Стан проблеми індивідуального підходу до невстигаючих учнів у сучасній школі

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП.…………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІЖДХОДУ ДО НЕВСТИГАЮЧИХ УЧНІВ……5

1.1. Визначення сутності поняття «знання» та «якість знань» у психолого-педагогічній  літературі …………………………….……………….5

1.2. Визначення поняття  « індивідуальний підхід »  , шляхи та  засоби індивідуального підходу  до невстигаючих учнів на уроках англійської мови з метою підвищення якості знань школярів…………………..…………11

1.3. Педагогічні умови підвищення якості знань з англійської мови  у невстигаючих учнів з використанням індивідуального підходу учнів……………………………………………………………………………...20

Висновки до розділу І…………………………………………………..27

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА З ПЕРЕВІРКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО НЕВСТИГАЮЧИХ УЧНІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ…….30

2.1. Стан проблеми індивідуального підходу до невстигаючих учнів у сучасній школі…………………………………… …………………………….30

2.2. Методичні розробки уроків англійської мови для учнів 8 класів з використанням індивідуального підходу до невстигаючих учнів з метою підвищення якості знань школярів………………………………….…………34  

Висновки до розділу ІІ…………………………………………………38

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...42

ДОДАТКИ………………………………………………………………...45

ВСТУП

 

Актуальність дослідження: В сучасному світі все дуже швидко змінюється. Тому школі дуже важко забезпечити учнів обсягом знань і навичок, достатніх для успішної діяльності протягом життя після закінчення школи. Особливо важко це зробити для учнів з поганою успішністю.

У час постійних перетворень, появи нових джерел інформації, нових підручників і знань, інтеграції у світовий освітній простір одним із найактуальніших завдань сучасних вчителів є індивідуальний підхід до невстигаючих учнів. Головним завданням гуманізації та демократизації освіти в Україні є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, яке здатне вчитися протягом усього життя. Тому одним з головних завдань вчителів є намагання допомогти вчитися тим дітям, у яких є проблеми з успішністю та навчанням взагалі.

Ця проблема завжди буда актуальною і посіла значне місце у роботах різних вчених та педагогів.Розгляд цього питання висвітлений у роботах Я.А. Каменського, В. Сухомлинського, М. Фіцули, В. Цетліна, Ю. Бабанського, Ж.Ж. Руссо, П. Блонського та інших.

Мета дослідження: виявити причини поганої успішності учнів, теоретично обґрунтувати засоби і методи індивідуального підходу на уроках англійської мови.

Завдання дослідження:

1. На основі вивчення аналізу психолого-педагогічної літератури, розкрити сутність понять «знання», «якість знань» та «індивідуальний підхід»;
2. Визначити і описати педагогічні умови індивідуального підходу до учнів;
3. Розкрити роль та значення індивідуального підходу як засобу  впливу на  формування знань у невстигаючих учнів на уроках англійської мови;
4. Розробити конспекти уроків англійської мови з використанням індивідуального підходу.

Об’єкт дослідження: процес підвищення якості знань у невстигаючих учнів .

Предмет дослідження: педагогічні умови застосування індивідуального підходу до невстигаючих учнів на уроках англійської мови.

Методи дослідження:

• теоретичні: вивчення, аналіз та узагальнення педагогічної, психологічної, методичної літератури;
• емпіричні: спостереження,анкетування,вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми. Курсова робота складається із вступу,двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО НЕВСТИГАЮЧИХ УЧНІВ

 

1. Визначення сутності поняття «знання» та «якість знань» у психолого-педагогічній  літературі

 

Знання являють собою ціннісний продукт сучасного суспільства. Психологічною основою знань виступають процеси мислення і пам’яті. Предмети і явища навколишньої дійсності в процесі пізнання перетворюється мисленням у суб’єктивні ідеальні образи, які після підтвердження практикою набувають форми уявлень, понять та їх систем, адекватних дійсності. У такому вигляді знання зберігається в пам’яті, тому знання в психологічному розумінні являють собою адекватно відбиту в мовній формі пізнавальну діяльність у пам’яті людини.

Тож, в психології поняттю "знання" дають таке трактування:

Знання – це теоретично узагальнений суспільно-історичний досвід, результат оволодіння людиною дійсності, її пізнання [23, c. 34].

В педагогіці ж поняття "знання" визначають по іншому:

Знання – особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, яка характеризується усвідомлення її істинності [11, с. 137].

Методична та науково-педагогічна література також подає значну кількість визначення поняття "знання". Наприклад, у навчальному посібнику Н.Волкової зазначається, що знання – це факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені в свідомості людини [8, с. 139].

І.Кузьмінський та В.Л.Омеляненко вважають, що знання – ідеальне відображення в знаковій формі об’єктивних особливостей та зв’язків світу природного та людського; результат відображення оточуючої дійсності [17, с. 65].

В.Паламарчук зазначає: знання – це змістовна основа мислення, його фундамент, базисний компонент, воно поліструктурне, й кожна з його структур специфічно пов’язана з мисленням [24, с. 11].

М.Фіцула відмічає, що знання – це узагальнений досвід людства, який відображає різні сфери дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука [11].

В.Чайка вважає, що знання відображають узагальнений досвід пізнання дійсності, накопичений людством у процесі соціально-історичної практики [26, с. 22].

Таким чином, більшість авторів, визначення яких наведені нами вище, вважають, що знання є головним компонентом освіти, який має складну структуру. Структура знань включає факти, уявлення, поняття, закони та закономірності, теорії. Найпростішим видом знання є факти. Факти отримуються під час спостереження чи експерименту, з підручника або слів викладача.

Так, поняття "знання" у дидактиці розглядаються у двох основних аспектах: знання, які повинні засвоїти учні, і знання які вже засвоєнні ними. Знання в першому своєму значенні є одним з елементів змісту освіти. Вони являють собою, перевірене суспільною практикою, адекватне відбиття дійсності [23, c. 34].

Також, термін "знання" характеризує одну з найважливіших цілей навчання, визначає чи вказує на засіб педагогічного впливу, розкриває зміст та внутрішні аспекти педагогічного процесу, окреслює матеріал, в якому реалізується педагогічний задум [13, c. 7].

Узагальнюючи відомості про знання в дидактиці, можна відзначити, що знання в межах навчального предмету можуть бути розділені на власне наукові, що представляють собою фундаментальні положення відповідної науки, і наукові відомості у вигляді поточної інформації, що відрізняється меншою стабільністю і порівняно тимчасовою актуальністю. Наукові відомості найчастіше є наслідком фундаментальних положень теорії. Їхнє нагромадження здебільшого призводить до зростання кількості інформації в сформульованій науці, але нічого істотно недодає до основних знань. Лише деяка частина нових відомостей служить базою для поступового уточнення або перегляду фундаментальних положень наукової теорії. Природно, що в ході навчання учнів викладач повинен повідомляти їм не тільки відомості, що складають фундаментальну якість науки, але і поточну інформацію, яка збагачує основні наукові положення, показує їх у різноманітних зв’язках і відношеннях і одночасно активізує зміст навчання, наближує його до сучасних і перспективних потреб суспільства й особистості. Так, В.І. Орлов виділяє особливу дидактичну субстанцію – змістову навчальну інформацію. Головними властивостями змістової навчальної інформації автор вважає доступність для осмисленого сприйняття, здатність до перетворення, придатність для практичного використання.

Таким чином, змістова навчальна інформація містить у собі основні наукові положення і поточну інформацію, що наближає зміст навчання до потреб суспільства й особистості в сучасних умовах.

Тож, знання учнів – це результат засвоєння змістової навчальної інформації в процесі їхньої навчально-пізнавальної діяльності [13, с. 33].

Характерними особливостями повноцінних знань учнів є: повнота знань, глибина знань, оперативність знань, гнучкість знань, конкретність та узагальненість знань, системність знань, усвідомлення знань [11, с. 253].

Наведені особливості повноцінних знань учнів характеризують собою якість засвоєних ними знань. Поняття "якість знань" є центральним поняттям в теорії педагогіки.

Термін "якість знань" передбачає співвіднесення видів знань з елементами змісту освіти й тим самим з рівнями засвоєння [1, c. 373].

Поняття якості знань є багатозначним. На емпіричному рівні воно цілком відповідає поясненню поняття якості в тлумачних словниках: відповідність предмета як результату праці деяким заданим стандартам. Але це тлумачення не вичерпує сутності змісту наукового поняття якості в освіті.

Якість знань – це співвідношення між цілями і результатами навчання, міра досягнення результату при тому, що цілі задані операційно і прогнозовані в зоні потенційного розвитку учня. При цьому результати знань обов’язково мають містити в собі оцінку того, якою ціною ці результати досягнуто.

Якість знань – це показник, який синтезує всі етапи становлення особистості, умови і результати навчально-виховного процесу, а також є критерієм ефективності діяльності навчального закладу, відповідності реально досягнутих результатів нормативним вимогам, соціальним і особистісним сподіванням.

Як інтегрована характеристика педагогічної системи, поняття якість відображає якість кожної її структурної одиниці: змісту, процесу і результатів навчання. В свою чергу, якості цих структурних підсистем характеризується певними параметрами і показниками. Наприклад, якість знань учнів характеризується повнотою, глибиною, систематичністю, системністю, оперативністю, гнучкістю, конкретністю, узагальненістю, усвідомленістю, міцністю [6, c. 20-21].

Так, повнота знань – кількість знань, визначених навчальною програмою.

Глибина знань – усвідомлення існуючих зв’язків між групами знань.

Гнучкість знань – уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; вміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомим.

Систематичність знань – усвідомлення структури знань, їх ієрархію, послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших.

Міцність знань – тривалість збереження їх у пам’яті, відтворення їх в відповідних ситуаціях.

Системність знань – осмислення учнем місця знання в структурі наукової теорії.

Оперативність знань – вміння користуватися знаннями в необхідних ситуаціях.

Конкретність знань – вміння розкласти знання на елементи.

Узагальненість знань – вміння виразити конкретне знання в узагальненій формі [ 31, c. 23].

Тож, якість засвоєних учнем знань створює передумови для повноцінної діяльності в сфері матеріальної і духовної культури. Від якості знань, якими загальноосвітня школа озброює учнів, залежить, наскільки успішно її випускники зможуть надалі оволодівати професійними уміннями і трудовими навичками, орієнтуватися в складних питаннях суспільного життя.

У роботах з методики навчання якість знань характеризується як різноманітні особливості засвоєння учнями змісту навчального предмету. Встановлення цих особливостей називають якісним аналізом знань. Описуючи їх, говорять про якісні відмінності результатів навчальної діяльності або про якісні зрушення в засвоєнні досліджуваного предмету.

При аналізі змісту освіти і видів знань, якщо мова йде про основні програмні знання, І. Я. Лернер виділяє сукупність якостей, які знання набувають поступово, не одночасно і не відразу, стаючи повноцінними.

Т.І. Шамова і Т.М. Давиденко в роботі [32, c. 9-10] поняття "якість знань" визначають як сукупність властивостей знань, яка характеризує лише навчальний процес, а не розвиток особистості в цілому.

Таким чином, під якістю знань розуміють і загальну характеристику результатів навчання, і окремі, найбільш істотні властивості результатів навчання, і особливості засвоєння змісту освіти.

Таке широке тлумачення поняття "якість знань" у педагогічній науці свідчать про ревний емпіризм у розробці проблеми опису результатів навчання. Водночас кожне з цих тлумачень відбиває якусь реальну сторону даного поняття. Тому, якість знань – це набір характеристик знань учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Визначення поняття  « індивідуальний підхід »  , шляхи  та   засоби індивідуального   підходу   до невстигаючих учнів на уроках англійської мови з метою підвищення якості знань школярів

 

Навчання є специфічною пізнавальною діяльністю. Його метою є насамперед засвоєння учнями певного обсягу знань. На кожному етапі навчання учні йдуть вивчають щось нове. Цим процесом керує вчитель. Але засвоєння знань є власною діяльністю учня, здійснюваною за допомогою таких пізнавальних процесів, як відчуття і сприймання, пам'ять, мислення тощо.[10, c.62]