Влияние сказки на психологическое развитие ребёнка

Сьогодні теж створюються  нові казкові сюжети, щоправда цей  процес вже не такий активний, як у минулих віках, але саме на них  формується світогляд наших діточок, особливо в етичному сенсі. Моральне виховання дітей дуже залежить від казки; з неї дорослі черпають свої духовні сили, також це той потенціал, який закладений ще в дитинстві. Особливо передав зміст та тонкощі виховного аспекту казкової традиції визначний український педагог К. Ушинський, який народні казки вважав найдавнішими і найяскравішими прикладами народної педагогіки: «і я не думаю, щоб хто-небудь був спроможний змагатися в цьому випадку з педагогічним генієм народу... Я рішуче ставлю народну казку недосяжно вище від усіх оповідань, написаних навмисне для дітей освіченою літературою».

Виховання – це тривалий процес розвитку почуттів і волі, духовного і фізичного  потенціалу особи, вміння з етичного погляду давати оцінку явищам життя, процес вироблення переконань і мотивів  поведінки, разом із цим формується характер. Християнське виховання – це Божа педагогіка, яка мусить бути безперервним процесом праці над формуванням душі і тіла особи. Основою християнської педагогіки є Святе Письмо. Читання Біблії в родині – це найкращий помічник у вихованні, проте добірні казки також можуть добре формувати та розвивати духовність дитини. Тому добір добрих матеріалів, домашнє читання чи слухання гарної літератури, особливо казок, для любих діточок має бути особливо критичним та шанобливим, чого передусім бажаю вам, дорогі батьки.

3. Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника

Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.

Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов'язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об'єктами, що дитина сприймає, а й тими, які уявляє.

Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом її виконання.

Зростає потреба дошкільника в  товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості.

Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки, завчасно переживати задоволення від її схвалення як "хорошої" або ж невдоволення від її оцінки як "поганої". Таке емоційне передбачення грає вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника (О.В. Запорожець).

Дошкільник починає відособлюватися  від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту. При  цьому поведінка дитини зорієнтована на до-рослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зразок для наслідування.

Вирішальну роль у засвоєнні  зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо.

Орієнтація поведінки дошкільника  на дорослого зумовлює розвиток її довільності, оскільки тепер постійно зіштовхуються як мінімум два бажання: зробити щось безпосередньо ("як хочеться") чи діяти відповідно до вимог дорослого ("за зразком"). З'являється новий тип поведінки, яку можна назвати особистісною.

Поступово розвивається певна ієрархія мотивів, їх супідрядність. Діяльність дитини тепер зумовлюється не окремими спонуканнями, а ієрархічною системою мотивів, у якій основні та стійкі набувають провідної ролі, підпорядковуючи ситуативні пробудження. Пов'язано це з вольовими зусиллями, потрібними для досягнення емоційно привабливої мети.

Що старші стають діти, то рідше у їх поведінці проявляються афективні дії, їм легше впоратися з виконанням необхідних для досягнення мети дій всупереч обставинам.

На розвиток вольових якостей позитивно впливає гра. Відособлюючись від дорослого, дошкільник вступає в активніші взаємини з однолітками, які реалізуються передусім у грі, де необхідно підкорятися певним правилам, обов'язковим для всіх, виконувати заздалегідь визначені дії.

Ігрова діяльність надає сенсу вольовому зусиллю, робить його ефективнішим. На розвиток волі у цьому віці позитивно впливає продуктив-на та трудова діяльність дитини.

Дошкільник робить перші кроки  у самопізнанні, розвитку самосвідомості. Об'єктами самопізнання є окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки, переживання та особистісні якості.

З розвитком довільності психічних  процесів стає можливим їх усвідомлення, що служить основою саморегуляції.

У спільній грі, виконуючи різноманітні завдання, діти порівнюють свої досягнення з досягненнями інших, оцінюють не лише наслідки своєї роботи, але й власні можливості, вчаться контролювати себе та ставити перед собою конкретні вимоги.

Самооцінка дитиною власних  учинків, умінь та інших якостей формується на основі оціночних суджень дорослих. З віком зростає об'єктивність дитячих самооцінок.

Характерною є схильність дитини до самоутвердження спочатку в очах дорослих, потім -- однолітків, а згодом -- і у власних очах.

 Психологічні  характеристики дітей дошкільного віку.

 
Ппоказники розумового розвитку дітей дошкільного віку. 
 
Сприйняття 
 
3 РОКИ. 
 
 Дитина може здійснити вибір картки відповідного кольору та відповідної форми за зразком.  
 
 Знає назви 3- 4 кольорів і 2 – 3 форм. 
 
 Враховує колір і форму у найпростіших конструкціях. 
 
 Може вибирати із 3 предметів різної величини “самий більший”            ( “самий маленький”). 
 
 Розуміє значення просторових уявлень. 
 
4 РОКИ. 
 
 Може вибирати із декількох одну картку на визначення кольору чи форми. 
 
 Може підбирати предмети чи будівельні деталі за відповідною формою. 
 
 Може порівнювати за величиною 5 – 7 предметів однакової форми. 
Використовує в мові слова - прийменикі.  
 
5 РОКІВ.  
 
 Розрізняє 2 – 3 відтінки будь – якого кольору. 
 
 Може порівнювати за величиною 7 – 10 предметів однакової форми. 
 
 Може називати різницю двох фігур різної форми. 
 
 Може розділити складну фігури на декілька більш простих. 
 
6– 7 РОКІВ. 
 
 Знає основні кольори і 2-3 відтінка кожного. 
 
 Розрізняє різновидності геометричних фігур.Може порівняти за величиною 10 і більше предметів. 
 
М И С Л Е Н Н Я. 
 
3 РОКИ. 
 
 За зразком, запропонованим дорослим, дитина може виконати невелику побудову із кубиків. 
 
4 РОКИ. 
 
 Може на запропоновану дорослим схему зібрати декілька конструкцій із кубиків ( 4-5 деталей ). 
 
5 РОКІВ. 
 
 На звичайному плані кімнати може показати стіл, за яким сидить. 
 
6 – 7 РОКІВ. 
 
 Використовує схему для орієнтування у відповідній просторовій ситуації. 
 
 Може побудувати послідовність предметів з наростанням чи спаданням не наочних властивостей ( наприклад, залежності від швидкості руху транспорта). 
 
 Може розподілити предмети за групами на основі виділення не наочних властивостей  ( одежа, взуття, посуд і т.д ) 
 
П А М ' Я Т Ь. 
 
3 РОКИ. 
 
 На прохання дорослого може запам”ятати не менше 2 – 3 слів. 
 
4 РОКИ. 
 
 На прохання дорослого дитина може запам”ятатим до 5 назв предметів. 
 
 Виконує не складні( 2- 3 послідовних дій ) дорученя дорослого. 
 
5 РОКІВ. 
 
 Може запам”ятати на прохання дророслого 7 – 8 назв предметів. 
 
6 – 7 РОКІВ. 
 
 Може переказати зміст невеликого оповідання чи казки. 
 
У В А Г А. 
 
3 РОКИ. 
 
 Може займатися , не відволікаючись, захоплюючою діяльністю протягом хоча б 5 хв. 
 
4 РОКИ. 
 
 Займається цікавою діяльністю протягом 15-20 хв. 
 
5 РОКІВ. 
 
 Може діяти у відповідності з заданим правилом: відбирати потрібні картинки, заштриховувати необхідні фігурки. 
 
6-7 РОКІВ. 
 
 Може займатися необхідною але цікавою для нього діяльністю протягом 10 хв. і більше. 
 
 Здійснює достатньо складну діяльність за правилами на словесному матеріалі і може діяти за двома правилами одночасно на наочному матеріалі. 
 
У Я В А. 
 
3 РОКИ. 
 
 В грі використовує предмети – замінники, причому один і той же предмет може бути використаний для заміни різних об”єктів ( паличка може бути ложкою, термометром, олівцем і т.д. 
 
4 РОКИ. 
 
 Може дати декілька відповідей на запитання : “На що схожа фігурка??”., доповнює не закінчену казку 2 – 3 реченями. 
 
5 РОКІВ. 
 
 Може домальовувати розпочате вихователем зображення, доповнивши його деталями. 
 
 Здібний, самостійно скласти не велику казку чи історію на задану тему. 
 
6 – 7 РОКІВ.

 
  Може використовувати незакінчену фігурку як деталь сюжетної композиції. 
 
 Складає казку чи історію на задану тему, порівняно оригінальнішу і доповнену деталями. 
 
- Психологічні особливості специфічно дитячих видів діяльності дітей раннього віку. 
 
 На різних вікових етапах виділяється та чи інша провідна діяльність, у якій виявляються головні потреби та інтереси дітей і формуються найбільш важливі дії, психічні процеси та якості. 
 
 На першому році життя розвиток дитини визначається її спілкуванням з дорослими. Немовля є соціальною істотою, його зв”язки з навколишнім від початку опосередковуються іншою людиною. Мати не тільки задовольняє органічні потреби дитини, годуючи, сповиваючи та виносячи на свіже повітря, а й забезпечує потребу у зовнішніх враженнях : коли носить на руках, відчутно розширюючи цим межі доступного простору, коли дає іграшки, говорить до неї, співає колискову і т.д. Зовнішні виливи, особливо зорові і слухові, викликають у немовляти позитивні емоційні реакції. Потребу у зовнішніх враженнях неможливо наситити. Чим більше вражень отримує немовля, тим краще виявля.ться цого реакція зосередження, тим відчутніші позитивні емоції, а отже, успішніше здійснюється психічний розвиток. З віком такі потреби переростають у пізнавальні. 
 
 Кожному маляті притаманна потреба рухатись. В перші роки життя вдосконалення рухів і дій тісно переплетене з інтелектуальним розвитком. Хто постійно рухається - повзає, ходить, бігає – той більше бачить, обстежує, знаходить, відкриває, пізнає. 
 
 Звичайно, для батьків небагато спокійніше, коли маля сидить поруч тихенько бавиться. Але чи не вбиваємо ми таким чином природні поростки розвитку? Реакція на нове дається дитині самою природою, і ми, дорослі, мусимо підхопити її. Тут бере початок розвиток допитливості, він відбувається не стихійно, а за наявністю певних умов. Дитину слід вчити вдивлятисся, бачити і помічати, дослухатися, слухати і чути, обстежувати, обмацувати, заглядати в усі закутки та ін. Зрозуміло, що мова йде не просто про свободу рухів і дій дитини, а про мудре керування пізнанням навколишнього світу. Дитина починає пізнавати лише діючи з ним. 
 
 Поряд з малюком має бути дорослий, який у емоційно виразній формі розкриє перед ним нові і нові грані оточуючого, допоможе розібратися в безлічі однакового і різного, помітити найпотрібніше , затримати на ньому увагу. Підхоплюючи вияви зацікавленості дитини тим чи іншим предметом чи явищем, легко тренувати зосередженість її уваги і водночас вчити спостеежливості, здатності дивуватись побаченому і відкривати нове для себе. 
 
 Під контролем дорослих рухова активність на першому році життя стає підгрунттям для наступного розвитку цілеспрямованих рухів та дій. Коли маля навчається тримати іграшки та предмети, виникає спілкування з дорослим щодо речей та дій з ними, поступово це переростає у спільну діяльність дитини з дорослим, які залучають маля до певних маніпуляцій з предметами. Діти переймають дії близьких людей, а згодом і їх мову та поведінку. Здатність до наслідування поступово ускладнюється. 
 
 Емоційне,ласкаве спілкування з дорослим створює для дитини необхідний емоційний комфорт. Якщо переважають негативні емоції, психічний розвиток пригнічується. 
 
 В наступний віковий період – на другому і третьому роках життя - провідною стає предметна діяльність, в процесі якої діти починають розуміти призначення і функції речей : для чого….., що можна цим робити….. Особливе значення для психічного розвитку малят мають дії для співвідношення предметів / наприклад, складення башточок, матрійок, кульок, розкладання у рядок або встановлення один на один кубиків / та орудійні дії, коли якийсь предмет застосовується задля іншого / наприклад, зачесатися гребінцем; їсти ложкою, дістати м”яч паличкою /.  
 
 Якщо дитина оволоділа нанизуванням кілець пірамідки, її можна навчити самостійно складати пірамідку правильно : 

 
- обстежити її складеною; 
 
- відмітити порядок кілець за розмірами; 
 
- розібрати і знову обстежити всі кільця; 
 
- відшукати найбільше ( спосіб накладання); 
 
- обстежити складену пірамідку, закріпити порядок кілець; 
 
- нагадування способу побудови пірамідки ( спосіб порівняння кілець). 

 
  Бажано, щоб невдовзі з”явилося нова збірна іграшка (інша пірамідка, яєчка, матрійки тощо). Знову дорослий повинен разом з дитиною обстежити іграшку, розбираючи її. Розглянути, порівнюючи окремі гостини, звернути увагу на відміну, обов”язково назвати словом і дію, і ознаку. Запропонувати дитині зібрати самій і уважно простежити за діями малюка : чи користується він правильним способом, чи хаотично перебирає деталі, поки натрапить на потрібну. 
 
 Якщо завдання виявилося дуже складним, починайте навчати знову. Наш обов”язок,щоб дитина засвоювала ефективні способи дій, а саме цей процес був радісним, хвилюючим і переможним. Дорослий має не лише заохочувати, а й спеціально створювати ситуації, щоб спонукати дії в умовах наявності перешкод: дістати, витягти, забити, відламати, насунути тощо. Це дуже корисно для інтелектуального розвитку малюка. 
 
 Наслідуючи дії дорослих,зокрема орудійні, діти засвоюють людські форми практичної діяльності. Практичні дії з предметами дозволяють їм розв”язувати нескладні завдання, то виникають у конкретній ситуації, робити перші узагальнення. Це і є основою мислення, яке у ранньому віці здійснюється в процесі вирішення предметного завдання і носить наочно – дійовий характер. Тому програмою передбачено спеціальна організація предметних дій дітей в групах раннього віку. 
 
 Дорослий має якомога більше часу розмовляти з малюком. Мова має бути чітка, повільна, виразна, щоб дитина бачила і чула. Так вона запам”ятовує. Слухаючи мову дорослих і намагаючись наслідувати їй, маля поступово засвоює правильну звуковимову, звукосполучення і слова. Тривалість цього процесу залежить від кількості проведеного часу з малюком, від повторень слів, речень,запитань і стверджень, надання щоразу нового мовного зразка, від повторень малюка. 
 
 Необхідно спеціально відводити хвилинки для ігрових вправ: тренування мовного слуху дитини, її артикуляції, звуковимови. Увесь процес спілкування дорослого з дитиною повинен бути мовно насиченим. Спершу мовна активність буде на боці дорослого. Дитина лише жестами, мімікою і діями виявлятиме своє розуміння, та з часом з її вуст прозвучить перші двоскладові, багатоскладові слова, словосполучення, просто речення. 
 
 Третій рік життя вважається одним з найголовніших в засвоєнні дитиною мови. Мало просто спілкуватися з дитиною у формі діалогу / запитання – відповідь /. Потрібні спеціальні мовні завдання з поступовим ускладненням : - Піди до Сергійка і скажи: “Сергійко, дай мені будь – ласка, олівець, я машину намалюю” і т.д. 
 
 Всіляко стимулюючи мовну активність дитини, дорослі мають терпляче і тактовно виправляти помилки, яких у цей період особливо багато. Дитина поспішає говорити, вигадує свої мовні звороти і конструкції. Наше завдання – допомогти оволодіти граматичною будовою рідної мови, а найперша умова успіху – наявність граматичного зразка в мовленні оточуючих. 
 
 Дитина зростає, розширюється її світогляд, якісно вищого рівня сягає мислення, приходить нові знання і вміння – все це іведе за собою і удосконалення мовлення. Краще навички мислення і мовлення здобуваються лише в спілкуванні з оточуючим. Ускладнюючись, спілкування спонукає до утворення нових мовних форм. Не потрібно поспішати з допомогою дитині у формі підказки ( доказати за дитину, додати потрібне слово). "Муки пошуку” для малюка дуже корисні. Нехай замислюється, добирає потрібне слово, кілька разів повторить про одне і те саме, доводить і переконує того, хто його слухає. В окремих випадках можна підказати допоміжне слово ( вигук, частка, сполучник, прислівник), допомогти побудувати красиве речення, додати зразок нових мовних форм. 
 
 Дальший розвиток потреби у спілкуванні сприяє оволодінню дитиною нормального розмовною мовою. Маля навчається відносити слова до означувальних ними предметів і дій, виконувати словесні вказівки. 
 
 На основі досягнень психічного розвитку і збагачених умінь у дитини наприкінці раннього віку з”Являється тенденція до самостійності, намагання діяти без допомоги дорослого ( “Я сам”). 
 
 Обмеження активності і створення насприятливих умов для втілення ініціативи маляти - сприяють для розвитку впертості, вередливості, негативізму. Прагнення до самостійності, інтерес до життя дорослих і намагання проникнути у їхній світ знаходить втілення в переході до ігрової діяльності. Отже, гра з”являється не з примусу, а виходить з безпосередніх інтересів і потреб дитини. 
 
 Ігрова діяльність –провідна в дошкільному дитинстві. Є найбільш доступною для дитини, яка відповідає її психічним і фізичним можливостям. В ігрових діях розвивається мова і мислення дитини, її почуття і сприйняття світу, збагачується емоційна сфера. 
 
 У дошкільному віці інтенсивно розви-вається провідні види діяльності - малювання, ліплення, конструювання, аплікація. На відміну від гри, вони спрямовані на матеріалізацію певного задуму, в них важливий момент виконання ( дитина обстежує, визначає за властивостями, виділяє окремі ознаки і т.д ). 
 
 З віком у дитини поступово збагачуватимуться форми, зміст і структура діяльності. 
 
 З”являється особливий вид – розумова діяльність, яка на перших порах втілена у практичні дії дитини, та пізнавальна діяльність - предметом її є інформація, яку несуть у собі об”єкт чи явище. Пізнавальна діяльність виникає і здійснюється на основі мислення, але вимагає у себе обов”язково увагу, волю, пам”ять та інші психічні процеси.( Г.С. Костюк, М.І. Лісіна, С.Л. Рубінштейн ). 
 
 Пізнавальна діяльність включає два специфічно пізнавальні процеси - сприймання і мислення. За допомогою сприймання пізнаються про зовнішні властивості предметів : розмір, колір, форма тощо. Мислення є засобом пізнання внутрішніх істотних властивостей предметів і явищ, роз”язання різного роду завдань( простих і складних). Тому ці різні процеси - сприймання і мислення - тісно пов”язані ( сенсорне пізнання )( зміст і завдання роботи з сенсорного виховання викладені у різних розділах програми ).  
 
  Третій рік - це переломний етап у житті дитини. У цей період відбуваються якісні зміни в психіці, які забезпечують поступове перетворення малюка на істоту активну, діяльну. 
 
 Інтенсивний темп фізичного розвитку, що був характерним для перших двох років життя, на третьому році дещо уповільнюється.У середньому за рік маса тіла зростає на 2 кг., а зріст збільшується на 7 –8 см. До трьох років вага дитини становить 14,8 – 15 кг, зріст 95 – 96 см., окружність грудної клітки – 52 см. 
 
 Зростають фізичні можливості, розширюються потреби, змінюються види і форми діяльності, розвивається вольова сфера,елементи свідомості та самосвідомості, відбуваються великі зміни у спілкуванні дитини з дорослими та однолітками. Висока чутливість до емоційного спілкування зберігається, але за умови спільних предметних або ігрових дій з дорослими. Дітям уже не достатньо однієї доброзичливої уваги – їм потрібно, щоб дорослий брав участь у їхніх діях. У тісній практичній взаємодії діти, наслідуючи дорослого, засвоюють предметні дії, чим досягають певного рівня розвитку навичок предметної діяльності. 
 
 Саме на цьому етапі в основному формується потреба дитини у спілкуванні з однолітками. Виникає специфічне новоутворення : якщо раніше одноліток сприймався як об”єкт навколишньої дійсності , то тепер дитина ставиться до нього як до рівного собі суб”єкта.  
 
 Третій рік життя характеризується протиріччям між прагненням дитини до самостійності,що швидко зростає,бажанням брати участь у діяльності дорослих та його реальними можливостями. Це протиріччя знаходить розв”язання у рольовій грі, що з”являється на цьому етапі. Досягнення дитини за цей період є вирішальним для подальшого індивідуального становлення особистості. 
 
 Новоутворення “кризи трьох років” сконцентровані навколо “я” дитини. Їх сутність полягає у психологічному відокремленні “я” від оточуючих дорослих, що супроводжується певним специфічними виявами – впертістю, негативізмом, протестом проти їхніх дій. Аналіз цих негативних явищ дав змогу з”ясувати їх причини – це невдоволеність взаєминами з дорослими, прагнення знайти свою власну позицію. 
 
 У період “кризи трьох років” у дітей виробляється певний комплекс поведінки. Вони прагнуть самостійно досягти позитивного результату своєї діяльності. В разі невдачі діти звертаються за допомогою дорослого, і саме йому демонструють свої успіхи, які без схвалення значно втрачають свою цінність. Негативне чи байдуже ставлення вихователя, батьків до результату діяльності викликає у дитини образу, смуток. Отже, цей період характеризується підвищеною вразливістю й чутливістю малюка до оцінок його досягнень з боку дорослого. Цей комплекс дитячої поведінки дістав назву “гордість за досягнення” ( М. І. Лісіна ). 
 
 Найважливіше новоутворення у період “кризи трьох років” це усвідомлення власного “я”. Нове ставлення до себе виникає внаслідок формування самооцінки дитини під впливом оцінки дорослими її досягнень. Тому кожний результат діяльності дитини; який не залишається поза увагою дорослого, стає для них ствердженням власного “я”. До кінця третього року сфера досягнень поєднується із сферою ставлення до себе, що сприяє поступовому вивільненню самооцінки від оцінки дорослих. Це породжує у дітей почуття самоповаги, від якого бере початок розвиток дитячої самосвідомості . 
 
 На третьому році досягає свого розквіту мовлення дитини. У малюка загострюється інтерес до мови оточуючих людей, особливо, коли вона спрямована на нього самого, швидко збільшується словник, який досягає до кінця року 1200 – 1500 слів. Основну частину активного словника складають іменники /до60 % /, дієслова /близько 27 %/ та прикметники / 10 – 12 %/ 
 
 Значно змінюється пасивне мовлення дитини : вона починає розуміти не лише зміст окремих слів та висловлювань, що безпосередньо стосуються якоїсь події, але й зміст невеликих за розміром розповідей, казок, віршиків про те, що знаходиться за межами сприймання. 
 
 Активне мовлення на третьому році життя вже нагадує мовлення дошкільника. Відбувається подальше оволодіння граматичною будовою мови. Діти вживають багатослівні речення, а в другому півріччі вже користуються складними підрядними реченнями, майбутнім часом дієслів, прикметниками, сполучниками, прийменниками. Починають помічати також у мові оточуючих неправильну вимову окремих слів; а іноді і відмінкових закінчень. Поступово мова стає основним засобом спілкування дитини з дорослим і однолітками. Необхідно, проте, пам”ятати, що активний словник збагачується за таких умов, у яких актуалізується потреба дитини висловлюватись. Слухання оповідань, казок збільшує пасивний словник дитини, дає пізнавальну інформацію.Потребу у мовному спілкуванні розвивають і увагу з боку дорослих до дитячих запитань, відповіді на них. Важливе значення для розвитку мовлення має також розуміння дитиною інструкцій, доручень, прохань дорослого. Вправляння під час виконання різнопланових завдань сприяє налагодженню ділових стосунків дорослого та дитини у процесі спілкування. Мовні надбання трирічок ведуть до прогресивних зрушень в усьому їхньому психічному розвитку. 
 
 На третьому році життя вдосконалюються сенсорні можливості дітей. Вони можуть добирати за зразком основні геометричні фігури з різного матеріалу, предмети чотирьох основних кольорів та називати ці кольори. Навчившись рухатися самостійно, дитина має змогу без допомоги дорослих ознайомлюватись з новими предметами. Інтенсивно розвиваються на цьому етапі зорова, тактильна і кіностетична чутливість, координуються рухи рук та очей. Завдяки цьому діти можуть всебічно обстежувати предмети, ознайомлюватися з їх властивостями ( колір, форма ). Швидко розвивається фонематичний і музичний слух. Дитина на третьому році життя може розрізняти різні шуми, голоси людей, звуки й тони музики.