доп. і перероб. – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2008.
8. Закон України «Про Державний бюджет»// Урядовий кур'єр від 27 січня 2009 року, № 13.
9. Каленський М.М. Доходи державного бюджету як дзеркало економіки держави// Фінанси України.- 2006.- №9.
10. Мочерний С.В. Економічна теорія. Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2008. – 428 – 472 с.
11. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / відп. ред. Г. Н. Климко. - 4-те вид.,перероб. і допов. - Київ: Знання-Прес, 2002.
12. Основи економічної теорії Підручник / А. А. Чухно, П. С Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. — К.: Вища школа, 2001. — 606 с.
13. Фещенко А.В., Проноза П.В., Кузьминчук Н.В. Бюджетна система України. Навч. пос.- К.: «Кондор», 2008. - 440 с.

 

3. Методична розробка теми «Бюджетний дефіцит, причини і наслідки, способи його фінансування»

Дискусія – це одна з найдавніших форм організації навчання. Тому викладення теми і почнемо з методики її проведення. Як форма навчання вона потребує певної методичної підготовки. Тому вчитель економіки, як і кожна освічена людина, повинен володіти методикою ведення дискусії. Хтозна скількох помилок в економіці наше суспільство могло б уникнути, якби обговорення і впровадження різних проектів було б конструктивним, вільним і творчим! Чи не тому прагматичні японці організують повсюдно «гуртки якості», а затвердження будь-яких проектів розпочинають «знизу»?

Як зробити обговорення проблем творчим? Для цього потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обговорення.

Викладач має бездоганно володіти навичками «творчого слухання», бути прикладом щодо цього для своїх учнів, навчити їх такому вмінню, бо воно потрібне кожній людині і на все її життя.

Навички «творчого слухання»: коли слухаєте, зосереджуйтесь на головній думці того, хто говорить; запам’ятовуйте основні моменти сказаного; спробуйте зрозуміти план промови, складений виступаючим; намагайтеся знайти у сказаному елементи нового, яке раніше не було вам відоме; ведіть записи; ніколи не поспішайте заперечувати, поки виступаючий не закінчить говорити; умійте оцінити не тільки явний, а й прихований емоційний стан того, хто говорить, бо тільки це дасть вам змогу правильно оцінити ступінь його зацікавленості проблемою; не давайте порад, поки вас не попросять.

Творче обговорення не виникає само собою. Його потрібно готувати, виховувати звичку до нього, розуміння того, що думка кожного – це цінність. Її треба вислухати або спростувати фактами і доказами, або врахувати і прийняти. Але обережно! Далеко не все, що більшість сьогодні вважає очевидним, і справді є істинним.

Спеціалісти вважають, що найважливішими умовами проведення дискусії як тематично спрямованої суперечки можуть бути такі: усі учасники дискусії мають бути готовими до неї; кожен учасник дискусії повинен мати чіткі стислі тези свого виступу; можна практикувати «розминку» для активізації дискусії; дискусія мусить бути спрямована на з’ясування істини, а не на словесне змагання її учасників; не допускати образливих реплік, виявити стриманість у суперечках.

Дискусія передбачає організований обмін думками і поглядами учасників групи з приводу даної теми, а також розвиває мислення, допомагає формувати погляди і переконання, виробляє вміння формулювати думки й висловлювати їх, вчить оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів, зважувати їх істинність.

Важливо, що успішне проведення дискусії значною мірою залежить від керівника дискусії (в нашому випадку викладача), від того, чи встановлений психологічний контакт між ним і учасниками дискусії.

Керівник дискусії повинен: знати проблему, склад слухачів, методику проведення дискусії; уміти управляти дискусією, слухати виступаючих, аналізувати, робити висновки; мати авторитет, бути тактовним.

Хід дискусії можна розподілити на такі етапи:

1. Вступ. Формулювання проблеми, визначення її актуальності, спрямування виступів у потрібне русло;
2. Власне дискусія, суть якої – підвести до розв’язання проблеми;