Соціально-психологічні особливості рівня конфліктності співробітників організацій

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Соціально-психологічні особливості рівня конфліктності співробітників організацій»

 

 

 

 

 

 

             Виконала:

                                             Студенка 5 курсу факультету

                                                         Соціальної педагогіки ти психології

                   групи 3128-2з

                   Штукіна А.С.

                Перевірила:

                                                             кандидат психологічних наук, доцент

                                             Ткалич Маріанна Григорівна

 

 

Запоріжжя

2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

1.1. Природа конфлікту  та стадії його перебігу………………………………........5

1.2. Особливості організаційних  конфліктів: основні види, причини  виникнення та шляхи подолання…………...……………………………………………………19

1.3. Соціально-психологічні  особливості рівня конфліктності  співробітників організацій…………………………………………………………………………..22

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ КОНФЛІКТНОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЙ

2.1.  Мета, методики, організація  дослідження…………..……………................28

2.2. Аналіз результатів  дослідження соціально-психологічних  особливостей рівня конфліктності  співробітників організацій………………………………….34

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….......37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Історія людства з давніх часів до сьогодення показала, що конфлікти існували завжди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія людей. Конфлікти відбуваються в житті кожної людини. Це дріб'язкові сутички на побутовому ґрунті, геополітичні конфлікти, які виснажують психіку тих, хто звик замислюватися про те, що відбувається і турбуватися за мир, у якому живуть його діти. Це різні конфліктні взаємодії в рамках виконання службових обов'язків, без яких деколи неможливо вирішити поставлені завдання. Життя сучасної ділової людини до межі перевантажене складними ситуаціями, які вимагають уміння вирішувати численні протиріччя між людьми.

Життя доводить, що конфлікт не відноситься до тих явищ, якими можна управляти на основі життєвого досвіду і здорового глузду. Ефективний вплив на конфлікт може бути надано в тому випадку, коли ми досить глибоко розуміємо справжні причини виникнення конфлікту, представляємо закономірності його розвитку і володіємо механізмами дозволу.

Конфліктні ситуації виникають у всіх соціальних сферах. Конфлікт - це один з видів соціальної взаємодії, учасниками якого можуть виступати окремі особи, соціальні групи та організації. Весь процес функціонування суспільства складається з конфліктів. І чим складніше соціальна структура, чим більше диференційовано суспільство, тим більше збігаються взаємовиключних інтересів, цілей. Отже, більше джерел для потенційного конфлікту.

Найчастіше конфлікти не самі згубно діють на людей і ускладнюють їх спільне життя, а наслідки деяких форм поведінки в конфліктній ситуації: страх, ворожість, загрози. Якщо ці переживання надмірно інтенсивні і тривалі, у людей може виникнути і закріпитися захисна реакція, тобто поведінка, яка вплітається в структуру особистості і спотворює характер мислення, вчинків і почуттів. Негативні наслідки такі як почуття страху, ворожості і почуття небезпеки поширюються і на інші ситуації, учасником яких стає даний суб'єкт. Таким чином, виникає щось на зразок ланцюгової реакції, яка охоплює все більш широкі області міжособистісних відносин.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є конфлікти.

Предмет дослідження: особливості, закономірності розвитку, механізми конфліктів.

Мета дослідження полягає у вивченні поняття конфлікту та його сутності, причин виникнення, способів і стратегій виходу з конфліктних ситуацій.

Гіпотеза: існує взаємозв’язок між вибором стилю поведінки в конфлікті та рівнем конфліктності особистості.

Згідно з темою, об'єктом, предметом і метою дослідження були поставлені і вирішувалися наступні завдання.

1. Вивчення природи конфлікту  та стадій його перебігу.

2. Вивчення особливостей  організаційних конфліктів: основні  види, причини виникнення та шляхи  подолання.

3. Вивчення соціально-психологічних  особливостей рівня конфліктності  співробітників організацій.

4. Проведення емпіричного  дослідження рівня конфліктності  співробітників організацій.

           Теоретичні методи дослідження: аналіз, узагальнення, систематизація, класифікація.

           Емпіричні методи дослідження:  спостереження, опис, аналіз.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

 

1.1. Природа конфлікту  та стадії його перебігу

Конфлікти неминучі та існують там, де є життя, тому потрібно знати, як запобігати їх деструктивності, негативним проявам і руйнуючим наслідкам, як поводитися у процесі різних конфліктів, як вести себе у значущих, життєво важливих конфліктах, як завершувати і конструктивно, вдало для всіх конфліктуючих сторін, вирішувати конфлікт.

Психологічні знання про особистісні передумови конфліктної поведінки вказують нам на важливість усвідомлення власних бажань і вчинків, цілей та умінь слухати іншого, оформляти у слова власні бажання, необхідність гнучкого застосування різних стратегій і тактик у конфліктах, і, перш за все, тих конфліктів, які є конструктивним виходом зі складної та не зовсім ясної критичної ситуації.

Поняття конфлікту трактують по-різному. Наведемо декілька варіантів.

Конфлікт - зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. [22]

Конфлікт - зіткнення двох або більш різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів в умовах протидії. [21]

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей. [2]

Конфлікт - зіткнення протилежно спрямованих, несумісних один з одним тенденцій, окремо взятого епізоду у свідомості, в міжособових взаємодіях або міжособових стосунках індивідів або груп людей, пов'язане з негативними емоційними переживаннями". [15]

Проаналізувавши всі ці поняття конфлікту, знаходимо багато спільного в їхньому змісті. Але  в той самий час помічаємо, що кожний автор формулює поняття конфлікту дещо по-різному. З вище зазначених трактувань поняття конфлікту можемо зровити висновок, що основу конфліктних ситуацій в групі між окремими людьми складає зіткнення між протилежно спрямованими інтересами, думками, цілями, різними уявленнями про спосіб їх досягнення.

Розвиток будь-якого суспільства являє собою складний процес, що протікає через зародження, розвиток і розв'язання різноманітних протиріч. Тим часом, само собою протиріччя - це ще далеко не конфлікт, а, можливо, що воно і зовсім не переросте в конфлікт. Серйозною помилкою є їх ототожнення, у той же час і їх протиставлення. Для переростання протиріччя в конфлікт повинна проявитися ціла низка факторів, сполучення яких дозволить перетворити протиріччя у відкрите протиборство. При цьому важливо врахувати, що необхідним є сполучення всіх факторів разом. Розглянемо їх.

 По-перше, конфлікт можливий  лише між двома і більше  сторонами. У процесі розвитку  конфлікту повинна чітко намічатися тенденція до поляризації інтересів сторін щодо об'єкта конфлікту.

По-друге, необхідна чітка визначеність дефіцитності й обмеженості в можливості задоволення всіма сторонами своїх потреб.

По-третє, конфлікт виникає за умови, коли сторони прагнуть реалізувати свої інтереси за рахунок своїх опонентів. Таким чином, конфлікт є проявом об'єктивних і суб'єктивних протиріч в протиборстві їх носіїв.

Розглянемо сутність конфлікту. Найбільш поширеним розумінням конфлікту є тлумачення, запропоноване американським ученим Л.Козером. Так, під конфліктом він запропонував розуміти боротьбу за цінності і претензії на окремий соціальний статус, владу, недостатні матеріальні блага; боротьбу, в якій цілями конфліктуючих сторін є нейтралізація, заподіяння шкоди або знищення супротивника.

Отже, ми повинні розглядати конфлікт як реальну боротьбу двох людей, груп або організацій, незалежно від наслідків, а також способів і методів, що застосовуються. У той же час ми повинні мати на увазі, що протиріччя не завжди приводять до конфліктів. Для перетворення в конфлікт необхідне чітке осмислення протилежності інтересів, несумісності цілей для кожної із сторін, яке, у свою чергу, має визначати готовність сторін втілювати конкретні дії для їх реалізації.

Розглядаючи сутність конфлікту, необхідно чітко розрізняти протиборство і протидію, тому що існує ціла низка соціальних явищ, де присутнє протиборство, але вони не є конфліктами. До таких соціальних явищ можна віднести різні форми і види змагальності, а також конкуренцію в економічній сфері. Зовні тут ми можемо побачити деякі елементи конфлікту, такі як зіткнення протилежних інтересів, дефіцитність призу, протиборство.

Під предметом конфлікту розуміється об'єктивно існуюча або уявна проблема, яка стала причиною розбіжності між сторонами. Кожна зі сторін зацікавлена у вирішенні даної проблеми на свою користь і заради цього готова вступити в протиборство.

Конфлікт може мати основний предмет, який, у свою чергу, може розпадатися на частини. Прикладом подібних предметів можуть виступати тривалі сімейні і затягнуті в часі міжнаціональні і міжконфесійні конфлікти.

Об'єктом конфліктів виступають матеріальні або духовні цінності, до оволодіння якими прагнуть сторони конфліктів. Об'єктом конфліктів можуть виступати також елементи матеріального світу або соціальної реальності, якщо він знаходиться на перетині інтересів соціальних суб'єктів.

Об'єкт конфлікту - це завжди який-небудь дефіцитний ресурс, тому якщо виникає можливість компенсації дефіциту ресурсу, то в багатьох випадках виникає реальна можливість усунення конфліктної проблеми.

Необхідно мати на увазі і можливість так званих безоб'єктних конфліктів, коли обидві сторони не мають прагнень до контролю над будь-чим. Прикладом можуть виступати інтелектуальні конфлікти. Чимало прикладів подібних конфліктів ми можемо бачити у моральній сфері суспільних відносин.

Суб'єктами соціальних конфліктів виступають соціальні утворення, насамперед, необхідно говорити про великі утворення. [17]

Донедавна, домінуючою вважалася точка зору, згідно з якою конфлікти в родині, студентській групі або організації - річ небажана (доктрина школи Вебера), їх необхідно уникати, а якщо вони все ж таки з'являються, то гасити на ранній стадії, не даючи змоги розвиватися. Конфлікти асоціюються з усілякими негараздами, суперечками, ворожістю, боротьбою і не мають позитивних ознак.

Сучасна школа менеджменту дійшла до висновку, що конфлікт, попри негативні риси, відіграє і позитивну роль - сприяє рухові організації вперед і визначає фактори, що заважають цьому процесові. Термін "конфлікт" можна визначити як джерело творчої енергії, якою слід управляти, тобто спрямовувати її у бажане русло. [13]

Функції конфлікту можна розподілити на конструктивні та деструктивні.

Конструктивні функції.

1. Конфлікт повністю або частково  ліквідує конкретне протиріччя, яке виникає в наслідок недосконалості організації діяльності,  помилок управління, інших причин. Він висвітлює проблемні місця, невирішені питання.
2. Міжособистісні конфлікти впливають на відносини в колективі в цілому або в тій частині, яка виявилася втягнутою в конфлікт.
3. Конфлікт дає можливість  більш глибоко оцінити індивідуально-психологічні особливості тих, хто прямо або опосередковане бере в ньому участь. Конфлікт висвітлює такі сторони психіки особистості, які в умовах звичайних є непомітними для оточуючих.
4. Конфлікт в цілому справляє позитивний вплив на ефективність сумісної діяльності колективу, в якому він відбувся, а також на якість індивідуальної роботи. Він  сприяє розвитку взаєморозуміння між учасниками сумісної діяльності.
5. Конфлікт дозволяє послабити стан психічної напруги, який є реакцією учасників на конфліктну ситуацію.
6. Конфлікт є важливим джерелом розвитку особистості, міжособистісних відносин. Конфлікт, за умови його конструктивного вирішення, дозволяє людині піднятися вище, розширити та змінити сфери та способи взаємодії з оточуючими.

Деструктивні функції.

1. Більшість міжособистісних конфліктів здійснюють негативний вплив на психологічний стан учасників конфлікту. Оскільки він іноді може призводити до психічного травмування, можна сказати, що конфлікт негативно впливає на здоров’я людини.
2. У багатьох випадках конфлікт погіршує відносини між його учасниками. Дослідження доводять, що в 56% випадків  конфліктних ситуацій відносини між сторонами погіршуються. У 35% конфліктних ситуацій це погіршення зберігається навіть і після завершення конфлікту.
3. Конфлікти можуть здійснювати негативний вплив на ефективність  індивідуальної і сумісної діяльності, а також на соціально-психологічний клімат в колективі.
4. Слід відзначити, що конфлікти нерідко негативно впливають на розвиток особистості. Вони можуть сприяти формуванню зневіри в справедливість, думки про те, що в даному колективі нічого нового і цікавого відбутися не може.