Правопорушення неповнолітніх та шляхи їх подолання

Правопорушення  неповнолітніх та шляхи їх подолання

 

План

Вступ

 

Розділ 1  Теоретичний аналіз причин правопорушень неповнолітніх та основні шляхи їх попередження.

 

1.1. Поняття правопорушення неповнолітніх,  як психолого – педагогічна  проблема.

1.2.Анатомо- фізіологічні та соціально - психологічні особливості неповнолітніх дітей, які схильні до правопорушень.

1.3.Форми  та методи корекційної роботи  з неповнолітніми правопорушниками.

 

 

Розділ 2.Експериментальне вивчення причин правопорушень  неповнолітніх та основні шляхи їх попередження.

 

2.1.Опис  та обґрунтування методик, які  визначають причини правопорушень.

2.2.Аналіз  та інтерпретація отриманих результатів.

2.3.Розробка  і реалізація корекційно - розвиваючої  програми з усунення психологічних  причин правопорушень.

 

Висновки.

Список  використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

Вступ

Важке економічне становище  та соціальні кризові процеси  привели наше суспільство до серйозних  труднощів, конфліктів, злочинності. Особливо важко в цей період виявилося  підліткам.

В підлітковому віці одним із видів відхилень поведінки є агресивна поведінка, нерідко приймають ворожу форму (бійки, зневаги ). Для деяких підлітків участь в бійках, затвердження себе з допомогою кулаків являється  звичною поведінкою, на це все може впливати низький рівень самооцінки. Ситуація усугубляється нестабільністю суспільства, міжособистісних та міжгрупових конфліктів. Знижається вік виявлення агресивних дій. З’являються все нові види поводження, що відхиляється: підлітки беруть участь у політичних організаціях, в організаціях екстремістів, співпрацюють з мафією, займаються проституцією і сутенерством.

Ріст агресивних тенденцій  у підлітковому середовищі відбиває одну з найгостріших соціальних проблем  соціального суспільства, де за останні  роки різко зросла молодіжна злочинність підлітків. При цьому тривожить факт збільшення числа злочинів проти особистості, що волочуть за собою тяжкі тілесні ушкодження. збільшилися випадки групових бійок підлітків, що носять запеклий характер.

Дорослим незнаючим  вікову психологію, представляється, що в умовах життя і діяльності дитини, що стали підлітком, нічого істотного не змінилося, але ж вони чекають від них розуміння, довіри. Якщо ж дорослі не вважаються з тим, що підліток уже не маленька дитина, то з його боку виникають образи і різноманітні форми протесту – брутальність, упертість, неслухняність, замкнутість, негативізм. Для виховання впевненості в собі, захищеності, здатності сприймати себе членом родини, колективу, суспільства в цілому необхідна достатня інтенсивність спілкування, взаємодії з навколишніми. Підліток повинний зазнавати почуття, що навколишні його підтримують, що і дає йому впевненість у собі. Але це можливо лише в тому випадку, якщо дорослі з дитинства оточують дитини увагою і підтримкою. Якщо це почуття з дитинства не сформувалося, то замість нього формується невпевненість, тривожність, агресія. Ці риси стають характерними для особистості і впливає на весь лад думок, хід мислення, характер сприйняття й оцінки навколишнього.

Об’єкт: Соціально – педагогічна діяльність з неповнолітніми дітьми, які схильні до правопорушень.

Предмет: Напрями та зміст соціально – педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками.

Мета: Розкриття сутності явища правопорушення та соціально – педагогічна діяльність з дітьми, які схильні до правопорушень.

Завдання:

- виявити причини  виникнення схильності до правопорушень;

- показати  основні прояви правопорушень  у поведінці неповнолітніх;

- розкрити  наслідки правопорушень неповнолітніх;

- проаналізувати  соціально – педагогічну роботу по профілактиці правопорушень.

Методи  дослідження:

Проективні:

Незакінченні речення;

 «Будинок- Дерево- Людина».

Стандартизовані:

Тест «Знаходження кількісного вираження самооцінки» за С.А. Будасі;

Тест « Самооцінка психічних станів» Айзенка.

База  дослідження: ДПТНЗ «Острозьке вище професійне училище»

Практичне значення:

У розділі 1 ми розглядали теоретичні аспекти специфіки  соціально – педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками.

У розділі 2 ми проводили практичне дослідження  проблеми правопорушення та визначали ефективні напрямки соціально – педагогічної роботи з неповнолітніми правопорушниками.

 

 

 

1.1. Поняття правопорушення та основні причини виникнення.

Правопорушення відрізняється  від правомірної поведінки і  діяльності наступними ознаками:

1) це суспільне небезпечне  або шкідливе діяння;

2) це протиправне діяння (дія або бездіяльність);

3) винне протиправне  діяння;

4) юридичне карне діяння;

5) наявність причинного  зв'язку між протиправними діяннями  і наслідками.

Правопорушення —  це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене діючим законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність.

1) Всі правопорушення  є суспільне небезпечними або  шкідливими, оскільки вони направлені проти суб'єктивних прав і свобод людини, юридичної особи, держави чи суспільства в цілому. Порушуючи чиїсь природні чи юридично закріплені права, правопорушник наносить шкоду людям, природі, державі чи організаціям. Шкода буває різна: матеріальна, моральна, а іноді і дуже небезпечна, коли здійснюється посягання на життя чи здоров'я людини, на державну безпеку тощо. В зв'язку із цим кримінальні злочини є найбільш небезпечними серед усіх правопорушень.

2) Всі правопорушення направлені проти вимог діючого законодавства чи природних прав людини, які ще не закріплені в. законодавстві. Вони можуть виражатися в активних фізичних діях правопорушника (порушення правил дорожнього руху, крадіжка, хуліганство). В окремих випадках правопорушення вчиняються в результаті бездіяльності, коли на суб'єкта покладаються юридичні обов'язки законом чи договором, а він не виконує їх, в результаті чого наноситься шкода чи соціальна небезпека. Наприклад, на охоронника покладається обов'язок охороняти матеріальні цінності, а він не виконав своїх обов'язків і сталося розкрадання майна. Тому поняття “дія” і “бездіяльність”, охоплюються одним поняттям — “діяння”.

3) Правопорушення —  це не тільки протиправне, шкідливе, небезпечне діяння, але і винне  діяння. Без вини ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності (за виключенням безвинної відповідальності в цивільному праві). Вина — це психічне відношення особи до своїх протиправних діянь. Вон має об'єктивну і суб'єктивну сторону (як почуття вини).

4) Карність означає,  що в діючому законодавстві  передбачені склад правопорушень  і встановлена міра юридичної  відповідальності. В зв'язку з  цим всі правопорушення і відповідальність  юридичне закріплені в законодавстві.  Питання про відповідальність  за порушення природних прав людини, які юридичне не закріплені в законодавстві, повинні вирішуватись на підставі міжнародно-правових актів, які ратифіковані Україною, або підставі застосування права по аналогії права і закону.

5) В окремих видах  правопорушень, особливо злочинах, необхідно встановити причинний зв'язок між протиправними діями і наслідками. Якщо такого причинного зв'язку не буде, то і не можна звинувачувати особу в конкретному злочині.

Всі правопорушення поділяються  на дві групи: кримінальні злочини і проступки. Проступки в свою чергу поділяються на адміністративні правопорушення, конституційні, фінансові, цивільно-правові, дисциплінарні (порушення трудової дисципліни), земельні, екологічні, процесуальні, шлюбно-сімейні. Можуть бути й інші правопорушення залежно від галузей права.

  На сьогоднішній  день проблема правопорушень  неповнолітніх є і залишається  однією з гострих проблем українського  суспільства. над пошуком шляхів  її вирішення працює широке  коло фахівців різних наукових  галузей: кримінології, юриспруденції, психології, педагогіки, соціальної педагогіки, соціології, правознавства тощо.

   За статистичними  даними насьогодні злочинність  неповнолітніх має таку структуру:  злочини, пов’язані з наркотиками  – 2,8 %; хуліганство – 6,2 %; крадіжки  – 70,5 %; злочини проти життя та здоров’я – 2,1 %; інше – 9,4 %.

   Злочинність серед  молоді все більше набуває  групового характеру. Питома вага  злочинів, учинених групами, становить  понад 70 %. Щодня підлітки в  Україні вчиняють понад 100 злочинів, у тому числі одне вбивство або злочин із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, одне зґвалтування, два-три розбійні напади, вісім пограбувань, сімдесят крадіжок приватного та державного майна.

   Термін "правопорушення" застосовується в широкому розумінні  та об’єднує поняття як злочину, тобто діяння, окресленого в Кримінальному Кодексі України (ККУ), так і правопорушення, відповідальність за яке настає в адміністративному порядку.

   Визначення поняття  "злочин" міститься в статті 7 ККУ, це суспільно небезпечне  діяння (дія або ж бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну та економічну систему, державну, громадську та особисту власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права та свободи громадян, а також інше суспільно небезпечне діяння, що посягає на громадський правопорядок.

   Адміністративне  правопорушення – посягання на громадський і державний порядок, державну власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління, навмисна чи необережна дія або бездіяльність, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

   Злочин становить  собою більшу суспільну небезпеку,  ніж адміністративне правопорушення. Покарання за скоєння злочину  має право виносити тільки  суд, який своє рішення закріплює  вироком. Особа, винна в скоєнні злочину несе, покарання та визнається злочинцем. При адміністративній відповідальності такого немає. До осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, що можуть накладатися народними судами, адміністративними комісіями, службами в справах неповнолітніх, органами внутрішніх справ.

   Тобто, поняття  "правопорушення" є досить широким.  До нього належать як злочин, так і адміністративне правопорушення.

   Злочинність – негативне соціально-правове явище, що існує в суспільстві, має свої закономірності, кількісні та якісні характеристики, несе негативні для суспільства та людей наслідки та вимагає спеціальних державних та громадських заходів контролю над ним.

   Злочинність має  велику суспільну небезпеку, оскыльки гальмує соціальний розвиток й економічні перетворення в країні, призводить до дезорганізації соціальних структур, порушує суспільний спокій, викликає в людей почуття невпевненості, тривоги, страху, сприяє залученню до скоєння злочинів людей, породжує недовіру людей до правоохоронних органів та держави загалом, потребує значних матеріальних та ресурсних витрат.[31 c 76]

   Основними  причинами правопорушень неповнолітніх  є:

   1. Соціально-економічні: зубожіння населення; відсутність  цивілізованих ринкових відносин; розвиток тіньової економіки; зростання в суспільстві соціальної напруги, рівня безробіття, зокрема серед молоді (кожний третій випускник школи й ПТУ та кожний п’ятий випускник вищих навчальних закладів – безробітні). Окрім цього, політична нестабільність загострює економічну та соціальну ситуацію в Україні.

   2. Несприятливе  сімейне оточення (сорок відсотків  неповнолітніх правопорушників  виховувалося в неблагополучних  сім’ях: з них 30 % – у неповних, 45% – у конфліктних, 25 % - в асоціальних і кримінальних сім’ях). У той же час шістдесят відсотків неповнолітніх правопорушників виховувалося в зовнішньо благополучних сім’ях, проте, з них 55 % виховувалося в матеріально незабезпечених сім’ях, 35 % – у сім’ях із низьким культурно-освітнім рівнем батьків, а 10 % – у досить заможних родинах).

   3. Проблеми у  взаємостосунках неповнолітнього  в шкільному середовищі (антипедагогічні  методи роботи вчителів із  важковиховуваною дитиною, конфліктні  ситуації в класному колективі,  неуспішність у навчанні, слабкий зв’язок між школою та сім’єю).

   Окремо потрібно  виділити низький рівень правової  освіти та виховання в школі  та сім’ї й формування на  цій основі правового нігілізму  – негативного або байдужого  ставлення до норм державного  права.

   4. Негативний вплив позашкільного середовища: скорочення системи закладів дозвілля для неповнолітніх призводить до незайнятості вільного часу дітей та підлітків (в Україні три тисячі населених пунктів не мають жодного закладу культури, 6,5 тисяч культурних закладів зачинено, а ще 500 знаходяться в аварійному стані); негативний вплив засобів масової інформації, що пропагують культ фізичної сили та агресію.

   Окрім цього,  неформальні та кримінальні об’єднання  втягують неповнолітніх до вчинення  правопорушень такими шляхами: а) спекулюванням на клановій залежності (піднесенні виняткового статусу членів певного кримінального угрупування ); б) заохоченням таких негативних рис людини як жадібність, скупість, прагнення до надмірного ризику тощо; в) демонстрацією хибного психологічного захисту; г) відкритим психологічним (погроза компрометації, шантаж, залякування) та фізичним (побиття, тілесні ушкодження) насильством; д) проханнями про допомогу, порадами, настановами тощо.

   Поширення в  суспільстві "фонових" та  взаємопов’язаних із правопорушеннями явищ як алкоголізм, наркоманія, проституція, ВІЛ-інфекція (СНІД) підвищують рівень втягнення неповнолітніх до противоправних учинків. Наприклад, спектр правопорушень, пов’язаних із наркотичними речовинами є досить широким, а саме: контрабанда, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збут, організація або утримання місць для незаконного вживання наркотиків. Також злочини здійснюються з метою придбання наркотиків або в стані наркотичного сп’яніння.

   5. Вікові особливості психіки підлітків, які сприяють антисуспільним проявам (акцентуація характеру, реакція групування, реакція емансипації, почуття дорослості, прагнення до самоствердження, емоційна неврівноваженість, підвищена збудливість, комфортність тощо).

   6. Біологічними та генетичними причинами вчинення неповнолітніми правопорушень є порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму; вроджені психопатії; мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.

   7. Екологічні – негативний вплив факторів природного середовища.