Роль і місце інтенсивного методу навчання іноземної мови

Ці цифри — словник-мінімум аудіювання і словник-мінімум говоріння складають відповідно 6000 і 3000 словникових одиниць, — і повинні бути словниками, на основі яких можуть бути побудовані інтенсивні курси іноземних мов. Проте, прийнято вважати, що частотний словник, який складає 1,5 тисячі словникових одиниць, є достатнім для створення навички аудіювання і говоріння. Аналіз такого словника показує, що майже половина об'єму словника припадає на службові слова, допоміжні та емоційно-нейтральні. Вони не дають можливості для здійснення повноцінної комунікації учасників спілкування, так як не включають слова звичні, але з низьким показником частотності, виключають синонімію, а отже і можливість реалізації в спілкуванні особистісних змістів тих, хто говорить.

Постановка для початкових курсів іноземної мови на такому об'ємі  словника — це дотримання так званого  „методичного прецеденту". Орієнтованість інтенсивного курсу навчання, побудованого на сучасних дослідженнях цілого ряду наук, на такий традиційно малий об'єм словника означало би, що така якість явища як інтенсивне навчання вимірюється, визначається та розцінюється з точки зору і в цифрах старих традиційних методів. Словник початкового етапу інтенсивного навчання за методом активації резервних можливостей учнів складає зазвичай 2,700 словникових одиниць, це приблизно відповідає словнику-мінімуму говоріння, який ми згадували вище. Висока комунікативна та інформаційна „вартість" словника цього курсу забезпечується включенням в нього великої кількості прикметників, такі як „прекрасно", „чудово", „неприємно", „цікаво", „незрозуміло" і т.д. Більш ніж 75% загального об'єму словника складають іменники, прикметники, повнозначні дієслова, прислівники. Решта — це слова службової лексики: особові, вказівні, питальні та інші займенники, числівники, сполучники, прийменники, модальні та службові дієслова, назви днів тижня, місяців, пір року, слова, які означають простір, назви предметів, що нас оточують. Загальне число цих слів приблизно складає 600-700 словникових одиниць і є однаковими як для словника в 1500 одиниць, так і для словника інтенсивного курсу в 2700 одиниць. Очевидно, що різниця між словниками, яка складає 1200 словникових одиниць, припадає на комунікативно-повнозначні слова.

Таким чином фактична різниця між  частотним словником традиційного методу і словником інтенсивного курсу, яка складає 50% по об'єму, перетворюється в потенціальну різницю, як дорівнює 300% по об'єму. Можна сказати, що словник інтенсивного курсу — це словник-мінімум говоріння. Він складає основу словника-мінімуму аудіювання, який розширюється за рахунок потенціального словника будови слова і словника антиципованої і контекстуальної здогадки.

Наприклад, учневі невідомо слово „an umbrella" („парасолька"). Вперше він чує його в мовленні вчителя в певній ситуації, коли розуміння його виключає можливість помилитися. Наприклад, „На вулиці був дощ, я ніяк не міг відкрити свою ...парасольку ..., і тому змок". По мірі того, як учень взнає його при аудіюванні, слово переходить у ряд стимулів для подальшої реакції учня. Наприклад, вчитель каже: „Я збираюсь піти на прогулянку, а на вулиці йде дощ. Я не взяв свою парасольку. Ви не могли би мені дати свою?” І учень дає свою парасольку або відмовляється дати її, мотивує   якимось   чином   свою   відмову,    використовуючи   при   цьому неодноразово слово „парасолька" на рівні репродукції. Потім, в наступному завданні вчитель може запитати в учня, сказавши йому: „Мені терміново потрібно йти на зустріч, а на вулиці, здається, збирається дощ. Що ж мені робити?" На цьому етапі слово „парасолька", значення якого спочатку було лише вгадано, ступінь володіння значенням і формою якого перейшло у вміння через знання, досягає рівня навички, коли учень самостійно свідомо ситуативно використовує його. Учень рекомендує взяти парасольку, пропонує свою парасольку і т.д.

Ось такий шлях розширення словника говоріння за рахунок словника аудіювання. По мірі вдосконалення  навичок у всіх видах мовленнєвої  діяльності підвищується як словник аудіювання, так і словник говоріння при збереженні розриву в об'ємі між першим і другим, і випереджуючого збільшення першого. Словник аудіювання, по суті, є „пасивним" словником, який постійно поповнюється за допомогою активного словника учня.

Визначивши необхідність досить великого словника в інтенсивному курсі навчання для реалізації цілей навчання, формулюючи як розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності через створення мовленнєвих умінь і навичок, забезпечуючих володіння іноземною мовою як засобом спілкування і засобом пізнання, необхідно обґрунтувати деякі принципи відбору і організації навчального матеріалу, в першу чергу його розподіл в часі і поетапне дозування.

Відбір словникового   матеріалу   для   курсу   інтенсивного   навчання проходить по частково-методичному принципу. Це означає, що при тематичній організації кожного конкретного тексту уроку тематично достовірні   слова проходять додатковий фільтр-перевірку з точки зору їх

частотності, високої семантичної вартості, сполучності, можливості ведення їх синонімів, антонімів або омонімів.

Що стосується граматичних  явищ мови, то всі вони знайшли своє відображення в курсі. При їх введенні здійснюється той самий принцип: мовна достовірність (стан, видо-часові форми, артикль), змістова протиставність і можливість проілюструвати її на матеріалі уроку.

Особливого значення в інтенсивному курсі навчання набуває  питання розподілу навчального  матеріалу в часі. Воно визначається і регулюється цілим рядом  різноманітних факторів: дидактичних, методичних, психологічних, соціопсихологічних. Всі ці фактори однаково важливі, взаємопов'язані і підпорядковані задачам навчання.

Курс навчання розрахований, зазвичай, на 120 аудиторних годин. Навчання на другому ступені, метою якого  є довершеність навичок і звичок, набутих в навчальному курсі, при відповідному збільшенні об'єму знань, також розраховано на 100-120 годин. Відмітимо, що хоча об'єм пропонованої для засвоєння інформації в початковому курсі, практично дорівнює об'єму другого, більш досконалого етапу, закони його організації і розподілу з перебігом курсу принципово інші.

Простим поділом кількості  словникового матеріалу на кількість  навчальних годин (2700:120) отримаємо число  одиниць навчального матеріалу  — словникових одиниць на одиницю часу (22,5 од/год). Це число більш, ніж в чотири рази перевищує відповідний показник для звичайного навчання. Але воно не відображає адекватно концентрації і розподілу навчального матеріалу в інтенсивному курсі. Інтенсивне навчання передбачає комплексно-паралельний розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності, практично одночасне створення умінь і навичок аудіювання і говоріння на іноземній мові, з невеликою відторгненістю в часі для навички читання і письмового мовлення. Створення всіх вище перерахованих навичок на самій початковій стадії навчання являється необхідною умовою для: а) підтримання високого рівня мотивації в навчанні;

б) успішності навчання;

в) ефективності, тобто збігу цілей і результатів навчання.

Давно помічено, що матеріал початкових курсів, з одного боку, дозволяє створити умови для реалізації всіх необхідних навичок мовленнєвої діяльності на іноземній мові, і, з іншого боку, краще всього зберігається в пам'яті учнів, створюючи основу, свого роду „решітку кристалізації" при вивченні іноземної мови. Якщо загальні результати знань лексичного матеріалу курсу складають 81-83%, то знання лексичного матеріалу перших чотирьох уроків в кінці курсу(тобто через 20 днів після їх введення) і після його закінчення (перевірка матеріалу уроків проводиться через місяць після закінчення курсу) складає 95-95% пропонованого до перевірки об'єму. Підсумовуючи вищесказане можна сформулювати цілі інтенсивного методу наступним чином: засвоїти з учнями навички аудіювання і говоріння з використанням великого (величезного в порівнянні з традиційними методами) лексичного матеріалу за короткий (найкоротший в порівнянні з традиційними методами) проміжок часу.

При цьому неминучі психологічні перенавантаження знімаються за рахунок  самої методики навчання. А саме, спостереження за психофізіологічним станом учнів дозволило зробити висновок про високий рівень уваги, „ненаситності" інформацією, високим рівнем орієнтувальної діяльності в процесі навчання, яка на початковій стадії навчання направлена на зовнішні явища, невиснаження від діяльності, як про важливі фактори, які сприяють високому рівню запам'ятовування в процесі навчання. В чому ж конкретно заключається інтенсивний метод і які психологічні основи його використання.

    Монографія Китайгородської Г.А. „Методика інтенсивного навчання” дає чіткий опис методу. Ми ж зупинимось на більш короткому, і тому найбільш прийнятному в даному випадку, описанню з навчального посібника і статті. Спочатку розглянемо зовнішні атрибути інтенсивного метода:

• аудиторію;
• учнів;

— ролі.

Заняття по інтенсивній методиці проводяться в класах, які відрізняються від звичайних класів і більш схожі на кімнати психологічного розвантаження. Зазвичай, це приміщення із затемненими вікнами і темними шпалерами на стінах. Освітлення зроблене таким   чином, що його інтенсивність можна змінювати від яскравого світла до напівтемряви. Група для занять по інтенсивній методиці повинна складатися з 10-12 учнів, з можливим збільшенням до 20 учнів. Така кількість учнів дозволяє, з одного боку, контролювати вчителю кожного  учня  індивідуально, а з іншого, використовувати педагогічні можливості колективу, роль якого в цьому методі надзвичайно велика. Розміщення  учнів  також  відрізняється  від традиційного — учні сидять півколом в м'яких кріслах. Це необхідно для створення природних умов спілкування, полегшення візуальних контактів і використання  прийомів  сугестії  при  навчанні.   Аудиторія  повинна  бути оснащена двома магнітофонами, слайд - проектором, екраном і дошкою. Це мінімально необхідні      технічні   засоби   для   нормального   забезпечення навчального процесу. Для управління технікою бажано мати спеціально підготовленого асистента, який допомагав би забезпечувати аудіовізуальну підтримку.

Перед заняттям рекомендується провести бесіду з учнями, під час якої вчитель знайомиться з ними і пояснює їм, як буде проходити  навчальний

процес, які задачі стоять перед ними, як вони повинні займатися в аудиторії і вдома, і на які результати вони можуть розраховувати.

Всі заняття об'єднуються  одним сюжетом — група іноземних гостей відвідує нашу країну. Це дозволяє забезпечити логічний перехід від одного уроку до іншого. Учні стають учасниками туристичної групи і, тим самим, учасниками всіх подій, які з нею трапляються. Дуже важливо, що на першому занятті всі учні отримують імена іноземних гостей, які стають їх іменами (масками, ролями) на весь термін курсу вивчення іноземної мови. Це допомагає вирішенню цілого ряду серйозних задач: психологічних, психотерапевтичних, методичних, мовних та ін. Зокрема це дає можливість забезпечити проникнення учнів в мовне середовище і на певний час вони ніби забувають рідну мову, замінивши її мовою, яку вивчають.

Ролі, в яких виступають учні, допомагають їм активізувати свої творчі можливості, сприяють розкриттю  і проявленню особистості. Рольові ігри, ігрова діяльність підвищують емоційний статус навчального процесу. В результаті заняття перетворюються в живу, цікаву, захоплюючу навчальну діяльність.

Весь мовний матеріал курсу поділений на мікро цикли, кожен з яких містить:

— основний текст - полілог;

— тексти монологічного  характеру;

— лексико-граматичні коментарії;

— домашні усні і письмові завдання.

Всі полілоги, як було сказано  вище, об'єднані прохідним сюжетом  — візитом групи іноземних  туристів до нашої країни. Кожен  полілог — один з етапів візиту. Таким чином моделюється мовна поведінка учнів в різних ситуаціях мовного спілкування.

Основний текст -полілог кожного мікро циклу містить не менше 150 нових лексичних одиниць (перші три — не менше 300 одиниць кожен) і відібрані граматичні явища. Крім того, в кожному полілозі є граматичний

матеріал на випередження.  Лексико-граматичний матеріал  включений в ситуації, що розвивають теми даного уроку. Діалоги динамічні та природні, що сприяє їх легкому запам'ятовуванню. Вони представлені з по фразовим перекладом на рідну мову для того, щоб передати більш точний зміст сказаного і виключити потребу того, хто навчається в словнику, що принципово важливо на початковому етапі.

Додаткові тексти носять, в основному, монологічний характер. Вони зв'язані з основним текстом тематично і побудовані на його лексико-граматичному матеріалі. Тексти складені таким чином, щоб учні могли порівнювати, зіставляти реалії нашої країни і країни, мова якої вивчається і, тим самим, прилучатися до культури цього народу. Тексти дозволяють вирішувати одночасно декілька задач під час навчання. Перш за все вони є додатковим засобом для вивчення монологічної мови. Аудіювання і вивчення всіх видів читання, а також техніки читання здійснюється саме на цих текстах. Крім того, вони поступово підготовлюють учнів до читання адаптованої, а потім і оригінальної літератури.

Домашні завдання носять вигляд самоконтролю засвоєння мови, яка вивчається. Усні завдання пропонують учням продумати і знайти мовні  засоби для вирішення конкретної задачі. Це змушує учня цілеспрямовано продивитись полілог, вибрати і скомбінувати потрібні йому комунікативні блоки, звернутись до коментаріїв роз'яснення, тобто провести свідому роботу. Результат такого пошуку фіксується в письмовій чи усній формі. Письмові завдання тренують вживання форм мовного матеріалу, визначених граматичних явищ і т.д.