Профориентация старших школьников

 

Прийнявши за критерій суму рангових місць за комбінацією факторів, можна визначити ступінь впливу на вибір майбутньої професії певної їх групи. При цьому слід виходити з того, що чим менше загальна сума рангових місць комбінації певних факторів, тим більший ступень їх впливу на вибір професії. Аналіз результатів формуючого експерименту, проведеного за методикою, запропонованою М. Д’яченко [20], дозволяє вважати, що на вибір професії старшокласниками найбільшого впливу чинять такі комбінації факторів: батьки - однолітки - досвід роботи за професією; батьки - однолітки - поради представників професій; батьки - однолітки - засоби масової інформації; батьки - досвід роботи за професією - однолітки. Як бачимо, серед провідних факторів впливу на вибір старшокласниками майбутньої професії відсутні педагогічно контрольовані фактори. Якщо раніше досвід роботи за професією набувався в основному у процесі трудового профільного або трудового допрофесійного навчання, в тому числі - у процесі суспільно корисної продуктивної праці та виробничої практики, то в умовах згортання цих складових навчально-виховної роботи школи він здобувається здебільшого поза педагогічним контролем.

Вибір майбутньої професії у значній мірі залежить і від  належності родини учня до певного  соціально-професійного прошарку. Результати досліджень Г. Мкртчяна та О. Чірікової показали, що якщо батьки зайняті висококваліфікованою працею, то надбання вищої освіти дітьми в цих сім’ях виступає як певна обов’язкова вимога, яку можна розглядати як самоціль. У родинах робітників фізичної праці така орієнтація не є такою жорсткою [46]. Проте, як правило батьки прикладають усіх зусиль для того, щоб їх дитина одержала освіти як мінімум не меншу, ніж у них.

Слід зазначити, що вступ  до вищого навчального закладу часто  розглядається старшокласником  як самоціль. Вона дозволяє юнакові самоутвердиться на позиції людини, яка досягла мети, яка не кожному по плечу, і, нарешті, дозволяє потрапити у більш престижну соціальну групу, яка характеризується високими інтелектуальними навичками. Результати дослідження професійних намірів учнів старших класів середніх загальноосвітніх шкіл відображено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Професійні  наміри старшокласників ( у % )

Наміри	9 клас	10 клас	11 клас
Працювати по закінченню школи Навчатися у : СПТУ вищому навчальному  закладі не визначилися	5,6   2,4 82,3 9,7	9,1   1,4 72,3 17,2	6,1   1,9 76,3 12,7

      

Одержані результати дозволяють достатньо чітко виявити  тенденцію до так званого “відкладеного  вибору професії” в учнів 10-х  класів (див рис. 1.2.). Її можна пояснити тим, що проблема вибору майбутнього життєвого шляху, в тому числі - професійного, у десятому класі є менш актуальною у порівнянні з періодом навчання у 9-у класі, коли потрібно приймати рішення - продовжувати навчання у школі або набувати певну професію, а в разі необхідності - й безпосередньо працювати.

 

Рис. 1.1. Динаміка зміни  кількості учнів з несформованими професійними планами ( у % ).

 

У процесі проведення констатуючого експерименту ми вивчали  особливості прояву школярами мотивів  вибору майбутньої професії, які розвиваються під впливом сукупності багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Вивчення провідних груп мотивів за допомогою методики Є. Павлютенкова показало, що ієрархічну структуру мотивів вибору професії очолюють матеріальні, престижні та утилітарні, а замикають - моральні та соціальні групи мотивів.

Дослідження рівня сформованості  в учнів старших класів професійних  інтересів, яке здійснювалося за методикою “ОДАНІ-2”[212], свідчить про  те, що для переважної більшості  респондентів (понад 50 % вибірки) притаманним є низький рівень їх розвитку.

 

Висновки до першого розділу 

Аналіз теоретичних досліджень з проблеми підготовки учнів загальноосвітніх шкіл до професійного самовизначення та вивчення її стану у практиці навчально-виховної роботи школи дозволяють зробити наведені нижче висновки.

Готовність учнів раннього юнацького  віку до професійного самовизначення являє собою складне особистісне  утворення, притаманне даному віковому періоду. Вона має складну структуру, компоненти якої піддаються цілеспрямованому впливу і на певному рівні свого розвитку у своїй сукупності створюють умови, необхідні для здійснення учнем професійного самовизначення. Формування готовності учнів раннього юнацького віку  до професійного самовизначення передбачає здійснення педагогічного впливу на мотиваційний, когнітивний та практичний компоненти її структури з метою досягнення ними певного, наперед заданого рівня свого розвитку.

Зараз профорієнтаційна робота з учнями здійснюється переважно на базі міжшкільних  навчально-виробничих комбінатів, чисельність яких протягом останнього десятиріччя скоротилась майже вдвічі, та в процесі трудового навчання у процесі викладання курсу “Основи вибору професії”. Проте, спостерігається стійка тенденція до поступового згортання трудового навчання, крім того, у переважній більшості шкіл, в яких воно збереглося, даний курс не викладається. Сьогодні вибір професії здійснюється переважно під впливом педагогічно неконтрольованих факторів (батьки, однолітки, засоби масової інформації тощо) на основі деформованих трудових ціннісних орієнтацій. Форми та зміст роботи школи у контексті формування у старшокласників образу “Я” також не сприяють вирішенню профорієнтаційних завдань.

 

РОЗДІЛ 2

ОБГРУНТУВАННЯ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ АКТИВІЗАЦІЇ  ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВ РАННЬОГО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

2.1. Форми і методи  активізації профорієнтаційної  роботи зі школярами

 

В умовах соціально-економічних перетворень, які відбуваються в Україні, перед  педагогічною наукою постала проблема щодо визначення форм та методів активізації професійного самовизначення школярів, оскільки раніш розроблені теоретичні та практичні підходи до вирішення цієї проблеми не завжди узгоджуються із можливостями та вимогами, які поставлені перед національною школою в плані підготовки її випускників до вибору майбутньої професії.

Одним із шляхів подолання протиріччя між існуючою практикою підготовки школярів до вибору професії і вимогами сьогодення є впровадження у навчально-виховний процес школи відповідних педагогічних технологій, у першу чергу - технологій активізації професійного самовизначення старшокласників.

Ми розглядаємо професійне самовизначення учнів не лише як результат, але і як певний процес, який характеризується своєю специфічною метою, загальними та частковими завданнями, структурою, алгоритмом дій та взаємодій учнів та педагогів тощо, що дозволяє ставити проблему конструювання відповідних технологій.

Досить близькою до рівня  технологізації є методика побудови особистого професійного плану Є. Клімова, яка розглядалася нами як один із засобів активізації процесу професійного самовизначення [35].

До числа факторів, що впливають на вибір професії Є. Клімовим віднесено такі: схильність до певного виду професійної діяльності; урахування позиції батьків; урахування позиції друзів; урахування потреби суспільства в професії, що обирається; рівень інформованості про світ професій; відповідність вибору рівню домагань школяра; урахування можливості реалізувати вибір професії; наявність особистого професійного плану як програми дій з реалізації відповідних планів. Перелічені вище фактори утворюють так званий “восьмикутник основних факторів вибору професії”. В ідеальному варіанті особистий професійний план має розроблятися з урахуванням всіх його складових [31].

Є. Клімовим запропонована лише орієнтовна схема цього процесу. В ній недостатньо чітко визначено дії педагогічного персоналу в плані надання допомоги школяреві у виборі професії, не є структурованою і діяльність учня при розробці особистого професійного плану, проте досить детально окреслені результати його реалізації [33].

 Проводячи експериментальну  роботу за методикою Є. Клімова,  ми враховували, що результатом  побудови особистого професійного  плану має бути:

• розуміння учнем необхідності професійної підготовки для повноцінного професійного та особистісного самовизначення й самореалізації;
• загальна орієнтація у світі професій, тобто макроінформаційна основа професійного самовизначення;
• загальна орієнтація у соціально-економічній ситуації в країні;
• визначення віддаленої перспективної професійної мети та її узгодження з іншими життєвими цілями;
• визначення близьких та найближчих професійних цілей як етапів та засобів досягнення віддаленої професійної мети;
• мікроінформаційна основа самовизначення, тобто знання про обрані професії та відповідні спеціальності, шляхи їх набуття, перспективи працевлаштування;
• уявлення про можливі зовнішні перепони на шляху до визначеної професійної мети та знання способів їх подолання;
• уявлення про внутрішні перепони (власні недоліки), які ускладнюють досягнення професійних цілей, а також знання своїх позитивних якостей, які сприятимуть реалізації професійних планів та перспектив (самопізнання як важлива частина здійснення самовизначення);
• знання шляхів та засобів подолання внутрішніх недоліків та оптимального використання позитивних якостей, які сприятимуть підготовці до самостійного та усвідомленого вибору професії;
• наявність системи резервних варіантів вибору професії на випадок неможливості реалізувати або невдачі за основним варіантом самовизначення;
• початок практичної реалізації особистої професійної перспективи та її коригування за принципом зворотного зв’язку .

Для оцінки якості особистого професійного плану можна використовувати  запропоновану Є. Пряжніковою та М. Пряжніковим  схему рівнів його побудови та реалізації (рис. 2.1 ).

Рівні реалізації способів                          побудови ОПП    Способи побудови ОПП	1	2	3	4	5
IV
III
II
I

 

Рис. 2.2. Схема реалізації особистісної професійної перспективи.

 

По вертикалі, за критерієм узагальнення основних факторів вибору професії, виділяється  чотири способи побудови особистого професійного плану:

І - відмова або нездатність самостійно будувати професійний план;

ІІ - побудова плану з опорою на неповну систему факторів;

ІІІ - побудова плану з урахуванням  більшості факторів та їх узгодження, власне вибір професії;

IV - здатність повторити правильний  вибір в умовах, що змінилися.

По горизонталі за критерієм  активності учня, як суб’єкта самовизначення можна виділити п’ять рівнів реалізації способів побудови особистого професійного плану:

1 - внутрішнє приймання даного  способу (згода, схвалення), при  відсутності дій щодо його  реалізації;

2 - схвалення даного способу  при відсутності конструктивних  дій з його реалізації;

3 - практична реалізація даного  способу; 

4 - реалізація особистого професійного  плану конкретним вибором; 

5 - успішне оволодіння обраною  професію .

У процесі експериментальної роботи ми використовували алгоритм особистого професійного плану розробленого Є. Клімовим [31]. Нижче наведена послідовність дій, результатом виконання яких, як вважав дослідник, повинен стати вибір учнем певної професії.

1. Перший крок в ухваленні  рішення про вибір професії  полягає в упорядкуванні загальних  знань щодо світу професій, включаючи знання про основні вимоги, що ставляться професіями до особистісних якостей людини.

2. Наступний етап передбачає  створення ситуації вибору професії. При  цього учневі необхідно  виділити можливості і обмеження,  обумовлені особливостями обставин в родині (позиція сім’ї); впливом товаришів, однолітків (позиція товаришів); позицією школи щодо професійного майбутнього конкретного учня. Доцільно диференціювати можливості і обмеження за такими категоріями: такі, із якими не можна не рахуватися; такі, із якими краще рахуватися, чим не рахуватися; такі, якими можна нехтувати.

Так само необхідно виділити можливості й обмеження, обумовлені особистісними  якостями учня. Інакше кажучи, йому потрібно проаналізувати власні спроможності, схильності та рівень домагань.

Для наочності виділення можливостей  та обмежень доцільно скористатися картою світу професій, яка містить по горизонталі перелік типів професій (“людина - природа”, “людина - техніка”, “людина - людина”, “людина - знакова  система”, “людина - художній образ”), а по вертикалі - навчальні заклади, які дозволяють одержати підготовку, необхідну для оволодіння нею (див. таблицю 2.1).