Моральне виховання молодших школярів засобами української народної казки

У казці ми не знайдемо детальних  описів природи, житла, оточення. Все  це фон, на якому відбувається дія, що завжди знаходиться в центрі уваги.

У багатьох творах простір ділиться на 2 виміри – цей світ і той  світ – реальність і «тридев’яте  царство». Між цими вимірами досить плинна межа: змій з’являється із потойбіччя і викрадає царівну, у своє володіння  за мить, а героєві доводиться подолати шлях довжиною у кілька років.

Простір і час нерозривно зв’язані між собою. Реалізовується простір  у вигляді порогу, воріт, річки, мосту, лісу, берега моря. Дім у казці  – це не просто житло, центр «свого»  світу із цілим арсеналом компонентів. Через вікно вищі сили передають добрий знак у вигляді білого голуба або яскравого промінчика сонця. Героям казки слід бути обережним, адже через вікно може потрапити і злий дух. Двері й поріг оберігають добробут хатини, не дозволяючи зовнішнім силам проникнути всередину, і таким чином відмежовують будинок від «чужого» простору. Щоб подолати кордон між двома світами, героєві необхідно дотримуватись певних настанов: «Приїжджає у десяте царство, дивиться – стоїть хатка. Він до тієї хатки сотворив молитву, святий Юрій і відчинив» Персонажі у казках можуть бути рухомі й нерухомі.До нерухомих,належать наприклад, батьки головного героя або Баба-Яга, котрі упродовж казкової розповіді перебувають у закритому мікросвіті – хатинці.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

     За тематикою і стилістикою казки можна розділити на кілька груп, але зазвичай дослідники виділяють три: казки про тварин, чарівні казки і побутові (сатиричні).  
    Маленьких дітей, як правило, привертає світ тварин, тому їм дуже подобаються казки про тварин, в яких діють звірі й птахи. У казці тварини набувають людських рис - думають, діють, кажуть. По суті, такі образи несуть дитині знання про світ людей, а не тварин. У цьому виді казок зазвичай немає виразного поділу персонажів на позитивних і негативних. Кожен з них наділений якоюсь однією рисою, притаманною йому особливістю характеру, яка і обігрується в сюжеті.Важливо звернути увагу на особливості чарівних або героїко-фантастичних казок, їх відмінності від «звіриного епосу». Так, наприклад, чарівні казки мають складнішу будову, вони довші, складаються з багатьох епізодів, пригод, відзначаються особливою вигадливістю, мають потужний фантастичний елемент [4].                                                    

       Головними позитивними персонажами цих казок часто виступають герої - богатирі, добротворці, подвиги яких мають визвольно-патріотичний характер; вони наділені незвичайними якостями: надприродною силою, кмітливим розумом, чуйною вдачею («Кирило Кожум'яка», «Котигорошко», «Іван - мужичий син»).

На відміну від казок  про тварин, у чарівних казках наявні чудесні перетворення: вони наповнені  дивовижними речами та істотами. Носії  добра і справедливості в цих  казках виходять переможцями над  будь-якими (реальними чи міфічними) силами («Кирило Кожум'яка»). Уважне і доброзичливе ставлення людини до природи оплачується сторицею і навпаки («Казка про липку», «Кривенька качечка»). Працюючи над змістом цих казок, учитель залучає цю привабливу казкову екологічну істину з метою виховання школярів у дусі бережливого ставлення до всього живого.

 Немає потреби усі дані одразу подавати учням початкових класів. Їм достатньо того, що чарівність цього жанру (чарівні казки) вони зрозуміють на казках про звірів, явища природи. Коли ж за програмою дійде черга до вивчення казок про людей (соціально-побутові казки), учитель зверне увагу дітей на те, що героями казок можуть бути й люди. Але і в цьому випадку лишається чарівність оповіді. З часом вчитель назве дітям інші ознаки казки: казки бувають народні й авторські, тобто написані одним казкарем.

На третьому році навчання увагу учнів можна привернути до особливостей будови казки. Кожна  казка побудована по-своєму. Однак  у казках як своєрідному жанрі  є й певні закономірності, за якими  ведеться викдал. На них треба вказати. Навіть учні 1 і 2 класів легко схоплюють, що зачин казки відкривається переважно словами: «Жив-був» чи «Жили-були», «Жив собі» або «Давно, давно це було». Нехай і діти саме так починають вигадані ними казки.

           Шкільна практика показує, що учні без труднощів усвідомлюють одну з важливих особливостей багатьох казок - повторення однотипних дій чи ситуацій. Повторюючи їх автор казки досягає послідового розгортання подій. У казці-загадці «Старик-роковик» В. Даля таким повторам є вираз «Махнув Старик-роковик». Таку дію він зробив і раз, і два, і три, і чотири. З повтором пов'язана поява нових обставин або нових дійових осіб казки [4].

Не всі казки ґрунтуються  саме на таких засадах розгортання  подій. Але у переважній їх більшості  повтор епізодів визначає структуру казки.

Неодмінною частиною казки є її кінцівка. У ній - результат  усього здійсненого героями казки. Кінцівка більшості народних казок, як і їх зачин, є своєрідна: «Ось і  казці кінець, а хто слухав - молодець», «Казці кінець, а мені - меду корець», «І стали вони жити-поживати та добра наживати» і інші. На композиційну частину казки доречно особливо звернути увагу дітей. Зробити це можна по-різному. Один з прийомів - поставити запитання: «Чим же закінчилась казка?».

       Таким чином, у початкових класах не дається визначення казки як жанру. У процесі читання казок дітям розкривається їх своєрідні риси: чарівність, змалювання незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка. Під кінець навчання в початковій школі учні зможуть виділити казку як жанр з-поміж інших розглядуваних на уроці читання текстів. Для цього їм вистачить знання названих особливостей. Виділення трьох груп казок: про звірів, чарівні і побутові - не входить до програми початкових класів. Про цю літературознавчу класифікацію казок учні дізнаються у старших класах.

У Максима Горького є  таке цікаве спостереження: «У світі  немає нічого, що не може бути повчальним, - немає і казок, які не утримували б у собі матеріал «дидактичний», «повчання». Справді, хто б у казках не діяв, його вчинки зрозумілі дорослим і дітям. У казці «Лисичка і Журавель», наприклад, діють звір і птах. Це незвично. Зате читачеві ясно, що приймають вони одне одного нечемно. Сюжет казки спрямований на викриття неуважності, корисливості, егоїзму.

      Методика рекомендує скористатися повчальністю казок.Особливість казки полягає в тому, що у казці повчальність виражена не нав'язливо, не прямолінійно. Дітей приваблює захоплююча фабула, яскраво намальовані образи, дотепні характеристики. Учням запам'ятовується, наприклад, висновок болгарської казки «Хто ж був працьовитий?» - «Один нічого не робить, а другий йому допомагає». Неробство братів досить влучно сформульоване. Його легко запам'ятають діти як дотепний вираз.

Ось ще один приклад. Українська народна казка «Нехайло». Скільки  в ній такого, що здатне викликати  цікавість у дітей, насамперед прізвище чоловіка - Нехайло. Це ж так у  народі називають недбайливих людей, ледарів. Вони діють за правилом: «нехай потім, а не зараз». Далі: оцінку діям Нехайла дає лисиця. Знаючи його як ледаря, лисиця не тривожилась і тоді, як дізналась, що Нехайло обіцяв сапою виполоти бур'ян, і у випадку, коли він вирішив узяти косу для знищення бур'яну. І тільки тоді, як він сказав, що піде за сірниками, щоб спалити бур'ян, вона серйозно сприйняла його намір. Будучи переконаною в цьому, лисиця каже лисенятам: «Це він зробить!» Тому й пропонує тікати з виноградника. Будова казки захоплює дітей, адже неробство персонажа розкривається не людиною, а лисицею.

У казках міститься значний  освітній і виховний потенціал. Діти щиро переживають горе, нещастя ображених. Зокрема, вони не байдуже ставляться до загибелі вівці, кози, собаки в казці  «Самому вовка не побороти». Їм жаль невдачливих месників за смерть батька, брата, подруги. У цьому випаду слід не розвіювати співчуття дітей загиблим, а спрямовувати їх на усвідомлення того, у чому помилка дій тих, хто не повернувся з лісу, де був вовк.Не менш емоційно молодші школярі сприймають текст, у якому добро бере верх над злом або знедолені і бідні перемагають багатих і ситих. Педагогічна цінність казок полягає в тому, що в них перемагає справедливість. Радість дітей слід всіляко підтримувати. Вияв радості - виховний момент. Учителеві залишається тільки підвести своїх підопічних до знаходження причин радості. Так, сюжет казки «Дружні звірі» складний. Спочатку всіх домашніх тварин і птахів об'єднувало спільне горе: вони тікали від холоду. Потім їх роз'єднала особиста пихатість: кожен сподівався, що його врятує власний одяг - бараняча шуба, гусячий пух тощо. Нарешті вони знову разом. Тепер живуть у теплій хаті і спільно завдали прочухана ведмедеві, вовкові й лисиці. Перемогу друзів над зажерливими звірами діти сприймають схвально. Однак для вчителя цього недостатньо: необхідно довести причини цієї перемоги.

Аналіз казок збуджує  дітей до формулювання оціночних  суджень. Це важливо для розвитку мислення молодших школярів. Наприклад, до наймолодших школярів автори читанки  після прочитання казки «Колосок» звертаються із запитанням: «Як назвали мишенят? Як півника? Чому?» У відповіді дітей має прозвучати оцінка характеру казкових дійових осіб, оцінка їх моральних якостей.

Учні самостійно визначають характерні ознаки казкових персонажів: доброту, сміливість, чесність або боягузтво, чванливість, пихатість.

Головна увага має  бути зосереджена на тому, щоб діти свідомо розуміли текст казки, чітко  уявляли послідовність розгортання  подій і мотиви дій персонажів. Допомагають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.

      У казках не буває непоправних життєвих бід, разом з тим вони не приховують і те, що реальний світ знає тяжкі людські страждання, але все закінчується добре завдяки диву. Уявна чудова перемога добра над злом завжди активізує почуття дитини. Потреба у справедливості, прагнення подолати життєві негаразди назавжди робляться частиною його світовідчуття. Це надзвичайно важливо для формування у людини життєвої стійкості і якостей борця за справедливість.Чарівна казка з її стійкою композицією привчає дитину логічно мислити: події в ній розгортаються в чіткій послідовності. Казка захоплює динамікою сюжету. Чим ближче кінець, тим гостріше і напруженіше стають взаємини персонажів. Дуже часто, підвівши героя до моменту майже повного досягнення мети, казка допускає різкий поворот події до вихідного положення - і знову він починає боротьбу за торжество справедливості. У сюжеті чарівної казки головний епізод - це початок подорожі героя заради того чи іншого важливого завдання. На своєму довгому шляху він зустрічається з підступними ворогами і чарівними помічниками. У його розпорядженні виявляються вельми дієві засоби: килим-літак, чудовий клубочок або дзеркальце, а то й говорить звір або птах, стрімкий кінь або вовк. Всі вони, з якимись умовами або зовсім без них, в мить ока виконують прохання та накази героя. У них немає ані найменшого сумніву в його моральному праві наказувати, оскільки дуже вже важливе поставлене перед ним завдання оскільки і сам герой бездоганний.

    Мрія про співучасть чарівних помічників в житті людей існує з найдавніших часів - з часів обожнювання природи, віри в бога-Сонце, у можливість магічним словом, чаклунством закликати світлі сили і відвести від себе темне зло.

       Під час ознайомлення учнів з соціально-побутовими казками учителю варто наголосити на відсутності у змісті дивовижних істот, надприродних сил, чудесних перетворень, на тому, що у таких казках, порівняно з попередніми, значно більше елементів дійсності, реальних життєвих подій [4]. 
      Така казка найбільш близька до повсякденного життя і навіть не обов'язково включає в себе чудеса. Схвалення чи уточення завжди подається в ній відкрито, чітко виражається оцінка: що аморально, що гідно висміювання. Навіть коли, здається, що герої просто клеять дурня, потішають слухачів, кожне їхнє слово, кожна дія наповнені значним змістом, пов'язані з важливими сторонами життя людини. Постійними героями сатиричних казок виступають "прості" бідні люди. Однак вони неодмінно беруть гору над "непростими" – багатими або знатними людьми. На відміну від героїв чарівної казки, тут бідняки досягають торжества справедливості без допомоги чудесних помічників - лише завдяки розуму, спритності, винахідливості та ще вдалим обставинам.  
Побутова сатирична казка століттями вбирала в себе характерні риси життя народу і його ставлення до можновладства, зокрема до суддів, чиновників. Все це, звичайно, передавалося і маленьким слухачам, які перейнялися здоровим народним гумором казок. Казки такого роду містять "вітамін сміху", що допомагає простій людині зберегти свою гідність у світі, де правлять хабарники - чиновники, несправедливі судді, скупі багатії, зарозумілі вельможі.  
У побутових казках з'являються часом і персонажі - тварини, а можливо і поява таких абстрактних діючих осіб, як, Правда і Кривда, Горе-Нещастя. Головне тут не підбір персонажів, а сатиричний осуд людських вад і недоліків.

      Цілющі властивості казки було покладено в основу цілого напряму сучасної психотерапії, названого казкотерапією. У казці можна знайти повний перелік людських проблем і образні способи їх розв’язання. Слухаючи казки в дитинстві, людина поповнює у підсвідомості банк життєвих ситуацій. Цей банк за необхідності може бути активізований, якщо ні — так і залишиться пасивним.

Казка поєднує  дорослого й дитину. Мова казки, звісно, зближує. Казка інформативніша, ніж звичайна стисла мова. Вона не видає свої положення за щось серйозніше, ніж символи, метафори чи аналогії.

Мета казкотерапії — перетворити негативні образи на позитивні. Спокійний стан нервової системи повертає людині здоров’я.

       Таким чином, ми розглянули основні особливості трьох типів казок. Отже, зміст казок значною мірою впливає на моральне виховання молодших школярів. Саме казка є тим відправним пунктом, який формує особистість школяра. Доречно буде згадати мудрі слова В.Сухомлинського: “Я поставив перед собою завдання вчити такого читання, щоб дитина, читаючи, думала. Читання має стати для дитини дуже тонким інструментом оволодіння знаннями і водночас джерелом духовного життя” [7, 102].

       Слова великого педагога можна проповідувати як заповіді. Вони для тих, хто хоче стати справжньою людиною. Ось вони: “Не будь байдужим до зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним... товаришу в біді. Поважай і шануй Матір і Батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею. Без праці не можна чесно жити”. Хіба це не моральний кодекс для нашого суспільства, яким ми повинні дорожити і виконувати його?

1.3 Психолого-педагогічний потенціал казки

       Школа знаменує собою початок нового вікового періоду в житті дитини - молодшого шкільного віку, провідною діяльністю якого є навчальна діяльність. У процесі її здійснення дитина під керівництвом учителя систематично оволодіває змістом розвинених форм суспільної свідомості та вміння діяти у відповідності з їх вимогами.

      Навчальна діяльність, здійснювана дітьми протягом усього шкільного віку, пов'язана з оволодінням ними зазначеним змістом. Проте провідною навчальна діяльність буде лише в молодшому шкільному віці; в цьому віці у дітей виникають і формуються лише основи теоретичної свідомості і мислення.

Не виховавши моральних  почуттів у молодших школярів, ми ніколи не матимемо моральних якостей у дорослих особистостей. Наука виходить з того, що в дітей з раннього віку треба цілеспрямовано формувати моральні почуття, хоч діти можуть ще не розуміти відповідних цим почуттям моральних понять, принципів. Дитина змалку повинна розуміти, що таке любов до людей, милосердя, доброта та ін.