Методика використання творів живопису як засобу естетичного виховання школярів на уроках образотворчого мистецтва

1. Знаряддя праці та  матеріали художника—живописця.  Колір як головний засіб виразності  живопису. Актуалізація знань з  основ кольорознавства (колірне коло).

2. Споріднені кольори;  гармонія споріднених кольорів. Кольорові контрасти. Свідомий  вибір колірного вирішення на  підставі контрастних або споріднених  кольорів.

3. Свідоме ставлення (мімікою,  мовленнєвими й образотворчими  засобами): до краси природи навколишнього  світу та відображеної у творах  живопису; впізнавання (з-поміж інших)  твори живопису та усвідомлення  основних ознак живописних творів;

4. Знайомство з технікою  роботи акварельними фарбами  (на основі порівняння з роботою  гуашшю). Акварель по вогкій основі.

5. Малювання фігури людини (актуалізація знань про елементарну  будову та основні співвідношення  частин фігури). Фігура людини  як центр композиції.

6. Досягнення композиційної  рівноваги шляхом ритмічно-рівномірного  розташування на площині великих  та малих елементів.

7. Елементарне передавання  динамічного стану об'єктів (вітер).

Для реалізації таких завдань  проводилися сприймання та практична  діяльність.

1. Бесіда: уявна подорож  до майстерні художника-живописця.  Репродуктивно-творчі завдання та  вправи (на вибір): "Палітра кольорів  твору живопису", "Тихесенький  вечір на землю спадає", "Сходить  сонце", "Устає туман з води", "Плаче небо вкрите хмарами", "Листопад, листопад, золотиста віхола", малюнок під враженням від натури: "Вже обтрусили айстри роси". Художньо-творчі завдання: пейзажна композиція — "Kpaй шляху калина червона росла" або "Серед поля мак розцвів" декоративна композиція -^Соняшник у золотім брилі" "Райдужна птиця", сюжетно-тематична композиція "Осінь така мила" (за віршем П.Тичини).

2. Художні матеріали: гуаш, акварель. Великі щетинні та м'які  пензлі. Папір білий кольоровий  або тонований.

3. Матеріали живопису  та знаряддя праці художника-живописця  (пензлі, палітра, етюдник, мольберт, фарби); основні та похідні барви  колірного кола; приклади споріднених  кольорів (з тих, що розташовані  поруч на колірному колі); приклади контрастних кольорів (з протилежно розташованих на колірному колі); засоби передачі динамічного стану дерев; 2 — 3 твори живопису та їх авторів.

В результаті учні мали елементарне  уявлення: про особливості роботи акварельними фарбами, в т.ч. "по вогкій основі"; про врівноваженість  композиції, яка досягається шляхом рівномірного (ритмічного) розташування елементів на площині; вміли (на елементарному  рівні і за підтримки вчителя): користуватися палітрою; утворювати відповідно до задуму відтінки кольорів шляхом змішування фарб (синьо-зелений, жовто-зелений, оранжево-червоний тощо); передавати елементарними засобами глибину простору (межа зламу поверхонь, розміщення об'єктів вище або нижче  н картинній площині, зорове зменшення  віддалених предметів, загороджування об'єктів другого плану об'єктами першого плану; передавати головне у композиції розміром та місцем розташування.

Критеріями оцінки впливу досвіду оцінюючої діяльності на формування збагаченого художнього сприймання творів живопису в складних структурних композиційних утвореннях, емоційно-образного вираження живопису на другому етапі реалізації цілісної системи навчання основ виконання  натюрморту молодшими школярами  нами були визначені в процесі  навчального і контрольного експериментів  три рівні підготовки учнів:

Високий – відповідають на запитання, даючи загальну характеристику колориту твору, і пояснюють логічний зв’язок між кольором - засобом вираження і змістом; пояснюють поєднання кольорів і предметів у композиції натюрморту, при аналізі використовуючи поняття та термінологію образо-творчого мистецтва; вміють користуватися образною мовою при поясненні.

Середній – відповідають на запитання правильно, але не завжди можуть пояснити, чому вони так думають; дають загальну характеристику натюрморту; розуміють деякою мірою виражальну сутність кольору в натюрморті, але не можуть дати точне пояснення суті поєднання кольорів у композиційній структурі; володіють термінологією, поняттями образо-творчого мистецтва, але не завжди адекватно їх використовують; слабко використовують образні порівняння.

Низький – важко відповідають на поставлені питання, вимагають додаткових навідних опорних орієнтирів, аналізують несуттєві зв’язки між кольором і змістом натюрморту, слабко володіють поняттями та термінологією, не використовують образних порівнянь.

Навчальна робота із використанням  експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані  завдання, ніж учні контрольного.

У процентному відношенні показники результатів експериментального навчання виглядають так: високого рівня  в процесі формуючого експерименту досягли 20% дітей; середнього - 67%; низького 13% учнів. У контрольному класі показники  були наступними: високого рівня досягли 14% дітей; середнього - 57% дітей; низького 29% учнів.

Отримані результати констатуючого  експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи  завдань на основі експериментальної  методики на уроках образотворчого мистецтва  у початковій школі позитивно  вплинули на формування відповідних  умінь і навичок образотворчої  діяльності в учнів експериментального класу.

Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у  процесі використання розробленої  нами удосконаленої методики формування навичок виконання творів живопису на уроках образотворчого мистецтва  в учнів експериментального класу  порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку відповідних  умінь і навичок (див. діаграму).

Висновки

Естетичне опанування світу  об`єднує в своєму змісті такі тісно  пов`язані процеси, як його сприйняття, духовна переробка й практичне  перетворення у відповідності з  потребами суб`єкта. Виходячи з цього, ми розглядаємо естетичну культуру особистості як органічну єдність  розвитку естетичної свідомості людини і її здібностей до естетичної творчості  в різноманітних видах життєдіяльності. Таким чином, структуру естетичної культури складає естетична свідомість і естетичні здібності до творчості.

Розвинена естетична свідомість особистості включає в себе перш за все розвинену естетичну чуттєвість (естетичне сприйняття, емоції, переживання, почуття і чуттєва частина  естетичного смаку) і естетично  розвинений розум, або інтелект (раціональна  частина естетичного смаку, естетичний ідеал, естетичні потреби, погляди, переконання).

Доведено, що естетичне сприйняття розвивається успішно, коли здійснюється систематичне спілкування з творами  мистецтва. В процесі естетичного  сприйняття нерідко виникають судження про побачене і почуте. Естетичні  судження пов`язані з генетичною оцінкою всього твору, його змісту, втілення в художніх образах. Естетичні  судження фіксують в словах те, що являється  джерелом і суттю естетичних переживань. В естетичному сприйманні твору  мистецтва визначається дві властивості: безпосередність естетичного сприймання та його цілісність.

Творчий характер естетичного  почуття людини проявляється як в  матеріально-виробничій діяльності, так  і в ідеальній, уявній формі - в  її естетичних ідеалах. Наявність останніх свідчить про досить високий розвиток естетичного почуття, уявлень і  фантазії людини, про її певний досвід у розумінні предметного світу, людей, їх поведінки, взаємовідносин між  індивідами, а також між ними і  суспільством в цілому. В ідеалах  людини знаходять найбільш завершене  з точки зору конкретної особи  вираження її інтересів, мети її розуміння  прекрасного. Естетичний ідеал - частина  загально-культурного ідеалу, соціального, морального й пізнавального. Істина, добро, краса - три складові ідеалу. В усі віки в цих словах втілювалось уявлення про вищі духовні цінності.

Мистецтво має унікальні  можливості впливу на людину, тому художньо-естетичне  виховання потрібно розглядати не лише як процес набуття художніх знань  і вмінь, а, насамперед, як універсальний  засіб особистісного розвитку школярів на основі виявлення індивідуальних здібностей, різнобічних естетичних потреб та інтересів.

Основою виховного впливу мистецтва на особистість школяра  є навчальна діяльність, адже саме у перебігу систематичного викладання предметів художньо-естетичного  циклу вчитель має змогу цілеспрямовано і систематично виявляти могутній виховний потенціал художніх цінностей, впливаючи  на учнів молодшого шкільного  віку.

Усі види образотворчого мистецтва  розраховані на зорове сприйняття їх людиною, тому інколи їх називають зоровими або візуальними. Напрями художньо-естетичного  виховання за допомогою "Образотворчого мистецтва" випливають із специфіки  та характерних особливостей самого візуального мистецтва. Виховання  здатності отримувати естетичну  насолоду як під час власної художньої  творчості, так і під час ознайомлення з творами мистецтва, повинно  набути особливого значення в комплексі  завдань художньо-естетичного виховання. Картину робить твором не те, що зображено  на ній, а те, як воно зображено, які  барви та інші зображальні засоби використав художник, як він їх поєднав  між собою, чи досягнуто гармонії та цілісності. Тому слід відходити  від ставлення до твору образотворчого мистецтва лише як до засобу передачі певної інформації (сюжету, розповіді), від орієнтації переважно на раціоналістичне  сприймання, яка досі переважає в  навчальних закладах.

Сприймання творів образотворчого мистецтва відбувається під час  специфічного процесу споглядання. Він проходить стадії розвитку від  первинного одномоментного враження-сприйняття до все глибшого занурення глядачем у власні переживання в контакті з художнім твором. Виховання здатності до самозаглиблення, погляду на світ через призму власної індивідуальності необхідне для повноцінного сприйняття мистецтва.

Формування естетичної культури молодшого школяра – це процес цілеспрямованого розвитку здатності  особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного  у мистецтві й дійсності. Він  передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, забезпечує задоволення від того, що є дійсно естетично цінним. Одночасно з  цим у школярів виховується прагнення  й уміння вносити елементи прекрасного  в усі сторони буття, боротись проти всього потворного, низького, а також готовність до посильного виявлення себе у мистецтві.

У процесі експериментального дослідження в учнів формувалися  уявлення про живопис як вид образотворчого мистецтва, його характерні ознаки та головний засіб виразності. При проведенні формуючого експерименту були передбачені  зміни в способах керівництва  навчання школярів при збереженні змісту навчання. У експериментальному класі  активізувалась пізнавальна діяльність школярів, пропонувалась система  організації навчання, методи та прийоми, що забезпечують оптимізацію розвитку уявлень про твори живопису та їх застосування як засобу емоційно-образного  вираження в художній діяльності.

Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити  ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і  простежити динаміку процесу удосконалення  умінь і навичок образотворчої  діяльності порівняно з навчанням  дітей в контрольному класі. У  процесі проведення експерименту і  особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний  підхід здатний забезпечити оптимальний  розвиток навичок виконання творів живопису у процесі естетичного  виховання на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.

Додаток

Діаграма

Сформованість умінь виконання творів живопису наприкінці експериментального дослідження

Проведення експериментального дослідження  дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи  вправ та завдань і простежити динаміку процесу удосконалення  умінь і навичок образотворчої  діяльності порівняно з навчанням  дітей в контрольному класі. У  процесі проведення експерименту і  особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний  підхід здатний забезпечити оптимальний  розвиток навичок виконання творів живопису у процесі естетичного  виховання на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.

Список використаної літератури

1. Беляев В.Д. Естетическое воспитание.- М.: Вища школа.- 1987.- 231с.
2. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.
3. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. – Л.: Наука, 1977. – 116 с.
4. Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. – 118 с.
5. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270с.
6. Вожлов В. Прекрасное в жизн<span class="List_0020Parag