Шпаргалка по "История педагогики"

29. розвиток шкільництва в Україні  у 14 – 15 ст(майстри грамоти).

30. життя та педагогічна діяльність  Песталоцці. Ідея поєднання навчання  з продуктивною працею.

Йоган – Генріх Песталоцці – швейцарський педагог – класик. Народився у  Цюріху в родині лікаря. Бітько рано помер і він виховувся під  наглядом матері. Будучи студентом Песталоцці перебував під впливом творів Руссо. Песталоцці придбав садибу *Нейгоф* недалеко від Цюріха  й там разом з дружиною Анною відкрив *Установу для бідних* школу для інтернатного типу дітей селян, у якій намагався поєднати виховання з продуктивною працею. Після закриття цієї установи, він написав соціально – педагогічний роман *Кірстоф та Ельза*, писав науково – публіцистичні статті, проводив педагогічні спостереження над вихованням свого сина Якова. Світогляд Пестаноцці сформований на демократичних засадах, але історично він був обмежений. Він мріяв про відродження свого народу, вірив у можливість змінити життя трудівників через освіту й виховання. Песталоцці впровадив у життя проблему поєднання продуктивної праці з навчанням і розглядав трудове навчання у зв’язку з моральним. На перше місце він ставив працю дітей, а потім – навчання. За рахунок праці він реалізував головну ідею самофінансування школи, яка не потребувала б допомоги держави. Він негативно ставився до державних шкіл, вважав, що в процесі праці діти одночасно навчаються грамоти й рахунку, а це означає, що було формально – механічне, а не органічне поєднання навчання і продуктивної праці.

31. типи шкіл в епоху українського  відродження (16-18століття).

Складна політична, національна  та релігійна ситуація в Україні  у XVI-XVII ст. привела до появи різноманітних тилів шкіл, які представляли два напрями освіти: 1) православний (братські школи, церковнопарафіяльні, монастирські, січові, козацькі, полкові, музичні; 2) католицький (школи католицьких орденів - єзуїтів, василіан, домініканців, піар). Окрім цього, існували створені після Брестської церковної унії (1596) уніатські школи, школи протестантських общин та національні школи представників інших народів, які проживали на території України. Нові освітні заклади спочатку виникали як початкові. Пізніше ставали школами підвищеного типу, в яких, окрім початкової грамоти та хорового співу, вивчали "сім вільних мистецтв". Особлива увага зверталася на предмети тривіуму: граматику, риторику, діалектику. Окрім рідної мови, як правило, вивчали слов'янську, грецьку, латинську та польську мови. Та освіта, яку давали ці середні школи, за своїм рівнем та змістом не поступалася школам подібного рівня Західної Європи. А за організацією навчального процесу і демократизмом управління перевершувала західноєвропейські школи такого рівня. Поряд із дітьми шляхти у школі навчалися й вихідці з селянських сімей. Згідно зі статутом школи вони користувалися однаковими правами. Для сиріт та дітей з інших міст при школах відкривалися гуртожитки (бурси). Сироти повністю утримувалися на кошти братства. У братських школах установлювалася класно-урочна система навчання, навчальний рік розпочинався з 1 вересня, вводилися канікули, екзамени.

32. Теорія елементарної  освіти за Й.Г. Песталоцці. Харктеристика  розумової, моральної, фізичної, трудової освіти. Принцип природо  відповідності.

У своїх численних працях Песталоцці обґрунтовував педагогічну  систему, в якій значне місце відводить  теорії елементарної освіти. Згідно з  цією теорією процес виховання повинен  починатися з найпростіших елементів(число, форма, слово), засвоюючи які, дитина пізнає навколишній світ. Ця теорія містить такі компоненти, як фізичне, трудове, моральне й розумове виховання, які у своїй єдності повинні  забезпечити гармонійний розвиток своїх природних сил і здібностей людини.РОЗУМОВА: розвиток розумових задатків і навичок самостійного мислення. МОРАЛЬНА: розвиток моральних почуттів і страхування моральної прихильності. Моральні судження, діяльна любов до людини і людства.ФІЗИЧНА: розвиток фізичних сил дитини і підготовка її до праці(трудові вправи, ігри, екскурсії, походи). ТРУДОВА: виховання трудівника – члена людського суспільства(навчання і продуктивна праця).

33. Моральне та трудове  виховання в педагогічній спадщині  К.Д. Ушинського.

У педагогічній системі великого російського педагога К.Д. Ушинського провідне місце займає його вчення про мету, принципи та сутність виховання. Важливими завданнями морального виховання є:  
- Формування світогляду, моральних знань, правильних поглядів на життя та формування системи переконань, яку Ушинський вважає найголовнішою дорогою людської поведінки; 

- Розвиток моральних почуттів, зокрема і естетичних. Найвищим, полум'яним почуттям в людині, «його суспільним цементом» Ушинський вважав патріотичне почуття, яке «останнім гине навіть у лиходії». Почуття переведе свідомість, переконання в поведінку людини;  
- Виховання навичок і звичок поведінки. Моральне виховання не повинно будуватися на страху покарання, утомливих «словесних повчань». Методи і засоби виховання залежать від його змісту і мети.

34. Життя та педагогічна діяльність Дістервега. Ідея вільного та розвивального навчання.

Фрідріх-Адольй-Вільгельм  Дістервег – німецький педагог-демократ. Народився у м.Зігені у сімї чиновника – юриста, вчився в середній латинській школі.після закінчення університету працював вчителем фізики й математики. Дістергверг видав педагогічний журнал (рейнські листки для виховання і навчання), в якому опублікував понад 400 статей. Написав для учнів понад 20 підручників з різних галузей знань – математики, природознавства, географії, астрономії, німецької мови. Видав кілька посібників для вчителів - *Посібник до математичної географії* *Елементарна геометрія*. Деякі посібники й підручники були Дістерверга були видані в Росії ще за його життя. У російських педагогічних журналах публікувалися статті про педагогічну діяльність і погляди Дістервега. Головне завдання навчання – пробуджувати пізнавальні нахили вихованців для пошуку істини. Збуджувати розумову активність учнів – головне положення дидактики розвивального навчання. Надавав перевагу методам, які сприяли б роботі думки й розвивали розумову самостійність. На початковій стадії – евристичний метод – діалог із запитаннями з піведенням у процесі живої бесіди до відповіді. Для середньої школи, вузу – метод, при якому в головних рисах відтворювавя процес дослідження, вказувалось, як наука прийшла до таких положень.Дітервег сформулював цілу систему дидактичних правил, яка була покликана зробити навчання, котре дійсно розвивало розумові здібності учнів, їхні розумові нахили, роботу мозку. Протестував проти надмірного нагромадження матеріалу в підручниках і на заннятях. Щоб досягнути фундаментальних знань, він рекомендував частіше повертатися до основних положень предмета. Тільки повторення важких питань веде до опанування предмету. Заучувати необхідно тільки найсуттєвіше. Велике значення надавав принципу наочності, вбачаючи у відчутному живому сприйманні вихідний етап, основу для роботи думки. Добре поставлене навчання сприяє вихованню у дитини свідомого ставлення до роботи правильної поведінки.РОЗУМОВЕ ВИХ –НЯ: - розвиток розумоих сил і здібностей дітей, спрямованих на всебічний розвиток і моральне виховання. РОЗВИВАЛЬНЕ НАВ-НЯ: - викладена у вигляді законів та правил навчання у *посібнику до освіти німецьких учителів*, *Навчай наочно*, *Від близького до далекого*.

35. життя та педагогічна  діяльність Ушинського.

Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1870) народився в Тулі, у сім'ї  дрібномаєтного дворянина, і провів своє дитинство в маєтку батька біля міста Новгород-Сіверська. Загальну освіту він здобув у Новгород-Сіверської гімназії. < p> У 1840 р. К. Д. Ушинський вступив на юридичний факультет Московського університету, де слухав лекції видатних професорів.

У 1954 році К.Ушинський дістає посаду викладача російської мови та Інспектора класів у Гатчинському сирітському  інституті, де працював до січня 1859 р. Тут  широко проявилися його організаторські  і педагогічні здібності.

У 1857-1858 рр. в "Журнале для воспитания" К.Ушинський опублікував статті "Про користь педагогічної літератури", "Три елементи школи", "Про  народність у суспільному вихованні", "Шкільна реформа в Північній  Америці" та ін. Министерства народного  просвеїцєния", в якому в 1860-1862 рр. опублікував статті: "Праця  в її психічному і виховному значенні", "Недільні школи", "Питання про  народні школи", "Рідне слово, "Проект учительської семінарії".

У 1862 році К.Ушинський змушений був  залишити роботу в Смольному інституті, бо ті зміни, які він вніс у навчально-виховний процес, привели до ускладнення його стосунків з керівництвом. Побоюючись громадського суду за погане ставлення  до К.Ушинського, Міністерство освіти відрядило його за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти.У 1861 та 1864 він написав і видав чудові підручники для початкового навчання дітей в елементарних школах та сім´ях "Дитячий світ" (1861) І "Рідне слово" (1864), а також хрестоматію і методичні посібники до них.У середині 1867 року Ушинський повертається на Батьківщину. Тяжка хвороба легенів обірвала плідну діяльність великого вченого, педагога.

Помер Ушинський у 1870 році в Одесі.

36. Обгрунтування Дістервегом принципу природо відповідності, культуровідповідностьі, самодіяльності. Питання дидактики. Вимоги до вчителя.

Педагогічна теорія ґрунтувалась на принципах природо відповідності, культуро відповідності та самодіяльності. Значне місце у своїй педагогічній системі Дістервег відводив дидактиці. Виходячи з розуміння процесу виховання як збудження здатнків дитини, створює дидактику розвивального навчання, котру виклав у вигляді 33 законів і правил навчання у *Посібнику для освіти німецьких вчителів*, відокремивши при цьому 4 групи: правила, що стосуються учнів, правила, що стосуються об’єкта навчання – навчального матеріалу, правила відповідно до часу й місця, правила що стосуються вчителя. Протестував проти надмірного нагромадження матеріалу у підручних та на заняттях. Рекомендував частіше повертатися до основних положень певного предмета. Тільки повторення важких питань веде до опанування теми та предмета. Сутність принципу культуро відповідності полягає у тому, щоб процесі виховання предавати молодому поколінню досягнення культури відповідної історичної епохи. На його думку, навчання повинно сприяти всебічному розвитку особистості, її моральному вихованню.Бу прихильником реальної освіти в середній школі. Успішне навчання не тільки розвиває розумові сили дитини, а й формує в неї тверді переконання, високі моральні почуття,сильний характер, усю її особистість. На думку Дістервега поганий вчитель викладає учню істину, а добрий – вчить її знаходити. Йому належить думка про високе призначення вчителя у суспільстві. Він виступав за моральний рівень та спеціально наукову та педагогічну культуру вчительства. Увів принцип, що священний обов’язок кожного вчителя – постійна робота над собою, над своєю освітою. Закликав учителів зберігати незалежність думки. Суворий і вимогливий вчитель у той же час повинен бути справедливим, мати сильну волю і сильний характер.  Він широко популяризував професію вчителя та його роль у вихованні і навчанні дітей.

37.Виховання у стародавніх слов*ян.

Метою виховання у східних слов’ян  були передача підростаючому поколінню  трудових умінь, встановлених способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів, а також підготовка мужнього воїна – захисника своєї  землі.

У східних слов’ян існував обряд  ініціації, що був властивий ще їх предкам – праслав’янам. Проте  ініціації тут мали набагато гуманніший характер, ніж у інших народів. З появою сім’ї роль цієї форми  виховання поступово втрачається, вона стає привілеєм представників  еліти.

У V-VI ст. поширюється велика патріархальна  сім’я, що складається з кількох  поколінь родичів. Виховання дітей  здійснюється за принципом родового колективізму. Виховання дітей у східних слов’ян чітко регламентувалося соціальними механізмами передачі досвіду, у якості яких виступали народні традиції, звичаї, обряди, ритуали та виробничі, моральні й правові форми діяльності, куди діти включалися з раннього віку. Вони передавали дітям зразки конкретної поведінки, вказували, що варто робити, а що не варто, формували у них соціально значимі якості (дисциплінованість, чесність тощо).

Виховання охоплювало різні засоби впливу на дітей, де знаходила свій вияв народна педагогіка східних  слов’ян: колискові пісні, загадки, прислів’я, приказки, ігри, хороводи. У  них знаходили місце різні  настанови, поради, правила поведінки.

Основою моральних стосунків була общинна власність на засоби виробництва. Крім морального велика увага приділялась  фізичному вихованню та засвоєнню  гігієнічних правил.

Найвищим досягненням східних  слов’ян у ранньофеодальний період було створення буквенно-звукової графіки  письма, яка стала однією з основ  виникнення шкільного навчання. Але  формуванню азбуки передували тривалі  пошуки. сторичні джерела свідчать, що у IХ-Х ст. східні слов’яни вже використовували буквенно-звукову систему письма, і не тільки в релігійних цілях, а й для потреб торгівлі й ремесла. Такою системою письма була глаголиця. Глаголиця – це азбука, в *тобто не всі типові звуки слов’янської мови мали відповідні письмові знаки. 855 року Кирило модернізував глаголицю, пристосувавши її до звукової системи східнослов’янської мови. Нову азбуку названо кирилицею. Близькість її до старої азбуки полегшувало оволодіння нею.

38. організація та особливості роботи Яснополянської школи. Ідея вільного виховання. Зовнішній і внутрішній вияв свободи. Вимоги дл вчителя.

Подорожуючи до Німеччини , Франції, Швейцарії, Італії, Л.М. Толстой відвідував школи, знайомився з видатними філософами й педагогічними діячами. На основі побаченого Толстой створив свою справді нову для того часу Яснопольську школу, яка не була схожа на церковно – парафіяльні школи Росії  і школи Західної Європи. У Яснопольській  школі учні вивчали такі предмети: історію, малювання, креслення, математику, співи, природознавство, Закон Божий. Сам Толстой викладав арифметику, історію, вчив учнів писати твори. У  своїй педагогічній діяльності він  намагався наблизити школу до життя: у ній була майстерня ручної праці, учні допомагали селянській громаді  розбивати землю на ділянки, вчились  доглядати худобу й птицю. Яснопольська школа була своєрідною педагогічною лабораторією. Толстой вважав свободу  дитини провідним принципом навчання і виховання. Стверджував, що пізнання може бути тільки вільним. Узагальнені  знання неможливо передати, нав’язати  учневі всупереч його бажанню. Учні повинні  докладати власні зусилля, виявляти самостійність, пізнавальну активність, керуючись власною вільною волею. Рекомендації вчителю:* Для того, щоб дитина навчалася добре, потрібно щоб вона вчилася з бажанням, для того, щоб вона вчилася з бажанням, потрібно:1) щоб те, що вчать учня, було зрозумілим й цікавим.2) щоб душевні сили дитини були в найбільш вигідних умовах.

39.Педагогічні погляди діячів 1 половини 19 століття(Шевченка Т.Г, Корфа М.О)

Педагогічні погляди Шевченка. Незважаючи на те, що Шевченко не працював у системі освіти й не мав творів, у яких би спеціально розглядалися педагогічні проблеми, тим не менше є підстави говорити про його значний інтерес до осітянських питань, а також про те, що в нього склалася певна система педагогічних поглядів. Ряд дослідників звертали увагу на педагогічні погляди Шевченка, аналізували ті чи інші їхні аспекти. Більшість із них (В.Щурат, П.Зайцев, П.Потоцький, С.Сірополко, І.Коровицький, С.Стельмах, В.Яцюк, О.Федорук, Н.Кузьменко, В.Яременко) зверталися до аналізу “Букваря”. Й.Шемлей, Ф.Прийма , Г.Антонюк розглядали ставлення Шевченка до недільних шкіл. Ю.Ступак звертав увагу на використання Шевченком народної педагогіки. Вцілому педагогічні погляди Шевченка розглядали С.Чавдаров, В.Доманицький та інші.  
Адекватне осмислення поглядів Шевченка на школу та освіту можливе в контексті тогочасних суспільних, культурних та комунікаційних реалій. Шевченко ніби опинився “на переломі”, коли здійснювався перехід від однієї освітньої системи до іншої. Йому довелося пізнати “принади” старої освіти. Фактично для Шевченка освіта широких верств населення стала першорядною справою. Саме з цією метою він і задумує підготувати для початкових шкіл дешеві підручники, які б не лише дали елементарні знання, а й формували національно свідомих громадян. З цією метою, власне, й мали бути створені підручники з географії та історії України. Загалом можна відзначити прогресивність педагогічних поглядів Шевченка. Вони адекватно відображали ті суспільні обставини, коли здійснювався перехід від конфесійно орієнтованої школи до школи національної.  
На педагогічні погляди Шевченка суттєво вплинули ідеї Просвітництва. Він вважав, що виховання (зокрема, сімейне), освіта й суспільні обставини визначають характер людини, її поведінку. При цьому Шевченко, як і просвітники, зводять нанівець значення родових (генетичних) задатків. Це певним чином є запереченням поглядів, притаманних традиційному суспільству, в якому велике значення придавалося родовому походженню. 

Головним засобом  розумового розвитку учнів у земських школах були підручники М.Корфа. У них  подавалися наукові відомості, які  мали практичне значення для майбутнього  життя й діяльності учнів, сприяли  розширенню їх світогляду, розвиткові логічного мислення. У книзі "Наш друг" разом з оповіданнями та байками подавалося багато "ділових статей" побутового характеру й технічного змісту (виготовлення одягу, посуду, сільськогосподарського інвентаря тощо). Такий матеріал, вміло застосований учителем, викликав в учнів активне мислення, збуджував до пошуку істини, схиляв до критики, тим більш, що педагоги розробили для цього спеціальні технології та засоби .