Влияние сказки на психологическое развитие ребёнка

1. Розвиток здібності до цілісного  відображення зовнішності різних  казкових персонажей. Реалізація  цього етапу здійснюється засобом  детального аналізу з дітьми  особливостей зовнішнього вигляду героїв казки, своєрідності соціального оформлення їх зовнішності.

2. Опанування навичками адекватного  оцінювання особистісних та індивідуальних  особливостей казкових героїв  через навчання аналізу їх  дій, вчинків, особливостей поведінки та мовлення.

3. Формування за допомогою спілкування  з живими казковими персонажами,  уміння користуватися різноманітними  засобами пізнання іншого, а також  прояв активності та самостійності  в отриманні інформації про  соціальну взаємодію.

4. Формування засобом усвідомлення морального змісту вчинків персонажів якостей особистості, які сприяють встановленню взаєморозуміння в процесі спілкування, вибору ефективних стратегій взаємодії і здійсненню самоконтролю за поведінкою.

5. Вироблення соціально схвалених  форм поведінки через програвання образно-рольових казкових ситуацій.

Набутий «казковий» досвід повинен  бути закріплений в соціально-практичній діяльності дітей та інтегрований у  реальні життєві умови.

У межах казкотерапії використовують як готові казки, застосовуючи їхню метафоричну мову з психотерапевтичною метою, так і авторські казки, в яких психотерапевтичні метафори добираються і створюються індивідуально для кожної дитини у відповідності з її проблемами та цілями роботи. Казки можуть бути підібрані(або створені) у вигляді циклу історій, пов’язаних одними й тими ж героями, з якими відбуваються різні пригоди. Це зручно, так як дитина звикає до казкових героїв, легше порівнює себе з ними. Крім того, цикл історій може містити визначенні ритуальні моменти, які дозволяють успішніше керувати кожним сеансом.

Щоб отримати психотерапевтичний ефект, казка повинна активізувати дитину. Під час слухання казки діти часто  здійснюють різноманітні виразні дії, пов’язані з ходом розповіді, нерідко імітують дії героїв і  намагаються активно втручатися у хід казкових подій. За допомогою таких дій дитина як би уподібнює свої психічні стани станом героя і тим самим їх відображає.

Ці особливі дії моделювання  – уподібнення – називають  сприянням, за допомогою якого дитина здійснює входження в стан героя за допомогою наслідування. Текст казки при цьому не стільки об’єкт простого сприймання, скільки сценарій, який дитині треба розіграти. Отже, сприяння герою і виникаюче на його основі співчуття і є тим каналом, через який казка впливає на розвиток особистості дитини. При цьому виключно важливе значення має зміст тих дій, яким дитина співчуває. Основні елементи змісту – вчинки персонажів. Вчинок – не просто дія, а особливий акт у житті персонажа, коли він, опинившись у складній ситуації, здійснює вибір однієї з можливих альтернатив поведінки. Важливо підкреслити, що цей вибір здійснюється з урахуванням інтересів інших людей і орієнтацією на суспільні норми поведінки. Вчинки можуть бути моральними та аморальними і можуть перебігати як у формі дії, так і у стримані дії. Вибір із декількох альтернатив є результатом співвідношення суспільного змісту із власними короткочасними імпульсами героя. Спеціальне акцентування для дитини вчинків забезпечує побудова особливої активності дитини в процесі гри-драматизації, коли дитина розігрує можливі варіанти рішень та їх наслідки, і, зіставляючи їх, обирає найбільш оптимальне, зображує емоційно – експресивні рухи, відповідні почуттям, пригадує власні емоційні переживання. Спеціально організована гра-драматизація забезпечує повноцінне сприймання й усвідомлення вчинків, слів, думок, переживань. Гра-драматизація дає можливість дитині встати на позицію персонажа, перейнятися його емоціями і на даний момент як би забути про себе. Ігри-бесіди дозволяють вже на основі такого дієвого співчуття, як програвання ролі, відійти від неї, стати собою і, знаючи всі проблеми і радощі даного персонажа, поставитись до нього вже зі своєї позиції. Це частіше викликає у дитини співчуття позитивним персонажам й обурювання вчинками негативних. У процесі переживання за іншого, що здійснюється у грі-драматизації, відбувається формування моральної особистості.

Процесс казкотерапії не обмежується  грамотним підбором, створенням казок. Після читання та програвання  казки необхідне обміркування її сюжету. В процесі читання та програвання у дитини на несвідомому рівні формується «банк життєвих ситуацій», який представляє собою набір знань про оточуючий світ, людей, способи взаємодії між людьми, способи самореалізації. Цей банк знань знаходиться у пасивному стані. Життєві уроки та пошук паралелей із реальними явищами відбувається в той момент, коли дорослий обговорює з дитиною казкові історії. Саме тоді активується й розвивається банк знань про оточуючий світ.

Особливу увагу слід звернути на організацію процесу казко терапії. Психокорекційна робота у межах цього напрямку часто здійснюється з групою дітей, тому настає проблема відбору дітей у такі групи. Існує думка, що попередній відбір і діагностику проводити необов’язково, оскільки казки універсальні і підходять для всіх дітей. Однак досвід показує, що попередня діагностика та спеціальний підбір дітей в групу необхідні з ряду причин. По-перше, існує ряд дитячих проблем, для розв’язання яких групова робота малоефективна і навіть небажана. Тому з дітьми агресивними, ексцентричними, які переживають сильний стрес, кризи краще працювати індивідуально і лише потім, коли більша частина проблем розв’язана, можна включати їх в групу. Навпаки, для дітей сором’язливих, малоконтактних, пасивних, із заниженою самооцінкою, тривожних проведення групової роботи корисно. По-друге, проведення попередньої діагностики необхідно для оптимальної комплектації групи, де діти доповнювали б один одного, що забезпечує більш успішну ідентифікацію з альтернативним зразком поведінки. Крім того, попередня діагностика дозволяє з’ясувати коло проблем дітей і підібрати максимально ефективні казки.

Весь процес роботи з групою дітей  можна умовно поділити на три етапи. Перший етап займає 2-3 заняття і є  підготовчим, на якому ставиться  задача об’єднання дітей в групу, та прийняття ними правил. Для того, щоб правил дотримувалися, їх не повинно бути багато (не битися, не ображати). Казки на підготовчому етапі, як правило, мають не проблемний характер і не спрямовані відразу на розв’язання проблем у дітей. На даному етапі важливо, щоб діти почувалися комфортно, налагодили контакти, звикли до нової ситуації, засвоїли план проведення заняття. Коли діти звикли до ситуації та познайомилися, можна переходити до основного етапу роботи, мета якого – допомогти дитині у розв’язані складних для неї ситуацій, проблем, подолані небажаних рис характеру. На цьому етапі використовують казки, спрямовані на розв’язання проблем дітей. Заключний етап може містити програвання складних ситуацій та способів їх розв’язання, ігри – бесіди, обговорення казок, а також прослуховування казок з позитивним прогнозом на майбутнє.

Крім того, необхідно відзначити корисність проведення роботи з батьками, оскільки більша частина проблем  дітей має в своїй основі порушення  дитячо-батьківських стосунків, і без позитивних змін цих стосунків робота з дитиною буде недостатньо ефективною.

Аналізуючи вплив казки на особистісний розвиток дитини, необхідно відзначити, що казка сприяє формуванню таких  властивостей особистості, як соціальна  активність, автономність і соціальна компетентність. Соціальна активність передбачає оволодіння вмінням проявляти ініціативність у спілкуванні, організовувати увагу партнерів, стимулювати власну та чужу комунікативність, а також засвоєння способів управління процесом спілкування, емоційного відгуку на стан партнера. Автономність виражається у прагненні проявити власну думку, позицію. Соціальна компетентність проявляється в здібності дитини долати бар’єри у спілкуванні, відчувати партнера, знаходити адекватне тілесне вираження різних емоцій, почуттів, станів. Використання казко-терапії позитивно впливає на процес соціалізації дітей і інтеграції їх у суспільство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

 

Казки описують те, що у  визначений момент часу відбувається в психіці кожної людини. Вони вчать дитину дорослішати і переборювати страхи зовнішнього світу, відриватися від матері і входити в соціум. Страшно й небезпечно проходити цей шлях наодинці, а казки говорять про те, що всі ми проходимо той самий шлях, і з цієї безнадійної ситуації - дитина в дорослому світі - є цілком прийнятний вихід.

Казки персоніфікують внутрішній світ людини. У наш час люди часто  зациклюються на ідеї, що існує тільки зовнішній світ, "даний нам  у відчутті", а крім нього, немає  нічого, а якщо і є, то чи варто звертати на це увагу. А казки говорять дитині - подивися усередину себе, там теж є багато цікавого.

Життя кожної окремої  людини унікальне й неповторне, і  все-таки основні етапи розвитку проходять усі люди. Кожен після  періоду повної залежності від матері переживає процес відокремлення й самоствердження; кожний вирішує проблеми пробудження сексуальності і взаємин із протилежною статтю; кожний зіштовхується з проблемою середнього віку, коли основні досягнення вже є, і треба навчитися жити з тим, що є. А наприкінці життя всім так чи інакше доводиться зіштовхнутися з неминучістю швидкого переходу в інший світ. У новій, що часто лякає, ситуації людина намагається знайти найдоцільніше рішення. Через казки до нас на допомогу приходить світ колективних образів, нам підказуються рішення, вироблені людством за довгі роки свого існування. Треба тільки зрозуміти, що говорять нам казки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

1. Доценко Е.Л. Семантичний  простір психотехної казки. Журнал  практичного психолога, № 10-11, 1999.

2. Обухів Я.Л. Для  чого потрібні страшні казки.  Школа здоров'я, 1997, № 3.

3. Петрова Е.Ю. Проблема  використання сюжетів народної  чарівної казки в психокорекційній  і педагогічній роботі. Журнал  практичного психолога, № 10-11, 1999.

4. Франц фон М.-Л. Психологія казки. Тлумачення чарівних казок. Психологічний зміст мотиву спокути в чарівній казці. Спб., 1998.

5. Яничев П. І. Психологічні  функції чарівної казки. Журнал  практичного психолога, № 10-11, 1999.

6. ВАЧКОВ І., кандидат  психологічних наук, "Шкільний психолог", № 39, жовтень 2000 р.

7. Марія-Луїза фон Франц  "Психологія Казки". Тлумачення  чарівних казок. Наукова редакція  В.В. Зеленського. - Спб.: Б.С.К., 1998. Стор. 360, 174-203.

8. О. Ліанозова "Учительська  газета", стаття "КАЗКА"

9. Д. Соколов "Сказки и сказкотерапия"

10. Арановская-Дубовис, Д. М., & Заика, Е. В. (1995). Идеи А. В. Запорожца о развитии личности дошкольника. Вопросы психологии, 1995. № 5. С. 87-99.

11. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. – М., 1979.

12. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Сочинение сказок. Формы и методы работы со сказками. СПб., 2006.

13. Психокоррекционная и развивающая работа с детьми. /под. ред.. И. В. Дубровиной. – М., 1998.

14. Радина Н. К. Истории и сказки в психологической практике. СПб., 2006.

15. Тейлор К. Психологические тесты и упражнения для детей. – М., 2005.

16. Короткова Л. Д. Сказкотерапия для дошкольников младшего школьного возраста. –М., 2005.