Вплив дитячо – батьківські відносин на формуванні особистості дитини

Змістовними характеристиками малюнка є: зображення діяльності членів сім'ї, їх взаємне розташування по відношенню один до одного і до дитини, присутність або відсутність членів сім'ї і самої дитини, а також співвідношення людей і речей на малюнку.

1. Аналіз результатів малюнків здійснювався за наступними показниками:
2. Наявність занепокоєння у дітей про ставлення до них дорослих.
3. Емоційна напруга і дистанція.
4. Діскомфорт.
5. Наявність ворожості по відношенню до дорослих.

На підставі цих показників виявили рівні впливу сімейних відносин на дитину.

До високого рівня  дитячо-батьківських відносин відносимо  малюнки, де дитині комфортно в сім'ї, на малюнку присутні всі члени сім'ї, в центрі малюнка – сама дитина в оточенні батьків; зображує себе і батьків нарядними, ретельно промальовує кожну лінію, на обличчях дорослих і дитини - усмішка, простежується спокій у позах, рухах.

Середній рівень дитячо-батьківських відносин: відсутність будь-кого з членів сім'ї, наявність занепокоєння, дитина малює себе сумним, далеко від батьків, наявність ворожості по відношенню до дорослих через штрихування деталей, відсутність деяких частин тіла (рук, рота).

Низький рівень дитячо-батьківських відносин: наявність одного з батьків з предметом, загрозливим для дитини (ремінь), заляканий вираз обличчя дитини, відчуття емоційної напруги через використання в малюнку темних фарб.

Наявність ворожості  по відношенню до батьків простежується  через промальовування таких деталей, як розведені руки, розчепірені пальці,вискалений рот і т.д.

також нами була розроблена і використана анкета для батьків, метою якої було виявлення рівня знань і уявлень батьків про виховання дитини.

Методика проведення: Батькам було запропоновано відповісти на питання, які дозволили нам виявити рівень їх знань.

 

3.2 особливості використання методики  діагностики батьківського ставлення  А.Я. Варга, В.В. Століна

 

 

Методика діагностики  «Батьківського ставлення» (А.Я. Варга, В.В. Столін)  спрямована на виявлення батьківського відношення до дітей дошкільного віку.

Батьківське ставлення  розуміється як система різноманітних  почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в  спілкуванні з ним, особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її вчинків.

 

Опитувальник складається  з 5 шкал:

 

1. «Прийняття-відкидання».

 

2. «Кооперація».

 

3. «Симбіоз».

 

4. «Авторитарна гіперсоціалізація».

 

5. «Маленький невдаха».

 

Текст опитувальника  складається з 61 твердження, з якими батько може або погодитися (поставити «вірно» або «+»), або не погодитися (поставити «невірно» або «-»).

 

Ключі до опитувальника.

 

1. «Прийняття-відкидання»: 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, ​​20, 24, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 52, 53, 55, 56, 60.

 

2. «Кооперація»: 6, 9, 21, 25, 31, 34, 35, 36.

 

3. «Симбіоз»: 1, 5, 7, 28, 32, 41, 58.

 

4. «Авторитарна гіперсоціалізація»: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.

 

5. «Маленький невдаха»: 9, 11, 13, 17, 22, 28, 54, 61.

 

Порядок підрахунку тестових балів.

 

При підрахунку тестових балів за всіма шкалами враховується «правильно». Високий тестовий бал  за відповідними шкалами інтерпретується  як:

 

-Відкидання;

 

-Соціальна бажаність;

 

-Симбіоз;

 

-Гіперсоціалізація;

 

-Інфантилізація (інвалідизація).

 

3.3 Аналіз результатів експериментального  дослідження

 

В ході експериментального дослідження було обстежено 10 дітей  старшого дошкільного віку та їх сімей  за допомогою тесту Р. Бернса і  С. Коуфмана "Кінетичний малюнок  сім'ї" , анкети для батьків, а також методикою діагностики батьківського ставлення А.Я. Варга, В.В. Століна.

Аналіз малюнків показав, що з 10 сімей до високого рівня дитячо-батьківських відносин можна віднести тільки 3 родини (30%).

Софія Н.. поміщає себе в центр в оточенні тата і мами. Зображує себе і батьків веселими, щасливими, все лінії чітко промальовує, на малюнку багато квітів. Все це свідчить про благополуччя в дитячо-батьківських відносинах.

На малюнку Рити О.. зображена вся родина за вечерею. На обличчях  дорослих і дитини - посмішки, лінії чітко промальовані, в позах дорослих і дитини простежується спокій. За малюнком видно, що дівчинці в цій сім'ї комфортно і затишно.

До середнього рівня  дитячо-батьківських відносин можна  віднести 5 сімей(50%). Як приклад розглянемо малюнок Віталіка М.. Дитина намалювала всю сім'ю, всі члени сім'ї посміхаються, крім самого Віталіка (у нього взагалі відсутній рот). Руки у всіх розставлені в сторони. Все говорить про те, що дитині не дуже комфортно в цій сім'ї.

До низького рівня  дитячо-батьківських відносин ми віднесли 2 сімей (20%).Розглянемо як приклад малюнок Антона В.. Хлопчик зобразив тільки себе і тата,вони досить віддалені один від одного, що говорить про почуття знедоленості. Крім цього, тато займає досить агресивну позицію: руки розкинуті в сторони, пальці довгі, підкреслені. Мама на малюнку відсутня. Аналізуючи цей малюнок, можна зрозуміти, що дитина не задоволена своїм становищем у сім'ї та ставленням до нього батьків.

Результати тесту представленні  в діаграмі.

 

Умовні позначення:

  -Високий рівень  дитячо-батьківських відносин(3 дітей)

  -Середній рівень  дитячо-батьківських відносин(5 дітей)

  - Низький рівень  дитячо-батьківських відносин (2 дітей)

За результатами цього  тесту ми можемо судити, що далеко не у всіх сім'ях панує атмосфера позитивних дитячо-батьківських відносин. В основному вони носять змінний характер.

Обробка результатів  анкети для батьків показала, що з 10 батьків тільки 1 (13%) має достатньо  повні знання про виховання дітей.

7 осіб (67%) мають недостатньо знань про дитину, виділяють ту чи іншу сторону в її вихованні.

У 1 пари батьків (10%) часткові, уривчасті знання про дитину та її вихованні. А1 пара (10%) зовсім відмовилися  від відповідей, що говорить про  їх необізнаність з цього питання.

Результати представлені на діаграмі:

 

 

Таким чином, можна сказати, що більшість батьків не володіють  достатнім рівнем знань про особливості  віку своєї дитини, про форми, способи, методи виховання.

Методика діагностики  «Батьківського відношення до дітей» (А.Я. Варга, В.В. Століна) дала нам змогу віділити найбільш оптимальний рівень батьківського відношення.

На наш погляд, найбільш оптимальним є такий рівень батьківського відношення, як кооперація – це соціально бажаний образ батьківського поводження. Батьки високо оцінюють здібності своєї дитини, випробує почуття гордості за нього, заохочує ініціативу і самостійність, намагається бути з ним на рівних.

До нейтрального рівня можна віднести відносини по типу «симбіоз» і «маленький невдаха». Батьки бачать свою дитину молодше в порівнянні з реальним віком, прагнуть задовольнити її потреби, відгородити від труднощів і неприємностей життя, не надають їй самостійності.

До негативного рівня батьківського відношння ми віднесли такий тип батьківських відносин, як «відкидання» і «авторитарна гіперсоціалізація». Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосован. Жадає від неї беззастережності слухняності і дисципліни. По більшій частині випробує до дитини злість, роздратування, досаду.

При проведенні методики діагностики «Батьківського відношення до дітей» (А.Я. Варга, В.В. Століна) серед батьків ми одержали наступну картину батьківського відношення до дітей:

• «кооперація»- спостерігається в 1 родині( 10%)
• «симбіоз»- 4 родини(40%)
• «маленький невдаха» - 1 родина(10%)
• «авторитарна гіперсоціалізація» - 4 родини(40%)

Ці данні представленні на діаграмі:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За результатами цієї методики ми бачимо, що 40 % сімей (4сімей) використовують неефективні відносини з дитиною, що негативно впливає на формування особистості дитини.

Порівнюючі данні за ціею методикою та анкетою для батьків, яка дала нам змогу визначити рівень знань про виховання дітей, було виявленно, що родина в якій батьківські відношення мають тип «кооперації» має достатньо повні знання про виховання.

 В тіх родинах, які мають недостатньо знань про дитину за результатами методики А.Я. Варга і В.В. Століна, преобладають відносини типу «симбіоз» та «авторитарна гіперсоціалізація». Тип батьківських відносин «маленький невдаха» був визначин у родині, яка відмовилась відповідати на запитання анкети для батьків.

На наступному етапі  ми порівняли дані анкети для батьків  і результати тесту Р. Бернса і  С. Коуфмана "Кінетичний малюнок  сім'ї"., спрямованого на обстеження дітей,  виявлено , що порушення в  батьківських відносинах до дітей впливають на їхній емоційний стан, зокрема, на прояв тривожності.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження, підсумовуючи отримані результати, було виділено рівні  дитячо-батьківських стосунків у  сім'ї. Критеріями визначення рівнів дитячо-батьківських відносин  були наступні:

• дитячі відносини до батьків;
• Знання батьків про виховання дитини;
• Батьківські ставлення до дітей.

Високий рівень - характеризується достатнім обсягом знань і уявлень батьків про виховання дитини. Дитина в сім'ї відчуває себе комфортно і затишно. Батьки поважають свою дитину, схвалюють її інтереси і плани, намагаються в усьому допомогти йому, заохочують його ініціативу і самостійність.

Середній рівень - характеризується недостатнім обсягом знань і уявлень батьків про виховання дитини. Батьки порушують взаємини з дітьми, дитина відчуває себе самотнім, вони не надають йому самостійності.

Низький рівень - характеризується незнанням батьків про виховання дітей. Дитина не задоволений своїм сімейним станом, відчуває підвищену тривожність. Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованим,невдахою, відчувають по відношенню до дитини дратівливість і образу.

Результати проведеного  дослідження показали, що середній і низький рівні у розвитку дитячо-батьківських відносин мають родини, які використовують тип виховання « симбіоз» та «авторитарна гіперсоціалізація».

Тобто иходячи з цього  ми можемо сказати, що ці батьки мають  недостатню кількість знань щодо виховання дітей, вони постійно відчувають тривогу за дитину, вона здається їм маленькою і беззахисної («симбіоз»), або ж батьки жадають від дитини беззастережної слухняності і дисципліни. Вони намагаються в усьому нав’язати їй свою волю, за прояв свавілля дитину суворо карають (Авторитарна гіперсоціалізація»).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Аналіз літератури показує, що, незважаючи на розмаїтість понять, що описують батьківські відносини, практично у всіх підходах можна помітити, що батьківське відношення по своїй природі суперечливо. Є.О.Смірнова та М.В.Бикова виділяють два протилежних моменти в батьківських відносинах: безумовний (містить такі компоненти, як прийняття, любов, співпереживання і т.д.) та умовний (об’єктивна оцінка, контроль, спрямованість на виховання визначених якостей).

Таким чином, у нас  є всі підстави зробити висновок про те, що взаємини в сім’ї можуть носити різносторонній характер. На дитячо-батьківських відносинах позначається тип сім’ї, позиція, що займають дорослі, стилі відносин та роль, що вони відводять дитині в сім’ї. Під впливом типу батьківських відносин формується її особистість. Отже, ми можемо сказати, що наша гіпотеза підтвердилась: тип виховання дитини дошкільного віку впливає на рівень дитячо-батьківських відносин і тим самим на формування особистості дитини.

Дослідження А.Н.Леонтьєва, А.Р.Лурія, Д.Б.Ельконіна та інших показали, що психічний розвиток дитини визначається її емоційним контактом і особливостями співробітництва з батьками. Стиль відношення дорослих до дитини впливає не тільки на формування тенденції до певного стилю дитячої поведінки але й на психічне здоров'я дитини. Так, невпевненість дитини в позитивному відношенні до неї дорослого або, навпаки, впевненість саме в неактивній оцінці її як особистості, провокує пригнічену агресивність. Якщо дитина сприймає відношення дорослого до себе як негативне, то намагання дорослого викликати дитину на спілкування викликають у неї стан збентеження та занепокоєння. Тривалий дефіцит емоційно співзвучного спілкування навіть між одним з дорослих та дитиною породжує невпевненість останньої в позитивному відношенні до неї з боку дорослих взагалі, викликає почуття тривоги та відчуття емоційного неблагополуччя.