Поняття про технологію проектування

Етапи проекту

Види діяльності

Відповідальний

    І Етап

Підготовчий

Формування мети, завдання та плану реалізації проекту.

Творча група проекту

Пошуково-дослідницька робота.

Творча група проекту

Підбір програмно-методичного забезпечення для реалізації проекту.

Творча група проекту

ІІ Етап

Основний

Перегляд та обговорення слайд-шоу « Моя Полтава».

Кононенко С.Г.

« Подорож до Решетилівки» виставка вишиванок

Войтович О.В.

Жбанова В.І.

«Скарби Опішні» колективна творча справа.

Подчерняєва Л.І.

Шпирка Л.В.

«Таланти Карлівщини» конкурс читців віршів про рідний край

Головко І.С.

«Всі до Сорочинців ,на ярмарок!» розвага

Грисик І.Б.

ІІІ Етап

Підсумковий

Круглий стіл : презентація проекту, аналіз отриманих результатів.

Войтович О.В.

Берлєва Л.І.

День перший: Перегляд та обговорення слайд-шоу « Моя Полтава».

Мета :

• Формувати інтерес кожного дошкільника до сьогодення та минулого Полтавщини.
• виховання любові до рідного краю, місту, формування уявлень про визначні пам'ятки міста;
• виховання почуття гордості за місто, у якому живемо;
• узагальнити і систематизувати знання про рідний край;
• розширення дитячого кругозору.

                                      Хід заходу

1. Вступна бесіда про м. Полтава, як обласний центр м. Карлівка.
2. Перегляд слайд-шоу « Моя Полтава»
3. Ознайомлення з видатними діячами Полтавщини.

1.Пам'ятний знак на честь 800-річчя Полтави. 
Цей камінь зі словами з Іпатіївського літопису, в якій вперше зустрічається письмова згадка Лтави, був встановлений в 1974 році на Івановій горі в дні урочистостей з нагоди 800-річчя міста. Гранітна брила нагадує сьогодні про події сивої давнини, коли новгород-сіверський князь Ігор під час військового походу проти половців перейшов річку Ворсклу у Лтави. А задовго до того, за твердженнями археологів, на цій височині, оточеної з трьох сторін крутими ярами, знаходилося поселення Балтавар - своєрідна ставка правителя Великої Булгарії хана Кубрата. Набагато пізніше саме на цьому місці стоятимуть головні зміцнення Полтави: дерев'яна фортеця, частокіл.

2.Редути. 
Генеральна битва Північної війни між Швецією і Російською імперією сталася неподалік від Полтави. В якості передових опорних пунктів для руйнування бойових порядків супротивника Петро наказав побудувати 4 поздовжніх і 6 поперечних редутів - земляних споруд з бруствером, ровом і колод палісада. Основну частину гарнізону редутів складали воїни Бєлгородського полку. Через 200 років після битви, в 1909 році, в редутах були встановлені обеліски з двоголовими орлами, які були зняті після революції. У 1939 році обеліски були замінені на гранітні. На знімку: один з редутів поперечної лінії, відновлений в 1953 році.

3.Пам'ятник шведським воїнам. 
Відкрито на передодні святкування двохсотріччя битви біля села Побиванка. Для спорудження пам'ятника був організований збір коштів у Швеції. Там же, в одній з каменоломень землі Смоланд, був вирубаний шестиметровий моноліт, який доставили в Полтаву і встановили 2 червня 1909 без урочистостей. Історичний комплекс «Шведська могила» включає велику кількість пам'ятників і пам'ятних знаків, розташованих на площі в 300 гектарів.

4.Братська могила російських воїнів. 
В ході Полтавської битви загинуло 1345 російських воїнів. Більшість з них було поховано в братській могилі на полі битви. У 1895 році в присутності царя Олександра Третього на цьому місці був споруджений пагорб і встановлено пам'ятний хрест. З часом, в 1906 році, під ним відкрили могильний храм Святих Петра і Павла, всередині якого розміщувалися гранітні дошки із зазначенням полків російської армії.

5.Пам'ятник загиблим козакам. 
Козацький хрест своєрідної форми з'явився на Панянському бульварі у 1994 році в пам'ять про не просту долю козаків. Його автори - художник В.Батурін і скульптор В.Білоус. Композиція включає також козачий бунчук - один із символів полкової влади. Історія українського козацтва була сповнена драматичних змін: запорожцям доводилося воювати в союзі з російським царем, кримським ханством, турецьким пашею, польським і шведським королями. Проте незмінними залишилися їх бунтарський дух і прагнення до свободи. За це багато козаків полягло у боях на чужій стороні і на рідній землі.

6.Пам'ятник Петру Першому. 
У нього незвичайна доля. Спочатку скульптура Петра Першого в натуральну величину 2 метри і 4 сантиметри була виконана відомим скульптором з Естонії А.Адамсоном для Полтавського кадетського корпусу. Там її і поставили у 1915 році в вестибюлі. У 1920 році скульптуру перенесли в краєзнавчий музей і лише у 1950 році, зі створенням музею Полтавської битви, бронзова статуя була встановлена ​​на кам'яний постамент з полірованого лабрадориту роботи архітектора Д.Вероцького. Петро зображений у формі офіцера Преображенского полку в момент звернення до воїнів перед битвою.

7.Будинок генерал-губернатора 
З утвердженням Полтави губернським центром у 1802 році гостро постало питання про брак присутніх місць - у місті було всього кілька кам'яних будівель. За клопотанням губернатора Куракіна відомий російський архітектор А.Захаров починає розробку плану міського центру. У числі перших будується будинок генерал-губернатора, будівництво було закінчено в 1811 році, коли цю посаду обіймав князь Яків Іванович Лобанов-Ростовський. Будівля з портиком, увінчаним горизонтальним аттиком, є зразком російського класицизму. 
Воно стало основою чудового ансамблю Круглої площі. Після революції тут розміщувалися представники всіх властей, що змінюють один одного: більшовики, петлюрівський комісар, губернатор від Добровольчої армії. Згодом будівлю займали Дитячий технікум і школа міліції, а після війни - Рада профспілок.

8.Кінотеатр «Колос» 
Це одне з найвідоміших будівель у місті. Воно було побудоване в 1901 році як міський театр. Саме тут в 1903 році відбулися урочисті збори з нагоди відкриття пам'ятника Івану Котляревському, основоположнику української літературної мови та видатному драматургу. На сцені театру грало багато талановитих акторів: М.Заньковецька, І.Карпенко-Карий, М.Кропивницький, М.Садовський, виступали діячі культури: Л. Собінов, А. Луначарський, В.Короленко, М.Єрмолова. 
Після реставрації, завершеної в 1961 році, в будівлі розміщується кінотеатр.

9.Народний дім імені В.Г.Короленка. 
Це перша велика суспільна будівля, побудована в Полтаві після Жовтневої революції в 1922году. Названо так на честь померлого в Полтаві відомого письменника Володимира Короленка. Проект виконав  радянський зодчий А.Я.Лангман, автор проектів багатьох адміністративних будівель Москви і Санкт-Петербурга. В архітектурному вирішенні будівлі помітне використання ідей модного в ту пору конструктивізму. У школі, яка відкрилася тут, навчався видатний конструктор авіаційної та ракетної техніки Володимир Челомей, її закінчила підпільниця Ляля Убийвовк, якій посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

10.Пам'ятний знак воїнам антигітлерівської коаліції. 
Унікальний для України пам'ятний знак на честь воїнів антигітлерівської коаліції встановлений на вулиці Маршала Бірюзова. Він нагадує про операцію авіаторів «Френтік» в 1944 році. Тоді американські пілоти піднімалися в повітря на середземноморських аеродромах і після бомбардування німецьких позицій сідали на дозаправку в Полтаву. А звідси вилітали до Великобританії, завдаючи ударів по об'єктах у Німеччині. 

11.Могила Котляревського. 
Проїжджаючи повз парк імені Котляревського, ви напевно побачите витончену каплицю. А перед нею - невисокий обеліск. Це могила класика і драматурга Івана Котляревського. Він помер 10 листопада 1838 року й був похований на краю міського кладовища. Обеліск з бронзовим барельєфом письменника -  справа скульптора Л.В.Позена і художника В.А.Волкова, який був встановлений на могилі в 1898 році. Однак в 1938 році його замінили на гранітний, змінивши форму і зберігши барельєф. Роком раніше було закрито кладовище, на місці якого розбили парк, а ось каплиця в цьому святому місці з'явилася 
недавно.

12.Меморіал солдатської  слави. 
Величний монумент радянським воїнам відкритий в 1969 році. У центрі парку був встановлений 22-метровий обеліск і 6-метрова фігура солдата. Тут же знаходяться братські могили, в яких поховано три з половиною тисячі радянських солдатів, офіцерів, партизанів. 

13.Ротонда Дружби  народів. 
 

Її зображення є у всіх книгах про Полтаву. Порхаюча над полтавським подолом ротонда стала справжнім символом міста. Красива легенда свідчить, що це місце, де стояли два бастіони, на наступний день після битви відвідав Петро Перший. Його кінь втратив тут підкову, і місцевий коваль швидко приладнав нову, за що отримав щедрий подарунок від царя. У 1909 році в одному з найбільш пам'ятних місць захисту Полтави була встановлена ​​Біла Альтанка з дерев'яними колонами. При відступі німці спорудили тут спостережний пост, альтанку зруйнували при обстрілі. У 1954 році до 300-річчя возз'єднання України з Росією за проектом архітектора Л.С. Вайнгорта була зведена ротонда Дружби народів.

14.Пам'ятний знак  галушкам. 
Чесно кажучи, сьогодні легше знайти в Полтаві пам'ятник цьому національному блюду, ніж галушки в меню місцевих ресторанів. Правда, на Івановій горі, так називають це місце в честь Івана Котляревського, є і те і інше. Величезна макітра з циклопічної ложкою і гігантськими гранітними галушками - прекрасна бутафорія для фотографії, а розташований поряд ресторан радує відвідувачів вишуканими стравами української кухні.

15.Соборний майдан. 
В цьому місці - початок Полтави. За твердженням археологів, саме тут було давнє поселення слов'ян, а потім і ставка булгар. Тут, над крутими спусками, була побудована фортеця, а з боку рівнини - земляний вал. Довгий час саме Соборна площа була центром міста, тому в 18 столітті стали зводити на цьому місці храм. Поруч стояли будівлі гарнізону, торгові ряди, порохові і збройові склади. На площі часто проходили паради і військові збори. З 1925 року площа називалася Червоною, а в 1999 році їй повернули колишню назву.

16.Пам'ятник Т.Шевченку. 
Це одна з небагатьох пам'яток в Україні, виконаних у стилі кубізму. Його автор талановитий радянський скульптор Іван Кавалерідзе. Як і багато інших робіт майстра, монумент відлитий з бетону. Під час війни деякі його деталі постраждали, але, на щастя, пам'ятник вдалося відновити.

17.Національний  банк. 
Російський для зовнішньої торгівлі банк з'явився на центральній вулиці Полтави у 1910 році. Це помпезна будівля в стилі модерн як не можна краще підійшло для розміщення обласної дирекції Національного банку України.

18.Будинок Таранущенко. 
Дивлячись на цю будівлю в сяйві світлових декорацій, важко повірити в те, що воно було побудоване в 1838 році за типовим проектом. Його господарем був український поміщик Таранущенко. Вміло використані елементи класики, пілястри з доричними капітелями, підкреслені світлом ліхтарів, роблять цю, тепер уже адміністративну,  будівлю справжньою перлиною, нічною прикрасою  Полтави.

19.Будівля колишньої  Ремісничої управи. 
Побудований цей пам'ятник архітектури 19 століття в 1844 році. Фасад будівлі, спроектованого в стилі російського класицизму, прикрашають гранітні пілястри і ліпнина. Тут розміщувалася Реміснича управа. Тепер, після реставрації, проведеної за проектом архітектора П.Черняховца, це житловий будинок.

20.Музично-драматичний  театр імені Н.В. Гоголя. 
Місто має давні театральні традиції. У Полтаві збереглася назва Театральної вулиці, на якій на початку 19 століття з'явилася перша театральна  будівлю. Тут три роки виступав знаменитий російський актор Михайло Щепкін, викуп якого з кріпацтва організував полтавський губернатор Н.Г. Рєпнін. Через кілька років, вже будучи актором Малого театру в Москві, Щепкін приїздив у Полтаву, щоб зіграти роль Городничого в «Ревізорі». Театр був побудований в 1958 році за проектом архітекторів А. Крилова та О. Малишенко в стилі російського класицизму. Задній фасад театру виходить на вулицю Леніна, де в живописному Комсомольському парку можна милуватися фонтаном або скульптурою Марусі Чурай - легендарній юної полтавки, складено чимало пісень, що увійшли до скарбниці української культури.

21.Пам `ятник Котляревському.

 Відкриття пам'ятника Ivan Котляревський в 1903 році, стала  реальною подією в Полтаві. Його  відвідало багато видатних діячів  літератури і мистецтва. Постамент  пам'ятника прикрашений бронзові  барельєфами найвідоміших п'єс  письменника. 22.Пам`ятник Гоголю.

Чи Опис Полтавської майже не зустрічається в творів Гоголя, та ще доля великого письменника тісно переплітається з українське містечко. Народився в Полтавської губернії відвідали Полтавський Гоголь, його честь сьогодні тут, як великого співвітчизника. Пам'ятник письменнику було вироблено в 1915 року за проектом скульптора л. Pozena, але відкрити його тільки в 1934 році. Він встановлений на перетині Леніна та Гоголя.

23.Пам`ятний знак  на міці відпочинкуПетра Першого.

 Поруч з церквою  Спасителя в невеликому дерев'яному  будинку коменданта фортеці жив  Козак а. Kälin. Вона була тут  на відпочинку царя Петра на  наступний день після битви. Посол  короля Карла прибула з пропозицією  до світу. Монумент на честь  тих подій був заснований в 1849 році за проектом професора

.24Споруда міської адміністрації.

 Спочатку ця будівля  була побудована на місцевих  урядових місць. Вони були свого  роду органами громадського врядування, за допомогою якого губернаторів  контрольованої здійснення політики  в різних сферах життя. Тут  були наявність селянських справ, обробної промисловості, pitejnym та  інші. Зараз кількість офісів  і відділення в місті є непропорційно.

Очікувані результати:

1. Викликати патріотичні почуття до рідного міста.
2. Збагатити свої знання про обласний центр міста Карлівка.
3. Бажання зберігати та відтворювати пам`ятки рідного  краю.

День другий: Подорож до Решитилівки

Мета:

• Познайомити дітей з унікальною і знаною у всьому світі решетилівською вишивкою;
• Розвивати інтерес до художньо-прикладного мистецтва;
• Виховувати бажання творити.

                      Хід заходу

1. Вступна бесіда про Решетилівку – як центр народного ткацтва, килимарства та вишивання в Україні.
2. Екскурсія до краєзнавчого музею м.Карлівки, розгляд експозицій виробів місцевих майстринь.
3. Майстер-клас по вишиванню хрестиком для старшої групи.
4. Робота з батьками: виставка робіт мам та бабусь, які захоплюються вишиванням.
5. Друга половина дня: оформлення наступних сторінок рукотворної книги.

                                      Вступна бесіда

У кожного народу існують свої неповторні коди, які не судилося зрозуміти представникам інших націй, — слова, які не піддаються перекладу, жарти, які ніхто більше не розуміє, традиційні вироби мистецтва, які у чужих руках ніколи не досягнуть досконалості. Проте унікальна українська вишивка живе... Принаймні у своєму історичному центрі — на Полтавщині, у Решетилівці.  
99 років тому вишивку врятували... 
Наприкінці ХІХ століття Решетилівка офіційно стала одним із центрів-осередків народного ткацтва, килимарства та вишивання в Україні. Наступного, 2005, року це полтавське містечко святкуватиме свій «професійний» ювілей: саме у 1905 році губернатор і земство заснували артіль з вишивання та гобеленства — Решетилівській ткацький навчально-показовий пункт. А у 20-х роках артіль приносить місту світову славу. Килими та унікальна вишивка решетилівських майстринь у 1923-25 роках були представлені на виставках українського мистецтва в Мюнхені, Парижі, Марселі, Брюсселі. Тоді чисельність робітників артілі складала більш ніж дві з половиною тисячі осіб. На її базі пізніше створили фабрику художніх виробів. У ХХІ столітті підприємство стоїть... А майстрині працюють удома. 
Так склалося, що саме у цьому селищі зародився унікальний і знаний у всьому світі вид вишивання — «білим по білому», або «біллю». Ця вишивка створює рисунок високого рельєфу з світлотіньовим моделюванням. Залежно від напрямку світла узор по-різному то відбиває, то поглинає світло, створюючи його багату гру. Вишивка «білим по білому» — своєрідний художній прийом. Вона асоціювалася у народі з красою морозних візерунків. «Я навіть не можу сказати, чому саме у нас вона виникла, — розповідає Ніна Іпатій, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, мешканка Решетилівки. — Ми передаємо цю традицію споконвіку, наші матерi уміли вишивати, і наші діти навчилися від нас». Унікальність цього мистецтва полягає у тому, що вишивати білими нитками по білому полотну — дуже важко, насамперед для очей. Тому й коштують такі вироби значно дорожче за кольоровi вишиванки. Дивовижно, але досконало освоїти складну техніку такого вишивання чомусь не змогли представники інших регіонів. Важливий момент: орнамент ніколи не наносять на тканину. Спочатку майстриня малює свою «картинку» на папері, а потім, шляхом складного підрахунку, переносить малюнок на полотно. Та й підготовка ниток для вишивок «біллю» — складна, копітка праця. Для більшої контрастності додають суворі небілені нитки або ж підфарбовані в попелясті тони («куниці»).  
Особливістю полтавської вишивки є поєднання рослинного та геометричного орнаментів – «барвінок», «хмелик», «морока», «курячий брід», «зозулька». Улюбленим мотивом полтавських вишивальниць є «гілка», «ламане дерево». Основу геометричного орнаменту становлять найпростіші фігури: скісний і прямий хрест, квадрат, ромб, трикутник, зірчасті мотиви. Щодо кольорів, то полтавчанам більше до вподоби світло-коричневий, сірий і блакитний. Славиться це містечко й своїми «червоними рушниками», які вишивають без вивороту. 
У Решетилівці, певно, є якийсь таємничий магніт. Сюди приїздять люди з різних куточків, аби жити й творити геніальні речі саме у цьому селищі. Причому вишиванням займаються усією родиною — чоловік, дружина, діти. З дитинства малих привчають до голки і полотна, а, підрісши, дівчата стають справжніми майстринями.  

Очікувані результати:

1. Викликати патріотичні почуття приналежності до славного, талановитого Полтавського краю.
2. Збагатити життєвий досвід.
3. Бажання творити своїми руками.

              День третій: Скарби Опішні

Мета:

• виявлення проблеми і самостійний пошук потрібного рішення;
• Спонукання дітей до спільної пошукової діяльності;
• Аналіз отриманих результатів;
• Познайомити з опішнянськими виробами;
• Розвивати кругозір, виховувати почуття патріотизму.

Обладнання: опішнянські вироби, карти-схеми пошуку скарбів, скриня, фото, глина ,фарби.

                      Хід гри-подорожі

1. Гра – змагання  «Шукаємо скарби»
2. Розповідь вихователя про опішнянські глиняні вироби.
3. Обговорення побаченого.
4. Колективна творча справа.

Спершу дітей привітали два бувалих пірати, які випробували учасників на вправність та кмітливість. Потім команди за допомогою загадок-підказок шукали частини захованої Карти Скарбів.

 Зібравши частини карти, кожна з команд визначила місце  скарбу. На зазначеному місці  учасників чекали охоронці, які  не погоджувалися віддати скарб  без викупу (пісні, танцю чи гуморески).     Діти впоралися з випробуваннями та за картою і підказками знайшли скарб у якому : глечики, посуд, цукерки.

Вихователь: діти, це опішнянський посуд!

Опішнянська кераміка виготовляється з глини, яка видобувається безпосередньо в селищі Опішня. Завдяки тому, що збережено технологію виготовлення гончарних виробів, якою користувалися ще наші предки, опішнянська кераміка є екологічно чистою.

          Пропоную вам занести скарби  до нашої світлиці, де я вам  детальніше розповім про Опішню  та її багатства.

У світлиці діти виставили вироби з глини, книжки та буклети про Опішню.

Вихователь: Опішня здавна славилася своїми гончарними виробами, виготовлення яких розвивалося там завдяки великим покладам поблизу неї високоякісних глин. Розвиток сучасного промислу веде свій початок з XIX століття, коли більшість населення Опішні займалося виробництвом своєрідних декоративних глеків для вина з тулубом у формі бублика (куманці), фляг, діжок на ніжках (Барилів), баранців, мисок і іншого посуду; свистульок (глиняних іграшок) у вигляді фігурок тварин і пічних облицювальних плиток. Сучасні опішнянські керамічні вироби зберегли життєрадісний характер і багате різноманіття форм, серед яких поряд з традиційними національними з’явився ряд нових – вази, декоративні блюда і т. п. Декоративність і виразність опішнянських виробів пов’язана з їх розписом великим рослинним орнаментом, що поєднується з нескладними геометричними мотивами, без різких ламаних ліній, що мають пом’якшені часто округлі обриси. Квіти дуже умовні за формою, на одній гілці вони часто мають зовсім різний малюнок, характер їх близький до українських багатобарвних настінних розписів, техніка виконання надає їм певну специфічність. 

Опішнянська посуд має досить тонкий і гладкий червонувато-жовтий держак, порівняно невелика вага по відношенню до її розмірами, чисту обробку. Колір черепка пояснюється тим, що головною складовою частиною маси, з якої виконується посуд, є світло-жовта пластична глина, в яку для її ущільнення і додання більшої міцності черепку додається 25 – 30% темно-коричневої глини. Господарська посуд і скульптурні судини формуються на ножних гончарних колах вручну (витягуються з грудки глини), деякі дрібні приставні частини (ручки, носики, підставки) відтискають в гіпсових формах, а потім прикріплюються рідкою глиною – шлікером. Розпис виконується кольоровими ангобами, приготованими з місцевої білої глини з невеликими додаваннями в неї крейди, каоліну, піску та відповідних оксидів металів, які надають ангобу той чи інший колір. Червоний, жовтий, вишневий, темно-коричневий, чорний, ангоби приготовляются з місцевої червоної і жовтої глини з добавками відповідних барвників. Розпис виходить трохи рельєфним, виступає над фоном виробу, завдяки накладанню великої кількості густих ангобів.

Розпис на виробах виконують жінки, майстерність яких передається з покоління в покоління; виконані на папері, однак вони не сковують творчість майстринь: ніхто не копіює зразків, і розпис виконується в нескінченній безлічі варіантів. Її наносять на поверхню підсохлих, але ще не обпалених виробів, без будь-якої попередньої розмітки або припороха, прямо кольоровим ангобом, за допомогою гумової груші, в кінець якої вставлений шматочок соломи, що дає можливість отримувати тонкі лінії.

Вихователь: У нашій кімнаті є багато посуду, зробленого з глини. Це Миски та тарілки, макітри, глечики, горщики. Ось полиця-мисник, де красиво виставлені глиняні тарілки. Весь посуд прикрашений квітами, листочками, крапочками, кривульками, завиточками. Їжа яку готували в глиняному посуді була дуже смачною, бо посуд гарно зберігає тепло і навпаки – прохолоду. Молоко, налите в глечик, довго не вкисає, зберігає свої цілющі властивості.

- А ось на цьому  стенді цікаві вироби майстрів: це куманці, барильця, вази виготовлені  в Києві, та київській області, в місті Васильків. Розписані  вони хвилястими лініями, пелюстками  квітів, листочками, кривульками, вусиками. Використані фарби: зелені, білі, коричневі, сині.

- А ось подивіться  відомі опішнянські жовті іграшки-свистунці: індик, свинка, коник, куманець. Розфарбовували в Опішні коричневими, білими, зеленими фарбами, використовували такі елементи: квіти, листочки, хвилясті лінії. Дуже люблять діти грати на іграшках свистунцях.

- Пропоную вам роздивитися  виставку і спробувати самостійно  виготовити виріб з глини.

( Діти заходять в групову  кімнату, де приготована глина  для творчої справи).

ІІ ПОЛОВИНА ДНЯ

Продовження роботи над виробами – розфарбовування.

Очікувані результати:

1. Усвідомлення поставленої мети.
2. Пошук різноманітних засобів її досягнення.
3. Засвоєння знань про Опішню, вироби з глини.
4. Активізація самостійної пізнавальної діяльності.
5. Співпраця дорослих з дітьми.

День четвертий: Таланти твої, Карлівщино!

Мета: залучити дітей до відтворення образів, мовлене вий      

             розвиток,виховувати почуття патріотизму.

Обладнання: фотографії видатних земляків, призи для нагородження                          

                           переможців.

Вихователь : Видатні уродженці району: український художник — реставратор і мистецтвознавець Л. П. Калениченко (1898—1968 рр.), радянський агроном, академік Академії Наук СРСР (з 1939 р.), Академії Наук УРСР (з 1934 р.), Герой Соціалістичної Праці (1945 р.). Т. Д. Лисенко (1898—1976 рр.), державний партійний діяч УРСР і СРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці М. В. Підгорний (1903—1983 рр.). Береговий Г. Т. — льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу, Василенко А. П. — заслужений художник України, Чухрай О. — композитор і керівник ансамблю «Карусель», Беззубенко О. Д. та Фисун А. Л. — Герої Соціалістичної Праці. З районним центром пов'язані життя і діяльність Героїв Соціалістичної Праці Л. С. Водолаги, заслуженогоагронома УРСР Г. К. Дробницького, Кавалера трьох орденів Слави I.П. Максименка, Героя Радянського Союзу М.I. Симоненка (1917—1985 рр.), заслуженого лікаря УРСР Л. В. Радевича-Сягайла.