Виховання художнього смаку посередництвом прилучення дітей старшого дошкільного віку до художнього мистецтва. Особливості спілкування д

Ситуація. Діма (5 років) уважно і ревниво спостерігає за діями однолітків, постійно критикує і оцінює їх дії .

2Как реагуватиме Діма  при невдалих діях сверст

 ника?

 Рішення. Діма зрадіє. А от якщо дорослий когось  заохотить, то Діма, швидше за  все, засмутиться.

 У 5 років відбувається  якісна перебудова ставлення  до ровесника. У середньому дошкільному  віці дитина дивиться на себе  «очима однолітка». Одноліток стає  для дитини предметом постійного  порівняння з собою. Це порівняння  направлено на протиставлення  себе іншому. В ситуаційно-діловому  спілкуванні з'являється змагальне  начало. Нагадаємо, у триліток порівняння  було направлено на виявлення  спільності.

 Інша людина є дзеркало, в якому дитина бачить себе.

 У цей період діти  багато розмовляють один з  одним (більше, ніж з дорослими), але  їх мова залишається ситуативною. Взаємодіють вони в основному  з приводу предметів, дій, представлених  у готівковій ситуації.

 Хоча діти в цей  період менше спілкуються з  дорослим, але у взаємодії з  ним виникають Внеситуативно контакти.

***

 Наприкінці дошкільного  дитинства у багатьох складається  внеситуативно-ділова форма спілкування.

 

 У 6-7 років діти розповідають  один одному про те, де вони  були і що бачили. Вони дають  оцінки вчинків інших дітей, звертаються  з особистісними питаннями до  однолітка , наприклад: «Що ти хочеш  робити?», «Що тобі подобається?», «Де ти був, що бачив?».

 Деякі можуть довго  розмовляти, не вдаючись до практичних  дій. Але все ж саме велике  значення для дітей мають спільні  справи, тобто загальні ігри або  продуктивна діяльність.

***

 В цей час формується  особливе ставлення до іншої  дитини, яке можна назвати особистісним. Одноліток стає самоцінною цілісною особистістю, а значить, між дітьми можливі більш глибокі міжособистісні відносини. Однак таке особистісне ставлення до інших складається далеко не у всіх дітей. У багатьох з них переважає егоїстичне, конкурентну ставлення до однолітка. Такі діти потребують спеціальної психолого-педагогічної корекційної роботи (табл. 9.2).

 Таблиця 9.2

 Відмінні особливості  спілкування дошкільника з однолітками  і дорослими

 

1.3  Методика  використання творів художнього  мистецтва в процесі формування  творчого виховання художнього  смаку дітей

 

Важливий засіб в формуванні творчої активності дітей –це використання творів образотворчого мистецтва в оформленні побуту, в процесі навчання та самостійної діяльності. З цією метою підбираються твори усіх жанрів побутового і казкового живопису (портрети, натюрморти, пейзажі), графіки (естампи, гравюри, офорти, книжкові ілюстрації), малі форми скульптури (вироби з фаянсу, гіпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, художнє скло, народні декоративні вироби та ін.).

Перш за все потрібно виховувати у дітей інтерес до творів мистецтва, визивати увагу до них, поступово виховувати у дітей здатність естетичного сприйняття. Розглядая картини або скульптуру, діти цікавляться тим, що зображено, впізнають знайомі предмети та явища, знайомляться з тими, яких раніше не знали. Під впливом творів мистецтва діти не просто знайомляться з явищами життя: вони получають уявлення про прекрасне, гармонічне, доцільне, виразне, вчаться творчо сприймати життя.

Для сприйняття характерне переживання того, що сприймається, зацікавлене, хвилююче відношення до зображувальних явищ. Художник використовує для цього колір, тон, лінії. В декоративному мистецтві особливості побудови візерунка, красоту кольорового сполучення. Чим краще діти сприйматимуть засоби виразності, якими користується художник, тим глибше розкриється для них зміст творів, багатство думок та почуттів, виражених в ньому, і тим більший емоційний відгук воно викличе.

В дитячому закладі використовують наступні форми і методи ознайомлення дітей з мистецтвом:

1.   Розгляд окремих  творів або спеціально підібраних  серій картин, скульптур, ілюстрацій, творів декаративно-ужиткового мистецтва. Для заняття зазвичай підбираються твори одного вида мистецтва.

2.   В дитячому закладі  встановлюють виставки творів  образотворчого мистецтва на  ту чи іншу тему або вид  мистецтва.

3.    Старшим дошкільникам  роблять екскурсії до музею  або виставочну залу для перегляду  попередньо відібраного матеріалу, доступного до дитячого сприйняття  та розуміння по об’єму та  змісту.

4.   Заохочується самостійний  розгляд дітьми творів мистецтва  в дитячому закладі та поза  ним.

 

 Методика ознайомлення дітей із художньою картиною

Перший етап ознайомлення з картиною

Мета: створити інтерес до живопису, до картини художника, формувати вміння уважно її розглядати, емоційно відгукуватись на її зміст.

Основним прийомом щодо ознайомлення старших дошкільників з живописом є мистецтвознавча розповідь педагога.

Структура мистецтвознавчої розповіді:

- повідомлення назви картини  та прізвища художника;

- про що написана картина;

- що найголовніше в  картині (виділити композиційний  центр, колір, побудову, розміщення);

- що відображено навкруги  головного у творі та як  із ним поєднано деталі (саме  так іде заглиблення в зміст  картини, при цьому встановлюється  зв'язок між змістом твору та  засобами виразності);

- що саме красивого  показав своїм твором художник;

- про що думається, згадується, коли дивишся на цю картину.

 Методичні прийоми  на першому етапі такі:

-   використання (постановка) вихователем конкретних питань;

-   прийом «входження  в картину» (це коли вихователь  пропонує дітям уявити себе  героєм картини та відповісти  на запитання: Що відчуваєш?, чуєш?, Що хвилює тебе?;

-   відтворення подій  попередніх та наступних твору (а саме: вихователь пропонує дітям, розглядаючи картину, уявити, що  було до того, як художник намалював  картину, що може бути ще зображено);

- різноманітні емоційні  форми підбиття підсумків заняття  щодо ознайомлення з живописом.

Другий етап ознайомлення з картиною

Мета: розвивати вміння аналізувати картину, виділяти виразні засоби, формувати вміння читати картину, мотивувати емоційно-особистісне ставлення до твору.

Методика змінюється:

Дітей на другому етапі вчать аналізувати картину, виключають мистецтвознавчу розповідь, починають розглядати картину із запитань:

- Про що саме картина?

- Чому думаєш так, розкажи?

- Як би ви назвали  картину?

- Чому саме так?

- Порівняйте з авторською  назвою.

- Що саме красивого  та цікавого передав художник  в образах людей, пейзажі, предметах?

- Як саме він зобразив  це в картині?

- Який настрій викликає  картина?

- Чому саме такий настрій  викликає картина?

- Що хотів сказати своєю  картиною художник?

- Що особливого виділив, щоб саме це ми побачили  в картині?

Ці запитання спрямовують увагу дітей не на переказування зображеного, а на встановлення та пояснення зв’язку між змістом та засобами виразності.

Вони допомагають розвивати вміння розмірковувати, доводити, аналізувати, робити висновки на рівні узагальнення.

Такі запитання вихователь ставить у тому разі, якщо діти навчилися уважно розглядати картину та набули вміння її аналізувати.

Третій етап ознайомлення з картиною

Мета: формувати особистісно-емоційне ставлення дітей до твору, який вони сприймають.

Закріпити вміння емоційно, образно висловлювати судження про твір зображувального мистецтва у формі розгорнутого оповідання, розповіді, контролювати стійкість сформованого вміння логічно виражати свої думки, читати картину, створювати умови для перенесення дошкільниками знань, умінь, які в них є щодо розглядання творів у нові ігрові вміння.

На третьому етапі вводяться нові методичні прийоми, які сприяють формування творчого сприймання дітьми творів живопису. До таких прийомів відносяться:

- порівняння;

- класифікація картин;

- створення особистої  картини в уяві за назвою  картини художника;

- різноманітні дидактичні ігри.

 

Методи та прийоми, які використовують під час бесіди:

Пояснення. Широко використовується при перших бесідах, щоб уточнювати уявлення дітей про портрет.

Порівняння. Цей прийом підвищує розумову активність дітей, сприяє розвитку розумових дій: аналіз, синтез, висновки.

Наприклад: порівнюючи між собою такі картини, як «Діти» А. Пластова, «Святочне ворожіння» М. Пимоненка, «Одягають вінок» К. Трутовського, діти виділяють одну загальну деталь (на всіх картинах зображено людину) та самостійно повинні зробити висновок: портретом називається картина, на якій зображено людину (людей).

Акцентування деталей. Цей прийом полягає в тому, що під час сприймання портрета закривається все зображення папером, відкритими залишаються лише очі, або руки, інші деталі портрета. Такий прийом розкриває виразність однієї частини портрета, зосереджує увагу саме на ній, посилює сприйняття дитини й допомагає встановити взаємозв’язок між частиною й цілим у портреті. Використання цього прийому активізує мовлення дітей.

Метод викликання адекватних емоцій. Цей метод застосовують для того, щоб викликати в дітей почуття, емоції, настрій, адекватний стан зображеного образу. Необхідна безпосередня участь емоцій. Мовою мистецтва пізнати –це відчути. Саме К. С. Станіславський відзначив, що справжнього мистецтва без переживань немає. Наприклад: під час розгляду картини В. Тропініна Дівчина з лялькою» вихователь запитує: «А який у тебе настрій буває, коли тебе обіймає матуся? А які в матусі руки? А як зображено дівчинку, яка обіймає ляльку? Які в неї руки?». Перш за все слід урахувати зв'язок майбутнього сприймання з попереднім досвідом дітей. Можливість згадати подібну ситуацію, згадати коли, за яких умов у дітей був такий настрій, вихователь може встановити зв'язок із досвідом, який уже є в дитини, який дає можливість із допомогою живопису встановити раніше бачене та пережите.

У цьому випадку вихователь зможе викликати в дітей емоційний відгук і діти почнуть активно розповідати про зміст картини та про характер зображеного героя.

Тактильно-чуттєвий метод. Цей метод полягає в тому, що в процесі сприйняття портрета вихователь торкається дитини руками (гладить, обіймає), повторює рухи рук, зображений на картині.

Мета цього методу –викликати почуття дітей, пережити адекватний стан зображеного образу, відчути любов до себе іншої людини. Цей метод ефективний і впливає на емоційний стан дітей, викликає відповідні реакції, особливо в сором’язливих дітей, але за умови, якщо між дітьми та вихователем є взаємна щирість, визнання, симпатія, повага одне до одного.

Прийом «входження» в картину. Використовуючи цей прийом, вихователь пропонує дітям уявити себе на місці зображеної людини, учить співчувати їй, збуджує дитячу уяву. Розглядаючи картину В. Васнєцова «Альонушка», дітям пропонують: «Уявіть собі на хвилинку, що картина ожила. Що ви почули?».

Метод музичного супроводу. Під час розгляду портрета звучить музика, характер, настрій якої співзвучний із настроєм картини, тобто йде вплив одночасно на зоровий та слуховий аналізатор. Це у свою чергу полегшує процес сприйняття, робить його більш глибоким, витонченим.

В. О. Сухомлинський писав: «Музика, мелодія, краса, музичних звуків –важливий засіб морального та розумового виховання людини, джерело благородства серця та чистоти душі… Мелодія –це мова людських почуттів…».

Ігрові прийоми. Саме вони зосереджують увагу дітей на сприйнятті необхідної частини портрета, активізують розумову діяльність дітей, створюють інтерес до творів, формують позитивне ставлення до жанру портрет.

Діти із задоволенням приймають такі ігрові елементи:

- загадай що-небудь про  руку, очі, одяг, колір, людину, а ми  відгадаємо;

- відгадай, до якого портрета  підходить ця музика;

- придумай свою назву  портретові;

- хто краще передасть  у русі положення тіла (руки, голови) зображеного образу;

- відкриємо «таємницю»  людини, яку сховав від нас  художник.

Портретний учить дітей розуміти духовний світ іншої людини, бережно до неї ставитися.

У роботі дошкільного навчального закладу творам образотворчого мистецтва можна присвятити повністю заняття –бесіду з використанням вищеописаних методів або використовувати їх на інших видах занять або в повсякденному безпосередньому спілкуванні з дітьми.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИКА ВПЛИВУ ТВОРІВ ХУДОЖНЬОГО МИСТЕЦТВА НА ФОРМУВАННЯ ВИХОВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СМАКУ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

2.1 Отримання первісних  показників сформованості творчості  дітей старшого дошкільного віку

 

Під поняттям розвитку творчої активності дитини ми розуміємо якісні зміни в пізнавальній діяльності дітей, що відбуваються в наслідок розвитку умінь та навичок мистецької діяльності.

Виходячи з положень концепції Базового компонента дошкільної освіти, наше завдання озброїти дитину насамперед умінням жити, сприймати життя в цільності. Це значно складніше й багатогранніше, ніж окремо формувати системи знань та умінь з окремих розділів програми виховання та навчання. Дитина не володітиме істинним світоглядом, якщо не вмітиме цілісно сприймати світ.

В процесі зображувальної діяльності здійснюються різні сторони виховання: сенсорне, розумове, естетичне, моральне, трудове.

Зображувальна діяльність –це специфічне образне пізнання дійсності. Для того щоб намалювати, зліпити будь-який предмет, попередньо потрібно добре з ним ознайомитись, запам’ятати його форму, величину, конструкцію, розміщення частин, колір.

Для розумового розвитку дітей велике значення має поступово розширюваний запас знань на основі уявлень о різноманітності форм та просторового положення предметів навколишнього світу, різних величинах, різноманітності відтінків кольорів. При організації сприйняття предметів та явищ важливо звертати увагу дітей на мінливість форм, величин, кольорів, різне просторове положення предметів та частин.