Професійфні інтереси старшокласників та особливості профорієнтаційної роботи з ними

У період ранньої юності виникають такі новоутворення як формування світогляду і переконань, професійні інтереси, подальше формування самосвідомості та усвідомленої потреби в самовихованні, мрії та ідеали, перше юнацьке кохання.

Орієнтацію на майбутнє визначає життєву перспективу взагалі. Формування світогляду у цілому, це загальне уявлення про принципи розвитку та основи буття, життєва філософія людини, підсумок всіх її знань про світ. В старшому шкільному віці закладаються основи світогляду, оскільки саме в цьому віці відбувається велике розширення кругозору школярів, нагромадження знань про світ, розвиток абстрактного мислення в старшокласників різний, проте у всіх старшокласників спостерігаються певні зрушення в пізнавальній сфері, які виступають основою для юнацького філософствування.

У період ранньої юності продовжує формуватися самосвідомість. Суттєвою відмінністю формування самосвідомості у юнацькому віці у порівнянні з підлітковим віком є необхідність усвідомити свої особистісні прояви при пошуку майбутнього місця в самостійному трудовому житті. У самосвідомості старшокласників спостерігається суперечливе явище: з одного боку вони вміють значно краще і повніше усвідомлювати власні якості, ніж підлітки, проте самооцінка підлітків є більш об’єктивною, ніж самооцінка старшокласників. Причиною такого явища є те, що підлітки, особливо молодші, ніби дивляться на себе очима оточуючих, а тому їхня самооцінка ґрунтується на об’єктивній оцінці їхньої особистості з боку інших, а це забезпечує її адекватний характер. У старшому шкільному віці розвивається тенденція до самостійного оцінювання власної особистості, а себе самостійно оцінити значно важче, ніж усвідомити з боку оточуючих [23].

Підлітки при оцінюванні власної особистості орієнтуються на своє теперішнє буття, а старшокласники усвідомлюють себе з орієнтації на власне майбутнє. Старшокласники на відміну від підлітків, здатні усвідомлювати не лише окремі властивості своєї особистості, але й власну особистість в цілому. У цьому допомагає те, що юнаки та дівчата здатні усвідомлювати не лише прості якості, які відображають ставлення до учіння, але й складні якості, які відображають багатосторонні взаємини людини з оточуючим світом (почуття власної гідності). Більш високий рівень розвитку самосвідомості старшокласників обумовлює і більш усвідомлену потребу в самовихованні. На відміну від підлітків, старшокласники не лише прагнуть розвивати в собі окремі позитивні якості особистості, або долати окремі недоліки свого характеру, але й здатні формувати власну особистість в цілому. Це означає, що старшокласники перетворюються із об’єкта виховних впливів дорослих в об’єкт та суб’єкт виховання [6].

В період ранньої юності сформовані ідеали в таких основних формах:

1. Ідеалом  виступає конкретна людина, яка  є втіленням цінних для старшокласника  якостей.

2. Ідеалом  виступає узагальнений образ, який  включає найбільш значущі для  старшокласників якостей [16].

Найбільш поширеною формою існування ідеалів є друга форма.

У цьому віці виникає перше юнацьке кохання. У підлітковому віці мова може йти про дружню прихильність, закоханість, але не кохання.

Юнацьке кохання відрізняється чистотою, свіжістю і безпосередністю почуттів. Мрії про кохання відображають насамперед потребу в емоційному теплі, душевній близькості, розумінні.

1.2 Учбово – професійна діяльність та професійні інтереси старшокласників

 

 

У період ранньої юності провідною діяльністю є учбово-професійна діяльність. У старшому шкільному віці учбова діяльність суттєво відрізняється від учбової діяльності підлітків і справа тут не лише в поглибленні змісту навчання, у введенні нових учбових розділів, головна суттєва відмінність учбової діяльності старшокласників від учбової діяльності підлітків полягає в тому, що у старшому шкільному віці пред’являються значно вищі вимоги до учбової діяльності, який передбачає досить високий розвиток абстрактного, теоретичного мислення, вміння старшокласників самонавчатись.

Активні роздуми старшокласників над своїм майбутнім здебільшого мають наслідком сформовану спрямованість щодо вибору професії. Ця їхня спрямованість ще нетривка, а багатьом із них властиві різноманітні вагання. Їх свідченням є одночасний інтерес до кількох професій, конфлікт між прагненнями і здібностями, між ідеалізованим баченням майбутньої професії та реальними перспективами (учень хоче вступити до вищого навчального закладу, але це неможливо через низьку успішність чи відсутність коштів на оплату за навчання; інтерес учня не збігається з бажанням батьків). Старших школярів, які ще не визначилися у виборі професії, хвилює проблема вибору, і вони часто спілкуються з цього приводу з однолітками та дорослими [23].

До кінця дев'ятого класу випускник повинен зробити певний вибір. Існує два способи вибору. Перший спосіб - "проб і помилок". Коли учень вибирає профіль навчання або навчальний заклад наосліп. І другий спосіб - коли учень, вивчивши самого себе, опанувавши технологічними знаннями і уміннями в 5-9 класах на уроках технології, ознайомившись зі світом професій, усвідомлено і самостійно робить цей вибір [1].

У більшості старшокласників ще з підліткового віку залишився мнемічно-репродуктивний рівень учбової діяльності, коли учні проявляють пасивність при засвоєнні знань, чекають коли їм матеріал повністю пояснить вчитель, а вони його лише запам’ятають, а потім відтворять. В таких старшокласників не сформоване вміння самостійно засвоювати новий навчальний матеріал, володіти навичками опрацювання інформації, отриманої з позашкільних джерел. У старшокласників як і в підлітків спостерігається вибіркове ставлення до учбових предметів. У старшокласників головною причиною вибірковості у ставленні до учбових предметів є їх відповідність обраній професії.

У підлітковому віці дитячі форми мрії про професію змінюються роздумами про неї з урахуванням власних можливостей і обставин життя, з'являється прагнення реалізувати наміри у практичних діях. Однак деякі підлітки повністю живуть сьогоденням, про майбутню професію розмірковують мало [5].

Вони добре розуміють необхідність навчання в школі для майбутньої трудової діяльності, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя. Навчання в старших класах чи в професійно-технічнтх училищах ясно усвідомлюється ними як підготовка до майбутнього життя, до трудової діяльності [7].

Вибір професії та оволодіння нею починається з професійного самовизначення. На цьому етапі учні повинні вже цілком реально сформувати для себе задачу вибору майбутньої сфери діяльності з урахуванням наявних психологічних і психофізіологічних ресурсів. У цей час у учнів формується ставлення до певних професій, здійснюється вибір навчальних предметів відповідно до обраної професією.

Багато чого може стимулювати появу інтересу до певної професії: вчення, люди, книги, телебачення. Діти цікавляться багатьма речами, часто орієнтуються в декількох напрямках одразу, відвідують різні секції та гуртки. Дуже часто вони переоцінюють свої можливості. Заняття в гуртках допомагають підлітку усвідомитисвої схильності, можливості, недоліки. Перевірка себе в діяльності - кращий спосіб і для здійснення мрії, і для запобігання розчарувань.

«Приземлити» її, доводити до його свідомості думку, що шлях до успіху в будь-якій справі вистелена труднощами, а не трояндами [16].

Виникненя потреби у вирішенні питання майбутньої професії спонукає старшокласника до активності та пошуку засобів для її задоволення. Саме тому у цьому віці починається усвідомлення свого місця у професійному майбутньому. Особистісне самовизначення старшокласника під впливом формувань системи поглядів, переконань та інтересів.

«Самовизначення» дозволяє особистості усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх ставлень до навколишнього світу та визначає її систему цінностей, ідеалів, життєвих та соціальних планів, соціальних ролей з відповідними формами поведінки [14].

Зробити соціально і глибоко особистісний вибір на професійному самовизначенні - завдання не з простих і не з легких. Світ професій дуже великий. Він включає в себе тисячі різних найцікавіших спеціальностей. У юнацькому віці кожен стоїть перед вибором.

 Найважливішою, невідкладною і важкою справою для старшокласника є вибір професії. Психологічно спрямований в майбутнє і схильний навіть подумки «перестрибувати» через незавершені етапи, юнак внутрішньо вже тяготиться школою; шкільне життя здається йому тимчасовим, несправжнім, передднем іншого, більш багатшого і справжнього життя, яке одночасно вабить і лякає його [29].

 На професійне  самовизначення особистості впливають  соціально - економічні умови, міжособистісні  взаємини, вікові особливості, ситуативні  чинники, але провідне значення  в професійному самовизначенні  належить самій особистості, її  активності, відповідальності за  своє становлення.

У віковій психології виділяють п’ять етапів професійного самовизначення:

- перший етап  – дитяча гра, протягом якої  вона програє різні професійні  ролі;

- другий етап  – підліткова фантазія, коли підліток  бачить себе у мріях представником  певної професії;

- третій етап  – охоплює весь підлітковий  та більшу частину юнацького  віку, та передбачає попередній  вибір професії;

- четвертий  етап – практичне прийняття  рішень, власне вибір професії  включає в себе два основних  компоненти: визначення рівня кваліфікації  майбутньої діяльності, обсягу та  часу підготовки до неї; вибір конкретної спеціальності [6].

 Вибрати  професію дуже складно і довго. Відбувається відкладання у часі професійного самовизначення у зв’язку з відсутністю стійких інтересів.

Інтерес до певної сфери діяльності є по суті професійним інтересом. В основі якого лежать потреби, мотиви, здібності, які при правильно організованому навчально-виховному процесі з врахуванням впливу соціального оточення дозволяють всебічно розвивати особистість учня, створюють передумови для оволодіння ним комплексом знань, умінь та навичок, необхідних для оволодіння майбутньою професією.

Структурним компонентом професійного самовизначення є наявність професійного плану – обґрунтоване уявлення про обрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професією і перспективи професійного зростання. Професійний план – це складова життєвого плану – уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний, професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.

Основні компоненти професійного плану:

• уявлення  про роль праці в житті людини (ціннісно-мотиваційний аспект вибору професії);
• далека перспективна професійна мета (мрія), узгоджена з іншими життєвими цілями (сім’я, рівень матеріального добробуту та ін.);
• знання професій і відповідних професійних навчальних закладів;
• знання своїх можливостей для досягнення поставленої мети (реальна самооцінка внутрішніх і зовнішніх факторів вибору професії);
• знання шляхів підготовки до досягнення поставленої мети і шляхів роботи над собою; реальна підготовка до досягнення мети і реалізація окремих компонентів професійного плану в ході пробних пошукових дій; при потребі – інший варіант професійного плану, новий професійний вибір у випадку невідповідності можливостей і вибраних перспектив [19, 28].

            Формування образу професійного  майбутнього як передумови успішного  розв'язання проблеми професійного  вибору тісно пов'язані з індивідуально-особистісними  характеристиками суб'єкта майбутньої професійної діяльності та умовами соціальної ситуації за яких розвиваються і реалізуються його потенційні здібності і можливості [12].

Отже, професійне самовизначення найчастіше визначається як вибір людиною напряму і змісту свого подальшого розвитку, сфери та засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети та моральних цінностей; це - цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення.

 

1.3 Профорієнтація у сучасній  школі

 

Відомо, що людина – головна цінність суспільства, а освіта повинна забезпечувати розвиток і саморозвиток дитини, носити людинотворчий характер. Основою освітнього процесу має бути формування особистості школяра[13].

Випускники шкіл на сучасному етапі розвитку суспільства являються основним джерелом поповнення трудових ресурсів, тому профорієнтаційна робота з учнями є такою важливою. Сучасна загальноосвітня школа це той об’єкт, на якому повинні бути зосереджені всі зусилля у профорієнтаційному впливі на молоду особу, це допоможе їй  у подальшому входженні в доросле життя.

Сучасний підхід у профорієнтації – особистісно-орієнтований – передбачає своєчасну підтримку та розвиток тих особливостей та характеристик особистості, які будуть передумовою майбутньої успішної професіональної діяльності, сприяють пізнанню оточуючого світу, самопізнанню, самореалізації особистості, усвідомленню власної ролі у виборі професії, прийняття відповідальності за нього [15].

Профорієнтація – це науково-практична система підготовки особистості до самостійного та усвідомленого вибору професії. Основним об’єктом цієї системи є особистість учня у різні вікові періоди її розвитку – від молодшого до старшого шкільного віку [26].

Керстін-Паулзен Бринк зазначає, що шкільна профорієнтація є основою для  побудови щасливого майбутнього та уміння долати життєві проблеми [4].

Проблема професійного самовизначення старшокласників – одна з найактуальніших проблем юнацького віку.

Учні випускного класу основної школи часто відчувають серйозні труднощі у виборі профілю навчання у старшій школі. Як правило, вони роблять цей вибір під впливом випадкових факторів (наприклад, за компанію, за порадою дорослих або друзів). При цьому підлітки вважають, що мають достатню кількість інформації про ту чи іншу професію для вибору профілю подальшого навчання [11].