Профориентация старших школьников

 Старшокласник знаходиться  на порозі вступу в самостійне трудове життя. Перед ним постають фундаментальні завдання соціального і особистісного самовизначення. Юнака і дівчину повинні хвилювати багато серйозних питань: як знайти своє місце в житті, вибрати справу у відповідності зі своїми можливостями і здібностями, у чому сенс життя, як стати справжньою людиною і багато інших.

Психологи, що вивчали  питання формування особистості  на даному етапі онтогенезу пов’язують перехід від підліткового до юнацького  віку з різкою зміною внутрішньої  позиції, яка полягає в тому, що спрямованість у майбутнє стає основною спрямованістю особистості і проблема вибору професії, подальшого життєвого шляху знаходиться в центрі уваги інтересів, планів старшокласників [3; 9; 13; 36; 37; 65; 76].

Особистісне самовизначення прийнято розглядати як основне психологічне новоутворення раннього юнацького віку, оскільки саме в самовизначенні міститься те саме істотне та нове, що з’являється в обставинах життя старшокласників, у вимогах до кожного з них. Це багато в чому характеризує соціальну ситуацію розвитку, у якій відбувається формування особистості в цей період.

Слід зазначити, що термін “самовизначення” вживається у психолого-педагогічній літературі в самих різних значеннях. Так говорять про самовизначення особистісне, соціальне, життєве, професійне, моральне, сімейне, релігійне тощо. При тому навіть під ідентичними термінами найчастіше мається на увазі різний зміст.

На активності особистості  у процесі вибору майбутньої професії акцентував увагу Г. Костюк. “У виборі професії бере участь сама особистість з усіма її розумовими, моральними та іншими якостями. Це вона, усвідомлюючи суспільну необхідність і свої можливості, визначає свій майбутній життєвий шлях, своє місце в суспільстві, включається в певний вид професійної діяльності, в якій, створюючи матеріальні чи духовні цінності, творитиме далі і саму себе” . Дослідник підкреслював, що обираючи професію особистість виявляє свої індивідуальні особливості, мотиви, рівень розвитку. Поряд з цим, професійне самовизначення стає фактором подальшого розвитку людини, її творчого самовиявлення.

Спроба побудови загального підходу до самовизначення особистості  в суспільстві була зроблена В. Сафіним  і Г. Ніковим [66]. У психологічному плані розкриття сутності самовизначення особистості, як вважають автори, не може не опиратися на суб’єктивну сторону самосвідомості - усвідомлення свого “Я”, що виступає як внутрішня причина соціальної зрілості. Вони виходять із характеристики “особистості, що самовизначається”, що для авторів є синонімом “соціально зрілої“ особистості. У психологічному плані особистість, що самовизначилася - це “суб’єкт, що усвідомив, чого він хоче (цілі, життєві плани, ідеали), що він може (свої можливості, схильності, обдарування), що він є (свої особистісні і фізичні властивості), що від нього хоче або чекає суспільство; тобто суб’єкт, готовий функціонувати в системі суспільних відносин”[ там же, 69]. Самовизначення, таким чином, це “відносно самостійний етап соціалізації, сутність якого полягає у формуванні в індивіда усвідомлення мети і сенсу життя, готовності до самостійної життєдіяльності на основі співвіднесення своїх бажань, наявних якостей, можливостей і вимог, поставлених до нього з боку оточуючих і суспільства” [там же]. На думку В. Сафіна і Г. Нікова основними критеріями границь і етапів самовизначення доцільно вважати рівень розуміння особистістю сенсу життя, зміну виду діяльності і повноту рівня співвіднесеності “хочу” - “можу” - “є” - “вимагають” у конкретної особистості. Дослідниками виділяються етапи самовизначення, які фактично являють собою загальноприйняті в даний час у вітчизняній психології етапи вікової періодизації, які виділяються на основі зміни провідної діяльності. Що ж стосується “чинників і умов” самовизначення , то автори вважають, що чинники й умови самовизначення аналогічні чинникам соціалізації.

Для нашого дослідження  становлять інтерес погляди різних авторів на психологічні механізми  самовизначення. Хоча у А. Мудрика, немає  чіткого поняття самовизначення, становить інтерес розглянуті ним  механізми самовизначення (ідентифікація - відособлення) [48]. Дослідник стверджував,  що у психологічному плані формування образу “Я” здійснюється не лише як імітація й ідентифікація (уподібнення), але й як формування в індивіда неповторних, тільки йому властивих властивостей, яке протікає як персоніфікація (відокремлення).

Рушійною силою самовизначення особистості, вважали В. Сафін і  Г. Ніков, є  розв’язання протиріччя між “хочу” - “можу” - “є” - “ти  зобов’язаний”, що трансформуються  в “я зобов’язаний, інакше не можу”. Виходячи з цього автори стверджували, що співвіднесення даних елементів, тобто самооцінка, поруч з ідентифікацією є другим механізмом для самовизначення особистості, без якого неможлива персоніфікація [66].

У віковому аспекті проблема самовизначення, на нашу думку найбільш глибоко і повно була розглянута Л. Божович [8; 9]. Характеризуючи соціальну ситуацію розвитку старших школярів, вона вказує, що вибір подальшого життєвого шляху, самовизначення являє собою афективний центр їхньої життєвої ситуації. Підкреслюючи важливість самовизначення, Л. Божович не дає його однозначного визначення і трактує його як вибір майбутнього шляху, як потребу знаходження свого місця в праці, у суспільстві, у житті, пошук мети і змісту свого існування, потреба знайти своє місце в загальному потоці життя. Мабуть, найбільш ємним є визначення потреби в самовизначенні як потреби злити в єдину систему узагальнені уявлення про світ і узагальнені уявлення про самого себе і тим самим визначити зміст свого власного існування. У своїй більш пізній роботі Л. Божович характеризує самовизначення як особистісне новоутворення старшого шкільного віку, пов’язане із формуванням внутрішньої позиції дорослої людини, з усвідомленням себе як члена суспільства, із необхідністю вирішувати проблеми свого майбутнього [9].

Є ще один момент, на який слід звернути особливу увагу. Л. Божович  зафіксувала істотну характеристику самовизначення, що полягає в його двоплановості: самовизначення здійснюється як через вибір конкретної професії, так і через загальні, позбавлені конкретності пошуки сенсу свого життя [там же, 23]. До кінця юнацького віку, на думку Л. Божович, ця двоплановість в основному зникає. Однак, як зазначала дослідниця, психологічна сторона цього процесу ніким і ніде ще не була простежена. Розглядаючи проблему вибору професії С. Крягжде відзначав, що “ні в психологічній, ні в соціологічній літературі немає відповіді на питання, як же відбувається перехід від романтичної спрямованості до реального вибору” [41, 26].

В роботах І. Дубровіної проблема самовизначення розглядалася як центральний момент розвитку особистості у ранньому юнацькому віці. Вона зокрема вважала, що основним психологічним новоутворенням раннього юнацького віку варто вважати не самовизначення як таке (особистісне, професійне, ширше - життєве), а психологічну готовність до самовизначення.

Проблема Я-концепції  як фактора професійного самовизначення особистості знайшла своє відображення в роботах М. Гінзбурга, Є. Головахи,  М. Пряжнікова, С. Чистякової, П. Шавіра та інших дослідників. Аналіз їх робот дозволяє зробити висновок, що професійне самовизначення є складним процесом, невід’ємним від розвитку особистості в цілому.

Ряд авторів  схильні пов’язувати професійне самовизначення не стільки з соціальними  процесами, скільки з особистісними аспектами розвитку. Так наприклад, М. Гінзбург вважав професійне самовизначення одним з найважливіших аспектів особистісного самовизначення випускників. Він розробив психологічну концепцію, пояснюючи місце професійного самовизначення в особистісному через “двоплановість” особистісного самовизначення, яке складається з ліній змістовного і часового майбутнього. Лінія змістовного майбутнього визначає головний напрямок розвитку особистості, що передбачає наявність сформованого образу “Я”, і втілюється в ідеальній меті [13; 45].

Професійне  самовизначення в аспекті життєвої перспективи досліджувалось Є. Головахою. Оскільки вибір професії молодою людиною пов’язаний не стільки з й життєвим досвідом, скільки з її уявленням про майбутнє, автор досліджував цілісну картину майбутнього у свідомості молоді, що знаходиться в ситуації вибору професії. Ця картина має перспективний характер, містить у собі життєві цінності, плани, орієнтири і життєву мету, які виступають детермінантами професійного   самовизначення особистості. Перспектива майбутнього, що формується у свідомості старшокласника людини і суттєво впливає на процес професійного самовизначення, характеризується певним рівнем психічного і соціального розвитку особистості. Важливим показником професійної перспективи, її реалістичності виступає зв’язок життєвих і професійних очікувань, ціннісних орієнтацій і життєвої мети з професійними планами, здатність пов’язати їх з актуальною життєвою ситуацією. На основі проведених досліджень Є. Головаха робить  висновок, що при підготовці старшокласників до вибору майбутньої професії особливу увагу треба  приділити  суб’єктивним і особистісним факторам. Життєві орієнтації і мета особистості, її уявлення про майбутнє і про себе, рівень психічного розвитку і емоційні особливості відіграють  першорядну роль у професійному самовизначенні порівняно з відповідністю схильностей і здібностей вимогам певної професії [14].

 Професійне  самовизначення,  як  одну із  сфер  реалізації особистістю  своєї життєвої перспективи досліджувала К. Абульханова-Славська. Вона зазначила, що особливе значення має спосіб включення особистості у професію, спосіб її самовизначення в професії і характер самовираження у професійній діяльності. Згадані показники, на думку автора, окреслюють певний “тип ідентифікації особистості в професії” [1, 140].

Досліджуючи зв’язки професійного і особистісного самовизначення, професійного вибору і професійної самореалізації особистості з іншими сферами життя, М. Пряжников зробив висновок про те, що характер і зміст професійної діяльності людини обумовлені її цілісним ставленням до світу, в тому числі – до самої себе, що обумовлює необхідність формування у особистості Я-концепції [53, 17].

П. Шавір вважав, що лише у контексті розвитку особистості  можливий повний аналіз психологічних основ вибору професій. Особистісні передумови вибору професії автор поділив на дві групи: особливості, що забезпечують можливість успішного вибору, хоча прямо не беруть участі в його активізації (аналітичні здібності, розвинене абстрактне мислення, адекватна самооцінка) та компоненти спрямування особистості, які “динамізують” процес професійного самовизначення і обумовлюють “вибірковість реагування” старшокласника [76, 20]. Основними особистісними факторами, що активізують вибір майбутньої професії, автор визначив потребу особистості у професійному самовизначенні (предметом якої є конкретна ділянка об’єктивної реальності) і потребу у визначенні сенсу життя (предмет якої є власна особистість, як суб’єкт діяльності). Потреба у професійному самовизначенні, є, з точки зору П. Шавіра, головною особистісною потребою у юнацькому віці [там же, 52].

 Сказане вище дозволяє  зробити такі висновки:

1) особистісне самовизначення  як психологічне явище виникає  на межі старшого підліткового  і раннього юнацького віку;

2) потреба в особистісному самовизначенні являє собою потребу у формуванні системи, у якій сконцентровані уявлення молодої людини як про себе (Я-концепція), так і про оточуючу дійсність;

3) особистісне самовизначення  лежить в основі процесу самовизначення  в старшому підлітковому та юнацькому віці і визначає розвиток всіх інших видів самовизначення, у тому числі і професійного;

4) Я-концепція є одним  з факторів професійного самовизначення  старшокласника.

1.2. Стан проблеми у  практиці роботи середніх загальноосвітніх шкіл

Процес прийняття учнем  рішення щодо вибору майбутньої професії можна розглядати як взаємодію двох систем - з одного боку це учень, який являє собою складну систему, якій притаманне як саморегулювання  так і реакція на зовнішній  вплив, з іншого - це суспільство, яке має об’єктивну потребу у відтворення робочої сили. При цьому пріоритетність на конкретному етапі розвитку суспільства однієї з цих систем (особистість або суспільство) істотно впливає на розвиток основних напрямків теорії і практики професійного самовизначення та професійної орієнтації молоді.

Одним із завдань констатуючого  етапу педагогічного експерименту було виявлення основних факторів, що впливають на вибір учнями майбутньої професії. Результати досліджень Є. Верещака, Ю. Гільбуха, Д. Закатнова, Л. Йовайши, О. Мельника, М. Тітми, М. Тименка тощо, свідчать про те, що основним чинником впливу на професійне самовизначення є батьки оптанта. Проте, вибір професії визначається як правило не одним фактором, а їх сукупністю. Крім того, вплив різноманітних факторів на вибір майбутньої професії характеризується певною динамікою, знання якої дозволяє обирати найбільш ефективні форми та методи управління процесом професійного самовизначення у залежності від віку учнів.

Одержані в процесі  констатуючого експерименту результати свідчать про те, що якщо для учнів 9-х класів найбільшого впливу на вибір професії справляють батьки, однолітки та засоби масової інформації (телебачення, радіо, газети та журнали), то у 11-у класі ієрархія факторів впливу на вибір професії зазнає помітної трансформації. Місце засобів масової інформації обіймає власний досвід роботи за певною професією, який часто реалізується у формі професійних проб або навіть реальної професійної діяльності. Слід зазначити, що сьогодні помітна частка старшокласників має певний досвід трудової діяльності, переважно - комерційного спрямування або надання послуг.

( Таблиця 1.1).

                                     Таблиця 1.1.

Динаміка рангових показників факторів впливу на вибір  старшокласниками майбутньої професії