Стан проблеми індивідуального підходу до невстигаючих учнів у сучасній школі

Отже, узагальнюючи відомості про знання в дидактиці, можна відзначити, що знання в межах навчального предмету можуть бути розділені на власне наукові, що представляють собою фундаментальні положення відповідної науки, і наукові відомості у вигляді поточної інформації, що відрізняється меншою стабільністю і порівняно тимчасовою актуальністю. Таким чином, під якістю знань розуміють і загальну характеристику результатів навчання, і окремі, найбільш істотні властивості результатів навчання, і особливості засвоєння змісту освіти.

Таке широке тлумачення поняття "якість знань" у педагогічній науці свідчать про ревний емпіризм у розробці проблеми опису результатів навчання. Водночас кожне з цих тлумачень відбиває якусь реальну сторону даного поняття. Тому, якість знань – це набір характеристик знань учнів.

Питання індивідуального підходу у навчально-виховному процесі здавна цікавило педагогів. В педагогічній теорії індивідуалізація навчання і виховання особистості в колективі розглядається як одна з ведучих тенденцій навчально-виховного процесу, що стоїть у системі педагогічних дій по відношенню до кожного учня, направлена на максимальне врахування вікових та індивідуальних особливостей особистості у цілях її всебічного та гармонічного розвитку. Одним з важливих напрямiв дiяльностi вчителя в загальноосвiтнiй школi є його робота з особливими учнями, а саме з дітьми з проблемами у навчанні. Перш за все вчитель повинен виявити причини і характер проявлення поганої успішності учня. Вчитель повинен змотивувати невстигаючих учнів, надати їм допомогу і допомогти сформувати  позитивне відношення до навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА З ПЕРЕВІРКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО НЕВСТИГАЮЧИХ УЧНІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

 

2.1.  Стан проблеми використання індивідуального підходу до невстигаючих учнів у практиці сучасної школи

 

Організація індивідуального підходу до навчання є одним із складних питань, в якому пов’язані теоретичні, частіше не до кінця розв’язані питання, і практичні вимоги їх реалізації на конкретному предметі, в конкретних класах.

Педагоги, які обстоюють доцільність орієнтації навчального процесу в першу чергу на знання, підкреслюють свою практичність. Насправді така освіта в сучасних умовах вкрай непрактична - і в особистісному, і в суспільному вимірі. [30, c. 198]

      В сучасному суспільстві знання змінюються дуже швидко, і ні школа, ні вуз не можуть забезпечити людині обсяг знань і навичок, достатніх для успішної діяльності бодай протягом кількох років по їх закінченні, не кажучи вже про все життя. Спроба вийти з цієї ситуації за рахунок збільшення самого обсягу знань приводить лише до ускладнення навчальних програм і перевантаження учнів. До негативних наслідків такого підходу можна віднести скорочення у дітей вільного часу, необхідного для саморозвитку; різке погіршення їх здоров’я; перевантаження пам’яті величезною кількістю непотрібної інформації; вкорінення орієнтації на репродуктивні форми діяльності. Фактично величезні зусилля діти витрачають марно або з низькою віддачею, намагаючись запам’ятати і систематизувати інформацію, яка ніколи не стане їм у пригоді. Ці безрезультатні зусилля - втрата і для суспільства, і для індивіда. [2, c. 35]

Проте з гуманітарної точки зору найгірше в цій ситуації те, що знання в якості самоцілі навчального процесу витісняють з нього людину. Учні перетворюються просто в інструмент досягнення абстрактних і в принципі чужих їм завдань - виконання програми, засвоєння матеріалу, успішної здачі теми чи у відповідності з планом успішно проведеного уроку. В умовах подібного підходу до організації навчання учні практично не мають можливості стати його повноправними суб’єктами і приречені залишатися безправними і пасивними об’єктами, яких пристосовують до «засвоєння знань». Різко суперечить гуманістичним принципам освіти виведення критеріїв оцінки навчального процесу за рамки індивідуальних рис учня. Орієнтири навчання знаходяться виключно у сфері зовнішніх по відношенню до учнів явищ - адже знання і їх конкретні форми - програми, предмети, теми - абсолютно індиферентні до особливостей дітей. Тому звужуються і можливості індивідуального навчання, яке є одним з основних пріоритетів гуманістичної освіти.

Система критеріїв оцінки успішності навчального процесу - і об’єктивна, у вигляді державних стандартів і програм; і суб’єктивна, у вигляді навчальних орієнтирів педагогів та керівників освіти - практично ігнорує особистість, потреби її розвитку, характерні особливості, внутрішню мотивацію тощо. Основою оцінки навчання учня є сума знань, навичок, умінь, що мають застосовуватися до кожного учня як однаковий стандарт. Фактично наша шкільна освіта виходить з досить вірного положення - з того, що є певна сума знань та навичок, які необхідні для кожного індивіда для нормальної соціалізації в суспільстві та досягнення життєвого успіху. Але ж існує і інша детермінанта організації навчального процесу. Учні різні за здібностями, схильностями, темпераментом, світосприйняттям тощо. І ці відмінності як мінімум не менш важливі, ніж те, що їх об’єднує в процесі навчання. З нашої точки зору - так і більш важливі, оскільки саме вони визначають специфіку формування особистості і автоматично не враховуються соціальним оточенням - а тому мають враховуватися школою як спеціалізованим і керованим соціальним інститутом навчання та виховання.

Індивідуалізація навчання в сучасній школі знаходиться в ембріональному стані. Ми навчаємо усіх дітей за однаковими програмами, підручниками, методиками, виходячи з одних і тих же орієнтирів навчання та виховання і опираючись на одні й ті ж критерії оцінки. Державні стандарти, програми регламентують весь навчальний процес повністю, практично не залишаючи вибору для Індивідуального і диференційованого навчання. До цього ж веде і переповнення класів, перевантаження навчального матеріалу, вчителів та учнів. Навіть елітарні ліцеї та гімназії і спеціалізовані заклади, де частина цих проблем вирішена, не можуть забезпечити достатнього рівня індивідуалізації навчання, оскільки програмні орієнтири і змісту навчання, і критеріїв оцінювання залишаються тими ж. В цілому саме ці програмні орієнтири і вкорінена в них педагогічна практика формують в сучасній школі стандартизоване навчання, яке знищує індивідуальність.

Лише детально вивчивши психолого-педагогічні особливості дитячого колективу в цілому та кожного учня зокрема, педагог може знайти єдино правильний підхід у доборі та застосуванні режиму роботи на уроці та в позаурочних заходах. Під час викладу нового матеріалу, засвоєння і закріплення вивченого, при контролі якості опанування знаннями найдоцільнішими видаються такі режими:

учитель ® клас, учитель ® група учнів, учитель ® учень.

Послідовно втілюючи на практиці диференційований та індивідуалізований підхід, можна використати ще й такий режим роботи, як

клас ® учитель, група учнів ® учитель, учень ® учитель,що найдоцільніше на уроках закріплення, узагальнення й систематизації, контролю та корекції знань, коли школярі вже мають достатньо знань, умінь і навичок, щоб працювати із тестами, брати участь у дидактичних іграх, літературних конкурсах, змаганнях тощо. [2, c.52]

Диференціація й індивідуалізація навчання максимально забезпечують самостійність учнів у роботі над навчальними, проблемними чи творчими завданнями, у розв’язанні різних за складністю питань. Рівень складності того чи іншого завдання залежить від визначення етапів завдань чи спрямовуючих, коригуючих дій учителя.

Отже, можна сказати, що індивідуальний підхід у навчання не досконалий у сучасній школі. Причиною цьому є недосконала система навчання, недостатня кількість спеціалізованої літератури, потрібних підручників, навчальних посібників і матеріалів. Також далеко не всі вчителі компетентні у цьому питанні і це є глобальною проблемою, що, нажаль, не вирішена у наш час. У першу чергу вчитель має самовдосконалюватись,щоб вдало втілювати, систематизувати і вдосконалювати шляхи і засоби індивідуального підходу до школярів, а особливо до невстигаючих, педагогічно занедбаних учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Методична розробка  уроку англійської мови для учнів 8 класів з використанням індивідуального підходу до невстигаючих учнів

 

Ефективність і результативність уроку багато в чому визначаються його структурою, під якою розуміється дидактично обумовлена ​​внутрішня взаємозв'язок основних компонентів уроку, їх цілеспрямована впорядкованість і взаємодію. Структура традиційного уроку включає чотири основних елементи: опитування, пояснення, закріплення та домашнє завдання. Такий урок формує знання, але не слід забувати про індивідуальний підхід до невстигаючих учнів.

Індивідуальний підхід забезпечує краще засвоєння знань, надаючи більше уваги невстигаючим учням вчитель викликає в них відчуття довіри і тому учень краще відкривається до нових знань і розуміння матеріалу. Використання певних завдань різного рівня дозволить кожному учню поступово і без стресу вивчати той чи інший матеріал.

Тому пропоную розробку уроку з англійської мови для учнів 8-го класу за підручником Алли Несвіт.

УРОК  2

Тема. «Music Styles. Talking about Music»

Мета: вдосконалювати навички писемного й усного мовлення  з вивчених тематичних лексико-граматичних одиниць; закріпити знання; вдосконалювати  вивчений лексико-граматичний матеріал на письмі; практикувати  учнів у ММ за проблемними ситуаціями; розвивати комунікативні  здібності учнів, елементи логічного та критичного мислення.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручник, зошит.

 

Хід уроку

I. Організація  класу. Привітання

II. Підготовка  до іноземного мовлення

Фонетична й мовленнєва зарядка.

III. Основна частина  уроку

а) Ex. 8, p. 92 — Write a short essay on the topic “Music is a Part of  My World”.

b) Ex. 1, p. 92 — Many people listen to music while doing other  things. Do you? Read and complete the chart.

c) Ex. 2, p. 92 — Work in pairs. Talk about the styles of music you  listen to while doing other things. Use the words from the box.

d) Ex. 3, p. 92 — Look at the photos and listen to the information.  Fill in the gaps. Who does the speaker talk about? Why is he impressed by the songs of this singer?

e) Ex. 4, p. 93 — Read about different styles of popular music.

• The Blues

• Gospel

• Rhythm and Blues

• Country and Western

• Rock and Roll

• British Beat

• Heavy Metal

• Reggae

• Rap

• Jazz

f) Work in pairs. Ask and answer the questions.

• Where did rhythm and blues start?

• Who was one of the first rock and roll singers?

• What styles did the Beatles mix to create the British Beat Music?

• Who made reggae popular?

• When did rap start?

• What kind of music is jazz?

g) Ex. 5, p. 94 — Look at the photos and styles of music they are associated with.74 Уроки англійської  мови. 8 клас (за підручником А. Несвіт)

h) Conversation Lab. “Talking about Music”

• I’m into jazz.

• I’m a great / big fan of pop.

• This tune is enchanting.

• This melody makes me feel better.

• This style arises positive emotions in my soul.

• In my opinion, this style of music is hard to listen to.

• This rhythm affects my nerves.

• It sounds like nothing I’ve ever heard before.

“Flight of Icarus”

by “Iron Maiden”

As the sun breaks above the ground

An old man stands on the hill.

As the ground warms to the first rays of light,

A birdsong shatters the still.

His eyes are ablaze,

See the madman in his gaze.

Fly on your way like an eagle,

Fly as high as the sun

On your wings like an eagle,

Fly and touch the sun!

IV. Завершальна частина  уроку

Домашнє завдання

Ex. 9, p. 95.

Підсумки уроку

Учитель підбиває підсумки уроку й оцінює роботу учнів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до ІІ розділу

 

Організація індивідуального підходу до навчання є одним із складних питань, в якому пов’язані теоретичні, частіше не до кінця розв’язані питання, і практичні вимоги їх реалізації на конкретному предметі, в конкретних класах.

Індивідуалізація навчання в сучасній школі знаходиться в ембріональному стані. Лише детально вивчивши психолого-педагогічні особливості дитячого колективу в цілому та кожного учня зокрема, педагог може знайти єдино правильний підхід у доборі та застосуванні режиму роботи на уроці та в позаурочних заходах.

Ефективність і результативність уроку багато в чому визначаються його структурою. Структура традиційного уроку включає чотири основних елементи: опитування, пояснення, закріплення та домашнє завдання. Такий урок формує знання, але не слід забувати про індивідуальний підхід до невстигаючих учнів.

 Індивідуальний підхід  забезпечує краще засвоєння знань, надаючи більше уваги невстигаючим  учням вчитель викликає в них  відчуття довіри і тому учень  краще відкривається до нових  знань і розуміння матеріалу. Використання певних завдань  різного рівня дозволить кожному  учню поступово і без стресу  вивчати той чи інший матеріал.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Знання являють собою ціннісний продукт сучасного суспільства. Психологічною основою знань виступають процеси мислення і пам’яті. Предмети і явища навколишньої дійсності в процесі пізнання перетворюється мисленням у суб’єктивні ідеальні образи, які після підтвердження практикою набувають форми уявлень, понять та їх систем, адекватних дійсності. У такому вигляді знання зберігається в пам’яті, тому знання в психологічному розумінні являють собою адекватно відбиту в мовній формі пізнавальну діяльність у пам’яті людини.

Знання – особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, яка характеризується усвідомлення її істинності.

Поняття якості знань є багатозначним. На емпіричному рівні воно цілком відповідає поясненню поняття якості в тлумачних словниках: відповідність предмета як результату праці деяким заданим стандартам. Але це тлумачення не вичерпує сутності змісту наукового поняття якості в освіті.

Якість знань – це співвідношення між цілями і результатами навчання, міра досягнення результату при тому, що цілі задані операційно і прогнозовані в зоні потенційного розвитку учня. При цьому результати знань обов’язково мають містити в собі оцінку того, якою ціною ці результати досягнуто.

Індивідуальній підхід – це педагогічний принцип, згідно з яким при виборі способів, прийомів, темпу навчання враховуються індивідуальні відмінності учнів, рівень їх розвитку і здібностей до навчання. Сутність принципу індивідуального підходу в навчанні полягає у вивченні і врахуванні в навчальному процесі індивідуальних і вікових особливостей кожного учня з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних особливостей, забезпеченні на цій основі підвищення якості його навчальної роботи, всебічного розвитку.

Індивідуальний підхід до невстигаючих учнів на уроках англійської мови в сучасній школі це, перш за все, спільна діяльність учителя та учня, де учень є суб'єктом навчання та спілкування нарівні з учителем.  Вступаючи в стосунки співробітництва, учитель орієнтується не на функції дитини як учня (згідно з якими він повинен виконати вправу, вивчити правила, прочитати текст тощо), а на його особистість, індивідуальність та перспективи його розвитку. Для організації індивідуального підходу учителю необхідно таке: мати уяву про особливості розумової діяльності рівних груп учнів, про шляхи розвитку мислення, уміти оцінювати рівень розвитку учнів, уміти здійснювати допомогу різної міри, якщо учні натрапляють на труднощі, володіти формами організації індивідуального підходу з урахуванням необхідності розвитку мислення.