Технологічні аспекти соціально-педагогічної роботи з молодим подружжям

     3. Життя сім'ї обертається навколо  дітей, вони є головною цінністю  і радістю батьків. Якщо вони здорові, гарно доглянуті і виховані, можна бути задоволеним сімейним життям. Якщо чоловік є добрим батьком, матеріально забезпечує дітей і займається їх вихованням - кращого не можна і бажати. Характер його спілкування з жінкою і сексуальні якості в цій ситуації менш важливі.

     4. Головною радістю сімейного життя  є інтимна близькість, і задоволеність  нею постає критерієм її оцінки. Така орієнтація є більш сучасною і характерною для молодих сімей. Хоча через 10-15 років сімейного життя вона змінюється іншою ознакою.

     Іншим важливим фактором подружньої сумісності є вдале поєднання рис домінантності  партнерів, тобто їх прагнення до влади, нав'язування власної волі, лідерства.

     Позитивною  для подружньої сумісності є також  близькість основних світоглядних позицій (релігійних, політичних, естетичних), зокрема поглядів на те, як можна  і як не можна досягати мети (чесним чи нечесним шляхом) [5,6].

     Враховуючи  наявну в нашому суспільстві певну  ідеалізацію кохання та переконання  молоді, що кохання допомагає здолати  всі перешкоди, треба довести  можливість такої ситуації лише на першому, короткочасному відрізку сімейного  життя.

     Отже, ми визначили, що на початку сімейного життя молоде подружжя стикається з низкою проблем, серед яких: психологічна несумісність, фінансові проблеми, проблема розподілу домашньої праці, проблема подружнього спілкування та інші. Тож, соціально-педагогічна робота в цьому напрямку пов'язана із просвітництвом, ознайомленням молоді з природою подружніх стосунків та шляхами їх гармонізації. 
 
 
 
 

2.2 Технології соціально-педагогічної роботи з молодим подружжям 

   На  сьогодні дослідження сім’ї в  Україні, практична робота з сім’єю є доволі популярним напрямком психологічної  науки і практики, особливо порівняно з попередніми роками, коли ця проблема знаходилася на периферії наукової думки. Так, зростають - як кількісно, так і якісно установи та організації, що займаються проблемами сім’ї на державному рівні. Це насамперед установи, які реалізують державну політику допомоги сім’ї (Центри соціальних служб для молоді, відділи сім’ї та молоді, Служба у справах неповнолітніх). Діяльність недержавних фондів, організацій (Спілка захисту сім’ї та особистості, Центр екології сім’ї та ін) також робить вагомий внесок у сферу практичної допомоги сім’ї та наукових досліджень. Ґрунтовними психологічними та соціально-психологічними дослідженнями проблем сім’ї займаються такі провідні наукові установи, як Державний інститут проблем сім’ї та молоді, Інститут психології АПН України, Інститут соціальної і політичної психології АПН України, Інститут проблем виховання АПН України. Одним з основних об’єктів соціальної педагогіки виступають молода сім’я та сім’ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї, сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми і батьками-інвалідами, сім'ї з нестандартною дитиною, бідні й малозабезпечені сім'ї, сім'ї одиноких та неповнолітніх матерів та ін. Соціально-педагогічна робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та молоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім'єю; наданні допомоги батькам у розв'язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійсненні соціальної реабілітації.

   Технології  соціально-педагогічної роботи з сім'єю - це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.

   Соціально-педагогічна робота з сім'єю - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім’ї, спрямована на поліпшення матеріально - побутових умов життєдіяльності сім’ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу[11,13-16].

     Завдання соціальних служб для  молоді у роботі з сім'єю - надання  конкретної індивідуальної допомоги  сім'ї й молоді, яка збирається  укласти шлюб, з метою раціональної  організації спілкування, планування  сім'ї, життєдіяльності та відпочинку, спілкування сім'ї з оточуючим середовищем, навчання раціонального розв'язання та подолання складних сімейних колізій, виховання дітей, а також профілактична робота з запобігання розлучень та ін.

   Одним з важливих принципів роботи з  сім'єю є принцип самозабезпечення сім'ї, тобто надання Їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть сім'ї вирішити власні проблеми[16].

   Соціально-педагогічна робота з сім'єю спрямовується на всю сім'ю в цілому, а також на окремих її членів (дітей, батьків, подружню пару, інших членів родини). У процесі такої роботи вирішується питання раціональної організації внутрісімейного спілкування, нормалізації життєдіяльності і відпочинку сім'ї та окремих її членів, спілкування з оточуючим середовищем, допомога надається у раціональному розв'язанні складних сімейних колізій, конфліктів, знімаються стреси.

   Соціальна профілактична робота з сім'єю полягає  у реалізації системи соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи  заходів з профілактики сімейного  неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; у формуванні відповідального  батьківства, збереженні репродуктивного  здоров'я молоді; в організації  роботи щодо запобігання помилок, розрахунків у системі сімейного виховання[12].

   Соціальна допомога має на меті надання різноманітних  соціальних послуг сім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім'ям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти сім'ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім'я в цілому мусить продіагностувати проблеми, які з'явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція[15].

   Соціальний  педагог виступає посередником між сім'єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сім’ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, роз’яснення про пільги, що надаються молодим сім'ям, жінкам, одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімей і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьків до батьківських обов'язків, надання різних видів соціальних послуг дітям і сім'ям - жертвам екологічних, технологічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальній ситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сім'ї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду інформативних консультацій[14].

   Соціальної  допомоги потребують також сім'ї, які  мають проблеми у вихованнні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрісімейних взаємовідносинах або у стосунках  із суспільством, в організації життєдіяльності  сім'ї, а також сім'ї соціального  ризику з несприятливими умовами  існування. Такі сім'ї потребують різних видів допомоги: з питань планування сім'ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім'ї, налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сім'ї тощо.

   Соціальний  патронаж - один з напрямів соціально-педагогічної роботи, спрямований на постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки.

   Соціальна реабілітація спрямована на надання  допомоги молодій сім'ї з метою  подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів  у життєдіяльності сім'ї.

   Робота  з соціальної реабілітації проводиться  як з кожним членом сім'ї індивідуально, так і з усією сім'єю та її родичами. Основна мета такої роботи - виведення членів сім'ї з пригніченого стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, прав і свобод членів сім'Ї[18].

   Так наприклад, Українським державним  центром соціальних служб для  молоді розроблена і впроваджена програма «Молода сім'я». Завдання цієї програми - розв'язання питань стабілізації молодої сім'ї, підготовка молоді до шлюбу, профілактика сімейної дисгармонії, сімейного неблагополуччя, підготовка молодих батьків до виконання батьківських обов'язків і реалізація рекреативних потреб сучасної молодої сім'ї. Мається на увазі надання конкретної індивідуальної методичної допомоги різним типам молодих сімей і людям, які збираються одружуватись або щойно одружилися; тим, хто тривалий час одружені й мають проблеми у взаємостосунках; молодим батькам, які збираються мати дитину або вже мають новонароджену дитину; батькам у вихованні дітей різних вікових груп та ін.

   Ця  программа пропонує систему роботи соціальних служб для молоді з  молодою сім'єю:

   1) підготовку молоді до сімейного  життя; 

2) роботу  з молодими сім’ями у плані  стабілізації сімейних стосунків; 

3) допомогу  батькам щодо розв'язання різноманітних  проблем сімейного виховання; 

4) соціальну  реабілітацію у роботі з сім’єю. Розроблена система програм молодою сім'єю має на меті сприяти удосконаленню соціальної роботи за цими напрямами.

   Підготовка  молоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способу  життя, психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, формування статево - рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особистих  проблем, духовного виховання, створення  власного іміджу, оволодіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сім'ї та збереження репродуктивного  здоров'я молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо.

   Ця  робота проводиться серед учнів  шкіл, шкіл-інтернатів, ПТУ, ліцеїв, коледжів, вузів, у робітничих та студентських гуртожитках, а також з молодими парами, які подали заяву до РАГСу. До роботи залучаються спеціалісти: соціальні педагоги, психологи, юристи, економісти, наркологи, гінекологи, венерологи, сексологи, психотерапевти, спеціалісти з планування сім'ї тощо[14].

   Форми та структури організації соціально-педагогічної роботи: мобільні курси, навчально - консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети довіри; лекторії, дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб (служба знайомств, пошта довіри, школа молодого подружжя, телефон довіри) тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні консультатції, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики, щоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення поширення інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні майданчики[4].

   Робота  з молодими сім'ями по стабілізації сімейних стосунків - це, насамперед, діяльність центрів СССДМ по удосконаленню взаємостосунків у сім'ї, профілактиці дисгармонії сімейних відносин, подружніх конфліктів, реалізація програми планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я членів сім'ї, формування здорового способу життя сім'ї, організація її вільного часу, допомога в організації сімейного господарювання та побуту, створення іміджу кожної сім'ї, ознайомлення з юридично-правовим аспектами шлюбно-сімейних стосунків, надання соціальної допомоги, організація соціального патронажу різних за типами неблагополучних сімей, проведення благодійних акцій та допомога малозабезпеченим, багатодітним сім'ям тощо.

   Основні шляхи вирішення проблем у  цьому напрямі: створення консультативних  пунктів, кабінетів, консультативних  служб, у тому числі виїзних для  роботи з сільською сім’єю, діяльність центрів “Родинний дім” тощо. Але найбільш поширеною і ефективною стала робота клубів молодої сім'ї, які приваблюють молодих людей своєю демократичністю, доброзичливими взаємостосунками з клієнтами, розвитком ініціативи членів клубу, їх творчого підходу до різних категорій сімей. При центрах СССДМ України працює понад 250 таких клубів.

   Однією  з ефективних форм робот з молодими сім'ями стали культурно-масові розважальні, конкурсні форми роботи. Це не лише найбільш раціональна на даному етапі  форма організації дозвілля молодих  сімей, а й пропаганда кращих сімейних традицій українського народу, звичаїв, обрядів, пошук сімейних талантів, розвиток пізнавальних інтересів членів сім’ї, творчої ініціативи, обмін досвідом у сімейному вихованні, зміцнення  взаємостосунків у сім’ї, відродження  родинно-побутової культури українського народу тощо[19].