Візуальна психодіагностика емоційних проявів

 

Категорії для спостереження та аналізу  групового процесу взаємодії  учасників                                                                                                                                                                                                                                                  

   1.Розряджає обстановку                                                                                                                                                             

   2.Пропонує рішення

   3.Відповідає на запитання

   4. Інформує

   5.Пояснює

   6. Пропонує допомогу

 

    7 . Просить про допомогу

    8. Просить пояснень

    9.просить інформувати

   10. Просить відповіді на запитання

   11. просить запропонувати рішення

   12. Нагнітає обстановку

 

                                                                                                                                                    

                                                                                                                                                                                                                            

Рис. 1. Схема  категорій для аналізу ділового групової взаємодії людей за методом  стандартизованого спостереження  Р. Бейлса.

      Психолог, що користується цією схемою, фіксує в процесі спостереження кожна дія учасників групи (руху, висловлювання, реакції і т.п.) і відносить його до однієї з перерахованих на схемі категорій. Після закінчення спостереження розробляється кількість дій кожного типу для групи в цілому і для кожного його учасника окремо. На цій основі будуються індивідуальні для кожного учасника і загально групові профілі взаємодії, за характером яких робляться висновки про те, як працювала група і кожен з її учасників, хто і який конкретний внесок - позитивний чи негативний - вніс до підсумки роботи групи.

     Методи психодіагностики через процедуру опитування засновані на припущенні про те, що потрібні відомості про психологічні особливості людини, можна отримати, аналізуючи письмові чи усні відповіді на серію стандартних, спеціально підібраних питань.

      Є кілька різновидів цієї групи методів: анкета, опитувальник, інтерв'ю. Анкетою називається такий метод, при якому випробовуваний не тільки відповідає на ряд питань, але і повідомляє деякі соціально-демографічні дані про себе, наприклад свій вік, професію, рівень освіти, місце роботи, посаду, сімейний стан і т.п. Опитувальником називають метод, в якому випробуваному ставлять низку письмових питань. Такі питання зазвичай бувають двох типів: закриті і відкриті.

       Закритими називають питання, які передбачають стандартизований відповідь або серію таких відповідей, з числа яких випробуваний повинен вибрати той, який найбільше підходить йому і відповідає його думку. Приклади подібних відповідей на стандартні запитання: «так», «ні», «не знаю», «згоден», «не згоден», «важко сказати».

       Відкритими називають такі питання, які припускають відповідь, що дається у відносно вільній формі, що обирається довільно самим піддослідним. Відповіді на такі питання на відміну від закритих зазвичай піддаються якісному, а не кількісному аналізу.

        Питання психодіагностичного опитувальника, крім того, можуть бути прямими і непрямими. Прямими називаються такі питання, відповідаючи на які досліджуваний сам характеризує і безпосередньо оцінює присутність, відсутність або ступінь вираженості у себе того чи іншого психологічного якості. Непрямими іменуються питання, у відповідях на які не міститься прямих оцінок випробуваним вивчається властивості, але по яким проте побічно можна судити про рівень його психологічного розвитку.

        Одним з методів психодіагностики через аналіз результатів діяльності є контент-аналіз, при якому змістовному аналізу за заздалегідь визначеною схемою піддаються письмові тексти випробуваного, його твори, листи, продукти діяльності. Завдання контент-аналізу полягає в тому, щоб виявити і оцінити психологічні характеристики людини, які проявляються в тому, що він робить, зокрема, в продуктах його письмового творчості.

        Особливість експерименту як методу психодіагностики полягає в тому, що для оцінки будь-якого властивості випробуваного ставиться і проводиться спеціальний психодіагностичний експеримент. Процедура такого експерименту включає в себе створення деякої штучної ситуації, стимулюючої прояв досліджуваної якості у досліджуваного, а також стандартну методику фіксації та оцінки ступеня розвиненості даної якості. У результаті організації та проведення психодіагностичного експерименту дослідник отримує цікавлять його оцінки через спеціальним чином організоване спостереження за поводженням випробуваного в експериментальній ситуації.[15]

2.2 Спостереження - основний метод психодіагностики

         По тому, як людина входить у приміщення, як звертається з питаннями, як очікує прийому, можна судити про її комунікабельність, самовладання, рішучість , обережність та інші характеристики особистості. При цьому необхідно враховувати природність або награність, демонстративність поведінки. Цьому сприяє правильна організація спостереження.

        Спостереження відноситься до одного з основних емпіричних методів психологічного дослідження, Складається спостереження в навмисному і цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою відшукання сенсу цих явищ, що безпосередньо не дано [16]. Існують різні прийоми і методики спостереження за поведінковими реакціями людини, що дозволяють досвідченому спостерігачеві проникнути у внутрішній зміст тих чи інших зовнішніх проявів. При цьому мистецтво повного розуміння «безсловесних" повідомлень співрозмовника набувається в процесі навчання і постійних тренувань [17], Тому кожному керівнику, а тим більше співробітнику кадрової служби, рекомендується щодня приділяти не менше 10 хвилин пізнавальному "співу" жестів інших людей, для цього можна використовувати громадські та ділові зустрічі, а також телебачення.

       У візуальній психодіагностиці метод спостереження, який ще називають спланованим сприйняттям, використовують при вивченні особистостей працівників, характеру взаємин у виробничому колективі, його соціально-психологічного клімату та вирішенні інших завдань. Результати спостереження можуть бути представлені у вигляді щоденникових записів або за спеціально розробленою схемою, а також фіксуватися в особливому протоколі. А ще надійніше будуть дані, записані на відеомагнітофон, а потім колективно проаналізовані учасниками дослідження. Основна перевага методу спостереження полягає в тому, що він представляє дані про реальний, природну поведінку працівників, а не їх думку про це. [4] .

      Одним з перших інтерес до коду жестів проявив Ч. Дарвін. Його праця "Вираження емоцій у людини і тварин" (1872) не втратила значення і зараз. З тих пір вчені виявили більше мільйона сигналів людського тіла. Вважається , що в діалозі слова несуть повідомлення, а контакт встановлюється завдяки жестам. Жінкам не потрібно говорити чоловікові, що він їй подобається, достатньо лише погляду. Жести можна вгадати навіть з інтонацій голосу. У житті людина рідко замислюється над своєї жестикуляцією. Наприклад, скажіть співрозмовнику, що його руху спростовують сказане ним, і він зніяковіє.

      У розумінні мови жестів основна роль належить інтуїції. Кажуть, що жінка в цьому сенсі - поза конкуренцією. У неї велике поле для "тренувань" - діти. У перші два роки життя малюків, коли вони висловлюють свої бажання лише жестами, вона знаходить незвичайну спостережливість, звикає чуйно уловлювати і розуміти мову невербальних сигналів. Згідно з дослідженнями сліпих від народження, ,тобто тих, хто не має можливості вивчати жести через наслідування, встановлено, по жести діляться на вроджені, набуті і спадкові. Велика кількість жестів обумовлено вихованням, середовищем і особливостями звичаїв. Найбільш доступним засобом комунікації є мова жестів. Існують ключові вираження, наприклад посмішка, насуплені брови. Кивок головою майже скрізь означає "так" (навіть сліпонароджені супроводжують кивком ствердну відповідь, що доводить його вроджений характер). Поспостерігайте за дитиною, коли її годують: наситившись, малюк відвертається від соски або ложки.

      Є ще один універсальний жест - пожимання плечима - передає мовно сенс "не розумію" і складається з трьох частин: піднімають руки з розкритими долонями, потім плечі, а потім і брови.

     Але не завжди жести легко розгадати. Один і той же рух у різних країнах часом набуває особливого значення. У Франції гурток, утворений великим і вказівним пальцями, означає "нуль", в Японії - "гроші", в середземноморських країнах - синонім слова я гомосексуаліст ", а в США і всіх англосаксонських країнах - отрути".

      Жести не можна тлумачити у відриві від іншої інформації. Якщо хтось чухає потилицю, це може означати, що у нього свербить голова, але в той же час це може означати і сумніви, коливання, невпевненість, прагнення пригадати щось, збентеження власною брехнею. Що вибрати в такому випадку? Важливо одне: щоб вгадати істинний сенс жесту, потрібно розглядати його в контексті. У мови рухів тіла власна лінгвістика. Будь-який жест рівнозначний слову, а слово може мати кілька значень. Отже, жест, за винятком особливих випадків, не можна відокремлювати від загального поведінки.

    Ви хотіли б зрозуміти думки й почуття співрозмовника? Скористайтеся інтуїцією, вона дозволить вам проникнути у зміст жесту і співвіднести його зі словесним. Скажімо, перед вами сидить людина, вигляд якої свідчить про те, що його охоплюють сумніви: долоня - на обличчі, вказівний палець притиснутий до щоки і звернений до скроні, середній - на губах, великий - підпирає підборіддя. Голова опущена, ноги схрещені. Сенс пози негативний. Мені не подобається те, що ви говорите, я з вами не згодний ",запитайте, що він думає. Якщо він відповість; "Нічого хорошого", то це буде відповідати тому, що полягає в його жестах. Обидві мови доповнюють один одного, Але якщо він заявить: що,  ви говорите, просто чудово , - будьте обережні, ваш співрозмовник нещирий, так як жести спростовують слова, тобто розбіжність двох мов. Про такі суперечності писав 3. Фрейд. Пацієнт, якому судилося одруження, без зупинки повторював, як він щасливий, а сам щось знімав, то надягав подароване нареченою кільце. Фрейд не здивувався, коли шлюб щасливчика незабаром розпався ...

      Той, хто розбирається в мові жестів, завжди пов'язує їх зі словами. Йому відомо, що чим вище становище людини в соціальній ієрархії, тим багатше його словниковий запас. Чим він популярніший і сильніший, тим скупіший він в жестах. Навпаки, люди, найбільш низьких соціальних шарів, говорять менше, а жестикулюють більше. Чи можливі у них розбіжності? Іноді, вкрай рідко і за певних умов ..Ще яскравіше вміння використовувати жести проявляється у дикторів телебачення, адвокатів акторів. Кожен рух вивірено і відпрацьовано так, щоб надати розмові бажаний сенс і значимість. Це справжні професіонали. Природно,що  їх набагато важче викрити в обмані, ніж будь-кого іншого.[2, 432]

2.3 Застереження у використанні методів психодіагностики

     Сприймаючи зовнішній вигляд людини, його рухи, дії, вчинки  в справі та діяльності, ми отримуємо можливість проникнути в її внутрішній світ,  людський зміст, пізнати переконання, потреби, інтереси, почуття, характер, здібності особистості. Тому знання ,а тим більше отримані психологічні дані про ту чи іншу людину вимагають величезної обережності і тактовності у їх використанні. При тривалому ж занятті тим чи іншим видом професійної діяльності часто виникає тенденція відображати інших людей з певної точки зору, що може перетворитися на негативну професійну звичку. Ця особливість сприйняття людиною інших людей найбільш виразно проявляється у тих, у кого інша людина є головним об'єктом діяльності (керівники всіх рангів, працівники з кадрами, викладачі, працівники сфери обслуговування і т. д.). Завжди пам'ятаючи про це, слід виключати упередженість при сприйнятті і оцінці іншої людини, особливо у виробничій діяльності.

             До того ж бажання "розкласти людини по поличках", природне для людей аналітичної орієнтації, задовольняючи самолюбство такого працівника, створює у нього ілюзію влади над іншою людиною, веде до неадекватного самоствердження і формуванню професійно шкідливої маніпулятивної активності.

            Поширене використання візуальних тестів в якості "салонної розваги" (крім, зрозуміло, ігрових тестів) також таїть у собі небезпеку:

° по-перше, таке тестування може травмувати випробуваного  і налаштувати його проти подальших  контактів з психологами або працівниками з кадрів;

° по-друге, відкритий зворотній зв'язок за результатами тестування, будучи насильницьким розкриттям проблем випробуваного, може призвести до несподіваних зривів, посилення тривожності, декомпенсації і т. п.;

° по-третє, розповсюдження засобів інтерпретації візуальних тестів веде до зниження їх діагностичної ефективності, так як знання логічних значень вільно і мимоволі викликає спотворення у відповідях респондентів.

 

 

 

 

 

 

 

3 Розділ

3.2 Використання мімічних жестів для позначення емоційного стану людини

       Емоції, що позначаються звичайно в мові емоційними дієсловами, можуть виявлятися в акті комунікації також і в жестах, доступних зовнішньому спостереженню. Невербальні складові процесу комунікації включають: паралінгвістику, об’єктом якої є якості голосу; оптико-кінетичну систему, до складу якої входять жести, міміка, пантоміміка; та проксеміку. Використання цих складових, зокрема мімічних жестів, для позначення емоцій людини є предметом зростаючої уваги вчених-лінгвістів. Найбільший американський філософ і психолог У. Джеймс, висловив свій дуже оригінальний погляд на питання про емоційні прояви, описуючи відношення між почуттям і маніфестацією почуттів ніби навпаки. Він вважав, що внутрішній емоційний досвід людини є похідним від різних його зовнішніх дій, у тому числі від відкритих тілесних проявів фізіологічного порушення й експресивного тілесного поводження [18].

        П. Екман та У. Фрізен створили оригінальну систему кодування лицьових виразів, яку назвали FAST (Facial Affect Scoring Technique) [19]. Обличчя ніби розбивається на три області: (а) чоло-брови-очі; (б) ніс-щоки і (в) рот-підборіддя, і в результаті варіювання та комбінування відповідних елементів виходять комплексні лицьові вирази. Саме на основі системи FAST були розроблені і вперше застосовані на практиці методи розпізнавання емоцій за виразами обличчя, емоцій, що виникають від почуттєвого сприйняття людьми подій. На обличчі людини відбиваються багато її переживань, думок і ставлень до когось чи чогось.