Особливості психологічного клімату дитячого будинку сімейного типу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

 

Секція психології

 

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО  ТИПУ

 

 

Роботу виконала

Якубенко Олена Юріївна,

учениця 9-А класу Катеринопільської  загальноосвітньої школи І-ІІІ  ступенів №2

 

Науковий керівник – 

Скоромна Антоніна Юріївна,

методист Катеринопільського районного методичного кабінету відділу освіти

 

Рецензент – 

Євтушенко Ірина Володимирівна,

доцент Черкаського національного університету ім..Б.Хмельницького, кандидат психологічних наук

 

смт Катеринопіль

2008 рік

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………………….	3
РОЗДІЛ І. СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ …………………………………	5
1.1. Дитячий будинок  сімейного типу як альтернативна  форма виховання дітей ……………………………………………………………...	5
1.2. Психологічний клімат  як критерій ефективності функціонування  дитячого будинку сімейного типу ………………………………………….	8
1.3 Психологічні особливості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування …………………………………………………...	11
РОЗДІЛ ІІ. ДІАГНОСТИКА  ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ  СІМЕЙНОГО ТИПУ ………………………………………………..	16
2.1. Проективні методики  діагностики сім¢ї ……………………………….	16
2.2. Дослідження психологічного  клімату дитячого будинку сімейного  типу …………………………………………………………………………...	19
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………	25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………...	27
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………...	29
Додаток 1. Визначення міжособистісних стосунків школяра за Р.Жилем	29
Додаток 2. Схема аналізу «Малюнку сім’ї»	38
Додаток 3. Малюнки вихованців дитячих будинків сімейного типу	39
Додаток 4. Малюнки дітей, які виховуються рідними батьками	50

 

 

ВСТУП

 

Сьогодні у нашій країні актуальною є думка про те, що діти повинні зростати в сім'ях рідних батьків, але коли це неможливо, то альтернативою біологічній родині може бути форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, подібна до сімейної (усиновлення, опіка та піклування, дитячий будинок сімейного типу та прийомна сім'я).

На сучасному етапі  розвитку суспільства збільшилась  кількість дітей, які залишились без батьківського піклування. Традиційно таких дітей влаштовували в будинки-інтернати. Зараз набуло широкого впровадження влаштування таких дітей у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї. Таке рішення обумовлене тим, що саме в сім'ї дитина отримує необхідні умови для розвитку особистості.

Така форма влаштування  дітей як дитячий будинок сімейного типу є відносно новою для України (з 1993 року). Багато аспектів діяльності дитячих будинків сімейного типу є недослідженими. Зокрема, і психологічний клімат. Загальновідомо, що психологічний клімат є основою для гармонійної сім'ї, формування особистості.

У своїй роботі ми поставили завдання дослідити психологічний клімат у дитячих будинках сімейного типу тому, що в цій формі влаштуванні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, велика кількість дітей, які часто не пов’язані кровним зв’язком. Це може спричинити труднощі на шляху до взаєморозуміння.

Багато науковців досліджували дитячий будинок сімейного типу як форму влаштування дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського  піклування, але спеціальних досліджень психологічного клімату в ній немає. Це пов’язано з тим, що така форма влаштування дітей порівняно з іншими нова в нашій країні.

Об'єктом дослідження нашої роботи є психологічний клімат сім'ї.

Предмет дослідження – психологічний клімат дитячого будинку сімейного типу.

Метою роботи є дослідження особливостей психологічного клімату дитячого будинку сімейного типу, порівняння особливостей сприйняття сім'ї вихованцями дитячого будинку сімейного типу та дітьми, які виховуються у сім'ях з рідними батьками.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

• опрацювати літературу із зазначеного питання;
• проаналізувати підходи до визначення психологічного клімату;
• визначити специфіку діяльності дитячого будинку сімейного типу;
• провести практичне дослідження серед вихованців дитячого будинку сімейного типу та учнів, які виховуються в сім'ях з рідними батьками;
• проаналізувати результати дослідження та описати їх.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні того, що психологічний клімат дитячого будинку сімейного типу має специфічні особливості порівняно із сім'єю, де виховуються рідні діти.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури з даної проблеми, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, методи емпіричного дослідження (тестування, проективний малюнок).

Теоретичне  та практичне значення роботи полягає у систематизації підходів до визначення психологічного клімату, дослідженні та аналізі особливостей психологічного клімату дитячого будинку сімейного типу.

Результати дослідження  будуть корисні психологам, соціальним працівникам, які працюють з дитячими будинками сімейного типу, батькам-вихователям.

 

РОЗДІЛ І. СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ

 

 

1.1. Дитячий будинок сімейного типу як альтернативна форма виховання дітей

 

Вирішення проблеми утримання, виховання та розвитку дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, сягає своїм корінням у далеке минуле більшості європейських країн. Перші притулки з’являються у 17-18 ст. Але вже тоді поряд з державними інститутами були окремі люди, які за згодою державних органів брали таких дітей на виховання, прагнули створити для них сімейні умови життєдіяльності, підготувати до майбутнього самостійного життя. Одним з перших, хто розробив педагогічну концепцію гуманного виховання дітей-сиріт, яка базувалася на сімейному принципі виховання, був Й.Г.Песталоцці. Основним принципом цієї концепції був розвиток розумових, моральних і фізичних здібностей таких дітей.

Ідеї сімейного виховання  як найбільш доцільного та гармонійного підтримувалася педагогами та вихователями, які пропагували гуманістичні ідеї виховання дітей-сиріт та тих, хто був позбавлений батьківської родини (Д.Баско, Е.Флагман, Я.Корчак) .

Перше дитяче містечко ім. Песталоцці було засноване в 1946 році в м.Трогані (Швейцарія). Воно належало до таких містечок, у яких кожна сім'я складалася із 16-18 вихованців різного віку. Здебільшого це була однакова кількість хлопчиків та дівчаток однієї національності [23, с.12].

Останнім часом в  Україні набула поширення така форма утримання і виховання дітей–сиріт, як дитячі будинки сімейного типу – інститут, покликаний забезпечити належне соціально–педагогічне середовище, створити позитивні виховні впливи на формування і розвиток дитячої особистості.

Перші дитячі будинки  сімейного типу в сучасному трактуванні  їх завдань і принципів організації життєдіяльності на території нашої держави з'явилися в 1988 році [ 3, с.16 ].

‹‹Положення про дитячий  будинок сімейного типу›› було затверджене постановою Кабінету Міністрів  України від 27 квітня 1994 року і визначає основні завдання цих закладів зі змінами 1998 року, внесення яких було пов’язане з передачею цих закладів до юрисдикції органів у справах сім'ї та молоді.

Такій формі утримання дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як дитячі будинки сімейного типу, присвячено праці російських та українських науковців (Н.М. Дворянцева, Л.С.Дработ, Л.В. Єременко, Н.А. Іванова, О.І. Ігнатова, Б.С. Кобзар, Л.В. Кузьменко, А.М. Нечаєва, Є.М. Рибінський,

Л.М. Смагіна, В.С. Яковенко).

У Сімейному кодексі України дитячий будинок сімейного типу визначається як окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менше п'яти дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування [3, с.27 ].

Дитячі будинки сімейного  типу  як альтернативна форма  влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, мають  ряд особливостей.

Діти, які виховуються  в дитячих будинках сімейного  типу, не втрачають статусу дитини - сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає збереження пільг, за вихованцями зберігається право на аліменти, пенсію,  інші соціальні виплати. Крім того, вихованці дитячого будинку сімейного типу мають право підтримувати особисті контакти з біологічними батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду.

Батьки-вихователі біологічно не пов'язанні з прийомними дітьми. Вони повинні виконувати обов’язки не тільки вихователів, а й господарів великої родини. Перед такою сім'єю постають завдання щодо корекції та компенсації вад розвитку вихованців, відставання та занедбаності здоров'я, а також подолання наслідків психічних травм. Згідно з Положенням про дитячі будинки сімейного типу кількість дітей у сім'ях, як рідних, так і прийомних, не повинна перевищувати десяти осіб з огляду на необхідність створення оптимальних умов для їх повноцінного виховання та розвитку [1, с.13].

Дитячий будинок сімейного  типу як інститут виховання дітей  – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, має об'єктивні переваги перед іншими соціальними інститутами, перш за все інтернатного типу, виходячи із таких міркувань:

• основою виховного впливу є емоційний контакт дитини з батьками - вихователями, який базується на довірі дітей до дорослих;
• виховання в малій групі найповніше відповідає вимозі поступового залучення дитини до соціального життя;
• тривалість виховного впливу батьків – вихователів на прийомних дітей;
• комплексний підхід у вихованні, природність процесу виховання;;
• індивідуальний підхід до кожної дитини;
• взаємозацікавлений характер стосунків вихователів та вихованців;
• контроль за негативними проявами та негативними впливами серед дітей [ 1, с.17 ].

 Критеріями ефективного  функціонування дитячого будинку сімейного типу,  є:

• задоволення фундаментальних життєвих потреб дитини (безпеки, житла, якісної їжі) та забезпечення належних побутових умов (одяг, окреме робоче місце, місце для сну та відпочинку тощо);
• використання ресурсів та потенціалу громади для повноцінного розвитку дитини, її успішної соціалізації;
• досягнення в особистісному розвитку дитини ;
• забезпеченість належного догляду за збереженням здоров'я дитини, у разі необхідності - адекватних заходів щодо його покращення;
• достатній рівень підготовленості дитини до самостійного життя;
• володіння навичками самообслуговування;
• достатній рівень самоусвідомлення, самоідентифікації дитини;
• самопочуття дитини в сім'ї (упевненість, комфортність, прив'язаність до членів сім'ї);
• наявність позитивного психологічного клімату у дитячому будинку сімейного типу [6, с.26].

 

1.2. Психологічний клімат як критерій ефективності функціонування дитячого будинку сімейного типу

 

Сім'я – це соціальна  група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у  шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей [5, с.137].

На основі цього визначення виділяють такі функції сім'ї:

• господарсько–побутова та економічно–матеріальна – задовольняються матеріальні потреби членів сім'ї; ця функція сприяє збереженню і відновленню їхнього здоров'я ;
• репродуктивна – біологічне відтворення і збереження потомства, продовження роду; задовольняються індивідуальні потреби в батьківстві і материнстві;
• виховна – духовне відтворення населення; сім'я формує особистість  дитини; задовольняються потреби батьків у контактах із дітьми та їх вихованні;
• емоційна – задоволення членами сім'ї потреби в симпатії, повазі, емоційній підтримці, психологічному захисті;
• духовного спілкування – підтримування сім'ї як цілісної системи; задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченню;
• сексуально–еротична – задоволення потреби інтимно–особистісного спілкування, задоволення сексуально–еротичних потреб членів сім'ї;
• первинного соціального контролю – забезпечення виконання соціальних норм членами родини, особливо тими, хто з різних обставин (вік, захворювання тощо) не володіє достатньою мірою здібностями самостійно будувати свою поведінку цілком відповідно до соціальних норм;
• психологічна – забезпечення психологічного комфорту подружжя через відчуття ними любові і високої оцінки особистісних якостей з боку партнера [9, с.17].