Розвиток системи спеціальної освіти дітей з вадами мовлення в Україні

     Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

     Головне управління  Черкаської облдержадміністрації

         Уманський  гуманітарно – педагогічний коледж

 ім. Т.Г. Шевченка

 

 

                                                                                 Відділення соціальної

                                                                                 педагогіки та корекційної

                                                                                 освіти

 

 

 

Розвиток системи  спеціальної освіти дітей з вадами                   мовлення в Україні

                            Курсова-робота

 

 

 

                                                                              Виконала:

                                                                              студентка 406-Л групи

                                                                              Калініна Інна Юріївна

 

                                                                              Науковий керівник:

                                                                              Бурдільна Наталія Анатоліївна

 

 

 

 

                             Умань – 2011 - 2012

 

ЗМІСТ    

ВСТУП………………………………………………………………………….3

Розділ І. Нормативно-правове забезпечення корекційної допомоги дітям із вадами мовлення.

1. Розвиток спеціальної освіти, як соціально-педагогічна проблема............6
2. Принципи проектування освітніх галузей стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку……………………………………………..…...…13
3. Закономірності та принципи мовлення учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку.…………………………………………….…..….21

Розділ ІІ. Сучасна система спеціальних освітніх послуг.                                           

2.1 Освіта дітей з  особливими потребами: пошуки та перспективи……..…28

2.2 Система логопедичної допомоги дітям з вадами мовлення в Україні.... 54

ВИСНОВОК……………………………………………………………...……61

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………..……....63

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Соціально-економічні, політичні та культурні процеси, які відбуваються в Україні, зумовлюють нагальні зміни в системі національної освіти, зокрема, у спеціальній педагогіці. Основні пріоритети її подальшого розвитку визначено Конституцією України, Законами України „Про освіту” та „Про загальну середню освіту”, Державною програмою „Діти України”, „Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті”. Цими документами визначаються нові підходи до цілей, завдань і функцій спеціальної освіти та подальшого її розвитку. Серед пріоритетних завдань освіти в цілому, і спеціальної зокрема – всебічний, гармонійний розвиток особистості дитини, високий загальнокультурний рівень, створення умов для саморозвитку та самовиховання.

Існуюча в Україні  система спеціальної освіти на сучасному етапі не повною мірою забезпечує рівність прав на освіту тих осіб, можливості яких одержати її обмежені їхніми вадами, станом здоров’я, або конкретними соціальнимими умовами не завжди відповідає їхнім запитам, особистим і суспільним інтересам. Державна політика із галузі спеціальної освіти недостатньо спрямована на забезпечення умов одержання її всіма категоріями осіб, які мають вади фізичного та психічного розвитку, у відповідності з їх здібностями і можливостями. Недостатня увага приділяється розгортанню системи закладів ранньої діагностики і корекції вад розвитку дітей, їх дошкільного виховання, професійно-трудового навчання підлітків з особливими освітніми потребами, що призводить до порушення цілісності її наступності системи освіти.

Все це викликає необхідність перегляду існуючого підходу  до спеціальної освіти, її структури, мети, завдань і змісту корекційного навчання, виховання і трудової підготовки в умовах входження суспільства у ринкові відносини та реформування на цій основі завдань соціальної адаптації та реабілітації осіб з фізичними або психічними вадами.

Історико-педагогічні  дослідження розвитку спеціальної освіти різних категорій дітей вже тривалий час привертає увагу вчених-дефектологів (В.Бондар, І.Єременко, В.Золотоверх, С.Кульбіда, Л.Одинченко, О.Таранченко, О.Шевченко, М.Ярмаченко та ін.).

Значний вплив на розвиток системи логопедичної допомоги дітям  в Україні, удосконалення її структури, на практику відбору дітей до навчальних закладів, ранню діагностику і  виправлення вад мовлення мали наукові дослідження вчених-дефектологів: А.Винокура, О.Гопіченко, Е.Данілавічутє, І.Дьоміної, О.Жильцової, Р.Краєвського, М.Савченко, Л.Смірнової, Є.Соботович, В.Тарасун, В.Тищенка, М.Шеремет, Р.Юрової та інші. [2]

Різноманітні аспекти  становлення і розвитку системи логопедичної допомоги розглядалися А.Безлюдовою, А.Добровою, В.Селіверстовим, Р.Такаішвілі  та ін.

Тема „Розвиток системи спеціальної освіти дітей з вадами мовлення в Україні”, є актуальною, оскільки останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку (ПМР).

Об`єкт дослідження: розвиток системи спеціальної освіти дітей з вадами мовлення в Україні.

Предмет дослідження: система логопедичної допомоги дітям з порушеннями мовлення в Україні.

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати і експериментально перевірити корекційно-педагогічні умови та чинники ефективного розвитку системи спеціальної освіти дітей з вадами мовлення в Україні.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу щодо досліджуваної проблеми.
2. Дослідити структуру сучасної системи спеціальних освітніх послуг.
3. Дослідити витоки зародження  та перші організаційні форми логопедичної допомоги дітям з вадами мовлення в Україні.
4. Вивчення закономірностей розвитку системи спеціальної освіти дітей з вадами мовлення в Україні.
5. Проаналізувати заклади в яких навчаються діти з вадами мовлення.

          Методи дослідження:

Теоретичні: аналіз та узагальнення, опрацювання інформаційних джерел.

Емпіричні: спостереження, опитування.

                                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Нормативно-правове  забезпечення корекційної допомоги дітям із  вадами мовлення

1.1. Розвиток спеціальної освіти, як соціально-педагогічна проблема

Необхідність реформування спеціальної освіти осіб з психічними та фізичними вадами зумовлена перетворенням України в самостійну державу, в якій освіта стала власною справою українського народу. Активізація спеціальної політики в напрямку її гуманізації та демократизації, відродження духовності й національної самосвідомості, швидкий розвиток техніки й технології, інтелектуалізація праці, - все це потребує створення для осіб з психічними та фізичними вадами таких умов, за яких вони могли б успішно реалізувати свої загальнолюдські права, стати корисними громадянами своєї держави, освіченість і соціальний статус який задовольнятиме потреби суспільства.

Існуюча в Україні  система спеціальної освіти на сучасному етапі не повною мірою забезпечує рівність прав на освіту тих осіб, можливості яких одержати її обмежені їхніми вадами, станом здоров’я, або конкретними соціальними умовами не завжди відповідає їхнім запитам, особистим і суспільним інтересам. Державна політика із галузі спеціальної освіти недостатньо спрямована на забезпечення умов одержання її всіма категоріями осіб, які мають вади фізичного та психічного розвитку, у відповідності з їх здібностями і можливостями. Недостатня увага приділяється розгортанню системи закладів ранньої діагностики і корекції вад розвитку дітей, їх дошкільного виховання, професійно-трудового навчання підлітків з особливими освітніми потребами, що призводить до порушення цілісності її наступності системи освіти.

Все це викликає необхідність перегляду існуючого підходу  до спеціальної освіти, її структури, мети, завдань і змісту корекційного навчання, виховання трудової підготовки в умовах входження суспільства у ринкові відносини та реформування на цій основі завдань соціальної адаптації і реабілітації осіб з фізичними або психічними вадами.

Головна мета – визначити провідні напрямки спеціальної освіти в Україні на найближчі роки та перспективу, створити життєздатну систему безперервного навчання осіб з психофізичними вадами для досягнення ними якомога високих освітніх рівнів, забезпечити можливості постійного духовного та фізичного самовдосконалення особистості, нормалізації її інтеграції в сучасну систему соціальних відносин.

Концепція покликана  активізувати громадський інтерес  до проблем навчання й виховання  осіб з вадами розвитку. Привернути увагу державних установ, приватних структур, фондів до потреб спеціальної школи щодо матеріально-технічного оснащення, забезпечення необхідними для спеціального навчання учнів підручниками, посібниками, дидактичними матеріалами, стимулювати творчу працю педагогів-практиків: вчених-дефектологів.

Мотиваційну основу цієї Концепції  становить необхідність глибокого  осмислення найсуттєвіших ідей і  положень, які визначають потреби  завтрашнього дня, вироблення наукового  бачення перспектив подальшого поліпшення підготовки вихованців до трудової діяльності відповідно до потреб розвитку суспільства.

Спеціальна загальноосвітня школа  є однією з ланок державної  системи освіти. В ній навчаються діти з вадами психічного та фізичного  розвитку. Загальне завдання спеціальної школи полягає у створенні сприятливих умов для всебічного, гармонійного розвитку особистості з усвідомленою громадянською позицією, системою знань про природу, суспільство, людину, її працю, у підготовці їх до свідомого вибору свого місця в житті. [2]

Довготривалий досвід роботи існуючої системи довготривалих шкіл переконливо  свідчить, що в результаті систематичного освітньо-виховного і корекційного впливу можна досягти помітних зрушень не тільки в загальному розвитку учнів, а й у формуванні у них соціально значущих якостей, підвищення рівня працездатності, розвитку на цій основі професійної мобільності.

Поряд з цим виробляється, що без  спеціальної підготовки діти з вадами розвитку залишаються тягарем для  суспільства і батьків, нерідко  стають на шлях антисоціальних вчинків і правопорушень. Отже, спеціально організоване навчання і виховання осіб з вадами фізичного і психічного розвитку – одна із важливих соціальних функцій і турбот держави.

За час свого існування  спеціальна школа зробила вагомий  внесок у підготовку своїх вихованців до самостійного життя і праці. Недооцінювати її досягнень несправедливо. Водночас не можна не помічати, що через несприятливі економічні, соціальні і педагогічні чинники в розвитку соціальної освіти з роками нагромаджувалися невирішені проблеми, загострювалися суперечності між метою, завданнями школи та реальним станом і результатом навчально-виховної і корекційної роботи. Останнім часом послаблюється увага суспільства до потреб спеціальної школи, до її матеріально-технічного оснащення, розвиваються раніше налагоджені зв`язки школи з виробництвом. Вкрай незадовільно ці школи забезпечуються навчальною, методичною літературою, дидактичними і наочними посібниками, що ускладнює реалізацію кінцевої мети – соціально-трудову адаптацію й інтеграцію випускників у суспільство.

Досить гострою залишається й проблема повного охоплення дітей з вадами психічного та фізичного розвитку спеціальним навчанням. Значний відсоток із них продовжує навчання у масових школах, де навчання й виховання не відповідають особливостям розвитку таких дітей, де не дотримується належний охоронно-педагогічний режим, не забезпечується корекція властивих їм вад розвитку. Неспроможні засвоїти складний програмовий матеріал, такі діти стають “важкими ”, а педагоги всіляко намагаються позбутися їх. Через несприятливі умови виховання в учнів виникає низка побічних відхилень, які важко коригуються навіть в умовах спеціального навчання. [6]

Не розв`язаним є питання раннього виявлення, диференціальної діагностики психічного розвитку в дітей дошкільного віку в структурному і змістовному плані. В результаті переважна більшість із них (90% від тих, кого направляють до спеціальної школи) не одержують спеціального організованого корекційного виховання в дошкільному віці, що стримує більш повну реалізацію адаптивних та компенсаторних можливостей дітей. Відсутні статистичні дані про таких дітей, що утруднює прогнозування мережі різних типів дошкільних і шкільних закладів.

Все це зумовлює необхідність глибокого  переосмислення сучасного стану спеціальної освіти дітей з вадами розвитку, аналізу наявних у навчально-виховній і корекційній роботі прогалини з тим, щоб сформулювати концептуальні положення, актуальні не лише на сьогодні, а й на перспективу.

Спеціальна  освіта – складова частина системи комплексної медико-педагогічної, професійної та соціальної реабілітації осіб, які мають психічні та фізичні порушення. Для її здійснення в державі створюється диференційована мережа спеціальних дошкільних, шкільних, позашкільних та професійних закладів, де забезпечуються рівні можливості для осіб в одержанні дошкільної, загальної шкільної та професійної освіти шляхом ліквідації фізичних, фінансових та психологічних бар`єрів, які виключають або утруднюють їх  повноцінну участь у житті суспільства.