Психологічна сутність гри дошкільника

З розвитком ігрових умінь і ускладненням ігрових задумів діти починають вступати в більш тривале спілкування. Сама гра вимагає цього і сприяє цьому. Прагнення відтворити в грі взаємини дорослих призводить до того, що дитина починає потребувати партнерах, які б грали разом з ним. Звідси виникає необхідність домовитися з іншими дітьми, разом організувати гру, що включає кілька ролей.

У спільній грі діти навчаються мови спілкування, взаєморозуміння і взаємодопомоги, вчаться узгоджувати свої дії з діями іншого.

Об'єднання дітей у спільній грі сприяє подальшому збагаченню і ускладнення змісту ігор. Досвід кожної дитини обмежений. Він знайомий з порівняно вузьким колом дій, виконуваних дорослими. У грі виникає обмін досвідом. Діти переймають один у одного наявні знання, звертаються за допомогою до дорослих. В результаті гри стають різноманітніше. Ускладнення змісту ігор веде, у свою чергу, не тільки до збільшення кількості учасників гри, а й до ускладнення реальних взаємин, до необхідності більш чіткого узгодження дій. ⁹

Ігрова діяльність дітей не вичерпується тільки сюжетно-рольовими іграми, хоча вони найбільш характерні для дошкільника. Інші різні види ігор дошкільнят з вітчизняної класифікації представлені у додатку Б.

Різновидом сюжетно-рольової гри є будівельні ігри та ігри-драматизації. Цю групу ігор іноді називають творчими. У них діти не просто копіюють ті чи інші сторони життя дорослих, а творчо їх осмислюють, відтворюючи за допомогою ролей та ігрових дій.

Інша група ігор - це ігри з правилами, спеціально створені дорослими у виховних цілях. До них відносяться дидактичні та рухливі ігри. Основу цих ігор складають чітко визначене програмне зміст, дидактичні завдання. Дорослий навчає дітей таких ігор, і лише потім вони проводять їх самостійно. Дамо коротку характеристику будівельних, дидактичних та рухливих ігор.

Будівельні ігри допомагають дитині зрозуміти світ споруд і механізмів, створених руками людини. Будь-яка будівельна гра містить інтелектуальну завдання «Як побудувати?», Яку дитина вирішує за допомогою різних матеріалів і дій. Зазнаючи труднощів у досягненні бажаного результату, дошкільник розуміє, що не володіє необхідними уміннями. Тоді виникає прагнення навчитися будувати, придбати нові вміння.

У будівельній грі діти отримують реальний результат у вигляді споруди. Розширення уявлень дітей про навколишній рукотворному світі, придбання комунікативних умінь і технічних, «будівельних» навичок призводить до появи колективних будівельних ігор.

У структуру рухливих ігор входять ігрові дії, правила і матеріал, а також нерідко роль і сюжет. Правила в таких іграх виділені до початку гри, відкриті для дитини. Хоча рухливі ігри прямо направлені на розвиток основних рухів і формування рухових якостей, вони впливають на багато сторін психічного розвитку дитини. Перш за все, це стосується морально-вольової сфери особистості. У колективних рухливих іграх відбувається становлення організаторських і комунікативних умінь дитини. В іграх-змаганнях, іграх-естафетах старший дошкільник вчиться утримувати мета діяльності, діяти за інструкцією дорослого, контролювати свою поведінку і дії. Дитина перевіряє свої можливості, пишається досягнутим результатом (коли, наприклад, прибіг першим) і в той же час вчиться радіти удачі товариша, співпереживати труднощам, проявляти взаємодопомога.

Особливим видом ігрової діяльності є дидактична гра. Вона створюється дорослим спеціально в навчальних цілях, коли навчання протікає на основі ігрової та дидактичної задачі. У дидактичній грі дитина не тільки отримує нові знання, але також узагальнює і закріплює їх. У дошкільнят розвиваються пізнавальні процеси і здібності, вони засвоюють суспільно вироблені засоби і способи розумової діяльності.

Головна мета будь-якої дидактичної гри - навчальна. Тому основним компонентом у ній виступає дидактична задача, яка прихована від малюка ігровий. Дитина просто грає, але по внутрішньому психологічному значенням-це процес ненавмисного навчання. Своєрідність дидактичної гри як раз і визначається раціональним поєднанням двох завдань: дидактичної та ігровий. ¹⁰

2 Психологічний вплив гри на розвиток дошкільника

2.1 Роль гри у психічному розвитку дитини

У дошкільному віці гра стає провідним видом діяльності, але не тому, що сучасна дитина, як правило, більшу частину часу проводить у розважають його іграх, - гра викликає якісні зміни у психіці дитини.

В ігровій діяльності найбільш інтенсивно формуються психічні якості та особистісні особливості дитини. У грі складаються інші види діяльності, які потім набувають самостійного значення, тобто гра впливає на різні сторони розвитку дошкільника (додаток В).

Ігрова діяльність впливає на формування довільності психічних процесів. Так, у грі у дітей починають розвиватися довільна увага і довільна пам'ять. В умовах гри діти зосереджуються краще і запам'ятовують більше, ніж в умовах занять. Свідома мета (зосередити увагу, запам'ятати і пригадати) виділяється для дитини раніше і легше всього в грі. Самі умови гри вимагають від дитини зосередження на предметах, включених в ігрову ситуацію, на утриманні розігруваних дій і сюжету. Якщо дитина не хоче бути уважним до того, що вимагає від нього майбутня ігрова ситуація, якщо не запам'ятовує умов гри, то він просто не виходить інакше, однолітками. Потреба в спілкуванні, в емоційному заохоченні змушує дитину до цілеспрямованого зосередження і запам'ятовування.

Ігрова ситуація і дії в ній чинять постійний вплив на розвиток розумової діяльності дитини дошкільного віку. У грі дитина вчиться діяти з заступником предмета - він дає заступнику нове ігрове назву і діє з ним у відповідності з назвою. Предмет-заступник стає опорою для мислення. На основі дій з предметами-заступниками дитина вчиться мислити про реальний предмет. Поступово ігрові дії з предметами скорочуються, дитина навчається мислити про предмети і діяти з ними в розумовому плані. Таким чином, гра у великий мірі сприяє тому, що дитина поступово переходить до мислення в плані уявлень.

У той же час досвід ігрових і особливо реальних взаємин дитини в сюжетно-рольовій грі лягає в основу особливої ​​властивості мислення, що дозволяє стати на точку зору інших людей, передбачити їх майбутню поведінку і залежно від цього будувати свою власну поведінку.

Рольова гра має визначальне значення для розвитку уяви. В ігровій діяльності дитина вчиться заміщати предмети іншими предметами, брати на себе різні ролі. Ця здатність лягає в основу розвитку уяви. В іграх дітей старшого дошкільного віку вже не обов'язкові предмети-заступники, так само як не обов'язкові і багато ігрові дії. Діти навчаються ототожнювати предмети та дії з ними, створювати нові ситуації у своїй уяві. ¹¹

Вплив гри на розвиток особистості дитини полягає в тому, що через неї він знайомиться з поведінкою та взаємовідносинами дорослих людей, які стають зразком для його власної поведінки, і в ній набуває основні навички спілкування, якості, необхідні для встановлення контакту з однолітками. Захоплюючи дитини і примушуючи його підкорятися правилам, що містяться у взятій на себе ролі, гра сприяє розвитку почуттів і вольової регуляції поведінки.

Продуктивні види діяльності дитини - малювання, конструювання - на різних етапах дошкільного дитинства тісно злиті з грою. Так, малюючи, дитина часто розігрує той чи інший сюжет. Намальовані їм звірі б'ються між собою, наздоганяють одне одного, люди йдуть у гості і повертаються додому, вітер здуває висять яблука і т. д. Будівництво з кубиків вплітається в хід гри. Дитина - шофер, він везе блоки на будівництво, потім він вантажник, вивантажуються ці блоки, нарешті, робітник-будівельник, який будує будинок. У спільній грі ці функції розподіляються між кількома дітьми. Інтерес до малювання, конструювання спочатку виникає саме як ігровий інтерес, спрямований на процес створення малюнка, конструкції у відповідності з ігровим задумом. І тільки в середньому і старшому дошкільному віці інтерес переноситься на результат діяльності (наприклад, малюнок), і вона звільняється від впливу гри.

Усередині ігрової діяльності починає складатися і навчальна діяльність, яка пізніше стає провідною діяльністю. Вчення вводить дорослий, воно не виникає безпосередньо з гри. Але дошкільник починає вчитися, граючи - він до навчання ставиться як до своєрідної рольової гри з певними правилами. Однак, виконуючи ці правила, дитина непомітно для себе оволодіває елементарними навчальними діями. Принципово інше, ніж до гри, ставлення дорослих до навчання поступово, поступово розбудовує і ставлення до нього з боку дитини. У нього складається бажання і первинне вміння вчитися.