Співвідношення лідерства та керівництва

 Другий підхід –  визначення лідерства як “функції”  ситуації. Не відкидаючи значення  індивідуально-психологічних якостей,  прихильники цього підходу вважають, що ті чи інші риси лідера  проявляються залежно від конкретної ситуації. На їх переконання, лідерство – це продукт ситуації, що склалася в певний конкретний період. Е.Фідлер, зокрема, підтверджує дану тезу наступним прикладом: у ситуаціях сприятливих, чи навпаки, лідер, орієнтований на вирішення ключових завдань, досягає кращих результатів ніж, той, хто орієнтується на людей.    

 Наводиться і такий  історичний приклад. Дослідник  Дж.Шнейдер помітив, що кількість  військових лідерів у Англії  була прямо пропорційною кількості  військових конфліктів, в яких брала участь країна. Це стало для прихильників даного підходу яскравим підтвердженням справедливості їх судження. До речі, один із законів відомого А.Дж.Мерфі звучить так: ситуація викликає лідера, який повинен стати інструментом вирішення проблеми. Якщо продовжити думку Мерфі, можна сказати, що вже сама наявність сприятливої ситуації передбачає активність лідера в оволодінні нею. Якщо ситуація дозріла для Наполеона, вважають представники даного підходу, то саме він дозрів для цієї ситуації. Тому великі події розглядаються ними як шлюб між людиною і часом. Саме лідер знає, коли ситуація може бути ним використана. Досить часто саме він проявляє здатність оцінити ситуацію, її запити, потреби і “продати” себе через зміну власного образу, позиції, поведінки відповідно до цих запитів [34].

 Проте і такий  підхід не розкриває сутність  феномена лідерства повністю.

 Третій підхід –  це спроба поєднати два попередніх  підходи до пояснення лідерства.  Лідер розглядається як продукт  конкретної ситуації, в якій він виявляє свої індивідуально-психологічні якості. У рамках цього підходу визначальними для становлення лідерства визнаються одночасно й індивідуально-психологічні риси лідера, і умови, в яких відбувається його становлення. Так, на думку С.М.Казе, лідерство генерується трьома чинниками: особистісними якостями, подією (або ситуацією) і групою послідовників [36].

 Цілком очевидно, що  цей підхід є своєрідною спробою  подолання обмеженостей двох  попередніх і намаганням розширити  їх позитивні сторони, оскільки такий складний суспільний феномен, яким є лідерство, не може бути пояснений виходячи лише з однієї групи причин.

 Прагнення до лідерства  – ознака соціально благополучної,  психічно повноцінної людини. Це  намагання посісти гідне місце  в групі, колективі, суспільстві в цілому. Тому не прагнути до лідерства – протиприродно. Інша справа – масштаб лідерства. Тут необхідною умовою є визнання лідера з боку інших людей, тобто групи (у загальному значенні цього терміна). Отже, розуміння феномена лідерства неможливе без аналізу взаємодії лідера і групи.

 К.Левін, Р.Ліппіт, Р.Уайт на основі дослідження  психологічного клімату, який  формується в результаті реалізації  різних стилів лідерства, виділили  три основних моделі взаємовідносин  лідера і групи: авторитарну,  демократичну і модель потурання (ліберальну) [33].

При авторитарній моделі взаємодії лідера і групи:

- самим лідером детермінується  спосіб прийняття рішення;

- підлеглі жорстко  і повністю підпорядковані лідеру;

- лідер має можливість  різко критикувати підлеглих і застосовувати до них серйозні санкції;

- рівень свободи учасників  групи зведений майже до нуля;

- ставлення до підлеглих  з боку лідера залежить не  від результатів їх діяльності, а від особистих симпатій.

   Демократична  модель взаємодії лідера та  групи – це:

- залучення членів  групи до обговорення тих питань, стосовно яких передбачається  прийняття рішення (при цьому  сам лідер виконує функцію  регулятора і коректора ідей  підлеглих);

- надання підлеглим  достатнього рівня свободи в  період обговорення рішення та стимулювання їх активності;

- члени групи вільні  у виборі форми виконання спільно  прийнятого рішення;

- демократія всередині  групи відіграє роль своєрідного  способу групової саморегуляції;

- об’єктивне ставлення  до діяльності кожного члена  групи відбувається відповідно до конкретних результатів їх роботи.

   Особливістю ліберальної  моделі взаємодії лідера і  групи можна вважати:

- стихійність, безсистемність  у прийнятті рішення (відсутність  серйозного опрацювання проблеми);

- відсутність дієвого  контролю за виконанням прийнятих рішень;

- повну відсутність  чітко сформульованих вимог лідера  до діяльності групи, це ж  стосується і процесу впровадження  прийнятих рішень;

- спонтанність у реакціях  лідера на діяльність підлеглих;

- можливість непрогнозованих  і невизначених санкцій з боку лідера щодо членів групи [33].

   У результаті  численних експериментів дослідники  дійшли висновку, що авторитарні  лідери ефективні у випадку,  коли йдеться про кількість  виробленої учасниками групи  продукції, демократичні – її  якість і моральний стан колективу.

 Члени групи з  авторитарним лідером або апатичні, або агресивно налаштовані стосовно  один одного, у той час як  групи з демократичним стилем  лідерства відрізняються згуртованістю,  об’єднаністю, відчуттям спільного  “ми”. Членам груп із ліберальним стилем лідерства не притаманне відчуття єдності, в них, як правило, низька продуктивність праці та високий рівень незадоволення роботою. На думку вчених, жоден із названих стилів лідерства не може бути рекомендований для підвищення ефективності діяльності колективу в чистому вигляді. Проте для забезпечення задоволеності роботою членів колективу найбільше підходить демократичний стиль.

 У реальних малих  групах зазвичай не буває “вічних”  лідерів. Як свідчить практика, будь-який, навіть найавторитетніший і популярний лідер, рано чи пізно перестає ним бути в силу таких причин:

- зміни динаміки взаємовідносин  між членами групи;

- особистісних якостей  самого лідера;

- фатального збігу  обставин тощо.

 

1.3. Лідер: характеристика  та функції

У сучасному лексиконі людини, представника ділового світу, лідерство визначається як «здатність надихати, і будити бажання працювати». Виникає законне питання: "У кого?" - Звичайно, же у своїх співробітників. Але щоб розуміти справжнє значення лідерства, нам необхідно глибше вникнути в суть слова.

 Один момент, який  був встановлений після довготривалих  досліджень психологів, показав,  що будь-яка група людей, викинутих  на безлюдний острів, на поєдинок  з дикими звірами, просто на  поле для гри, сама собі знаходить і вибирає лідера, якого кожен з них буде слухатися, поважати , підтримувати і виконувати його завдання. І вибір лідера не залежить від рівня інтелекту та віку учасників команди.

 Для того щоб  бути лідером, простого бажання  не буде достатньо: людина, який виявив таке бажання, повинен, крім нього, мати ще кілька характерних рис, які бувають тільки у справжнього лідера. В іншому випадку, ця людина зазнає невдачі, бо бути лідером важко. У діловій практиці після часу дослідження та історія показали, що лідером може стати будь-яка людина. Але навіть тут простого бажання ним стати було недостатньо, бо ще потрібно бажання вчитися і розвивати в собі здібності, які допомагають у лідерстві. Це бажання повинно бути засновано на сильному бажанні і істинному голод успіху.

 Лідер - це людина, яка побудувала себе сам, тобто  селф-мейд (бізнес, життя, англ. - self-made). Бути лідером ніде не навчать  - щоб стати лідером, не треба  закінчувати інститутів або курси.  Лідерами просто стають, якщо  у вас є бажання, хтось помітивши його, заохочує вас, надає можливість самореалізації, отже, ви зможете реалізувати свої здібності [29].

 Для того щоб  чіткіше розуміти функції лідера, нижче ми вам наведемо кілька  нотаток, якими просто повинен  бути укомплектований кожна людина, що бажає стати лідером.

- Немає ідеальних  людей, і ніхто не прекрасний!

 Але все-таки лідерами  народжуються, цей факт просто  незаперечний. Всі люди, незважаючи  на те, ким вони народилися, вони  мають базу для самовдосконалення  - мозок. Навіть якщо ми не  народилися лідерами, у кожного з нас є можливість їм стати, для цього просто необхідно розвинути в кожному з нас свої почуття і риси лідера, тому що вони є у кожної людини, за винятком зовсім малого відсотка. Для розвитку цих рис у себе, людині необхідно проаналізувати кожного лідера, до якого він не байдужий, якого він вважає своїм кумиром в плані діловитості і успішності. І у всіх своїх діях і рішеннях наслідувати його, але наслідувати теж потрібно з розумом.

 Якості лідера [23]:

- Ентузіазм. 

 Погодьтеся, навіть з простим ентузіазмом людина може досягти небувалих висот. Це і є першою необхідною рисою для розвитку лідерських навичок у людині. Для того щоб породити в собі ентузіазм, в першу чергу необхідно знайти річ чи область, від якої людина приходить у захват, в якій ця людина хотів би домогтися небувалого успіху. Часто, в практиці розвитку ентузіазму необхідно завзятість. Дуже багато прикладів, коли людина з вогнем в очах і душі починає справу, береться за нього з великими надіями, але при першому невдалому досвіді швидко і без коливань відмовляється. Ця людина не може бути лідером, тому як його ентузіазм підроблений, а не щирий. Цей ентузіазм, який характерний для справжнього лідера - тихий і непоказний, тому як це почуття у нього є, і він їм не хизується.

Якщо людина відчуває, що робота, якою він займається легкою для нього, він намагається зробити все можливе, щоб ця робота набула для нього інший характер, і з'явився інтерес. Тоді в нього і з'явиться інтерес, тільки в цьому випадку він зможе добитися успіхів на цьому терені і стати лідером області, що можливо втамує його голод лідерства. А якщо ні, то це - людина з великими амбіціями, і він здатний на багато що.

- Хоробрість і відвага. 

 Будь-яка людина, яка  намагається стати лідером має  бути хоробрий душею і тілом. Тільки тоді він зможе подолати перепони, які зустрічаються на його шляху. Хоробрість і відвага необхідні в ситуаціях, коли людині необхідно «взяти», тобто захопити те, до чого він прагне. Кожну проблему, яка зустрічається на шляху до успіху і добробуту, справжній лідер повинен долати з мужністю, характерному тільки справжньому амбітному людині. Справжній лідер до кожної проблеми ставиться, як до чергового випробування, за допомогою якого він зможе заробити виграшні очки. І підходить до вирішення, як до нового бою, з якого він обов'язково вийде переможцем.

 Хоробрість лідера  проявляється не тільки в подоланні  проблем, що виникли, а й  у подоланні самого себе, тобто  суперечити своїм принципам і  догматам. Це означає мати сильний  характер, завжди робити те, що пообіцяв, що сказав. Це означає, що людина-лідер проходить через всі стіни і випробування тільки переможцем, незалежно від того, якого вони характеру, ділового чи особистісного.

- Віра.

 Важлива вимога  для лідера будь-якої епохи  і області була віра. Тому що, коли в неї не вірить сам лідер, як він може вимагати її від тих, хто його оточує. У сучасному світі, неможливо бути 100% впевненим у тому, що робиш, в тому, що людина, з якою ти говориш, не підведе тебе завтра тупим, недалекоглядним рішенням чи діями. Кращий варіант в такому випадку - перевірка на віру. Якщо ваш співрозмовник впевнений у своїх словах і може нести відповідальність за свої слова і дії, то ви можете працювати з ним плідно.

 Більша вимога, ніж  вимога віри в справу або  успіх його, вимога для лідера - віра в самого себе, у свої сили і можливості. Тільки така людина може і стіну пробити і який-небудь полюс пройти. Але найголовніша вимога, яке зустрічається для ділового світу - віра в себе і вміння змусити повірити в себе оточуючих його людей - тільки в такому випадку успіх гарантований. Впевнений в собі лідер, ніколи не нав'язує свою думку своїм підлеглим, просто вони (підлеглі) завжди впевнені у правоті його думок і рішень. Хоробрий і сильний лідер завжди готовий і відкритий до нових обговорень і підходам, до нових рішень питань. Тому як за допомогою них він на ходу може внести зміни в справу.

 Лідер ніколи не  говорить про захмарні плани,  яких йому не досягти, тому  що це просто питання часу, і ці цілі зберігаються в  його довгому ящику. Він ніколи не робить того, в чому не впевнений абсолютно. Він завжди дивиться на речі реально, з тверезою точки зору.

- Інтегрованість.

 Лідер - людина слова.  Він завжди стримує дані собою  обіцянки, ніколи не підводить  людей і завжди пунктуальний. Він завжди делікатний і точний у своїх висловлюваннях, незалежно від того, з ким він говорить: будь то підлеглі, або партнери, або просто його рідні. Причиною того, що лідери завжди стримують свої обіцянки, є хороша робота його розуму, тому що він не приймає свої рішення і не дає обіцянок необачно, він завжди обдумає і зважить всі «за» і «проти», перед тим як сказати. Вони завжди приймають свої рішення, виходячи зі своїх здібностей.

- Лояльність.

 Вона важлива завжди  при спілкуванні з партнерами, тому що без неї не можна домогтися гарних показників.

 Лояльність також  важлива і при спілкуванні  з іншими людьми зі свого  кола. Тому як не можна лідеру  висміювати когось, говорити його  недоліки у відкриту, перед усіма.  Тому що в такий спосіб він  похитне репутацію висміює в очах його товаришів по службі. Але при цьому, вся його лояльність не означає його м'якотілості - лідер ніколи не прощає помилок, він може зробити зауваження в особистому порядку, тобто тет-а-тет, але це зауваження буде дорого коштувати провинився. Істинний лідер ніколи не зазіхає на успіх своїх конкурентів, тому як це - заздрість, а заздрість, як відомо, властива тільки слабохарактерною людям. Ще одна частина лояльності - почуття відповідальності за добробут своїх підлеглих. Лідер ніколи не залишить свого підлеглого в біді, бо знає ціну своєму фахівцеві. І він робить це не з користі, а просто з притаманних йому людських цінностей.

- Інтереси.

 Важко описати значення  слова «дружелюбність» у двох  словах. Навіть великі тлумачні  словники не можуть коротенько описати це слово. Але незважаючи на всю складність, це почуття характерно для лідера. Тому що він упевнений у собі людина, і не боїться нікого, тому він з усіма доброзичливий, навіть зі своїми конкурентами, яких природно багато.