Значення батька і вихованні дитини

Іноді батько прагне будь-що-будь зробити свого сина ідеальним  в усіх відношеннях,і це заважає  батькові та синові просто приємно  проводити час разом.Наприклад, батько хоче виховати із сина спортсмена. Він може ще в ранньому віці почати вчити його грати у футбол. Але у дитини не виходить. Якщо батько весь час критикує його, навіть по-дружньому, дитині стає не по собі, і він перестає отримувати задоволення від гри.Крім того, йому починає здаватися, що він ні на що не придатний і що батько його теж так думає. Свого часу хлопчик полюбить заняття спортом, якщо він взагалі впевнений у своїх силах і життєрадісний. Схвалення батька важливіше для нього, ніж його вказівки і поправки. Гра у футбол - чудове заняття, якщо вона була запропонована сином і якщо вони з батьком грають для розваги. [ 15, 16]

Хлопчик не стає чоловіком по духу тільки тому, що він народився з чоловічим тілом. Він починає відчувати себе чоловіком і вести себе, як чоловік, завдяки здатності наслідувати і брати приклад з тих чоловіків і старших хлопчиків, до яких він відчуває дружнє ставлення. Він не може брати приклад з людини, яка йому не подобається. Якщо батько завжди нетерплячий і дратівливий по відношенню до дитини, хлопчик буде випробовувати незручність не тільки в його суспільстві, а й серед інших чоловіків і хлопчиків. Такий хлопчик потягнеться ближче до матері і сприйме її манери та інтереси. [ 15, 16 ]

Отже, якщо батько хоче, щоб його син виріс справжнім чоловіком, він не повинен накидатися на дитину, коли той плаче, соромити його, коли він грає в ігри для дівчаток, змушувати її працювати тільки спортом.Батько повинен з задоволенням проводити час зі своїм сином, даючи йому відчути, що він "свій хлопець". Батько з сином повинні іноді відправлятися удвох на прогулянки чи екскурсії. У батька з сином повинні бути свої, загальні секрети.

Дівчинці теж потрібні дружні стосунки з батьком

Хлопчику потрібен батько як зразок для наслідування, проте багато людей  не розуміють, що в розвитку дівчинки батько грає іншу, не менш важливу роль. Дівчинка не наслідує батька, але його схвалення надає їй упевненість  в собі.Батько може похвалити гарне  плаття доньки чи її зачіску, або щось, що вона зробить своїми руками. Коли дівчинка стає дорослішою, батько повинен  показати їй, що він цінує її думку, і іноді радитися з нею щодо своїх справ.А коли дівчинка зовсім виросте, і в неї з'являться друзі-хлопчики, дуже важливо, щоб батько добре до них поставився, навіть якщо він  вважає, що вони не підходять для його дочки. [ 17, 38 ]

Вплив батька на статеву ідентифікацію  дівчинки найзначніше виявляється  в період юності. Статева ідентичність дівчинки є схваленням себе самій  як гідної представниці жіночої статі. У віці (13-15 років) вона повинна отримати визнання своєї значущості як майбутньої жінки в основному від батька.

Батько сприяє формуванню у дочки  позитивної самооцінки, виражаючи схвалення  її діям, здібностям, зовнішності. У  дівчаток, що виховуються без батька, за відсутності реальної моделі відносин між чоловіком і жінкою, може сформуватися нереалістичне відношення до осіб чоловічої  статі. 
Повсякденне спілкування дочки з батьком вчить її розбиратися в чоловічій психології, підстроюватися під неї, вчить не боятися чоловіків. Будучи дорослою, кожна дівчинка намагатиметься вибудовувати свої відносини з чоловіками аналогічно, які були у неї з батьком. [ 17, 39 ]

Навчаючись цінувати в батька ті якості, які роблять його справжнім  чоловіком, дівчинка готується вийти  у великий світ, наполовину складається  з чоловіків. Тип юнаків і чоловіків, з якими вона буде дружити, ставши дівчиною, і особливо той, кого вона полюбить, її заміжня життя будуть багато в чому визначатиметься тими відносинами, які в дитинстві були у неї з батьком.

Авторитет батька у вихованні дітей  в народній педагогіці дуже високий. Для вираження поняття «рідний батько» вживають слова: батько, тато, няньо. У народі кажуть: «Не навчив батько, не навчить і дядько», «Не хочеш слухати тата, то послухаєш колись ката», «Добре тому, хто має батька, бо в батька найтепліша хатка», «Таткова хата усім багата».  
Запам'ятайте кілька порад чоловікам-батькам: Чоловік — опора сім'ї, а дружина — її окраса.  
Батьку, виховай сина, щоб було кому перевершити тебе. В цьому рух життя. В кожному «гидкому каченяті» живе білий лебідь — не губи, а пробуджуй його. Дитина цікава тим, чим вона відрізняється від інших, а не тим, чим вона схожа на всіх. [ 19, 45 ]

Батько не повинен обурюватись  і лаяти сина чи доньку за те, що вони вдягаються в такий одяг, який він  сам ніколи б не дозволив собі вдягти, що син відпустив вуса чи бороду, а донька підстриглася, обрізавши гарне волосся, що його діти сьогодні танцюють такі танці, яких він ніколи не танцював у своєму житті. У кожного покоління своя мода і свої танці.  
Батько повинен бути для своїх дітей прикладом високоморальної поведінки, культури спілкування, працьовитості, вірності коханій дружині та бути впевненим, що його діти ніколи не допустять аморального чи антипатріотичного вчинку, не образять старшого чи меншого від себе. [ 19, 45 ]

Виражена любов батька дає відчуття особливого емоційно-психологічного благополуччя, яке не може повною мірою забезпечити самотня жінка-мати. 
Любов батька вчить і сина, і дочку тому, як може проявляти себе любов чоловіка до дітей, до дружини і до оточуючих. 
Любов тата забезпечує приклад батьківської поведінки дітей в майбутньому, формування життєвої позиції і статеворольової позиції в суспільстві. 
Люблячий батько нерідко ефективніший вихователь, ніж жінка. 
Бути батьком - означає допомагати дітям формувати свій характер.

Батько дуже сильно впливає  на розвиток таких якостей в дитині як:

• стриманість;
• неквапливість;
• емоційна врівноваженість;
• безтурботність;
• спокій;
• оптимізм;
• старанність;
• відповідальність.

Діти емоційно ближчі до матері, чим до тата. В більшості випадків після розлучення дитина залишається з мамою. Але це зовсім не означає, що діти не потребують батька.

Знаючи особливості батьківської любові і ролі батька в сімейних відносинах, хочеться зробити тільки один висновок. Навіть якщо трапилося  розлучення, зв'язок з рідним батьком не повинен припинятися.

Обов'язок батька — зробити  все, аби дати своєму синові чи доньці путівку в самостійне життя, а  насамперед прилучити їх до трудової діяльності, допомогти правильно  обрати професію, ствердити себе в  ній.

Роль батька у  вихованні дитяти дошкільного віку має і інший, не менш важливий аспект — підтримка і допомога матері. З цим також може прекрасно впоратися приймальний батько, але для нього це завдання важче. Якщо по якихось причинах вона виявиться нездійсненною, психологічний удар, нанесений матері, безумовно, відіб'ється на дитяті. [ 21,5 ]

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДНОСИН МІЖ БАТЬКОМ  І ДИТИНОЮ.

2.1. Особливості  міжособистісних стосунків між  батьком і дитиною.

Метою нашого експериментального дослідження є вивчення проявів  міжособистісних стосунків між  батьком і дитиною.

Завданнями експериментальної  частини нашої роботи є:

1. Визначити близькість відносин батька і дитини.
2. Виявити участь батька у вихованні дитини.

Експериментальне дослідження  проводилося на базі дошкільного  закладу № 85 м. Полтави в одній  групі дітей молодшого дошкільного  віку. Головним чином увага була зосереджена на групі «Дзвіночок», яка налічувала 13 дівчаток та 11 хлопчиків, за якими і проводилось спостереження, для виявлення особливих якостей дитини. Також попередньо була проведена бесіда з дітьми, для цього потрібні були 5 хлопчиків та 5 дівчаток, для виявлення на скільки близькі відносини батька та дитини.

Для вивчення особливостей становлення міжособистісної взаємодії  дітей з однолітками у групі  та їхньою поведінкою було використано  спеціально адаптовану низку методів: спостереження за характером спілкування  та взаємодією з  ровесниками та дорослими у звичайних умовах (у різних видах діяльності, індивідуальні  бесіди) для виявлення певних якостей  дитини. Для отримання додаткових даних та повнішого вивчення характеру  дитини та її певних якостей в групі  проводилися бесіди з батьками та дітьми.  Простежити за взаємовідносинами  між дітьми, характером спілкування,за певними якостями та їх  поведінкою в групі дитячого садка я мала змогу на основі анкетних даних, систематичних  спостережень та соціометричної бесіди.

Використовуючи метод  спостереження за поведінкою окремих  дітей на фоні групи, та виявлення  певних якостей дитини при спілкуванні  з ровесниками, фіксувалась поведінка  дитини, специфіка спілкування, відносини  між дітьми в ігровій діяльності, фіксувались показники емоційних  та інтелектуальних особливостей дитини, прояв певних емоцій та емоційний  стан саме на той період. Характер відносин між дітьми та дорослим виявлявся  у вмінні домовитися при розподілі  ігрового матеріалу; стриманості та спокої у поведінці по відношенню до ровесників та дорослого; вмінню вирішити конфлікт який виник. Емоційна сфера  проявлялась у врівноваженості  дитини, у її діях, висловлюваннях. Певні  якості дитини виявлялись у її стриманості, терпеливості, спокої, врівноваженості, по відношенню до іншої дитини. Про  її емоційний стан я дізналась  на основі реакцій дитини на те чи інше ставлення до нього зі сторони  однолітків ,вихователя, за його власною  поведінкою.

За кожною обраною мною дитиною проводилося спостереження  тривалістю 15-20 хвилин під час самостійних  хвилин у кімнаті, колективних ігор, спільної діяльності, прогулянок  та спілкування між дітьми. Крім того, фіксувалася поведінка дітей  на заняттях у групі, у організованих  вихователем іграх, інших подіях упродовж дня ( прихід дитини до групи, зарядка, сніданок, обід, підготовка до сну тощо),та під час контакту з дорослим, а також на дитячих  святах. Спостерігалися також особливості  поведінки дітей у трудовій, навчально-ігровій, спільній діяльності – під час  ігор,  прогулянок, навчання.

Протоколи заповнюються у  вигляді таблички, де фіксуються види діяльності, характер проявів поведінки  дітей (позитивні прояви та ті що свідчать про наявність недостачі уваги  з боку батька). До позитивних проявів  відносяться такі:

• дитина виявляє  солідарність, підтримує інших;
• розмовляє з ровесниками спокійно ввічливо;
• дає поради, висловлює думки, одночасно враховує думку інших;
• прислухається до бажань інших;
• почуває себе вільно серед ровесників;
• пояснює, повторює, дає інформацію;
• просить повторити, пояснити;
• бере активну участь і розподілі ролей, іграшок, матеріалів;
• веде себе стримано, врівноважено, спокійно, оптимістично, старанно, неквапливо та відповідально.

До проявів, що свідчать про  наявність недостачі уваги з  боку батька, відносяться такі:

• надмірна агресивність;
• відчуття неповноцінності дитини;
• дитині здається що вона беззахисна;
• з’являються різні види страхів;
• дитина недисциплінована та асоціальна;
• розвинуте недовір’я людям;
• підвищена тривожність;
• у дитини відчутно помітний недолік уваги;
• дитина поводить себе скуто;
• вона невпевнена в собі;
• діти легко відволікаються;
• переходять від однієї справи до іншої, не закінчивши попередню;
• постійно щось забувають, чи гублять різні предмети, іграшки.

У процесі спостереження  за дітьми увага була звернена на наступне: чи хоче дитина спілкуватись з однолітками, характер спілкування, емоційні прояви; як включаються в  ту чи іншу діяльність; приймають чужу ініціативу; хто завжди знаходить в центрі, а хто мовчки спостерігає осторонь; які відносини переважають – доброзичливі чи конфліктні; які емоції переважають – позитивні чи негативні.

Використовуючи прямий метод  спостереження, я мала змогу аналізувати  міжособистісні та особистісні прояви поведінки дитини, її реакцію та  характер. Даний метод дозволив не тільки судити про особисте ставлення  дитини та її прояви до однолітків та дорослих, а й по їх ставлення на його прояви, що було дуже важливим у плані дослідження.

У ході спостереження за дітьми було досить помітно на скільки  достатньо чи недостатньо уваги  приділялося дитині, адже це помітно  по певним якостям дитини, її поведінці, та по відношенню до дітей та дорослих.

Наприклад у поведінці  Соні, за якою велося спостереження  були чітко помітні риси неврівноваженості, тоді коли у неї забирають іграшку, скажуть щось таке, яке вона не бажає  чути, вона не звертає увагу на бажання  інших, а хоче лише те що хоче вона, також  помітні риси нетерпеливості, в ігровій  діяльності або в навчальній, вона завжди хоче бути усюди першою і  щоб усе було лише для неї і  не хоче ні в якому разі пропускати когось поперед себе, тобто чекати. Усі ці риси свідчать про недостачу  уваги з боку батька, адже саме батько та його увага виховує у дитини терпеливість, врівноваженість та дисциплінованість.