Технологічні аспекти соціально-педагогічної роботи з молодим подружжям

   3. Інтимно-особистісна адаптація полягає  у досягненні партнерами сексуальної  відповідності.

   Адаптація партнерів здійснюється у двох основних видах співвідношень: рольових і  міжособистісних. Базовим для рольових взаємин виступає уявлення про цілі подружнього союзу, у якому виражається мотивація партнерів. Загальна мотивація сімейного союзу включає у себе чотири провідні мотиви: побутовий, морально-психологічний, сімейно-батьківський та інтимно-особистісний. С.В. Ковальов підкреслює, що для того, щоб сім'я була благополучною, ці уявлення мають бути або більш-менш однаковими, або стати такими, оскільки поведінка партнера у його сімейній ролі не повинна суперечити уявленням іншого. Саме узгодження уявлень складає суть взаємодії на стадії первинної рольової адаптації. Міжособистісна адаптація подружжя включає три аспекти:

   а) афективний (емоційна складова взаємин);

   б) когнітивний (ступінь їх розуміння);

   в) поведінковий.

   Процес  подружньої адаптації тісно пов'язаний з процесом сімейної інтеграції. Інтеграція - це добровільне об'єднання, узгодження позицій, уявлень і думок подружжя стосовно різних аспектів сімейного  життя. До них, насамперед, належать: стиль  взаємних стосунків, матеріально-побутові проблеми, сімейний бюджет, духовне  життя і проведення вільного часу, а також інтимне життя, очікування і народження дитини, взаємини з  батьками, ставлення до професійної  і суспільної діяльності партнерів [2].

   Соціально-функціональними механізмами інтеграції сім'ї Е.Г. Ейдеміллер та В.В. Юстіцкіс називають сукупність психологічних процесів, які охоплюють членів сім'ї і їх взаємини, ведуть до формування і розвитку просімейних мотивів (мотивів, які обумовлюють позитивне ставлення до сім'ї), які сприяють зняттю негативних, фруструючих переживань, тривоги, стресів і вирішенню внутрішніх і міжособистісних конфліктів. Дія цих механізмів проявляється в тому, як сім'я реагує на труднощі. Якщо в сім'ї вони не діють або порушені, то проблеми виступають як чинник, що руйнує сім'ю. Навпаки, при ефективній дії соціально-функціональних механізмів, ті ж труднощі стають чинником подальшої інтеграції сім'ї [50].

   Суттєвий  вплив на характер взаємин між  майбутніми подружніми партнерами здійснюють їх установки та очікування з приводу  сімейного життя. Розбіжність установок  може викликати серйозні конфлікти, особливо на початковому етапі сімейного  життя. Для успішних шлюбів є характерним  спільне проведення вільного часу, причому на це орієнтований і чоловік, і дружина. Як наслідок, розходження  в намірах нареченого і нареченої  щодо організації вільного часу в  майбутньому може призвести до серйозних  конфліктів [33].

   Цікавим відгалуженням у цьому аспекті, на наш погляд, є дослідження Г. Навайтіса. Науковець зазначає, що існують  суперечливі установки стосовно майбутнього укладу сім'ї молодих партнерів, які сформувалися ще до шлюбу. За даними автора, 17,6% юнаків орієнтуються на псевдотрадиційну модель сім'ї. У ній з традиційної моделі перейнято головування чоловіка, обмеження професійної кар'єри жінки і приписування їй більшості побутових проблем, догляду за дітьми. Втім, така модель не передбачає властивої для традиційної моделі відповідальності чоловіка за матеріальне забезпечення сім'ї. Водночас, 28,4% наречених притримуються псевдоегалітарної моделі сім'ї: вони висловлюються за повну рівність чоловіка та жінки у вирішенні важливих сімейних питань, і разом з тим приписують чоловіку традиційний обов'язок матеріально забезпечувати сім'ю. Таким чином, вже у дошлюбних установках щодо сім'ї закладена небезпека для її стабільності.

   Ще  одну цікаву точку зору на проблему подружньої сумісності знаходимо у  Андрєєвої Т.В. Авторка стверджує, що існує зв'язок між задоволеністю  шлюбом у чоловіків та жінок із ступенем схожості уявлень партнерів  про розподіл ролей в сім'ї, незалежно  від того, кому відводиться реалізація ролі. Резюмуючи сказане, можна стверджувати, що для високої оцінки чоловіком і жінкою власного шлюбу важливіший не ступінь традиційності їх уявлень про розподіл ролей в сім'ї, а ступінь їх близькості у чоловіка та дружини. Саме схожість впливає на задоволеність шлюбом [2].

   Відомий російський фахівець у галузі сімейної психології М.М. Обозов наводить дані про  розподіл деяких функцій у щасливих і нещасливих шлюбах, співставляючи  їх за трьома аспектами: розподіл бюджету  у сім'ї, прийняття рішень, організація  життя сім'ї. Аналіз результатів  експериментальних досліджень показав, що у щасливих шлюбах удвічі частіше  розподіл фінансів, прийняття рішень, організація життя відбувається за участю обох партнерів.

   Заслуговує  на увагу підхід Ю.А. Бакуліної до класифікації внутрісімейних ролей, які  найбільш повно характеризують сучасну  сім'ю. Зокрема, авторка виділила наступні ролі: вихователь, «психотерапевт» (створення і підтримання емоційного клімату в сім'ї), відповідальний за матеріальне забезпечення сім'ї, організатор розваг, господар (господиня), сексуальний партнер, організатор сімейної субкультури. З вище перерахованих ролей до традиційно жіночих відносяться ролі вихователя дітей, господині, «психотерапевта». У дослідженнях Семенова В.Е., Короткіна Т.І., Альошиної Ю.Е., Гозмана Л.Я. було виявлено, що роль відповідального за матеріальне забезпечення сім'ї сприймається як традиційно чоловіча. Заслуговує на увагу те, що зростає частка чоловіків та жінок, які вважають, що матеріально забезпечувати сім'ю повинні обидва партнери [2].

   Вітчизняні  фахівці у галузі психології сім'ї  вважають, що, коли у молодій сім'ї  народжується перша дитина, скорочується час, який партнери приділяють одне одному і своїм розвагам. Крім того, погіршується якість міжособистісного спілкування у сім'ї. Воно ускладнюється різноманітними обов'язками, які пов'язані з дитиною. Її народження змінює ролі партнерів. Подружжю доводиться пристосовуватися до нового способу життя, до психічних і фізичних навантажень, що зростають, обмежень спільного дозвілля. Якщо всі ці завдання потрібно вирішувати швидко, а до них ще додаються невирішені проблеми з попередніх етапів розвитку сім'ї, то сама ситуація, яка потребує швидкої зміни сімейних взаємин, стає стресором. Вказаний сімейний конфлікт ілюструє одну з типових схем кризи молодої сім'ї. Такій кризі властива відсутність одного чинника, який руйнує сім'ю. Побутові труднощі, конфлікти з найближчими родичами, незадоволеність інтимними взаєминами можуть бути вирішені, але їх сукупність перевищує можливості партнерів протистояти стресу.

   Як  справедливо зазначають дослідники, народження дитини надає молодим  батькам нові можливості спілкування  і співробітництва і звужує ті, які вже були. Це створює передумови як для сприятливого, так і не сприятливого розвитку сім'ї. Реалізація цих передумов залежить від багатьох чинників, серед яких особливо важливим є досвід спілкування партнерів. Якщо вони навчились враховувати інтереси одне одного, розуміти почуття, спільно вирішувати задачі, які виникали перед сім'єю, то народження дитини частіше всього зміцнює сімейні зв'язки. У такому випадку розподіл ролей партнерів не послаблює, а посилює спільність сім'ї [4].

   Ще  одну цікаву точку зору на проблему подружніх взаємин знаходимо  у Альошиної Ю.Е., Борисова И.Ю., які  виявили, що з появою маленької дитини, задоволеність шлюбом у жінок  підвищується, а у чоловіків - погіршується. Вчені пояснюють це тим, що більшу частину часу жінка віддає догляду за дитиною. Відтак, зменшується кількість часу, який дружина приділяє чоловікові, і, як наслідок, збільшується емоційне навантаження на партнерів. Якщо стаж сімейного життя у пари становить 2-7 років, і дитина відвідує дитячий садок, то задоволеність шлюбом у партнерів зростає, тому що з'являється можливість більше уваги приділяти одне одному.

   У процесі дослідження А.В. Кононовою  проблем молодих матерів було виявлено, що у сім'ях, які базуються  на традиційних взаєминах, виконання  жінками домашніх обов'язків удвічі перевищує ці ж показники в  егалітарній сім'ї. Водночас найбільше  задоволені шлюбом жінки у сім'ї  з егалітарним розподілом ролей  і найменше задоволені дружини у  традиційному шлюбі. Таким чином, допомога чоловіка позитивно впливає на задоволеність  шлюбом у дружини [2].

   Цікавими  для аналізу є дані, отримані В.Н  Вишневецькою, які стосуються дослідження  психологічних особливостей антиципації  подружжям розвитку своїх сімейних відносин. Спираючись на ці дані, авторка зробила наступні висновки:

   1. Якщо партнери мають позитивні  очікування стосовно майбутнього  сімейного життя, то конфлікти  між ними будуть відбуватися  рідко, матимуть ситуативний характер, легко вирішуватимуться, і навпаки.

   2. У чоловіків ступінь суб'єктивної  ймовірності позитивних очікувань  щодо сімейного життя вищий,  а негативних очікувань нижчий, ніж у жінок. Відповідно, рівень задоволеності шлюбом у чоловіків вищий, ніж у жінок.

   3. Задоволеність шлюбом на початку  перших двох десятиліть спільного  життя знижується, а потім зростає  [7].

   З огляду на наш дослідницький інтерес, привертає увагу підхід Ю.Н. Олійника. Автор стверджує, що подружня сумісність є вагомим чинником стабільності шлюбу. Він виділив такі рівні  сумісності подружжя: психофізіологічний, психологічний, соціально-психологічний  і соціокультурний. При обробці  експериментальних даних, отриманих  у процесі вивчення психологічного рівня сумісності, було встановлено:

   1. За умов подібності характерів  партнерів у парі жінки більш  адекватно оцінюють свого партнера. Це можна пояснити тим, що  жінки більше зорієнтовані на  емоційно-комунікативний компонент  і за рахунок цього більш  тонко відчувають почуття, емоційний  стан партнера.

   2. Психологічна задоволеність чоловіків,  які вступають до шлюбу, вища, якщо характери партнерів подібні.

   3. У неконфліктних сім'ях психологічна  задоволеність одного з партнерів  тісно пов'язана з психологічною  задоволеністю іншого.

   4. Знання характерологічних особливостей  подружжя дозволяє прогнозувати  розвиток їх подальших стосунків  [33].

   У процесі дослідження Ю.Н. Олійником  такого показника соціально-психологічного рівня сумісності, як внутрісімейні  цінності, досліджувалися особи, які  вступають до шлюбу, благополучні молоді подружжя і пари з конфліктом у  сфері сімейних взаємин. Проаналізувавши отримані дані, вчений виявив значні індивідуальні варіації у структурі сімейних цінностей у групі благополучних молодих пар, порівняно з двома іншими вибірками. По суті, це означає, що з накопиченням досвіду сімейного життя відбувається перехід від загальної, деякою мірою ідеально типової структури сімейних цінностей (у тих, хто вступає до шлюбу), до більшої індивідуалізації її у зв'язку вже з реальним укладом сімейного життя. Таким чином, були визначені певні тенденції до зміни ієрархії сімейних цінностей. У жінок такими тенденціями виступають:

   1. Недооцінка тими, хто вступає  до шлюбу, сексуального спілкування  порівняно з благополучними і  конфліктними сім'ями.

   2. Падіння значущості цінності  «зовнішня соціальна активність».

   3. Недооцінка тими, хто вступає  до шлюбу, цінності народження  і виховання дітей порівняно  з двома іншими групами.

   4. Більш висока оцінка психотерапевтичної  ролі сімейних взаємин у конфліктних  сім'ях порівняно з двома іншими  групами.

   Для чоловічих груп характерні наступні тенденції:

   1. Більш низька оцінка такої  важливої цінності, як «виховання  дітей», у тих, хто перебуває  у благополучному шлюбі, порівняно  з двома іншими групами.

   2. Падіння значущості господарсько-побутових  взаємин послідовно від тих,  хто вступає до шлюбу, до  тих, хто перебуває в благополучному  шлюбі і конфліктних сімей.

   3. Зростання важливості сексуальних  стосунків від тих, хто вступає  до шлюбу, до конфліктних сімей.

   4. Зростання важливості цінності  «зовнішня соціальна активність»  [24].

   Заслуговує  також на увагу дослідження Ю.Н. Олійником соціокультурного рівня  сумісності подружжя, яке він здійснював шляхом аналізу цінностей партнерів. Ним було виявлено наступні особливості:

   1. При переході з одного етапу  розвитку молодої сім'ї на інший  у партнерів відбувається значуща  переорієнтація цінностей.

   2. Цінності у тих, хто вступає до шлюбу, носять більш альтруїстичний характер, ніж у тих, хто перебуває у шлюбі. В останніх домінують цінності більш егоцентричного характеру.

   3. Якщо у тих, хто вступає до  шлюбу, основною складовою міжособистісної  взаємодії є афективний компонент,  то у тих, хто перебуває у  шлюбі, - поведінковий і когнітивний.

   4. Структура цінностей у чоловіків  та жінок не має значущих відмінностей

   5. В осіб, які вступають до шлюбу,  цінності мають чітку сімейно-побутову  спрямованість. Однак, у благополучних  молодих сімей ці цінності  мають орієнтацію і на сім'ю,  і на роботу [33, c. 500-501].