Особливості прояву та коррекція фонетико-фонематичного розладу мовлення у дітей дошкільного віку

Система навчання дітей правильній вимові й елементам грамоти передбачає три послідовних періоди, кожний з яких має свої мету й завдання

Перший період навчання – вересень, жовтень, перший тиждень листопада.Фронтальні заняття – тричі на тиждень, індивідуальні та підгрупові – щодня.

Другий період навчання – друга половина листопада – перша половина лютого.Фронтальні заняття проводяться тричі на тиждень, індивідуальні та підгрупові – щодня.

Третій період навчання – друга половина лютого – травень.Два фронтальних заняття по вимові, два – по розвитку мовлення, одне – по грамоті.

Для повноцінної корекційної  роботи необхідно детально розглянути ці етапи [10,25].

2.1.1.Перший період навчання

На фронтальних заняттях присутні всі без винятку діти. Заняття проводяться протягом усього часу навчання по певній системі і єдиному для всіх дітей плану зі звичайною індивідуалізацією.

Матеріал фронтальних  занять завжди підбирається так, щоб  він складався зі звуків, правильно  вимовляємих всіма дітьми. До участі у фронтальних заняттях діти підготовлюються на індивідуальних та підгрупових заняттях.

Як опора при розвитку фонематичного слуху в цей період навчання служать зорове сприйняття власної артикуляції, артикуляції логопеда й мовленнєво-руховий аналіз. У міру розвитку слухового сприйняття зорове сприйняття артикуляції до кінця першого періоду навчання втрачає своє значення [4,13].

Зупинимося більш докладно на завданнях, які поставлено у першому періоді навчання.

1. Розвиток  звуковимови - це в першу чергу виховання уваги до звукової сторони мови.

У процесі відпрацьовування звуків діти спочатку вчаться відрізняти їх від звуків, найбільше грубо протипоставлених (наприклад, а-і-у); поступово здійснюється перехід до більш тонких диференціювань (о - у; к - х; л - йот та ін.). Кожний правильно вимовляємий звук рівняється як поза мовою, так й у складі складів і слів не тільки з іншими правильно вимовляємими звуками (наприклад, при диференціації [к] - [х]), але й з тими, які ставляться й відпрацьовуються пізніше; так, звук [с] у процесі його закріплення порівнюється зі звуками [з, ш, щ] [4,18].

Постійне порівняння звуків, поряд з розвитком моторики артикуляційного апарата, дає поштовх для завершення затриманого з різних причин процесу фонемотворення. Всі відпрацьовані звуки включаються в склади, слова, речення, тексти, що складаються із правильно вимовляємих всіма дітьми звуків.

На першому етапі навчання в години фронтальних занять звуки вивчаються в наступній послідовності: [у], [а], [і], [п], [п'], [е], [т], [к], [к'], [м], [м'], [л'], [о], [х], [х'], (к - х), j ([л'] - [j]), и ([и] - [і]), с (у дужки взяті пари звуків, диференціація яких здійснюється і на спеціальних заняттях).

Одночасно (з перших днів перебування дітей у дитячому садку) у години індивідуальних занять і відповідно до  індивідуальних планів починається постановка неправильно вимовляємих звуків або їхнє уточнення з таким розрахунком, щоб вчасно вивчення того або іншого звуку на фронтальних заняттях всі діти (крім тих, у кого грубо порушена будова або рухливість артикуляційного апарата) уміли правильно вимовляти цей звук.

Необхідно зазначити, що діти шестирічного віку з фонематичною недорозвиненістю при вимові багатьох звуків мови найчастіше  вже не зазнають артикуляційних утруднень. До цих звуків належать: [а], [о], [у], [е], [і], [и], [м], [м'], [н], [н'], [п], [п'], [т], [к], [к'], [х], [х'], [ф], [ф'], [в], [в'], [л], [j], [б], [б'], [д], [г], [г']. У той же час не можна вважати, що процес формування цих звуків повністю закінчений. Нерідко деякі, а іноді й всі ці звуки вимовляються дітьми в мовленєвому потоці недостатньо чітко, змішуються між собою (к - х; в - б; ф - в; п - б) або є заступниками тих, які ще не з'явилися в мовленні звуків (п - б; т або д - свистячі й шиплячі; л' - л і р). Вимова всіх цих звуків повинна бути уточненою. Деякі з перерахованих звуків (найчастіше  це звуки и, к, х, л', йот, б, д, г) іноді вимовляються неправильно або зовсім не вимовляються деякими дітьми. Стосовно таких дітей завдання розширюється: варто виправити неправильне проголошення ними звуків, перш ніж почнуться заняття по закріпленню вже правильно вимовляємих звуків на фронтальних заняттях [15,23]

До другої групи належать звуки, які в більшості дітей ще не сформувалися, а в деяких сформувалися дефектно. Сюди належать р, р', л, свистячі та шиплячі, т' і д'. Особливо важкі для засвоєння свистячі й шиплячі звуки. Це велика група, до якої належать дев'ять звуків: с, с', з, з' ц, ш, ж, ч, щ. Сюди ж можна віднести звуки [т] і [д']. У більшості випадків виникає питання про постановку всіх цих звуків, рідше - тільки про уточнення артикуляції й диференціації.

З метою розвитку довільної  уваги й удосконалення слухової пам'яті в системі навчання передбачаються спеціальні вправи, які можна розділити на дві групи. Перша група вправ передбачає сприйняття мовлення. Діти відповідають жестом, дією, показом картинок. Сюди належить запам'ятовування сприйнятих на слух рядів слів, спеціально підібраних інструкцій та іншого матеріалу. Ці вправи особливо необхідні на самому початку навчання, коли активний, правильно вимовний словник досить обмежений. Друга група вправ передбачає не тільки правильне сприйняття запропонованого матеріалу, але і його відтворення. Сюди належить повторення сприйнятих на слух складових рядів, рядів слів, пропозицій, завчання напам'ять різного матеріалу у зв'язку із закріпленням правильної вимови звуків тощо[12,27].

2. Друге  завдання, що вирішується в першому періоді навчання,- підготовка дітей до аналізу звукового складу слова. У цей час увага дітей залучається до окремих звуків і звуків у складі слова. Поступово від уміння почути окремий звук у складі слова діти підводяться до повного звукового аналізу найпростіших односкладових слів.

У системі навчання передбачена  певна відповідність між досліджуваними звуками й тими або іншими формами  аналізу.

Підготовка  до аналізу слова має чотири ступені.

На першому ступені навчання здійснюється уточнення артикуляції звуків [у, а, і]. Ці ж звуки використовуються для найпростішої форми аналізу - виділення першого голосного звуку з початку слова. На матеріалі цих же звуків дітям дається перше уявлення про те, що звуки можуть бути розташовані в певній послідовності. Діти вимовляють зазначені звуки, чітко артикулюя, а потім визначають їхню кількість і послідовність [3,45].

Друга ступінь підготовки - це аналіз і синтез зворотних складів типу ап, ут, ок (у цей час вивчаються звуки [т], [п], [м], [к]). У цей же час діти вчаться виділяти зі слів перший й останній приголосний.

Наступна ступінь підготовки до аналізу слова - виділення наголошених голосних з положення після приголосних (дім, танк). У цей же час вивчаються голосні о, і повторюються раніше вивченні.

Після зазначених вправ діти легко опановують аналіз і синтез прямого складу типу ма.

Підсумком першого періоду  навчання є повний звуковий аналіз слів типу суп [11,63].

Поступово, одночасно  з уточненням правильної вимови звуків і засвоєнням зазначених форм фонемного аналізу, діти знайомлять із буквами у, а, і, п, м, т, к, о, и, с, вчаться читати і писати зворотні склади (типу ап), прямі (типу мо, мі), слова типу мак.

За цей же час діти поступово опановують термінами "звук", "склад", "слово", "голосний звук", "приголосний звук", "твердий звук", "м'який звук".

3. Ця  ступінь навчання повинна включати в заняття деякі вправи, спрямовані на розвиток словника й формування граматично правильного мовлення. Так, слова, використовувані для закріплення правильної вимови будь-якого із засвоюваних у цей час звуків, пропонуються дітям як у єдиному, так і в множинному числі, а також у родовому відмінку множинного числа, по можливості в зменшувальній формі ( колесо - колеса - коліс - коліща - коліщата - коліщат). У всіх випадках діти самостійно утворюють потрібні форми слова. Застосовуються вправи: у договорюванні відсутніх слів ("Це качка, а це?" (Качки.) "Отут багато?" (Качок.) "Це дуб, а це маленький?" (Дубок.); у відгадуванні задуманого слова по його закінченню: "Яку картинку (вивішують картинки "Муха" й "Мухи") я задумала, якщо в слові останній звук [и]?"

Увага дітей залучається  до узгодження дієслів з іменниками в числі: "Оля?" (Співає.) "Коля й Валя?" (Співають.); в особі: "Я?" (Купаю Тату.) "Юля?" (Купає Тату.); до утворення дієслів доконаного й недосконалого виду (копали - викопали) [10,37].

У першому періоді  навчання дітям дається уявлення про речення; звертається увага на те, що речення складається зі слів, що слова в речені розташовані у певній послідовності й повинні перебувати в певній граматичній формі.

Надалі діти вчаться самостійно складати речення спочатку зі слів, даних у потрібній граматичній формі, тобто  завдання полягає лише в тому, щоб знайти правильний порядок слів (сік, Соня, п'є), а трохи пізніше зі слів, даних повністю або частково в початковій формі (копати, Вова, яма). Поступово включаються прийменники на, у, в (Соня, у, сумка; стіл, на, склянка).

Якомога раніше  варто  розвивати в дітей уміння відповідати на запитання повним реченням. Із цією метою, а також з метою розвитку в дітей довільної уваги й слуховой пам'яті проводяться вправи, у процесі виконання яких діти повинні запам'ятовувати певний мовний матеріал, а потім використати його при відповідях на питання.

У другій половині даного періоду навчання з'являється можливість заучувати напам'ять невеликі тексти. У процесі завчання дітям пропонується відповісти на питання повним реченням [10,45]

Наступні вправи, як правило, мають подвійну мету. Так, одні вправи в вимові складів і слів спрямовані одночасно на розвиток слухової (а іноді й зорової) уваги й довільного запам'ятовування або вдосконалювання навичок аналізу звукового складу слова. Інші вправи спрямовані одночасно на оволодіння дітьми граматичними нормами мови. З моменту засвоєння дітьми звуків [л'] і [йот] такого роду вправи, поступово ускладнюючись, включаються в більшість занять [10,46;13,52].

Слід зазначити, що засвоєння  звуків не завжди збігається із засвоєнням букв. Звуки у першому періоді навчання засвоюється дітьми більше, ніж букви.

Отже, перший період навчання триває два місяці. Основна увага в цей час приділяється, по-перше, усвідомленому оволодінню дітьми найбільш легкими з погляду вимови звуками й постановці відсутніх звуків; по-друге, підготовці до звукоскладового аналізу слів. Одночасно діти знайомляться із деякими буквами, опановують деякі навички читання й письма [11,28].

2.1.2. Другий період навчання

Основним завданням  другого періоду навчання є постановка найбільш артикуляційно складних звуків і диференціація звуків за наступними ознаками: глухі й дзвінкі (в - ф; с-з; ш-ж; п-б; т-д; к-г); м'які й тверді (с - с'; з-з' та ін.); свистячі й шиплячі (с-ш; з-ж); плавні - вібранти (р-л; р'-л')-відповідно до  індивідуальних планів кожного з дітей і загальним планом навчання.

На фронтальні заняття виносяться для остаточного закріплення поставлені звуки,й ті звуки, які добре розрізняються на ускладненому мовленєвому матеріалі у відповідній послідовності.

Вправи на закріплення й розрізнення поставлених звуків постійно сполучаються з усвідомленим аналізом звукового складу слова.

У другому періоді  навчання значно розширюються можливості сполучати вправи в правильному вживанні звуків у складі слів і речень з лексичними й грамматичними вправами. Тривають вправи, спрямовані на утворення слів за допомогою суфіксів (дерево – дерев’яний) і словоскладання (рибу ловить - рибалка), увага дітей залучається до утворення слів за допомогою приставок (виїхав, приїхав, заїхав, під'їхав...). Систематично проводяться вправи на утворення найбільш важких граматичних форм слова. Це може бути утворення форм множинного числа називного, родового й іншого непрямого відмінків іменників і прикметників (Це спілі яблука. На яблуні багато... (спілих яблук.); утворення пестливих форм іменників і прикметників (У кішки пухнатий хвіст. У кішкчки... (пухнастенький хвостик.); утворення певних форм дієслів (стригти - стриже; скакає- скакав) тощо [7,67].

Одне із завдань, яке стоїть перед логопедом у цей час,- учити дітей складати речення безприслівників і з ними, поширювати їх за допомогою питань однорідними й другорядними членами, відповідати на питання повними, правильно складенимиреченнями, задавати питання по текстах або по картинках. Весь засвоюваний дітьми словник у тій або іншій формі вводиться у речення. Постійне завчання невеликих розповідей (у зв'язку із за-кріпленням правильної вимови звуків) дає можливість вправляти дітей у відповідях на питання, у той же час воно сприяє розвитку довільної пам'яті, є підготовкою до самостійного переказу.

Підготовка до навчання грамоті, навчання грамоті. У другому  періоді навчання виділяються- спеціальні заняття по навчанню грамоті. На початку  другого періоду навчання діти вчаться  ділити слова на склади. Як  зорова опора при цьому використається схема, у якій довгою смужкою позначаються слова, короткими - склади. Потім діти опановують повним звукоскладовим аналізом двускладних слів типу ПГПГ й односкладових типу ПГП; при цьому вони становлять відповідні схеми. Тепер у схемах позначаються не тільки слова й склади, але й звуки. Діти поступово засвоюють, що в слові стільки складів, скільки голосних звуків, один зі звуків вимовляється довше, голосніше - це ударний голосний. Вправи на складання схем слів використовуються як у заняття по вимові, де вони завжди сполучаються із закріпленням правильної вимови засвоюваного того чи іншого звуку, так і на заняттях з грамоти, де вони зв'язані не тільки з подальшим засвоєнням того або іншого звуку, але й знайомством з буквами й навчанням читання. Поступово в аналіз включаються слова більш складного звукоскладового складу - двускладні із закритим складом, трискладові тощо [14,150]