Моральне виховання молодших школярів засобами української народної казки

Моральне виховання  молодших школярів засобами української  народної казки

 

Зміст

 

 

Вступ…………………………………………………………………………………3 

Розділ 1. Теоретичні основи морального виховання дітей молодшого шкільного віку

1.1 Сутність поняття моральне виховання ………………………………………..6 
1.2 Казка як жанр усної народної творчості ……………………………………..14 
1.3 Психолого-педагогічний потенціал казки……………………………………25

 

Розділ 2. Практичні аспекти здійснення  впливу казок на розвиток моральної вихованості дітей молодшого шкільного віку

2.1 Планування і організація дослідження дослідження морального виховання у початковій школі…………………………..……………………………………….30 
2.2 Обробка отриманих даних …………………………………………………….37 

Висновки…………………………………………………………………………...40 

Список використаних джерел……………………………………………………42 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 Формування  основ особистості пов'язане з  вихованням моральних якостей,  творчих особливостей і розкриття  індивідуальності дитини. Наділивши  школяра знаннями, але не виховавши  в своєму учневі морально-багату особистість, ми робимо його слухняним виконавцем волі будь-якого лідера. Національна доктрина освіти одним з ключових завдань проголошує виховання молодого покоління у дусі високої моральності. Педагог, що займається моральним вихованням сам має бути прикладом моральної поведінки.

В умовах кризи виховання  і девальвації суспільних цінностей  у нашій країні; деформації природних  почуттів любові до матері і батька, дідуся і бабусі, поваги до старших; девальвації совісті, доброти, правдивості, честі, гідності та інших основ моралі, необхідно зусиллями батьків, учителів, громадськості оволодіти важливими засобами морального виховання, серед яких для дітей молодшого шкільного віку на першому місці стоїть казка. Саме з казки діти черпають глибоку народну мудрість, емоційно-моральні та естетичні цінності. Почуття, переживання – це «ворота» пізнання, а казки без переживань не буває. Саме вона повинна через почуття і переживання виховувати такі моральні якості особистості, як совість, чуйність, чесність, правдивість, почуття справедливості, порядність, працелюбність тощо, які є основою загальнолюдської моралі. Виховання моральних почуттів: любові до рідних, взаємоповаги і взаємодопомоги, милосердя, на жаль, у багатьох школах здійснюється через «словесне» моралізаторство, тобто перевага надається запам’ятовуванню моральних норм, правил, замість того, щоб естетично й емоційно пробуджувати почуття за допомогою казки.

            Людина за своєю природою не любить одноманітності, і тому монотонне, неемоційне мовлення вчителя початкових класів послаблює інтерес дитини до спілкування, до співпраці, що робить неможливим або малоефективним моральне виховання. Результативність роботи залежить і від здатності вчителя навчити дитину інтонаційно-образному сприйманню світу.

Значення і функція  початкової школи в системі безперервної освіти визначається не лише взаємозв’язком її з іншими ланками освіти, але  і неповторною цінністю цього  періоду в розвитку особистості  дитини.

Актуальність роботи обумовлена тим, що саме в цьому віці закладаються культурологічні основи морального виховання. Таким чином, потрібно вирішити завдання морального виховання учнів молодшого шкільного віку, започаткувати у школярів позицію морального світосприйняття, розумово-вольовий компонент душі, піднести їх рівень культури в даному аспекті можливо лише при умові побудови відповідного цілеспрямованого процесу.

          В наш час відроджується історична пам’ять народу, культура, мова, а відповідно відроджується національна система виховання.У періоди зміни суспільних формацій порушується спадкоємність поколінь у вихованні дітей і, перш за все, у сфері передачі морального досвіду, головних життєвих цінностей і установок. Сформованість моральних цінностей є найважливішим показником цілісної особистості яка самостійно і відповідально здатна створити власне уявлення про своє майбутнє.Сьогодні як ніколи широко усвідомлюється відповідальність суспільства за виховання підростаючого покоління.  
Будь-яке суспільство зацікавлене в збереженні і передачі накопиченого досвіду, інакше неможливо не тільки його розвиток, але і саме існування. Збереження цього досвіду багато в чому залежить від системи виховання та освіти, яка, у свою чергу, формується з урахуванням особливостей світогляду і соціально-культурного розвитку суспільства. Духовно-моральне становлення нового покоління, підготовка дітей та молоді до самостійного життя - найважливіша умова розвитку нашої країни. Актуальність проблем морального виховання вимагає пошуку найбільш ефективних шляхів або переосмислення вже відомих. Дієвим засобом у вихованні моральних якостей особистості молодших школярів є народна казка. Таким чином, актуальність проблеми морального виховання дітей молодшого шкільного віку засобами української народної казки полягає в наступному:

орієнтованість сучасного суспільства  на гуманізацію освіти;

моральне виховання як центральний орієнтир у розвитку особистості;

інтерес до потенціалу народної педагогіки.

Мета курсової роботи:

теоретично та практично  довести психолого-педагогічний потенціал української народної казки як засобу морального виховання дітей молодшого шкільного віку.

Завдання курсової роботи:

1)висвітлити сутність  поняття моральне виховання;

2)схарактеризувати казку як жанр усної народної творчості;

3)розкрити психолого –педагогічний потенціал казки;

4)експериментально довести дієвість української народної казкиу у моральному вихованні молодших школярів.

Об'єкт:

моральне виховання дітей молодшого шкільного віку.

Предмет:

Шляхи використання народної казки як засібу морального виховання дітей молодшого шкільного віку.

Методи дослідження:

аналіз психолого-педагогічної,художньої та методичної літератури з теми дослідження;

рефлексивний аналіз досвіду вчителів;

анкетування(педагогічний експеримент у ході навчального процесу).

База дослідження: Полтавська ЗОШ №11, 2,3 класи.

Структура курсової роботи:

вступ,основна частина(теоретичний та практичний розділи),висновки, список використаної літератури.

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи морального виховання дітей молодшого шкільного віку при вивченні казки

1. Сутність поняття моральне виховання 

        З давніх часів у педагогіці утвердилося положення про вирішальну роль морального виховання в розвитку особистості .Ця проблема набуває великого значення і в системі сучасного виховання. Ми створюємо правове демократичне суспільство з високою культурою відносин між людьми, природно, що таке суспільство обумовлює необхідність моральної вихованості кожної людини.

        У Законі України «Про освіту»   метою  освіти визначено всебічний  розвиток людини як особистості  та найвищої цінності суспільства,  розвиток її  талантів, розумових  і фізичних здібностей, виховання  високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

Тому зовнішній  розвиток людства повинен супроводжуватися духовним розвитком, свого роду, моральним відродженням, яке стає підґрунтям для розвитку людства. Г. Сковорода говорив: “Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?” [1,16]

         Проблема виховання моральних почуттів є об'єктом наукового дослідження відомих філософів, багатьох педагогів та психологів, тому що моральні почуття не закладені генетично або природою, а їх потрібно виховувати, і саме вони є основою формування моральної особистості.

Ще Арістотель твердив, що не стільки розум, скільки «вірно націлений рух є початком добрих діянь» [1;16]. Платон вказував, що спосіб життя людини визначає характер їх моральної свідомості. Конфуцій моральні й духовні прагнення вважав ідентичними. Головним для нього було милосердя, співчуття, любов до людей.

        В епоху Відродження в педагогічному  вченні домінуючими стали гуманістичні ідеї, які вплинули на педагогічні погляди Я. А. Коменського, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо. Так, Я. А. Коменський головним вважає виховання патріотизму, чесності, любові до праці, і саме це почуття має керувати розумом. У своїй книжці «Світ чуттєвих речей у казці» автор доводить і інше: визнання зовнішніх органів чуття у дітей головним джерелом пізнання, оскільки вони є основними при навчанні.

На думку Ж.-Ж. Руссо, «...існувати — означає відчувати, бо саме почуття стоять значно вище розуму»[2;371], він звертав увагу на виховання в людині почуття доброти та безкорисливості.

      Сучасними  дослідниками також невпинно ведеться пошук шляхів і засобів виховання моральних почуттів школярів.

       Адже  виховання — це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку. За визначенням Н. Волкової, “виховання – це процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних факторів" [2, 89 – 90].

   Виховання... - це багатогранний процес постійного духовного збагачення i оновлення тих, хто виховується, i тих, хто виховує...В. О. Сухомлинський. Основна мета виховання — всебічний гармонійний розвиток особистості. Це зумовлено сутністю людини як найдосконалішого витвору природи й суспільства.[4,c. 379].

      Виховання - це процес впливу на особистість, здійснюваний протягом її життя з метою передачі досвіду представників свого роду, етносу, народу, світової громадськості, частіше цілеспрямований і планомірний, організований шляхом взаємодії вихователя і вихованця, під час якої відбувається вплив на пізнавальну, мотиваційну, емоційну, вольову та інші його сфери з метою розвитку світогляду (у тому числі й наукового), духовно-моральних, етичних, ділових якостей. Так можемо трактувати визначення поняття "виховання" у загальному значенні, без врахування особливостей і нюансів, які виникають при його тлумаченні у якійсь конкретній сфері застосування.

У педагогічній літературі вирізняють такі основні напрямки виховання: громадське, розумове, екологічне, статеве, правове, трудове, естетичне, фізичне  і моральне. Саме на останньому зупинимось детальніше.

      Процес морального виховання характеризується поняттями «мораль», «моральність», «моральна свідомість», «моральні переконання», «моральні почуття», «моральні звички», «моральна спрямованість» .

     Мораль — система ідей, принципів, законів, норм і оцінок, що регулюють стосунки між людьми. Вона виконує пізнавальну, виховну, оцінну функції. Норми і принципи моралі, її ідеали і почуття визначають життєву позицію особистості, спільноти. Мораль регулює поведінку людини у всіх сферах її суспільного життя — в побуті, науці, політиці, в сім'ї, громадських місцях, хоча і відіграє в них неоднакову роль.

      Моральність є етичним поняттям, синонімом поняття «мораль». Однак якщо мораль — це форма свідомості, то моральність — практичне втілення етичних норм і принципів, переломлення загальнообов'язкових моральних приписів через внутрішній світ конкретної особистості. Тому в моральності людини моральні норми часто збігаються з її внутрішніми мотивами поведінки, діяльності.

      Моральна свідомість — одна зі сфер суспільної свідомості; вона відображає реальні стосунки і регулює моральний аспект діяльності людини. Моральна свідомість охоплює моральні принципи, уявлення, ідеали, поняття «добро», «зло» та ін., які об'єднуються у систему поглядів на призначення людини, сенс її життя.

     Моральні переконання — пережиті та узагальнені моральні принципи, норми. Вони є раціональною основою моральної діяльності особистості, що дають їй змогу чинити свідомо, розуміючи необхідність, доцільність певного вчинку.

     Моральні почуття — запити, оцінки, спрямованість духовного розвитку особистості. Вони є емоційним аспектом духовної діяльності особистості, що разом із моральними переконаннями характеризує моральність особистості.

        Моральні звички — корисні для суспільства стійкі форми поведінки, які є внутрішньою потребою особистості і виявляються в будь-якій ситуації й умовах. Це найпростіша форма підтримки і передавання наступним поколінням звичаїв, норм поведінки. Формування моральних звичок є одним із найважливіших завдань вихователя.

      Моральна спрямованість — стійка суспільна позиція особистості, що складається на світоглядній основі мотивів поведінки і виявляється в різних умовах як властивість особистості. Моральна спрямованість передбачає наявність в особистості моральних переконань, моральних звичок, моральної свідомості, які в сукупності утворюють її моральність.