Корекційно-виховну роботу з дітьми із ЗНМ другого рівня

Взаємини дітей у грі бувають ігровими та неігровими, реальними. Не треба плутати ці два види. Ігрові відносини виражаються в тому, що дитина відповідно до правил грає роль. Якщо роль вимагає від нього якихось позитивних дій по відношенню до іншого дитині, то це зовсім не означає, що після гри його відношення, задане роллю, буде продовжуватися. Навпроти, воно може бути діаметрально протилежним. Це важливо зрозуміти і не покладати на гру зайвих надій. Не слід вважати, що гра автоматично буде виховувати дитину і прищеплювати йому весь комплекс життєво важливих цінностей, коригувати його манеру поведінки і взагалі навчить життя. Велика роль у вирішенні цих завдань відводиться дорослим. Саме їм належить навчити малюка в ході гри вирішувати практичні завдання, які допоможуть освоїти різноманітні життєві простори.

                                Дидактические игры и их значение  для ребенка

Дидактические игры предназначены для детей, которые участвуют в учебном процессе. Они используются педагогами как средство обучения и воспитания. Ребенок по приходу в школу еще «держится» за игру, как за знакомое действие, помогающее ему войти в мир взрослых. Позволим себе заметить, что дидактические игры — это на наш взгляд не только прерогатива учителей. Родители тоже могут использовать этот вид игр в своей родительской практике. Для этого необходимо знать несколько важных вещей. К таким знаниям отнесем причины использования дидактических игр в деятельности ребенка и непосредственно технологию их использования.

Враховуючи той факт, що дидактична гра спрямована, насамперед, на розумовий розвиток дитини, не треба забувати і те, що її користь залежить від того, скільки радості її рішення приносить            Класифікація дитячих ігор дитині.

У сучасній педагогічній теорії гра розглядається як провідний вид діяльності дитини - дошкільника. Провідне положення гри визначається не кількістю часу, який дитина присвячує їй, а тим, що: вона задовольняє його основні потреби; у надрах гри зароджуються і розвиваються інші види діяльності, гра найбільшою мірою сприяє психічному розвитку дитини. Ігри розрізняються за змістом, характерними особливостями, по тому, яке місце вони займають у житті дітей, у їх вихованні і навчанні.

Сюжетно-рольові ігри створюють самі діти при деякому керівництві вихователя. Основою їх є дитяча самодіяльність. Іноді такі ігри називають творчими сюжетно-рольовими, підкреслюючи, що діти не просто копіюють ті чи інші дії, а творчо їх осмислюють і відтворюють у створюваних образах, ігрових діях.

Існує кілька груп ігор, що розвивають інтелект, пізнавальну активність дитини.

I група - предметні ігри, як  маніпуляції з іграшками і  предметами. Через іграшки - предмети - діти пізнають форму, колір, об'єм, матеріал, світ тварин, світ людей  і т. п.

II група - ігри творчі, сюжетно-рольові, в яких сюжет - форма інтелектуальної  діяльності.

Що стосується дітей із загальним недорозвиненням мовлення, то поряд із загальним впливом гри на весь хід їх психічного розвитку вона надає специфічний вплив на становлення мови. Дітей слід постійно спонукати до спілкування один з одним і коментування своїх дій, що сприяє закріпленню навичок користування ініціативної промовою, удосконалення усного мовлення, збагачення словника, формування граматичного ладу мови і т. д.

Велике вплив на розвиток мовлення дітей справляють ігри, змістом яких є інсценування будь-якого сюжету, - так звані ігри-драматизації. Хороводні ігри та ігри зі співом сприяють розвитку виразності мови і узгодженості слів з рухами. Такі ігри формують також довільне запам'ятовування текстів і рухів.

У дошкільному віці проводяться сюжетно-рольові ігри та ігри з правилами. До останніх відносяться дидактичні і рухливі. [35, c. 82-83]

Займаючи певне місце в житті дорослих, для дітей гра має особливе значення. Прийнято називати гру "супутником життя". У дітей дошкільного віку вона становить основний зміст життя, виступає як провідна діяльність, тісно переплітаючись із працею й навчанням. Багато серйозні справи у дитини набувають форму гри. В неї втягуються всі сторони особистості: дитина рухається, говорить, сприймає, думає; у процесі гри активно працює його уява та інші психічні процеси. Гра - це вільна й самостійна діяльність, що виникає за особистою ініціативою дитини, яка відрізняється активним творчим характером, високою емоційною насиченістю.

1 за змістом: математичні, природознавство, мовні

2 з дидактичного матеріалу: ігри з предметами й іграшками, настільно - друковані, словесн

рухливі ігри класифікуються: 1 за ступенем рухливості ігри малої рухливості, середньої рухливості, великої рухливості

2 за переважаючим руху гри.: зі стрибками, з перебіжками 3 з предметів, використовуваними в грі : з м'ячем, обручем

 

Ігрова діяльність - провідний вид діяльності дітей дошкільного віку. Для дітей - дошкільників, які страждають різними мовними розладами, ігрова діяльність зберігає своє значення і роль як необхідна умова всебічного розвитку їх особистості та інтелекту. Проте недоліки звуковимови, обмеженість словникового запасу, порушення граматичної будови мови, а також зміни темпу мовлення, її плавності - все це впливає на ігрову діяльність дітей, породжує певні особливості поведінки в грі. Ослаблення умовно-рефлекторної діяльності, сповільнення освіта дифференцировок, нестойкокость пам'яті ускладнюють включення цих дітей у колективні ігри.

У дітей з мовними порушеннями, порушення загальної та мовленнєвої моторики, викликає швидке стомлення дитини в грі, а так само труднощі при необхідності швидкої зміни динамічного стереотипу, тому у іграх вони не можуть одразу перемикатися з одного виду діяльності на інший.

С. А. Миронова вважає, що гра як провідна діяльність дошкільника має велике значення для фізичного, розумового, морального і естетичного виховання дітей з загальним недорозвитком мовлення. Перш за все, в грі здійснюється пізнавальний розвиток дітей, так як ігрова діяльність сприяє розширенню і поглибленню уявлень про навколишньої дійсності, вдосконаленню уваги, пам'яті, спостережливості і мислення. В іграх діти вчаться порівнювати предмети за розміром, кольором, формі, знайомляться з властивостями матеріалів, з яких вони виготовлені. Ігри впливають на фізичний розвиток дітей. В іграх задовольняється потреба дітей в рухах, які стають більш точними і координованими.

Існує безліч концепцій гри, створені великими психологами і педагогами, які стоять на різних теоретичних позиціях і по-різному трактующими гру. Визначаючи гру, Штерн пише [6, c. 43]: "Вільна, яка є самоціллю діяльність - так треба визначити її, якщо ми бажаємо охарактеризувати існуючий при грі стан свідомості. Ця діяльність є самоціллю, тобто цілком задовольняється самим собою, не спрямована на які-небудь цілі, що лежать поза нею - в протилежність "роботі", яка завжди є тільки засіб для досягнення якоїсь іншої мети... Мета гри у свідомості граючої досягнута і вичерпана, коли гра закінчена! Але це вірно, якщо гра розглядається з боку свідомості.

Дидактична гра як засіб розвитку словотворення дітей дошкільного віку. На думку психологів, гра - провідна діяльність дошкільного віку. Гра для дошкільників - спосіб пізнання навколишньої дійсності. Мотив гри лежить у самій грі, дитина грає тому, що йому цікаво грати. Особливість дошкільної гри - поєднання свободи і самостійності грають зі строгим беззаперечним підпорядкуванням правилам гри. При всій розмаїтості ігор у них є спільні риси: діти самі обирають тему гри, розвивають її сюжет, розподіляють між собою ролі. Така організація ігор спрямована на розвиток творчої фантазії, активності дітей та самостійності. У грі проявляються і формуються всі сторони психічного життя особистості.

Гра і підвищує розумову активність дитини, що дозволяє вирішувати більш важкі завдання, ніж на занятті. В грі діти закріплюють отримані знання та вміння, користуючись ними в різних умовах. Гра має і виховне значення: вона дисциплінує, привчає підкорятися правилам для досягнення поставленої мети.

У процесі гри розвиваються моральні якості дитини: сміливість, рішучість, чесність, доброзичливість. В силу того, що більшість ігор носить колективний характер, вони сприяють формуванню в дітей навичок спілкування. Слід використовувати ігрову діяльність для виховання дбайливого ставлення до іграшок та ігрового матеріалу, розвитку первинних трудових навиків.

Багато гри актуалізують у дітей естетичні почуття. Побудова в пари, в коло, виразне вимовляння дорослим тексту, що супроводжує гру, підготовляють їх до розуміння краси.

Формування ігрової діяльності в дошкільному віці передбачає її організацію логопедом і вихователем. Причому чим менші діти, тим більше в їх іграх повинно бути безпосередньої участі з боку дорослих.

Що стосується дітей із загальним недорозвиненням мовлення, то поряд із загальним впливом гри на весь хід їх психічного розвитку вона надає специфічний вплив на становлення мови. Дітей слід постійно спонукати до спілкування один з одним і коментування своїх дій, що сприяє закріпленню навичок користування ініціативної промовою, удосконалення усного мовлення, збагачення словника, формування граматичного ладу мови і т. д.

Велике вплив на розвиток мовлення дітей справляють ігри, змістом яких є інсценування будь-якого сюжету, - так звані ігри-драматизації. Хороводні ігри та ігри зі співом сприяють розвитку виразності мови і узгодженості слів з рухами. Такі ігри формують також довільне запам'ятовування текстів і рухів.

У дошкільному віці проводяться сюжетно-рольові ігри та ігри з правилами. До останніх відносяться дидактичні і рухливі. [35, c. 82-83]

Займаючи певне місце в житті дорослих, для дітей гра має особливе значення. Прийнято називати гру "супутником життя". У дітей дошкільного віку вона становить основний зміст життя, виступає як провідна діяльність, тісно переплітаючись із працею й навчанням. Багато серйозні справи у дитини набувають форму гри. В неї втягуються всі сторони особистості: дитина рухається, говорить, сприймає, думає; у процесі гри активно працює його уява та інші психічні процеси.

Гра - це вільна й самостійна діяльність, що виникає за особистою ініціативою дитини, яка відрізняється активним творчим характером, високою емоційною насиченістю.

Існує безліч концепцій гри, створені великими психологами і педагогами, які стоять на різних теоретичних позиціях і по-різному трактующими гру.

Визначаючи гру, Штерн пише [6, c. 43]: "Вільна, яка є самоціллю діяльність - так треба визначити її, якщо ми бажаємо охарактеризувати існуючий при грі стан свідомості. Ця діяльність є самоціллю, тобто цілком задовольняється самим собою, не спрямована на які-небудь цілі, що лежать поза нею - в протилежність "роботі", яка завжди є тільки засіб для досягнення якоїсь іншої мети... Мета гри у свідомості граючої досягнута і вичерпана, коли гра закінчена! Але це вірно, якщо гра розглядається з боку свідомості.

Якщо ж розглядати гру як "життєву функцію незалежно від свого представлення у свідомості", то виявляється, що гра має цілі, що виходять за межі гри самоосвіта країн задатків, несвідоме попередня вправа майбутніх серйозних функцій".

                                              3.1. Організація дослідження та опис методик.

Вивчивши проблему словотворення дошкільнят, проаналізувавши науково-педагогічну літературу з цієї проблеми і поставивши перед собою робочу гіпотезу, ми поставили за мету експерименту - виявити рівень розвитку словотворення у дітей старшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення. Для цього були підібрані дві групи дітей старшого дошкільного віку: контрольна (діти з нормальним мовним розвитком) і експериментальна (діти із загальним недорозвиненням промови) по 10 осіб у кожній. Експериментальна робота проводилась протягом чотирьох місяців на базі дитячого садка №225 р. Новосибірська.

Для реалізації мети дослідження експериментальна робота проводилася в три етапи:

- на першому етапі (з 15.01.04 за 30.01.04) у ході констатувального  експерименту проходило діагностування  словотворення старших дошкільників  в контрольній та експериментальній  групі;

- другим етапом дослідження (з 01.02.04 за 15.05.04) став формуючий експеримент, в ході якого була підібрана  спеціальна система дидактичних  ігор з подолання порушень  словотвору у дітей із загальним  недорозвиненням мовлення. Формуючий експеримент проводився з експериментальною групою. [додаток №3.]

- третім етапом дослідження (з 16.05.04 з 01.06.04) став контрольний  експеримент, в ході якого було  проведено діагностування словотворення  старших дошкільників експериментальної  та контрольної групи.

Констатуючий експеримент.

У констатуючому експерименті застосовувалася методика «Дослідження здатності словотворення» [Алексєєва М. М., Ляміна в. І.], яка включає в себе наступні завдання:

Завдання №1. «Хто у кого?»

Це тестове завдання призначене для перевірки правильно називати тварин та їх дитинчат в од. і мн. числі. Дітям показують картинки із зображеннями собаки і цуценя, кішки кошеня, кози і козенят, корови і теляти і т. д.

- Хто це? (кішка) Хто у  кішки? (кошеня) Один кошеня, а якщо  багато, як кажуть? (кошенята).

- Хто це? (собака) Хто у  собаки? (цуценя) Один щеня, а якщо  їх багато, як кажуть? (щенята).

- Хто це? (корова) Хто у  корови? (теля) Один теля, а якщо  багато, як кажуть? (телята).

Хто це? (курка) Хто у курки? (курча) Один курча, а якщо багато, як кажуть? (курчата)

Хто це? (самка слона) Хто у слонихи? (слоненя) Одне слоненя, а якщо багато, як кажуть? (слоненята).

Оцінка результатів.

 

Кількість набраних балів відповідає кількості правильних відповідей на поставлені запитання. Максимальна кількість 15 балів.

 

Висновки про рівень розвитку:

 

13-15 балів - дуже високий

9-12 балів - високий