Поняття про технологію проектування

                                                          ВСТУП

Протягом останніх років відбуваються значні зміни в дошкільній освіті. Існує тенденція до пошуку нових підходів до виховання та навчання, реалізації інноваційних напрямків у діяльності дошкільних навчальних закладів. Саме на це спрямовують педагогічних працівників державні нормативні акти, “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні”. Так, у Законі України “Про дошкільну освіту” зазначена необхідність модернізації першої освітньої ланки, вдосконалення її змісту, осучаснення навчально-виховних технологій, приведення їх у відповідність до вимог сучасного життя.

          Однією  з ефективних технологій, що сприяють  оновленню модернізації освітньої  системи, є проектування.  Актуальністю вибору саме цієї методики  для практики роботи дошкільних навчальних закладів є її відповідність вимогам “Базового компоненту дошкільної освіти” щодо навчання і розвитку особистості. Це, насамперед, спрямування педагогічної діяльності на розвиток у дітей пізнавальної активності, творчості, дослідництва, самостійного пошуку відповідей на запитання. До того ж, метод проектів є досить спорідненим із тематичним плануванням. Тобто, “основним принципом реалізації проектної технології є “занурення в проблему”, підпорядкованість всіх видів діяльності одній меті”.

Змінюючи зміст освіти, накладає тим самим відбиток і на вибір методів навчання, в якому педагоги на даному етапі розвитку освіти все частіше віддають перевагу активним методам навчання і виховання. Прикладом може служити метод проектів.

Набуваючи все більшої популярності, метод проектів отримав широке застосування в педагогіці двадцятого століття, був і продовжує залишатися предметом досліджень багатьох вчених і наукових діячів, які висвітлюють різні аспекти цього методу. Так Бехтенова Є.Ф. розглядає в своєму дослідженні умови формування проектної діяльності учнів; впливу методу проектів на формування мотивації до навчання, а підвищення пізнавального інтересу школярів присвячені роботи Є. Євдокимова, Т.В. Березиною, О.А. Гребеннікова. У дослідженнях Є.С. Полат велику увагу приділено використанню інформаційних технологій в реалізації методу проектів. Романовська М.Б. розглядає вищезазначений метод в контексті профільного навчання. Мала В.В. досліджує метод проектів як засіб розвитку творчих здібностей.

Освітньо-виховний потенціал проектної технології полягає у можливості набуття учнями цілісних знань, у підвищенні мотивації школярів до здобуття додаткової інформації, опануванні найважливішими методами наукового пізнання (висунути та обґрунтувати задум, самостійно формулювати завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації тощо), навиками пошуково-дослідницької роботи, а також рефлексії та інтерпретації результатів.

Об’єктом дослідження є освітньо-виховний потенціал проектної технології у навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів.

Предметом дослідження є використання методу проектів, з метою залучення дітей до активної участі в навчанні.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ та особливостей організації проектних технологій в навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів.

Гіпотеза - використання методу проектів у навчально-виховній роботі з дошкільниками, сприяє більш ефективному засвоєнню дітьми навчального матеріалу.

Завдання:

1. Вивчити проектний метод у системі розвитку та виховання дошкільнят;
2. Розробити проект та апробувати у системі педагогічного розвитку дітей старшого дошкільного віку;
3. Зробити висновки за результатами реалізації проекту з дітьми;

У процесі роботи використовувалися методи науково-педагогічних досліджень, адекватні меті й завданням:

• Теоретичні: історико-теоретичний аналіз психолого-педагогічних джерел, аналіз, синтез, типологія, порівняння;
• Емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, тестування, педагогічний експеримент.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ.

 

1.1 Поняття про технологію проектування.

          Слово “проект” запозичене з латини (proektus) і перекладається як “викинутий уперед”, “той, що впадає в око”, тобто  означає план, задум організації, влаштування, заснування будь-чого, прообраз певного об`єкта, виду діяльності тощо.

             Проектування – це “спеціальна, концептуально обумовлена й технологічно забезпечена діяльність, спрямована на створення образу бажаної у майбутньому системи. Це той продуктивний шлях, який передбачає усвідомлені системні та радикальні зміни. Причому класичне планування діяльності не відкидається, а застосовується паралельно з ним” [ 7 , с. 14]. Проект – це “способ організації суспільної діяльності, узгодження поглядів, ідей, прийомів, засобів для досягнення загальної мети. В проекті виконання, контроль та оцінювання співпадають у часі та просторі” [12, с. 40].

           Первісне виникнення проектів  у педагогіці відбулося у контексті  проблемного навчання, де проектування  розглядалося як один із методів.

Уперше цей метод був упроваджений американським педагогом та психологом 19 сторіччя Д.Дьюї, родоначальником проблемного навчання. Видатний американський соціолог, філософ, педагог-реформатор Джон Дьюї (1859-1952) вважав, що основним принципом навчання є “навчання за допомогою діяння”, освоєння знань через практичне застосування. Вчений стверджував, що дитинство – це не період підготовки до майбутнього життя, а повноцінне життя. Отже, освіта повинна базуватися не на тих знаннях, що колись йому знадобляться, а на тому, що необхідно дитині сьогодні. З цього положення випливає необхідність побудови спільної діяльності з дітьми з урахуванням їхніх інтересів і потреб.

            Учень Д.Дьюї, американський  професор  В.Кільпатрик науково  описав  метод проектів і спробував  класифікувати його. В.Кільпатрик  визначив наступні види проектів: творчий проект, споживчий, розв`язання проблеми, проект-вправа. В.Кільпатрик проголосив основним завданням педагогів “виховання вільних громадян”, яке повинно складатися з системи “цільових проектів”.

             Метод проектів набув поширення  в Європі, Росії, Україні.

             У радянській педагогічній літературі  термін “метод проектів” з`явився в працях Н.Крупської в 1923 році, яка вказала на такі переваги методу проектів: розвиває ініціативу, привчає до планової роботи, формує вміння розраховувати свої сили в процесі навчальних занять, а також до самостійної роботи.

               Уперше опрацьований даний метод  був С.Т.Шацьким у радянських  школах. Вчителі, які брали участь  в експерименті, констатували ентузіазм, зацікавленість дітей, зв`язок із реальним життям, наукову допитливість, самоконтроль. Водночас вони відзначали суспільно-трудову, ідеологічну спрямованість усіх проектів, що негативно позначалося на змістовому наповненні діяльності учнів. Тому в 30-х роках метод проектів був вилучений із системи навчання.

                Реформування освітньої галузі  сприяло відродженню проектного  методу в школах і дошкільних  закладах України. Практика проектування  широко впроваджується в закладах  різних країн світу й слугує  засобом ефективного навчання, виховання  та розвитку особистості. Теоретичне  обгрунтування проектної технології  пропонують відомі науковці В.Звєрєва, А.Овчиннікова, І Чечель, М.Поташник, В.Лазарєв та інші.

                Інтерпретація сучасних вчених  методу проектів неоднозначна. Наприклад, А.Овчиннікова визначає проектування  як “особливий тип інтелектуальної  діяльності, характерною основою  якого є перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження”. Розуміння сучасного дидакта  І.Чечеля сутності проекту полягає  у представленні його як дидактичного засобу пізнавальної діяльності, розвитку креативності мислення і, водночас, формування певних особистісних якостей.  В Гузєєв відносить метод проектів до цільноблочних технологій, тобто розглядає його у рамках інтегральної освітньої технології. Приведені визначення ілюструють варіативність поглядів на це поняття.

                 Частіше в сучасній педагогічній  науці проектування розглядається  як “створення на діагностико-прогностичній  основі цілісної системи, що забезпечує  гарантоване досягнення спланованого  результату” [8,с.14]. Практичною цінністю проектування є його зорієнтованість на конкретний кінцевий результат. Процес створення проектів розвиває пізнавальні навички в його учасників, уміння орієнтуватися в інормаційному просторі, використовувати набуті знання на практиці, формує вміння самостійно конструювати власну діяльність.

На сучасному етапі є декілька пропозицій опису методу проекту для використання в дошкільних закладах:

–– доктора психологічних наук, професора Тамари Піроженко – освітня технологія «Психолого-педагогічне проектування взаємодії дорослого і дитини», рекомендована до використання листом МОН МС України від 21.05.2012 № 1/9-388 в інструктивно-методичних рекомендаціях «Про організацію роботи в дошкільних навчальних закладах у 2012/13

навчальному році»;

–– доктора психологічних наук, професора Миколи Веракса (Росія) у праці

«Проектна діяльність дошкільників» [4];

–– кандидата педагогічних наук Олени Євдокімової у праці «Технологія проектування в ДНЗ» та інші.

Науковці, які працюють над цією проблемою, єдині в думці: освітній процес будується не на логіці навчального предмета, а на логіці діяльності і зручного планувати проект за змістом діяльності.

             У дошкільному навчальному закладі  проектна діяльність може бути  різною за: обсягом завдань, тривалістю, характером координації та контактів, формою проведення, виду діяльності. Для чіткого уявлення вихователя про метод проектів, його впровадження в діяльність з дошкільниками необхідно розмежувати два типи проектів:

1) проектна діяльність вихователя,

2) методика за якою вчитель, вихователь  організує проектну діяльність  дітей 

               Проект вихавателя – організована  діяльність, спрямована на розв’язання актуальної проблеми, що призводить до зміни на краще (рух до прогресу). Він здійснюється за усталеною системою проектної діяльності.

25Структура проекту:

–  постановка проблеми;

–  визначення мети;

–  фаза розробки –складання плану;

–  фаза реалізації;

–  фаза завершення – оцінка результатів, визначення перспектив розвитку.

               За допомогою проектів  вихователь  може досягти успіху у розв’язанні  багатьох проблем у професійній  діяльності. Це може бути, наприклад: оновлення дидактичного забезпечення  навчального осередку групи;організація  виїзного пізнавально-розважального  заходу; розробка і впровадження  тематичних планів нового спрямування, ознайомлення з темою методом  занурення тощо. Наряду з цим  темою його проекту може бути  організація проектної діяльності  дітей з певної теми.

              Проект дітей є складовою проекту вихователя, його змістом і метою одночасно. Проектування дитини передбачає співпрацю вихователя з дитиною у творчій діяльності з розв’язання нових для дитини проблем. Учений М. Подьяков (1996 р.) виділив два типи дитячої активності:

1) власну активність дитини, яка  повністю визначається нею;

2) активність дитини, яка стимулюється  дорослим.

              Завдання вихователя створити проблемну ситуацію, пробудити у дитини потребу в розв’язанні проблеми. Створити умови для знаходження способів її розв’язання у зоні найближчого розвитку дитини та створення кінцевого продукту у змістовній і насиченій взаємодії з дитиною.

             Мета дитини – знайти відповіді, створити кінцевий продукт, поставити нові питання. Після завершення дітьми проекту проект вихователя продовжується аналізом ефективності і недоліків, визначаються шляхи вдосконалення та реалізація нової проблеми.

Умови успішного здійснення проекту:

–– урахування бажань і досвіду учасників проекту вихователя і дітей;

–– наявність проблеми, інтригуючий початок, виділення протиріччя;

–– співробітництво вихователя і дітей, зацікавленість вихователя дитячими проблемами,заняттями;

–– свобода дітей у вираженні власної думки, виборі діяльності;

–– наявність інформаційної та матеріальної бази;

–– знання методики.

Проблемність, протиріччя забезпечують відкритість до нового, формують схильність до самонавчання і саморозвитку дитини.

26          Відомий російський психолог Д. Фельдштейн, вивчаючи особливості взаємостосунків світу дорослих і дітей, дійшов висновку, що нові форми співдіяльності, співтворчості дозволяють знаходити джерело не тільки емоційно-насичених переживань, але і розвитку (при збереженні

індивідуальності кожного). Таким джерелом може стати творчий проект, суть якого – свобода його учасників у висловлюванні власної думки, виборі змісту і засобів розв’язання проблеми.

             Освітній простір, в якому вихователь ефективно застосовує проблемне навчання, є таким, що навчає дитину навчатися. Така діяльність стимулює внутрішній розвиток дитини.

 

 

 

1.2 Значущість проектних технологій для професійного

та особистісного розвитку педагогічних працівників

1. Використання проектних технологій забезпечує цілісність, системність та високу результативність спланованих дій педагогів.

      Проектні технології в дошкільному навчальному закладі дозволяють:

• урізноманітнити освітній процес та розв`язати низку навчальних задач у процесі ігрової діяльності;
• шляхом інтеграції створювати умови для різнобічного розгляду понять, явищ, ширшого охоплення змісту;
• упровадити особистісно-орієнтований підхід до дітей, диференціювати зміст розвивального та навчального матеріалу для дітей з різним рівнем розвитку;
• гуманізувати освітній процес, зосередитись на розвитку соціалізації та творчих здібностей вихованців.