Розвиток системи спеціальної освіти дітей з вадами мовлення в Україні

3.  Удосконалювання граматичних навичок: диференціація предметно-синтаксичного значення граматичних морфем, формування навички їхнього практичного виокремлення, спрямованості уваги на граматичне оформлення мовлення; формування різних типів синтаксичних конструкцій речення, розвиток трансформаційних синтаксичних операцій.

4. Розвиток різних форм зв’язного мовлення.

Зміст корекційного навчання дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком (І віріант навчання)

          Загальна характеристика дефекту

До цієї категорії аномалії належать діти зі складною дислалією, ринолалією, дизартрією. Ці дефекти спричинені функціональною незрілістю мовно-рухового аналізатора і недостатнім слуховим контролем власного мовлення (дислалія, органічним центральним порушенням мовно-рухового аналізатора), а також анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату (ринолалія). При таких дефектах спостерігають неправильну вимову звуків рідної мови, порушення просодичної сторони мовлення (ринолалія, дизартрія), голосу (ринолалія, дизартрія), порушення мовленнєвого дихання. Зазвичай ці порушення супроводжуються відхиленнями у формуванні фонематичних функцій (фонематичного сприймання, уявлень, фонематичного аналізу).

Схема корекційно-педагогічної роботи

1.     Підготовка артикуляційного апарату до формування артикуляційних укладів; корекцій дихання і голосу, розвиток артикуляційних рухів і певних якісних особливостей цих рухів (сили, точності, координованості, синхронності), розвиток кінестетичних відчуттів.

2.    Корекція дефектів звуковимови (постановка звуків, їхня автоматизація).

3.    Корекція фонематичного розвитку:

–     формування сенсорного і перцептивного рівнів сприймання (якщо вони є   порушеними);

–     формування звукових образів слів;

• розвиток фонематичного аналізу.

Підготовка  до школи дітей, які вступають до загальноосвітніх шкіл (дітей з НОНР, ФФН, заїканням) І тип навчання

I.  Формування усіх сторін мовлення і розумової готовності дитини до шкільного навчання, які відповідають еталонним рівням мовленнєвого і психічного розвитку дитини семи років з нормальним розвитком.

II.  Формування мовленнєвих передумов (узагальнюючої функції мовлення) як умови, необхідної для розвитку вербального мислення.

III. Навчання дітей грамоти, читання, математики, образотворчої діяльності за спеціальними програмами, які забезпечують попередження труднощів у засвоєнні названих загальноосвітніх розділів.

IV. Практична підготовка дитини до засвоєння теоретичних знань про мову, а також до засвоєння фонетичного і фонемно-морфологічного принципів процесу письма. [3]

Основні змістові напрямки корекційного навчання

Зміст корекційного навчання дітей з моторною алалією ( ІІ і ІІІ варіанти навчання, перший-третій рівні недорозвитку мовлення)

Загальна характеристика дефекту

Моторна алалія – це складний специфічний розлад, який характеризується цілим комплексом взаємопов’язаних дефектів. До структури цієї аномалії входять:

–    специфічний тяжкий недорозвиток усіх сторін експресивного мовлення, викликаний локальним ураженням лобних відділів кори головного мозку;

–    своєрідні особливості кортикальної моторної діяльності (праксиса); труднощі утворення складних рухових та мовно-рухових навичок і стереотипів, складних предметних дій унаслідок незасвоєння послідовності відповідних рухів;

• загальні для всіх видів аномального розвитку закономірності формування вищих психічних функцій (зниження темпів формування операційного боку мислення довільної уваги, її стійкості, довільної пам’яті), специфічні закономірності формування психічної діяльності дитини;
• вибіркове порушення її окремих сторін, що виявляється у диспропорційності, нерівномірному розвиткові окремих психічних функцій (розвиткові експресивного та імпресивного мовлення; вербального і невербального мислення; слухової і слухо-мовленнєвої пам’яті; формування програм ді<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char"