Поняття про технологію проектування

Майстер не дожив до 70-річного ювілею. Саме на святкуванні цієї дати було вирішено започаткувати в м. Карлівка проведення обласного свята «Воскресни, Писанко!». Нині свято стало традицією.

Біографія непересічного громадянина та земляка – яскравий приклад величезних можливостей організованої та цілеспрямованої людини. Естафету педагогічної творчості перейняли послідовники митця: Коваленко Світлана Юріївна та Жмак Вікторія Валентинівна. Вони очолили студію з 2002 року.

 

Володимир Анатолійович Слєпцов народився 20 травня 1961 року в м. Харкові. У дитинстві багато читав, захоплювався поезією і прозою, згодом почав сам писати. У шкільні роки був юнкором районної газети «Заповіти Ілліча», учасником поетичних конкурсів.

Після закінчення у 1983 році Полтавського сільськогосподарського інституту його життя було пов’язане з практичним управлінням: агроном колгоспу, головний спеціаліст виробничого об’єднання. Чималий досвід організатора і управлінця – психолога В.А. Слєпцов набув у 1988-1991 рр., коли був першим секретарем Карлівського райкому комсомолу, завідуючим відділом райкому партії.

У добу незалежності України Володимир Анатолійович повертається до хліборобської справи: працює у рідному Карлівському районі головним агрономом насіннєвої інспекції, заступником начальника управління сільського господарства. З 1996 року знаходиться на керівних посадах в органах регіональної і місцевої виконавчої влади. Був заступником голови Карлівської районної державної адміністрації, головою Диканської райдержадміністрації. Згодом – начальник управління АПК Полтавської облдержадміністрації.

З 2000 по 2005 р. очолював Карлівську райдержадміністрацію, був депутатом обласної та районних рад.

Володимир Анатолійович відомий на теренах Полтавщини як керівник обласної і районної ланок державного управління, магістр державного управління, публіцист, поет. Зараз очолює Карлівське управління по експлуатації газового господарства.

Вчений-агроном за фахом, магістр державного управління за науковим ступенем, адміністратор за посадами, він виявив своє поетичне обдарування у несподіваній, найдемократичнішій царині – дитячій літературі. Пережите набувало образних рис, вихлюпувалося рядками – спалахами почуттів. Так з’являються поодинокі вірші, а потім збірки: «У бабусі на селі», «Веселий зорепад», «Весела країна моя Україна», «Веселкові роси», «Загадкова світлиця», «Польова знахідка», «Півників годинник» та інші.

Герої його дитячих книг – хлопчики і дівчатка, звірята і пташенята, одним словом, представники найщирішого і найдобрішого у світі дитячого племені.

Володимир Анатолійович по-батьківські тепло і ненав’язливо веде їх стежками пізнання життя, щедро сіє у їх чисті душі зернята любові і добра, дарує їм безмежжя рідного краю та вікові традиції українського народу.

Художній світ дитячої поезії безмежний у часі і у просторі, повний невичерпних можливостей і незлічених шляхів. Поет володіє талантом непомітної присутності, вміє не затуляючи собою, відкривати перед дитиною великий світ життя. Дотепною і щирою мовою автор веде малят у світ найкращої країни – України. Мова його дитячих творів відзначається народним колоритом, лаконізмом фраз, фольклорною символікою, метафоричністю, публіцистичним пафосом і багатою лексикою. Його книги для дітей багаті образністю, прості для розуміння і сприймання.

Поетична зрілість Володимира Слєпцова позначилась не тільки на широті тематики його творів, а й на художній майстерності.

Лірика Слєпцова (збірка «Веселкові роси», «До отчого поля іду», «Освідчення») – то палка, громадянська поезія. У його невеликих, але по-справжньому поетичних рядках відбувається духовне багатство трудівників Карлівщини, віддзеркалюється наше сьогодення. Любов до свого краю, народу, який дав йому крила для злету, наявність своєї громадянської причетності до всього, чим багата і могутня Карлівська рідна земля. Чимало віршів присвячено коханій дружині, одвічним людським цінностям та ідеалам. Його вірш, це крила, що несуть добро людям, силою літератури єднають їх, возвеличують, вливають сили, відлунюють у душах і через них поспішають до майбутнього покоління.

Багато віршів поета покладено на музику. Ним написаний гімн Карлівщини. Пісні його співають юні і літні, на радіо і телебаченні.

Володимир Анатолійович поет від землі і плуга. Від благодійної краси рідного краю і його працьовитих людей. Дитина села, він рано відчув неповторність степового роздолля, пізнав ціну хлібу, серцем прилучився до народних традицій і одвічних цінностей, святих для селянина.

Його поезія близька для сприйняття кожного, хто живе на землі і знає село, він пройшов його просту і мудру школу.

Володимир Анатолійович високий кваліфікований фахівець. Він працює систематично, працює багато, творчо. Почуття відповідальності притаманне йому все життя. Де б він не працював, скрізь розуміє, що не може робити абияк, не може, щоб не вкладати розум і душу у великі і малі справи. Його головна мрія – бути корисним рідному краю, рідному народу, частинкою якого він є. На працю для України він віддає і розум і серце і душу.

Людина етичного складу, уміла й добра, воістину незалежна і щира, завжди зі своєю виваженою думкою, точним спостереженням, блискучими знаннями, впевнений у собі, глибоко компетентний у справі якою займається – таким він є. Тому й зросла на цих підвалинах і публіцистика Володимира Анатолійовича. Статті його друкувалися у газетах «2000», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Президентський вісник», «Пенсійний кур’єр», «Наша газета +», «Село Полтавське», «Життя і слово». Друкувався в республіканських, обласних, районних газетах і журналах. В збірнику «Україна для мене навіки одна» ввійшли публікації на актуальні і різноманітні теми життя. Роздуми над долею і її народу зроблені на конкретних прикладах Карлівщини у різних сферах життя і покладені в основі цієї книги.

Володимир Анатолійович, член Національної спілки журналістів та спілки літераторів Полтавщини, є лауреатом премії ім. Василя Симоненка і Всеукраїнського конкурсу «Майстер», організованого тижневиком «2000» та Національної спілки журналістів за 2003, 2004, 2005 роки у номінації публіцистика. Поетичний та публіцистичний голос Володимира Слєпцова міцніє, набирає сили, заслужує високої оцінки критиків, читача.

Він працює систематично, працює багато, творчо. У нього море справ, море ідей. І все, що він уже зробив – прекрасне.

 

 

 

Конкурс юних читців.

Нагородження кращих виконавців віршів про рідний край.

День п`ятий : « Всі до Сороченців ! На ярмарок!»

 

Мета: Закріпити знання дітей про національні традиції українського народу –осіннє ярмаркування. Формувати бережливе ставлення до результатів праці людей. Виховувати інтерес і повагу до народних,традицій,доброзичливість. Розвивати музично-ритмічні здібності дітей,виховувати любов до української пісні.

 Обладнання: Українські костюми ведучих , шапочки овочів та фруктів,українські костюми для дітей

 

                                         Сценарій

                « Веселий ярмарок у Сороченцях!»

 

 

Ведуча:

В Україні здавна

Є звачай славний:

Урожай зібрати,

А лишки продати.

1 кума: Хто продати, хто купити,

А хто просто походити:

Подивитись, поучитись,

Заодно й повеселитись.

2 кума: Отож часу дарма не гаймо-

На ярмарок вирушаймо.

1 кума: Хоч би на відкриття не спізнитись.

А ось і відкриття!

2 кума:Ярмарок відкривається – шоу починається

Музична композиція “Моя Україна” Виходять двоє діток в українському вбранні з короваєм

1 дитина: Якщо хочемо зустріти

Гостя щиро і привітно,

Гостя ми того стрічаєм

Круглим пишним короваєм

2 дитина: З рушником берем таріль

Коровай кладем та сіль.

Шанобливо хліб підносим

Та вклонившись щиро просим

Разом: «Любий гостю наш. Приймай

Символ дружби – коровай.

Діти вручають коровай, виходять читці.

1 дитина: Осінь золота прийшла до нашого краю

Всім нам осінь принесла щедрі урожаї

2 дитина: Урожай зібрали – свято вшанували,

Щоб про щедрість українську ви не забували

3 дитина: Сьогодні будем залюбки усі щось продавати,

На ярмарку осінньому зібрались торгувати.

4 дитина: Коровай наш вдатний

Перший не остатний!

Одвічно славим труд людини

Якщо є хліб, то й пісня лине.

5 дитина: Пісня, пісенько, дзвени.весело лунай

Хай почує пісню цю весь наш рідний край.

Пісня «Сьогодні будем залюбки усі щось продавати»

Знову виходять куми.

1 кума: Подивись, кумо, скільки народу прийшло!

Зараз усе краще розберуть, а нам переберки лишаються.

2 кума: То ходімо швидше  щось вибирати

1 кума: А куди спершу підемо?

2 кума: Та туди, де продавець  привітніший.

1 кума: Ну тоді давай спочатку продавців роздивимося.

Продавці з-за прилавків зазивають:

1 дитина: Увага. Увага! Спішіть  поспішайте!

Господарі й гості, глядіть не минайте.

2 дитина: На ярмарку нашім веселім, багатім

На будь-який смак щось можна придбати.

3 дитина: Тут щедрі дарунки  із саду й городу.

Тут пісня і жарти усім в нагороду.

4 дитина: Тут речі умільців ні з чим незрівнянні,

Барвисті стрічки, рушники вишивані.

Полив’яний посуд- миски та горнятка.

Сопілки – хлоп’яткам, намисто- дівчаткам.

5 дитина: Сьогодні товар продаєм не за гроші-

Міняєм на виступи ваші хороші.

Ви нам своє шоу, а ми вам товар,

Веселий в нас ярмарок, а не базар!

6 дитина: Скоріше на ярмарок всі вирушайте,

Купуйте, міняйте, танцюйте і грайте.

Жартуйте, мудруйте і просто співайте,

Лиш правила торгу не забувайте.

Пісня « Люди добрі, годі спати»» ( солірують продавці)

Вихователь: А ось і перші покупці.

Заходять двоє дівчаток з віночком без стрічок.

1 дівчинка: Ми маленькі українки

Виплели віночок,

Дуже хочемо із ним

Завести таночок.

2 дівчинка: Та спочатку нам потрібно

Стрічечки придбати,

Тоді буде наш віночок

Веселкою грати

1 дівчинка: Нумо, дівчатка стрічки купувати.

Виходять решта дівчаток, ідуть до продавця стрічок.

1 дівчинка: Продайте нам, будь ласка, стрічки.

Продавець: Танець ви підготували?!

Та й ми не жартуєм:

Вам стрічки ці кольорові

В обмін пропонуєм.

Дівчатка чіпляють стрічки, одна гукає « Нумо дівчатка до танцю!

Танок «Віночок»

Знову виходять куми.

1 кума: Бач, де стрічки, там вже пусто,

А ми гав хапаєм,

Ходи виберем намисто,

В обмін заспіваєм.

Продавець: Ось намисто – беріть, вибирайте.

Та сусіда по прилавку мого не минайте.

Кумушки виконують пісню «Ая молода на базар ходила»

2 кума: Ми намисто то придбали

Та іще не приміряли.

Доки будем приміряти,

Хтось вже йде щось купувати.

Заходять нові покупці

1 дитина: Ой погляньте, друзі, збоку

Продавець такий нівроку,

Щось зажурений сидить.

Може йому щось болить?

Продавець: Що такому як я може боліти?

Просто вже набридло сидіти.

Скрізь довкола щось купують,

А мене ніби не бачать й не чують.

Товар неторканим лежить,

Що я маю з ним робить?

2 дитина: Не журіться, ще є шанс:

Менеджер спішить до вас.

Виходить менеджер

Менеджер: Так, ну що тут з вами сталось,

Що з товару залежалось?

Зараз вставимо рекламку

Й зникне вмить усе з прилавку.

Рекламники, сюди біжіть,

Майстер-клас свій покажіть!

Заходять рекламники, стають біля прилавків, рекламують товар.

1 рекламник: Кружки, ложки розписні,

Керамічні глиняні,

Все екологічно чисте

Все красиве та корисне.

2 рекламник: Обереги для будинку,

Забавлянки для дитинки,

Амулети прозапас

Лиш сьогодні, лиш для вас.

3 рекламник: Знижки, акції дивіться!

Швидше, швидше, не баріться

Взяти участь в розпродажі.

Товар обмежений в продажі!

Забігають покупці

1 дитина: Дайте ложки!

2 дитина: Дайте кружки!

3 дитина: Покажіть нам побрякушки!

Продавець: Все покажем!

Та чи ви знаєте умову?

Якщо хочете товар,

Показуєте шоу.

4 дитина: Гей, веселії музики,

Молоді та жваві.

Грайте швидше для народу,

Щоб земля дрижала.

Гра на дитячих музичних інструментах: «Пісенний віночок»

5 дитина: Ой, погляньте, молодиці

Опустошили полиці

Не залишилось нічого

У продавця молодого.

Рекламники лиш посміхаються.

Рекламник: Всім вистачило, ще й нам дісталося (показує чим їм заплатити)

Вихователь: Фрукти й овочі кмітливі

Все відразу зрозуміли

Рекламників не наймали,

Самі себе вихваляли.

Виступи овочів (індивідуальні номери дітей).

Помідор: Я червоний помідор

І поживний я сеньйор

А хто п’є томатні соки,

У того червоні щоки.

Морква: А я морква молодиця

Ви на мене подивіться

На городі я дозріла,

Бо на сонці щоки гріла

Огірок: Я б на цім городі жив,

Якби хтось мене полив,

А тому піду туди,

Де щодня дають води.

Картопля: Купуйте, купуйте усі бараболю

Варіте і смажте із сіллю й без солі.

Сто страв господиня з картоплі зготує,

Картопля, як хліб – вона всіх нагодує!

Яблуко: І яблучок, друзі, ви не минайте

Які вам до смаку – такі й вибирайте.

Калина: Беріть і калину – червоні корали

Ці кетяги сонце і небо ввібрали.

Напоїть матуся калиновим чаєм

Недугу ураз як рукою знімає.

Після свого виступу кожен овоч стрибає в корзину.

Заходять покупці з цирку.

1 дитина: Ми із цирку акробати

Дуже треба нам придбати

Фрукти й овочі вітамінні

Для здоров’я незамінні .

2 дитина: Урожай ваш роздивились

І на тому зупинились,

Що берем рослини всі,

До вподоби нам вони!

3 дитина: В обмін номер вам покажем,

На доданок дружно скажем:

«Про здоров’я, люди, дбайте

Фрукти й овочі вживайте»

Пісня «Урожайна» 

 

Заходять дві дитини, або тіж кумонькию

1 дитина: Без сміху і без гумору

Не можна в світі жити,

З усмішками і жартами

Ми будемо дружити!

2 дитина: Гей, шановні продавці,

І ви, добрі покупці

Гаманці мерщій ховайте,

Циганській табір зустрічайте

Танцюючи заходять цигани

1 циган: Гей чавале, гей ромали

Пізно на ярмарок ми завітали.

Люду – що й яблуку ніде упасти,

Ну, а товару – вже нічого красти.