Технологічні аспекти соціально-педагогічної роботи з молодим подружжям

     Висновки  до розділу І 

   Важливу роль в успішному функціонуванні сучасної сім'ї відіграють особливості подружніх взаємин на початковій стадії життєвого циклу молодої сім'ї. У молодих сім'ях формується модель майбутніх сімейних стосунків, здійснюється розподіл прав і обов'язків, утворення духовних зв'язків між партнерами, пошук такого типу ставлень, який би задовольняв їх обох, вироблення на цій основі загальних сімейних цінностей. У партнерів актуалізуються проблеми психологічної і побутової адаптації. У молодих сім'ях спостерігається підвищена потреба у визнанні і взаєморозумінні. Протягом цього етапу змінюється інтенсивність почуттів партнерів, встановлюється просторова і психологічна дистанція між молодим подружжям і їх генетичними сім'ями.

   Особливу  увагу вітчизняні фахівці звертають  на чинники дестабілізації сімейного  життя майбутнього подружжя, зокрема  такі, як: коротка тривалість дошлюбного знайомства, відсутність спільних інтересів  у подружжя, дошлюбна вагітність, значна матеріальна, емоційна і психологічна залежність партнерів від своїх  батьків, невиправдана ідеалізація  партнера, розбіжність установок  подружжя стосовно розподілу сімейних ролей. Більшість вчених зазначають, що існує зв'язок між задоволеністю шлюбом у чоловіків та жінок із ступенем схожості уявлень партнерів про розподіл ролей в сім'ї. Подружня сумісність, на думку фахівців, є важливим чинником стабільності шлюбу. Вона тісно пов'язана з подібністю характерів партнерів, а також збігом їх внутрісімейних цінностей.

   Згідно  із завданнями нашого дослідження, ми визначили функції та типологію сучасної сім'ї. До основних функцій сім'ї відносять:

1. Матеріально-економічну функцію сім’ї, яку становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил.
2. Житлово-побутова функція - це забезпечення сім'ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту.
3. Репродуктивна (демографічна) функція сім'ї "і полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей.
4. Комунікативна функція сім’ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім’ї, внутрішньосімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім’ї та оточуючого мікро - і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо).
5. Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду.
6. Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду.

     Сім'я  як соціальний інститут перебуває у  стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання  нею основних функцій.

     Виходячи з основних функцій сім'ї, можна назватити такі типи сімей:

1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

• за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;
• за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:

• за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарпі (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах);
• великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар).

3. Залежно від виконання демографічної функції:

• за кількістю дітей в сім’ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);
• за однорідністю соціального складу: однорідні (сім’я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім’ї, сім’ї інтелігентів, сім’ї вчених і т.д.) - їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім’ї (члени сім’ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські, сільські);
• за тривалістю подружнього життя - сім'ї молодожонів (до 1 року); сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років; від 3 до 5 років; від 5 до 10 років; від 10 до 20 років; від 20 до 25 років; від 25 до 30 років; від 30 років і більше.

4. Залежно від виконання комунікативної функції:

• сім'ї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні,-демократичні);
• авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

5. Залежно від виконання виховної функції:

• благополучні;
• неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні);
• сім'ї групи ризику.

   Отже, ми бачимо що одна сім'я може відноситись  до різних типів, в залежності від  кута, під яким вона розглядається.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  ІІ. Технологічні аспекти соціально-педагогічної роботи з молодим подружжям

2.1. Проблеми  подружньої пари в молодій  сім'ї 

     Можна зауважити, що на перших етапах становлення  молодої сім'ї з'являються різного  роду сімейні проблеми, які є досить поширеними у вирі буденного життя. І це як правило свідчить про значну напруженість та конфліктонебезпечність сімейних стосунків. Якщо подивитися на це «наївними очима», то може здаватися, що люди розучилися дружньо жити у сім'ї.

     Сім'я  у 20 столітті стала менш міцною. До загальної  тенденції, пов'язаної з послабленням діяльнісної основи, додаються деякі  істотні проблеми.

     Однією  досить гострою і поширеною на сьогоднішній день є проблема сімейного  лідерства. Здається, на перший погляд в сім'ї, заснованій на коханні або  близьких почуттях, не повинно бути ніякої боротьби, самолюбства та характерів. Але насправді вона майже завжди є - така вже природа людини - і  може, незважаючи на подружні почуття, досягати значної гостроти[14].

     Зараз у чоловіків ще значною мірою  залишилось уявлення про їх ведучу роль, статус лідера у сім'ї, хоча ні в яких законодавчих документах цього  не зафіксовано. Це уявлення підтримується  громадською думкою, в тому числі  і жіночою. Та ж досить типовими є  жіночі розмови про справжнього  чоловіка; за яким жінка повинна  бути, як «за кам'яним муром». Чоловіки засвоюють такі думки «з молоком  матері» і виробляють відповідні установки. Мабуть, жоден чоловік, якщо б йому сказали, що він буде «підкаблучником», не погодився б вступати у шлюб. Але сучасна емонципована жінка, що дуже часто не поступається чоловікові в освіті та внеску у сімейний бюджет, не схильна визнавати його головою, тільки виходячи з традиційних уявлень.

     Якщо  ж він своїм розумом, сімейною відповідальністю і достатнім заробітком підкріплює власні лідерські претензії, вона може визнавати його в цій  ролі, але, коли його подружня поведінка  явно не бездоганна, дружина найчастіше не визнає його права на статус лідера. Навіть романтичне кохання на старті сімейного життя часто не врятовує сім'ю від загострення стосунків. Дослідники проблем сім'ї вважають, що за будь-якими проявами подружніх конфліктів певною мірою стоїть боротьба за лідерство[11].

     Проблема  розподілу домашньої праці теж  характерна для сучасної молодої  сім'ї. Ця проблема також походить з  традиційних, застарілих чоловічих  уявлень про сім'ю та господарчі ролі партнерів, про «чоловічу» та «жіночу» працю в сім'ї. Але в сучасній міській квартирі, а в Україні  біля 70% громадян мешкають у містах з газом, паровим опаленням і  гарячою водою. «Чоловіча» робота з  сокирою, молотком, пилкою зустрічається  вже тільки епізодично, в той час  як, жіноча значно більше. Її, власне, теж  небагато, і міська жінка з однією чи навіть двома дітьми не так вже  перенавантажена, але почуття справедливості підбурює її на вислови протесту. Ухилення від допомоги жінці у домашній праці є досить типовою рисою  чоловічої поведінки, і, хоча це явище  не фігурує серед приводів для  розлучення, воно часто постає вагомим  фактором погіршення стосунків.

     Якщо  б чоловік все ж таки залишив  свою принциповість, і пішов на поступок своїй дружині, допомагаючи її у  виконанні домашньої праці. Для  того, щоб принести радість і задоволення  своїй дружині, виконавши невеличку  домашню роботу. При цьому він  принесе щастя своїй дружині  і забезпечить собі душевну рівновагу  і радість від зробленої і  принесеної користі на благо своїй  сім'ї[18].

     Ще  однією проблемою є проблема подружнього  спілкування, яка менш усвідомлюється як причина подружніх конфліктів, але, на наш погляд, її негативна  роль не поступається ролі двох попередніх суперечностей сімейного життя.

     Поширена  думка, що причиною погіршення подружніх  стосунків, є пияцтво чоловіків, подружня невірність, психологічна несумісність, фінансові проблеми. Спілкування вважається лише формою, від якої стосунки істотно не залежать. Насправді спілкування часто буває самостійним деструктивним чинником подружніх стосунків. Воно, як і попередні сімейні проблеми, є наслідком минулого.

     Одним з напрямів консультативної соціально-педагогічної роботи, спрямованої на допомогу сім'ї, є просвітництво, ознайомлення молоді з природою подружніх стосунків  та шляхами їх гармонізації[4].

     Щодо  проблем сімейного лідерства  доцільно висловити такі основні  міркування. Виходячи з закономірної для сучасної сім'ї, найбільш конструктивним варіантом є надання обом партнерам можливості лідирувати в певних сферах сімейного життя. Таких сфер декілька: ділова (вирішення принципових питань сім'ї), господарська, фінансова, культурна, педагогічна, сексуальна, родинна, комунікативна. Достатньо жінці чи чоловікові почувати себе безсумнівним лідером хоча б у одній - двох сферах, і в неї (нього) вже не буде відчуття явної подружньої неповноцінності. Але в тому то і справа, що існує чимало людей, які з певних причин, про які вони не хочуть і замислюватися, «заганяють партнера у глухий кут», тобто намагаються мати вирішальний голос у всіх справах і вважати себе кращим за партнера у всіх відношеннях. У таких людей існує не вербальна потреба бути у сім'ї повними лідерами (при цьому вони люблять поскаржитися на безініціативність іншого члена подружжя). Так, припустимо, якщо чоловік поступається у хазяйновитості, але має широкі культурні інтереси і знання, то розумна жінка не буде вважати його «гнилим інтелігентом», «марнославним» чи чимось на зразок цього, а буде підтримувати його авторитет культурного лідера. Від цього її стосунки тільки виграють[6].

     Вирішення проблеми розподілу домашньої праці  потребує в основному роботи з  чоловіками. Саме їх треба переконати взяти на себе частину «жіночої»  праці, аби зайнятість чоловіка і  жінки хоча б за часом були рівні. Що повинен робити кожен з них - справа внутрісімейна. Щоправда дослідники відзначають і появу принципово нового явища - жіночого побутового паразитизму, коли молода, добре освічена жінка, намагається перекласти домашні  справи на чоловіка або когось з  батьків.

     Навчання  молоді мистецтву конструктивного, культурного подружнього спілкування, схоже, є на сьогоднішній день «незручним вантажем», але працювати над  цим треба. Проблема полягає в  існуванні у більшості наших  сучасників сильної установки , яку  можна назвати «психологією покарань». При будь - яких подружніх непорозуміннях, за виключенням, можливо, першого, «медового» періоду, вона спрацьовує майже автоматично. Висловлювання партнерів спрямовується  не на з'ясування істини та вирішення  проблем, а на те, аби уразити, нанести  удар по самолюбству, тобто «Я - концепції» партнера[4].

     Застосовуються  негативні узагальнення, перебільшення, глузування, «профілактичне звинувачення». Особливо характерним є стиль  сварки замість простого діалогу.

     У 20 столітті помітно зріс інтерес  до умов психологічної сумісності подружжя або подружньої сумісності. Було проведено  чимало досліджень і отримано певні  переконливі висновки, з якими, безумовно, треба знайомити молодь у процесі  просвітницької та консультативної  роботи (А.М. Волкова, В.О.Сисенко).

     Значний і, можливо, вирішальний вплив на подружню сумісність має однакове розуміння  основних умов сімейного щастя. Існує  чотири типових варіанти такого розуміння.

     1. Головним для сім'ї є матеріальний  добробут: гарна квартира, достатнє  матеріальне забезпечення членів  сім'ї, затишок, смачне харчування. Найціннішими вважаються господарські якості подружжя, а всі інші - комунікативні, етичні, педагогічні, сексуальні - хоч і цінуються, а все ж таки є другорядними. Скажімо, жінка вибачає чоловікові грубуватість, ухилення від виховання дітей або посередні якості сексуального партнера, але господарська невмілість, невеликий заробіток чоловіка є, в її очах, його нестерпним недоліком.

     2. Найбільшою цінністю подружнього  життя є ніжні, лагідні стосунки, уважність партнерів один до  одного, відсутність конфліктів, все  інше - відносно другорядне. Жінка  з такою орієнтацією здатна  пробачити чоловікові посередній  заробіток і руки, які не все  вміють робити, але буде постійно  незадоволена відсутністю лагідних  слів, маленьких ознак уваги. Чоловік даного типу ніколи не змириться з «психологією покарань» своєї жінки, хоча стерпить не дуже смачні борщі.