Закріплення знань дитини про роль рослин в житті людини засобами дидактичної гри

Дидактичні ігри мають своєрідну структуру, в якій більшість дослідників виділяє такі основні елементи, як:

·           навчальне завдання;

·           ігрова дія або ігровий елемент;

·           правила;

·        висновок або закінчення гри.

Деякі науковці, зокрема Н. Седж, розширюють структурні     

складові дидактичної гри:

·           дидактичне завдання;

·           ігровий задум;

·           ігровий початок;

·           ігрові дії;

·           правила гри;

·           підбиття підсумків.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування у дітей математичних уявлень, логічного мислення; розвиток мовлення; формування уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток оцінки та самооцінки, ініціативи, кмітливості, здатності виявляти польові зусилля для досягнення поставленої мети, довільної уваги, зосередженості.

Ігровий задум – наступний структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність, кмітливість.

На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об’єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим.

Ігрові дії – засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст.

Правила гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються до її початку і мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім – спосіб його виконання.

Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в них ігрового обладнання: іграшок, геометричних фігур, природного матеріалу (шишок, плодів, насіння, листків) тощо.

Підбиття підсумків гри в зв’язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які показали найкращі результати тощо. При цьому слід тактовно підтримати й інших учасників гри.

На думку Д. Ельконіна дидактичній грі притаманна багатофункціональність. Серед функцій навчальної гри він виділяє:

·        формування базових засад особистості (формування самосвідомості, розвиток довільної поведінки, статево-рольова ідентифікація, національно-культурне самоусвідомлення, розвиток творчого ставлення до дійсності, набуття досвіду соціальної взаємодії, формування комунікативних умінь, розвиток емпатії тощо);

·        збагачення емоційно-почуттєвої сфери;

·        адаптаційна;

·        мотиваційна;

·        розвивальна;

·        виховна, дидактична;

·        коригуюча;

·        здоров’язберігаюча;

·        компенсаторна та ін.

Цікаві думки стосовно функцій дидактичної гри в дошкільному віці можна знайти в працях А. Бондаренко. Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості. У системі навчання і виховання активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам’ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе.

За використанням ігрового матеріалу виділяють ігри з іграшками і картинками, настільно-друкарські, словесні тощо.

За ступенем активності дітей і вихователя дидактичні ігри ділять на три групи: ігри-заняття, ігри-вправи, автодидактичні ігри. Автодидактичні ігри – це ігри зі спеціальними предметами, маніпулюючи якими дитина розуміє співвідношення «більше – менше», «нижче – вище» тощо. Гра не передбачає участі дорослого.

Дидактичні ігри з ознайомлення з навколишнім світом згруповані в двох напрямах: ігри для ознайомлення з суспільним життям та ігри для ознайомлення з природою.

Окремою ланкою існують ігри на розвиток відчуття ритму, музичної пам’яті і слуху, вокально-хорових навиків і дитячої творчості.

Підготовчі ігри до образотворчої діяльності представлені трьома групами. В процесі проведення вправ і ігор першої групи закріплюються знання про специфіку візерунків декоративно-ужиткового мистецтва, про кольори і їх відтінки, про холодні і теплі тони, про особливості композиції візерунків.

В другій групі – ігри і вправи на закріплення знань, умінь і навичок, необхідних для передачі форми, побудови, розміру, характерних зовнішніх ознак предмету.

До третьої групи увійшли ігри і вправи на закріплення просторового орієнтування і створення нескладних сюжетних композицій.

Ігровий елемент може бути використаний у формі слова, фрази, запису, особливих рухів (нахили, заплющування очей, оплески). В одній грі буває й кілька дидактичних елементів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Методика використання дидактичних ігор як засобу розширення знань дітей про рослини в умовах сімейного виховання.

 

Формами педагогічної роботи по ознайомленню дошкільнят з рослинами можуть стати: «Прокладення» екологічних стежок, розробка маршрутів та тим екскурсій і екологічних прогулянок; оформлення календарів природи; організація та проведення оглядів-конкурсів дитячих робіт; екологічні свята та заняття.

Однак ніщо не замінить дитині тих «наочних посібників», якими володіє сама природа. Тому важливо продумати таку організацію роботи, при якій у дітей була б можливість спостерігати за природою, грати в природі, досліджувати природу, використовувати отримані знання не тільки на заняттях. Природно, що таку роботу необхідно проводити на прогулянці. Це можуть бути і спостереження за природними об'єктами, проведення екскурсії, занять не тільки з ознайомлення з природою, але й з математики (наприклад: «Математика в природі»), розвитку мовлення (Наприклад: «Казки зимового лісу»), заняття естетичного циклу, а також дидактичні ігри (наприклад: «З якою гілки дітки?»), рухливі ігри і т.д.

Отримані уявлення про ті чи інші рослинах повинні закріплюватися і поповнюватися, тим самим підтримуючи пізнавальний інтерес дітей.

Наприклад, в молодшій групі діти дізнаються про такій рослині, як брусниця. Вони вчаться впізнавати рослина за зовнішнім виглядом - в природі і на картинках, а також знайомляться з його плодами - ягодами брусниці. При можливості добре дати малятам спробувати на смак свіжу брусницю, протерту з цукром, зварену в варення і т.д. Це доставить їм радість від нових смакових відчуттів.

У середній групі діти дізнаються про те, як живе брусниця: де вона росте, як розвивається, як розмножується. Виявляється, що не тільки дітям подобається її смак: брусницею не проти поласувати птахи і тварини.

На заняттях з образотворчого мистецтва діти можуть освоїти брусничний колір як відтінок червоного.

У старшій групі знання дітей про брусницю знову поповнюються. Вони дізнаються, що брусниця має особливі пристосування для того, щоб мешкати в суворому кліматі. Наприклад, поверхня її листя гладенька, щоб зменшити випаровування з поверхні листа. Ягоди брусниці не просто смачні, але і дуже корисні. Лікарськими властивостями володіють і листя рослини.

В якості іншого прикладу можна навести схему ускладнення знань про такій рослині, як кульбаба.

У молодшій групі діти вчаться впізнавати рослину на картинках і в природі. Кульбаба зазвичай викликає у дітей сильні емоції, і їх перший спонукання - зірвати його. Потрібно вчити дітей утримуватися від цього: адже зірвати квітку - значить погубити його!

У середній групі діти дізнаються, що кульбаба реагує на зміну погоди і часу доби: повертає віночок у бік сонця, закривається з настанням сутінків і перед дощем. Він - живий організм: росте, розмножується, реагує на деякі зовнішні впливи.

У старшій групі діти дізнаються про призначення окремих частин кульбаби - стебла, листя, коренів, квіток. Вони можуть спостерігати утворення і розповсюдження насіння кульбаби.

У методиці викладання кожного навчального предмета виділяють специфічні дидактичні ігри, що відбивають його структуру й особливості.

Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує польові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини. Цінність гри, передусім у тому, що вона викопує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

В процесі ознайомлення дітей з природою дитячому раду використовують різні методи:

• наочні (спостереження, демонстрація фільмів, дивитись картини);

• практичні (ігровий метод, праця);

• елементарні (досліди);

• словесні (розповіді вихователя, читання художніх творів, бесіди)

Вибір методів і прийомів визначається змістом програми і залежить від природного оточення, місця і об'єкта спостереження. А також від віку дітей і їхнього досвіду.  

Щоденні прогулянки широко використовують для ознайомлення дітей з природою. Вони можуть носити характер невеликих екскурсій під час яких вихователь проводить огляд ділянки, організує спостереження за погодою, сезонними змінами в житті рослин і природи.

Ознайомлення дітей з природою вимагає постійного безпосереднього спілкування з нею. Однією із умов, яка забезпечує це, є організація кутка природи. Працю і спостережливість дітей за рослинами і тваринами в кутку природи організовують протягом року. Праця в кутку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами і привикають до бережливого ставлення до них, оволодівають елементарними трудовими привичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім самостійно.

Діти підготовчої групи мають свою ділянку, на якій діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору року.

Ділянка - це місце для ігор, прогулянок, занять, спостережень за рослинами протягом всього року.

Наявність на ділянці дерев, кущів, квітника, має велике виховне значення. Діти разом з вихователем вирощують рослини, доглядають за ними, одержують конкретне уявлення про їх ріст і розвиток. В процесі догляду за рослинами у них виробляється уміння правильно користуватись простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами, формується бережливе відношення до природи.

Красиво оформлена ділянка, правильно підібрані декоративні рослини мають великі значення для естетичного виховання.

Для людини, котра народилася й зростала в селі, природа є середовищем життєдіяльності. Вміння вудити рибу, збирати гриби та лікарські рослини, годувати птахів і твори, обробляти землю, вирощувати й збирати врожай, формується без будь-яких спеціальних “занять”, лише за аналогією, як це роблять старші. За таких умов дитина набуває неоцінного досвіду сюжетно-рольової взаємодії.

Однак сучасне життя висуває перед людиною нові виклики, адекватні відповіді на які не може почерпнути лише з того, що дає сільській дитині досвід життєдіяльності. Тай далеко не кожна родина розуміє свої виховні функції, а тим паче виконує їх. В епоху інформаційного буму, коли всі процеси набувають величезного прискорення, а час стає спресованим, це може позначитися на майбутніх досягненнях сільських хлопчиків і дівчаток, адже сучасні діти мають розвиватися відповідно до викликів сьогодення. Те, що раніше людина дізнавалася протягом усього життя. Сучасна дитина має осягнути за кілька років. Тож дошкільна освіта й покликана забезпечити гармонію єднання з природою та насиченого до динамічного, стрімкого, насиченого технікою та електронікою сьогодення.

Сучасна школі висуває високі вимоги до майбутніх першокласників, тож нам належить подбати, щоб у дошкільному віці діти накопичили певний запас знань, розвинули мовлення, мислення, пам’ять, навчилися бути уважними.

Виконання цих вимог вимагає від вихователя творчості, активного пошуку, знання індивідуальних особливостей кожної дитини, вміння прогнозувати її можливості при зміні змісту і методів організації діяльності, знаходити оптимальні шляхи впливу на кожного вихованця.

Щоб навчання було гулким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально-зацікавлено з найменшими труднощами. Саме тому, працюючи з дошкільнятами, слід враховувати особливості їхньої психіки та фізичні можливості організму.