Проблеми впровадження виховної системи В.О. Сухомлинського у сучас ний виховний процес

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО:

ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ………………………………………....6

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЯ  ПЕДАГОГІКИ  

В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО……………………………………………...13

2.1. Педагогічні принципи  виховної системи В.О. Сухомлинського………...13

2.2. Мета та задачі виховної системи В.О. Сухомлинського…………………19

2.3. Зміст виховної роботи  педагогічної системи  

В.О. Сухомлинського……………………………………………………………21

РОЗДІЛ 3. ВИХОВНА СИСТЕМА  В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО У СУЧАСНІЙ  

          УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ…………………………………………………..24

3.1. Проблеми впровадження  виховної системи В.О. Сухомлинського у сучас 

ний виховний процес. Основні  недоліки сучасного планування навчально-ви

ховної роботи…………………………………………………………………….24

3.2. Впровадження навчально-виховної  концепції В.О. Сухомлинського у суч 

асну українську школу..…………………………………………………………27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….35

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..39

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Глибокі перетворення, що відбуваються в суспільстві на початку XXI століття, поряд з позитивними змінами  в житті людей, загострили низку  проблем, які негативно позначаються  на українській  сім'ї , молоді, дітях. З кожним роком скорочується кількість  родин, збільшується число неблагополучних  та неповних сімей, що призводить до деформації її ціннісних орієнтацій, зниження соціального статусу. Сформовані обставини  вимагають переосмислення ціннісних  підстав виховання, об'єднання зусиль сім'ї, школи і педагогічної науки  в справі навчання і виховання  підростаючого покоління.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю терміново відшукати ефективні шляхи виховання, становлення, розвитку людини, формування здорового світосприйняття, адже у сучасному суспільстві ми бачимо різке знецінення морально-етичних норм та загальнолюдських цінностей.

Мета дослідження - розкриття значення концептуальних положень В.О. Сухомлинського про педагогіку серця і виявлення можливостей її  використання в сучасній теорії і практиці виховання.

Об'єктом дослідження є педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського.

Предмет дослідження - цінність виховання з любов’ю та логікою  в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського, зміст навчально-виховної роботи за цією системою, її форми та методи, сутність навчально-виховних стосунків, їх оптимальні умови і тенденції.

Виходячи з поставленої  мети, випливають такі завдання:

• З’ясувати генезис цінностей вітчизняного виховання, виявити провідні тенденції формування його ціннісних орієнтацій, з’ясувати, за що цінували В.О. Сухомлинського у радянські часи і за що його цінують сучасні вчені;
• визначити основні принципи педагогічної системи В.О. Сухомлинського;
• визначити мету та задачі виховної системи  В.О. Сухомлинського;
• на основі аналізу педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського про виховання визначити його головні системо-утворюючі елементи і дати їх сутнісну характеристику;
• показати реальний досвід практичного освоєння педагогічних ідей В.О. Сухомлинського та, навпаки, проблеми впровадження його системи у сучасну школу.

Для розв’язання поставлених  завдань у роботі використано  такі методи та прийоми дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, спостереження, бесіда, описовий метод – для виокремлення типологічних характеристик виховної системи В.О. Сухомлинського, методи аналізу і синтезу, системного підходу, дедукції, індукції, узагальнення, прогнозування.

Джерела дослідження: педагогічні праці В.О. Сухомлинського, дані та відомості з книг, журнальних статей, наукових доповідей та звітів, матеріалів наукових конференцій, семінарів, інтернет-ресурси, результати власних умовиводів.

Зв’язок з науковими  програмами, планами, темами. Тема курсової роботи є складником наукової роботи кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов і є частиною колективної теми наукових досліджень «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном».

Наукова новизна заключається в наступному: у роботі узагальнена і хронологічно розташована історія вивчення навчально-педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського радянськими і сучасними вченими, визначені педагогічні принципи та зміст його системи, проаналізовані проблеми впровадження цієї системи у сучасну школу та запропоновані шляхи застосування деяких елементів системи на практиці.

Теоретичне значення роботи полягає в розширенні розуміння доцільності слідування системі В.О. Сухомлинського при плануванні навчально-виховного процесу.

Практична цінність роботи. Основні положення і висновки проведеного дослідження можуть бути використані при читанні лекційних курсів з педагогіки, педагогічної майстерності, вступу до професії, для створення навчальних посібників, підручників, спецсемінарів. Концептуальні положення дослідження знайдуть застосування при написанні бакалаврських та дипломних робіт спеціалістів і магістерських досліджень.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (33 позиції), додатків. Загальний обсяг роботи складає 46 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО:

ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ  АСПЕКТ

У 60-90 роки XX століття у спадщині В.О. Сухомлинського шукали і знаходили ідеї по формуванню комуністичного світогляду школярів і майбутніх вчителів. Але зараз теми наукових досліджень змінилися: у В.О. Сухомлинського вже черпають ідеї педагогічного гуманізму, виховання любові до рідної землі, рідної мови і слова, звернення до національних джерел.

Різнобічна педагогічна  діяльність В.О. Сухомлинського стала предметом осмислення радянських, зарубіжних та сучасних вчених. Серед найвидатніших ми можемо назвати наступних: Ю.П. Азарова та його статтю «Громадськість і людяність», книгу «В.О. Сухомлинський про гармонійний розвиток» де дослідник назвав В. Сухомлинського продовжувачем педагогічних поглядів А. Макаренка на новому історичному етапі, відхиливши тим самим існуючу в 60-і роки і навіть на початку 70-х років проблему протиставлення двох видатних педагогів [3, с. 32]; А. Легаспи де Арисменді «Педагогіка та марксизм», «Світлий талант В  Сухомлинського»; книгу Г.Н. Волкова «Павлиський експеримент»; статті А.Г. Дзеверина «Видатний радянський педагог»; І.Я. Зязюна і його «Морально-естетичні погляди В.О. Сухомлинського»; Г.Н. Філонова «Видатний педагогічний талант»; Г.І. Щукіна «Діяльність основа педагогічного процесу»; статтю «Талановитий педагог» Є.Е. Березняка; статті Е. Когана «Павлиш у В. Сухомлинського» та «В.О. Сухомлинський та книга»; Н.І. Кодака «Про розумове виховання школярів»; Г.К. Настасьєва «Батьківська школа»; книгу К. Григорьєва та Б. Хандроса «Павлиш продовження легенди»; книгу В. Князюка «Світ маленьких гуліверів»; Г.А. Мединського «Пливти через бистрину»;  С. Соловейчика  «В.О. Сухомлинський»;  книгу  Б.С. Тартаковського «Повість про вчителя В.О. Сухомлинського». Автори цих праць позитивно оцінювали педагогічну діяльність В. Сухомлинського, що ґрунтувалася на гуманістичних принципах. У своїх публікаціях автори зазначали, що заслугою В. Сухомлинського є комплексний підхід до проблем виховання й освіти. Щоб дитина була щасливою, на думку педагога, необхідно впливати на її особистість, всебічно, органічно поєднувати розумове, фізичне, трудове, моральне, естетичне виховання.

В 70-80 роки опублікована значна кількість спеціальних наукових досліджень різних аспектів багатогранної  спадщини видатного педагога, виконаний  ряд дисертаційних досліджень. Серед  ник можемо назвати таких: Л.А. Абрамова «Актуальні проблеми підготовки спеціалістів вищої кваліфікації  та  науково-педагогічних  кадрів»,  Н.Г. Базилевич  «Проблеми  патріотичного  виховання  молодших школярів в педагогічному спадку В.О. Сухомлинського», К.Є. Кривошеєнко «О культурі читання», «Проблема  розумового виховання школярів в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського»,  В.А. Лоскутков «Проблема ідейного виховання школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського», Р.А. Позинкевич «Теорія  та  практика  виховання  шкільного  колективу  у  педагогічній  спадщині  В.О. Сухомлинського», В.Є. Свиридов «Проблема попередження невстигаємості школярів в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського», Л.Н. Сиднєв та багато інших [33].

Такі дослідники як Л. Дворнікова, М. Любицина, Г. Цурікова, І. Кузьмичов, звертали свою увагу на проблемами розумового, фізичного, трудового, естетичного і морального виховання в педагогічній спадщині Василя Олександровича, однак, зосередили свою увагу в основному лише на вихованні моралі. Разом з тим, в цей час окреслились перспективи для дослідження найрізноманітніших проблем, що стосуються питань теорії й практики навчання й виховання в школі В. Сухомлинського: сім’я і школа, статеве виховання, особистість учителя, методи виховання й навчання, освіта й розвиток дитини та інші [3, с. 34 ].

Серед наукових праць 80-х  років, присвячених вивченню педагогічної спадщини В. Сухомлинського, чільне місце  посідають матеріали науково-практичної конференції, що відбулася 25-27 вересня 1978 року в с. Павлиш Кіровоградської області. Зі ста п’ятдесяти доповідей, представлених на конференції, майже всі належать науковим працівникам, що вивчали окремі аспекти педагогіки В. Сухомлинського. У публікаціях цього періоду ми не знаходимо таких, що спеціально присвячені проблемам використання педагогічної спадщини В. Сухомлинського для вивчення літератури. Хоча окремі праці педагога науковці рекомендують словесникам, зокрема, такі рекомендації знаходимо в підручнику “Методика викладання літератури” за редакцією З. Рез, а також у працях Н. Бодрової, Р. Брандесова, М. Кудряшова, І. Павлова, Н. Світловської. У цей же період словесники починають творчо використовувати досвід В. Сухомлинського зі складання та написання казок [1, с.3]. Проблемам вивчення української літератури присвячені статті В. Святовця [8, с. 84]. Автор звертає увагу на специфіку уроків літератури у Павлиській школі, зокрема, виокремлює такі важливі методичні проблеми, як вивчення біографії письменника, аналіз літературних творів, рецензування відповідей учнів, проблема активності учнів на уроці, реалізація виховної мети уроку літератури.

 У науковому доробку  М. Стельмаховича є праці, присвячені осмисленню й застосуванню на практиці педагогічного надбання В. Сухомлинського. У статті “В. Сухомлинський про розвиток зв’язного мовлення учнів”, яка була опублікована в журналі “Українська мова і література школі” у 1985 році, М. Стельмахович аналізує систему роботи павлиського педагога з розвитку усного й писемного мовлення. В. Сухомлинський не тільки закликав учителів виховувати у дітей високу культуру слова, а й дає науково обґрунтовані поради, як це робити. Його рекомендації з методики розвитку мовлення мають велике теоретичне і практичне значення. Глибоке вивчення їх впровадження в шкільну практику особливо актуальні [11, с. 2]. У посібнику “Система роботи з розвитку зв’язного мовлення в 4-8 класах” учений звертається до досвіду В. Сухомлинського з написання різних письмових робіт [12, с. 10]. Особливо детально розробляв Василь Олександрович проблеми навчання письмових творів та роботи з книгою, які, за його переконанням, мають загально педагогічне значення.

У 90-ті роки, коли почалася активна  розбудова національної школи, педагоги відчули гостру потребу в інноваційних технологіях навчання. Щоб підняти  освіту на якісно новий щабель розвитку, дослідники звертають свою увагу  на педагогічну спадщину В.О. Сухомлинського і знаходять необхідне для організації навчально-виховного процесу в оновленій школі. Вражає діапазон ідей педагога, що стали джерельною базою для багатьох дисертаційних досліджень: “Виховання школярів засобами народної педагогіки у творчій спадщині В.О. Сухомлинського” (Петрук Л. П., 1994), “Проблема педагогічної майстерності вчителя у творчій спадщині В.О. Сухомлинського” (Луцюк А. М., 1996), “Проблема патріотичного виховання підлітків у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського” (Кіндрат В. К., 1998), “Виховання моральних цінностей молодших школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського” (Семез А. Л., 1998), “Лінгводидактична спадщина В.О. Сухомлинського” (Мамчур Л. І., 1998). У дисертації “Лінгводидактична спадщина В.О. Сухомлинського” автор аналізує актуальні проблеми навчання рідної мови, що стосувалися: основних питань методики української мови, навчання граматики й орфографії, методики розвитку мовлення учнів, змісту і технології уроків мислення серед природи, єдиного мовного режиму в школі. Л.І. Мамчур з’ясовує вихідні позиції ефективного навчання української мови в школі. Досліджуючи методику В. Сухомлинського, автор підкреслює особливу конструктивність і високу результативність уроків педагога. Важливе місце в лінгводидактичній спадщині В. Сухомлинського посідає урок як основна форма організації навчально-виховної роботи в школі. У дисертаційному дослідженні показано, що в методиці української мови В. Сухомлинський вперше запровадив “уроки мислення серед природи” [17, с. 223].

Дисертаційне дослідження  Г.М. Ткаченко “Виховання школярів засобами слова у творчій спадщині В.О. Сухомлинського” (1999) окреслює окремі аспекти словесної творчості  учнів. Автор доводить, що В. Сухомлинський  розглядав проблему виховання школярів засобами слова крізь призму педагогічного, психологічного, соціального та філософського  аспектів. Дослідниця показала генезу проблеми виховання засобами слова  в історико-педагогічному процесі, з’ясувала погляди В. Сухомлинського на роль слова у вихованні учнів, проаналізувала форми, методи та засоби виховання словом у Павлиській середній школі. Велику увагу приділила таким  формам роботи, як подорожі до джерел думки  і слова, складання казок, виразне  читання [19, с. 63].

У 90-і роки ХХ ст. в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини створено науково-дослідну лабораторію “В.О. Сухомлинський і школа ХХІ ст.” (керівник В.Г. Кузь), яка є членом Української асоціації імені Василя Сухомлинського і в якій аспіранти, студенти, вчителі вивчають праці В.О. Сухомлинського, досліджують і адаптують ідеї педагога до умов нової школи та пропагують їх серед студентства і учителів. Дослідження Г.Л. Бондаренка “Формування творчої особистості молодшого школяра в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського” (1999) [20, с. 51] показало, що творчість В.О. Сухомлинський розуміє не лише як відкриття і створення нового у зовнішньому світі, а й виявлення нового у своєму ціннісному ставленні до дійсності. Дослідником проводиться змістовний аналіз поняття “творчість”, визначається сутність творчої діяльності; він намагається визначити стадії творчого процесу, закономірності, вікові періоди, якості творчої особистості та оптимальні умови їх виховання та самовиховання у психолого-педагогічній науці і в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського зокрема.