Професійфні інтереси старшокласників та особливості профорієнтаційної роботи з ними

Тож у цьому випадку необхідна допомога психолога, а саме профорієнтаційна робота з ним.

Профорієнтаційну роботу в школі проводять учителі, класні керівники, інші члени педагогічного колективу, фахівці різних галузей виробництва.

Загальноосвітня школа готує старшокласників до вибору професії всім змістом і методами навчально-виховної роботи. У цій підготовці важливо все: система загальноосвітніх знань, політехнічне й трудове навчання, ідейно-політичне, моральне, естетичне й фізичне виховання учнів. Проте вибір професії не може бути лише як побічний результат загально шкільної та позашкільної виховної роботи. Потрібна спеціальна система заходів, спрямованих на підготовку учнів старшого шкільного віку саме до професійного самовизначення. На основі цієї системи і формується в особистості те особливе психологічне утворення, що має назву готовності до свідомого вибору професії.

Психологічні особливості профорієнтаційної роботи використовують у своєму арсеналі такі методи як спостереження, експеримент, методи бесіди, анкетування, вивчення продуктів діяльності.

 Виділяють три етапи профконсультаційної роботи:

1. Підготовчий  – повинний підвести учнів до усвідомленого вибору професії, цей етап триває протягом усього періоду шкільного навчання.

2. Надання допомоги у виборі професії у відповідність з уміннями, навичками, інтересами і психофізіологічними здібностями учня. Цю роботу проводять фахівці-профконсультанти разом з вчителями школи.

3. Уточнююча профконсультація нерідко виходить за межі школи і здійснюється у середніх професійно-технічних училищах, вузах, на підприємствах і т.п.

На кожному з цих етапів профконсультация має різний характер. На першому етапі підготовка учнів насамперед носить розвиваючий характер. Якщо в учня вже склалися інтереси, що відповідають його здібностям, то завдання профконсультанта полягає в наданні правильного напрямку.

На другому етапі профорієнтація носить рекомендаційний характер і вирішує такі основні завдання: відповідність стану здоров'я вимогам обраної професії, психологічна готовність особистості до оволодіння обраною професією, довідкова інформація учнів про зміст і характер праці, можливості отримання спеціальної освіти, професійної підготовки та працевлаштування. Згідно з цими завданням виділяють три етапи профконсультації: психолого-педагогічну, медичну та довідкову [27].

Третій етап профконсультації пов'язаний з надходженням учня до професійного навчального закладу або безпосередньо на роботу. Його можна назвати ще формуючим, бо основне завдання на цьому етапі - допомогти молодій людині утвердитись у професійному виборі. За допомогою школи учні знайомляться з майбутніми умовами своєї діяльності, готуючись до навчання в навчальному закладі або безпосередньо вступу на роботу [9].

Завдання професійного консультанта виявити в особистості бажання і готовність до майбутньої професії, навчити ставити перед собою мету та досягти її.

Профконсультант повинен знати як психологічний стан людини, яку консультує, так і її індивідуальні особливості. Визначивши в процесі бесіди індивідуально-психологічні особливості, емоційний стан та наявні професійні можливості клієнта, профконсультант може розпочинати пошук серед професій і вакантних робочих місць, які б відповідали наявним можливостям і досвіду. Для позитивного результату потрібно зібрати якомога більше інформації про клієнта. Для цього використовують  різні форми та методи.

Як форм професійної орієнтації можна виділити наступні: "круглий стіл", індивідуальні та групові бесіди, семінари, опис професій, диспут, складання і рішення профорієнтаційних кросвордів, рольові ігри, творчі етюди, метод конкретних ситуацій, ярмарки вакансій і пр.

 Форми реалізації професійної консультації можуть бути колективними, груповими та індивідуальними. Важливу роль у профорієнтації учнів відіграють факультативні курси. Значна їх частина орієнтує старшокласників на конкретну професію і дає їм певний обсяг знань умінь і навичок з цієї професії.

Є. Климов розуміє роботу по профорієнтації та профконсультації не як тимчасову компанію, а як нормальну систематичну боротьбу за соціальний прогрес, як органічну частину навчально-виховної роботи школи, що готує своїх випускників до життя [10].

Отже, результатом коректної профорієнтаційної роботи є професійне самовизначення старшокласників. На сучасному етапі розвитку суспільства саме це має стати не вузько спрямованою професійною спеціалізацією, а готовністю учня до майбутньої професії і кар'єри, здатність самостійно ставити мету, визначати цілі, які визначатимуть етапи її досягнення, оптимально використовуючи усі наявні ресурси. Найважливішою метою соціально-педагогічної допомоги є допомога особистості у правильній побудові життя та реалізації її особистих планів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

 

Для вивчення та формування готовності школярів до вибору професії необхідно використовувати, комплекс доповнюючих один одного психолого-педагогічних методів. Проблему професійних інтересів старшокласників та особливостей профорієнтаційної роботи з ними досліджували за допомогою  таких методів дослідження як спостереження, групові та індивідуальні бесіди та анкетування за такими методиками:

1. Методика «Вивчення професійних намірів старшокласників» [21].
2. Опитувальник професійної готовності  (ОПГ) (Л. Кабардової) [3].
3. «Я віддам перевагу» (Диференціально – діагностичний опитувальник Є.О. Клімова).
4. Методика «Тип мислення»[22].
5. Методика діагностики спрямованості особистості Б.Басса.

За результатами дослідження використаний кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Спостереження за учнями необхідно вести постійно, на протязі всього часу навчання, особливо в старших класах [25].

          Спостереження – цілеспрямоване збирання психологічних факторів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення, зазначають О.М.Степанов та М.М.Фіцула у своєму посібнику [24].

Бесіда – метод збирання фактів про психічні явища в процесі безпосереднього спілкування за спеціально розробленою програмою [20].

За допомогою бесіди можна отримати доволі широку інформацію про підготовленість кожного учня індивідуально до вибору майбутньої професії.

Одним із способів, що допомагають зробити правильний вибір професійної діяльності є тести. Користуючись ними, можна досить точно визначити оптимальну сферу діяльності, рейтинг власних інтересів, наявність якостей, необхідних для тієї чи іншої професії тощо, зазначає І.Шипова [30].

 

              Методика №1. «Вивчення професійних намірів старшокласників»

 

  Мета: визначити наявність готовності до вибору професії (Л. М. Фрідман, Т. А. Пушкіна, І. Я. Каплуновіч, 1988), що  характеризує внутрішню усвідомленість самого факту вибору і визначеність професійних інтересів, обізнаність учня та оцінку своїх здібностей, знання про те, які фізичні та психологічні  вимоги до людини ставить обрана ним професія.

Необхідний матеріал: бланк анкети, ручка.

                                          Хід проведення

Досліджуваним була проведена інструкція.

Кожному учню пропонується відповісти на ряд запитань. Дані питання стосуються професійних намірів та загальних життєвих планів учнів. Вони мають дані варіанти відповідей, з яких потрібно обрати більш притаманну для себе, але є й такі, на які потрібно дати власну відповідь (дод. №1).

Обробка отриманих результатів, а саме якісний аналіз відповідей досліджуваних дасть відомості про:

1) загальні життєві плани учнів (питання 1, 16, 17, 27);

2) захоплення і професійні наміри (запитання 1, 2, 12, 13, 20, 23, 24, 25, 26);

3) знання а обраної професії (питання 3, 4, 5, 11);

4) оцінці своєї придатності до неї (запитання 7, 14);

5) про оцінку роботи педагогів і старшокласників з професійного самовизначення (питання 6, 8, 9, 10, 15, 18, 19, 21, 22).

 

 

Методика №2. «Опитувальник професійної готовності (ОПГ) (Л. Кабардової)»

 

Мета: визначити ступінь готовності досліджуваного до успішного функціонування (навчанні, роботі) у певній професійній сфері.

Необхідний матеріал: опитувальник, бланк відповідей, ручка.

                                   Хід проведення

       В основу опитувальника покладено принцип самооцінки досліджуваним одночасно своїх можливостей у реалізації визначених опитувальником умінь (учбових, творчих, трудових, соціальних і т.д.), свого реального, пережитого і сформованого в особистому досвіді емоційного ставлення, яке виникає щоразу при виконанні описаних в опитувальнику видів діяльності і своєї переваги чи небажання мати описані види діяльності у своїй майбутній професії.

 На початку дослідження було запропоновано досліджуваним уважно прочитати інструкцію.

Потрібно уважно прочитати кожне висловлювання і дати три відповіді, оцінивши їх у балах (від 0 до 2).

  Кожен  з досліджуваних заносить свої  оцінки в балах в таблицю відповідей (номер клітки в таблиці відповідає номеру питання).

У цій же послідовності і проставляються оціночні бали у відповідну клітинку таблиці.

   Якщо  досліджуваний ніколи не робив того, що написано в питанні, то нехай замість балів ставить в клітку прочерки в перших двох питаннях і спробує відповісти тільки на третє питання.

  Працювати  потрібно  уважно, не поспішаючи.

   У процесі  роботи з опитувальником оптант  заповнює спеціальну таблицю  відповідей (табл.2.1), яка містить 5 стовпчиків. Номери та літерні позначення в клітинах аркуша відповідей відповідають номерам і позначенням питань.

  У кожній  клітці таблиці оптант ставить 3 оцінки в балах:

1. Оцінка  своїх умінь.

2. Оцінка  свого емоційного ставлення.

3. Оцінка  свого професійного побажання, переваги.

                                                                                                       Таблиця 2.1

Л-З	Л-Т	Л-П	Л-Х.О	Л-Л
Вміння  Почуття  Бажання	Вміння  Почуття  Бажання	Вміння  Почуття  Бажання	Вміння  Почуття  Бажання	Вміння  Почуття  Бажання
1.	2.	3.	4.	5.
6.	7.	8.	9.	10.
11.	12.	13	14.	15.
16.	17.	18.	19.	20.
21.	22.	23.	24.	25.
26.	27.	28.	29.	30.
31.	32.	33.	34.	35.
36.	37.	38.	39.	40.
41.	42.	43.	44.	45.
46.	47.	48.	49.	50.

 

         Обробка результатів:

Верхні клітинки п'яти стовпців необхідно позначити відповідно до типів професій зліва направо:

1 – Л-З (людина-знак)

2 – Л-Т (людина-техніка)

3 – Л-П (людина-природа)

4 – Л-Х.О (людина-художній  образ)

5 – Л-Л (людина-людина).

   Приступаючи  до обробки результатів,  спочатку  необхідно знайти в таблиці  відповідей ті номери питань (клітини), на які оптант при оцінці  умінь дав 0 балів або поставив  прочерк. При подібній оцінці  умінь наступні дві оцінки  з цього ж питання, при підрахунку  загальних сум балів за цими  шкалами, не враховуються (умовно їх можна в таблиці викреслити). Вони враховуються тільки при якісному аналізі кожної сфери.

   Підраховується  загальна сума балів у кожній  професійній сфері, яку набрали  окремо «вміння», окремо «ставлення»  і окремо «професійні побажання». У результаті цього підрахунку  отримуємо наочну картину співвідношень  оцінок за 3-ма шкалам: умінь оптанта, його емоційного ставлення та  професійних побажань (переваг) як  в кожній професійній сфері, так  і за кожного конкретного питання (виду діяльності).

   Оцінка результатів.

   Порівняння  і вибір кращої для даного  оптанта професійної сфери (або  декількох сфер) виконується на основі зіставлення сум балів, набраних різними професійними сферами окремо за шкалою «професійна перевага». Звертається увага на ту або ті професійні сфери, в яких ці суми найбільші.

За результатами відповідей досліджуваного робиться висновок про те, до якої сфери професійної діяльності він схильний.

 

          

Методика №3. «Я віддам перевагу» (Диференціально-діагностичний опитувальник Є.О. Клімова)

 

Мета: вивчення професійної спрямованості, інтересів, нахилів, переваг учнів на основі аналізу різних за характером видів діяльності.

Необхідний матеріал: опитувальник та бланк відповідей.

                                    Хід проведення

Методика є достатньо простою та швидкою у проведенні. Дослідження може проводитися як індивідуально, так і з групою учнів. Досліджуваним пропонують письмово відповісти на 20 питань, використовуючи бланк відповідей (табл.2.2). Номери та буквені позначення у його клітинках відповідають номерам та варіантам відповідей ДДО. Досліджуваному ж пропонується відповісти на 20 пар запитань, обравши з двох найбільш прийнятний для себе варіант. У відповідних клітинах бланку потрібно обвести обраний з двох альтернатив варіант відповіді (“а» або “б”) (або поставити знак  «+» чи «-», що відповідає «так» чи «ні»).

Питання підібрані та згруповані таким чином:

• у першому стовпчику вони стосуються професії типу «людина-природа» (умовно позначено у бланку буквою «П»),
• у другому – «людина-техніка» («Т»),
• у третьому - «людина-людина» («Л»),
• у четвертому - «людина-знакова система» («З»),
• у п’ятому - - «людина-художній образ» («Х»).