Психологічна сутність гри дошкільника

Великий вплив на емоційне ставлення до іграшки надає фактура матеріалу, з якого вона зроблена. Діти вибірково ставляться до іграшок, що зображує одне і те ж тварина, але з різною фактурою. М'які, пухнасті матеріали викликають позитивні емоції, стимулюють дитину до гри. Шорсткі, холодить матеріали не всяка дитина готовий прийняти як фактуру улюбленої іграшки. За допомогою правильно підібраною фактури іграшки у дитини легше викликати по відношенню до іграшкової тваринки радість, доброзичливість, співчуття.

Спостереження показують, що хлопці дуже люблять грати з м'якою іграшкою. Садять таку іграшку разом з собою під час обіду, лягають разом з нею спати, під час перегляду фільмів садять на коліна. Граючи в різні ігри (пароплав, поїзд), обов'язково беруть із собою ведмедиків, песиків, Чебурашок, хоча в групі є й інші іграшки.

Важливе значення має також співвідношення пропорцій голови і тіла іграшки. Встановлено, що певне співвідношення пропорцій іграшки викликає заступницьке ставлення. Скорочений овал обличчя ляльки чи мордочки тваринки, пухкі щоки, маленький ніс і великі очі - такий вигляд іграшки викликає у дитини приплив ніжних почуттів. ¹⁴

Ляльки - копії людини мають різне призначення в грі. У традиційної «прекрасною» ляльки великі очі, обрамлені довгими віями, короткий носик, маленький яскравий рот, обов'язково розкішні (білі, золоті, червоні, чорні) волосся. «Прекрасна» лялька може бути донькою, принцесою, мамою. У «прекрасну» ляльку грають в основному дівчатка.

У характерною ляльки (це лялька-хлопчик чи лялька-дівчинка) виражені певні людські якості - наївність, дурість, пустощі і т. д. Ці ляльки несуть у собі характерологічні заданість, яка часто визначає розігрування сюжету. Цих ляльок люблять усі діти.

Ляльки - герої народних та авторських казок, мультфільмів і т. д. - також характерні по своїй зовнішності (Буратіно, Чебурашка, Білосніжка та ін), але вони несуть у собі заданість образу поведінки, стабільну моральну характеристику, незважаючи на мінливі сюжетні лінії в грі. Такі ляльки як би вимагають від дитини певної поведінки. Наприклад, Буратіно, Карлсон, Чебурашка завжди хороші, добрі, справедливі і чесні, а Карабас Барабас, Бармалей - погані, злі, несправедливі і брехливі. Цікаво, що в самих казках позитивні герої не несуть у собі всього безлічі позитивних рис, які дитина потім їм приписує, а негативні герої не мають великого набору негативних рис. Завдяки тому, що ляльки - герої казок несуть в собі еталонність морального обличчя, дитина зосереджує на них весь свій моральний досвід і програє сюжети з проблемними ситуаціями міжособистісних відносин. Характерні ляльки, ляльки - герої мультфільмів улюблені не тільки дівчатами, але і хлопчиками. Улюблена іграшка вчить дитину доброті, здатності ідентифікуватися з лялькою, з природою, з іншими людьми.

2.3 Сучасні діти і сучасні ігри в дзеркалі психології

Чи збереглося значення гри як провідної діяльності у сучасних дошкільнят? Як і у що грають сьогодні діти?

Найбільш суттєва зміна, яке відзначають не тільки психологи, а й більшість досвідчених дошкільних педагогів, полягає в тому, що діти в дитячих садках в останні роки стали менше і гірше грати, особливо скоротилися (і за кількістю і за тривалістю) сюжетно-рольові ігри.

Дошкільнята практично не знають традиційних дитячих ігор і не вміють грати. В якості головної причини зазвичай називають брак часу на гру. Дійсно, в більшості дитячих садів режим дня перевантажений різними заняттями і на вільну гру залишається менше години.

Однак і цю годину діти, за спостереженнями педагогів, не можуть змістовно і спокійно грати - вони вовтузяться, б'ються, штовхаються - тому вихователі прагнуть заповнити вільний час дітей спокійними заняттями або вдаватися до дисциплінарних дій. При цьому вони констатують, що дошкільнята не вміють і не хочуть грати.

Більшість старших дошкільнят грають в ігри, засновані на сюжетах з мас-медіа. Це мультфільми, мильні опери, відеокліпи, телевізійні ігри типу «Вгадай мелодію», «Поле чудес» і т. д. Нічого подібного в дитинстві батьків і тим більше прабатьків сучасних дошкільнят не було. Вони охоче зображують таких персонажів, як Людина-павук, робот, Черепашка-ніндзя, Останній герой, персонаж із «Зачарованих», собака Рекс та ін Список цих назв мінливий і залежить від того, що дивилися діти по телевізору вчора або протягом останньої тижня. ¹⁵

Проте за всієї начебто розмаїтості персонажів, в яких грають сучасні діти, їх об'єднують схожі риси характеру. На одностайну думку батьків і педагогів, цих героїв відрізняє жорстокість і агресивність. Головне для героя - бути першим, перемогти або дістати якомога більше грошей. Такі герої вміють добре битися, вбивати, добиватися своєї мети, не звертаючи уваги на тих, хто поруч. Вони досить примітивні і нелюдські: це або роботи, або мутанти, або кишенькові монстри (покемони), або гібриди людини і тварини (черепашки, павуки). Але у всіх випадках людський початок у них йде на другий план, вони не зовсім люди. При цьому всі вони - позитивні герої. І нинішні діти прагнуть на них походити (у всякому разі - в іграх). Всього 10-15 років тому головними якостями дитячих позитивних героїв були щедрість, доброта, здатність жаліти і допомагати, наївність і тому подібне. Хоча в іграх дітей завжди були кровожерливі персонажі (вороги, злодії і «Кощії»), було зрозуміло, «хто хороший, а хто поганий». Зараз ця грань стирається.

Отже, сучасні дошкільнята відтворюють у своїх в іграх не професійні ролі дорослих, а ролі телевізійних або казкових героїв. Сюжети телесеріалів з ​​екранів телевізора міцно увійшли в ігри наших дітей з усіма інтимними подробицями. У результаті з'ясовується, що сучасні діти краще обізнані з життям і відносинами героїв фільмів, ніж з життям оточуючих їх дорослих. Відірваність сюжетів рольових ігор від життя близьких - свідчення того, що професійна і особисте життя батьків перестає бути змістом дитячих ігор (а значить, і дитячого життя взагалі), як це було протягом багатьох попередніх поколінь.

Діти ростуть серед дорослих, а дорослим колись грати, та вони й не вміють цього робити і не вважають важливим. Якщо вони і займаються дітьми, то вони їх вчать. В результаті гра йде з життя дошкільників, а разом з нею йде і саме дитинство.

Зміни в ігровій діяльності, що відбулися за останні десятиліття, полягають не тільки в нових екзотичних сюжетах, але й у зниженні рівня розвитку рольової гри. У переважної більшості дошкільнят вона не досягає своєї розвинутої форми і залишається на найнижчому, примітивному рівні. Але ж гра може сприяти розвитку особистості і бути провідною діяльністю лише в тому випадку, якщо вона досягає свого повноцінного розвитку. Примітивна гра дітей чотирьох-шести років, коли вони просто варять суп, возять машинки або одягають ляльок, не ототожнюючи з роллю і «не оживляючи» своїх ляльок, не робить істотного впливу на розвиток особистості дошкільника. Тільки у дітей, які вміють «добре» грати, ця діяльність є каталізатором особистісного розвитку, сприяє становленню самосвідомості, стійких мотивів, ініціативності та відповідальності, творчої уяви, волі і довільності. ¹⁶

Згортання гри в дошкільному віці дуже сумно відбивається на загальному психічному та особистісному розвитку дітей. Як відомо, саме в грі найбільш інтенсивно розвиваються мислення, емоції, спілкування, уява, свідомість дитини.

Досягши віку 7-8 років, діти вже не хочуть грати, вони хочуть вчитися. Проте батьки і вчителі все частіше помічають, що сьогоднішні молодші школярі, а іноді й підлітки захоплено грають у дитячі ігри. Практично всі першокласники приносять до школи іграшки, з жадібністю грають на змінах або під партою під час уроків; замість приготування домашнього завдання потайки від батьків продовжують грати на лялечки й машинки. Чому?

Гру «витіснили» з дошкільного дитинства, з її законного місця. В помсту вона перемістилася на щаблі більше віку, які передбачають інші, більш дорослі інтереси: ненаігравшійся дитина не може вчасно подорослішати, і його дошкільний вік, тобто вік гри, розтягується на наступні роки.

Так у чому ж полягає головне завдання батьків?

У тому, відповідають психологи, щоб створювати малюкові умови для гри, стимулювати розвиток дитячої ігрової діяльності. І це не так просто, як здається. Щоб дитина гралася, батькові потрібні психологічні знання та педагогічні вміння.

Висновок

Дошкільний вік є унікальним і вирішальним періодом розвитку дитини, коли виникають основи особистості, складається воля і довільна поведінка, активно розвивається уява, творчість, загальна ініціативність. Проте всі ці найважливіші якості формуються не в навчальних аудиторіях, а у ведучої і головною діяльності дошкільника - у грі.