Забруднення вод в Україні

6)  створення гідрологічних пам'яток  природи.

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1)  розорювання земель (крім підготовки  грунту для залуження і залісення) , а також садівництво та городництво;

2)  зберігання та застосування  пестицидів і добрив;

3)  влаштування літніх таборів  для худоби;

4)  будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних  та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5)  миття і обслуговування  транспортних засобів та техніки;

6)  влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких  і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів  фільтрації тощо.

З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими Радами народних депутатів на їх території за погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод [14].

Україна підписала Конвенцію про запобігання забруднення морського середовища з суден (1999), яка визначає Азовське море як «спеціальний регіон», що підлягає охороні.

У зв'язку із зростанням антропогенного навантаження на екосистему Чорного моря особливої актуальності набуває здійснення природоохоронних заходів. Більшість з них мають транскордонне поширення і тому їх охорона вимагає погоджених дій усіх причорноморських країн. З цією метою створена комп'ютерна версія Червоної книги Чорного моря (Black Sea Red Data Book, 1998). Перший досвід створення Червоної книги для моря, ініціаторами якої стали українські гідробіологи, уже отримав високу оцінку як в Україні, так і далеко за її межами.

Україна - незалежна Європейська держава, розташована безпосередньо у північно-західній частині Чорноморського басейну, активно співпрацює з багатьма державними і міжнародними організаціями в галузі охорони і оздоровлення Чорного моря. Основним міжнародним документом, який окреслює спільні заходи щодо запобігання забруднення морського середовища, є Конвенція про захист Чорного моря, яка підписана Україною в 1992 р. і ратифікована в 1994 р. [14].

Головною метою Конвенції є створення сприятливих умов для об'єднання дій країн Чорноморського басейну по збереженню довкілля Чорного моря та живих організмів, з урахуванням економічних, соціальних і медичних аспектів забруднення [15].

Реалізація зазначеної водно-екологічної політики повинна здійснюватися на  основі  розробки  та  поетапного  впровадження природоохоронних заходів,  визначених Державною  та  регіональними програмами екологічного оздоровлення водних басейнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Водні ресурси України формуються за рахунок припливу транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод.

Водозабезпечення в Україні здійснюється за допомогою 1160 водосховищ (загальним об'ємом майже 55 куб. кілометрів), понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів (загальною довжиною 1021 кілометр, пропускною здатністю 1000 куб. метрів за секунду), 10 великих водоводів, якими вода подається у маловодні райони.

Доступні для широкого використання водні ресурси формуються переважно в басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, а також малих річок Приазов'я та Причорномор'я.

Основними забруднювачами водних об'єктів є промисловість, сільське господарство та житлово-комунальне господарство.

Найбільше речовин – забрудників скидають області: Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька, Харківська.

Проти 1999 р. у 2000 р. скид речовин-забрудників у водні об'єкти зменшився на 252 тис т і становив 3025,4 тис. т. Найбільшу кількість цих речовин водокористувачі скидали у річки Дніпро — 778,62 тис. т (25%), Сіверський Донець - 475,14 (15%), Дністер 78,57 (5,8%), Чорне море - 37,54 (1,2%) та Азовське море – 127,5 тис. т (4,6%).

Інтегральна оцінка якості води свідчить, що водному середовищу більшості водних об'єктів України притаманні певні позитивні зрушення.  Лише для водойм Приазов'я у 2000 р. було характерним погіршення якості води.

Вміст важких металів у водному середовищі переважної більшості водних об'єктів продовжує зменшуватись. Скорочення промислового виробництва послабило антропогенний тиск на водні екосистеми. Найменший вміст важких металів спостерігався у воді водних об'єктів Криму, де промисловість малорозвинена.

Радіаційний стан поверхневих вод басейну Дніпра протягом 2000 року , проти минулого року, значно покращився. Вміст радіонуклідів у поверхневих водах  був значно нижчий від встановлених норм.

Об'єм скидання зворотних вод у море зменшився проти 1999 р. на 21%, а речовин-забрудників пересічно на 38%.

За основними показниками забруднення стан вод Чорного і Азовського морів залишався стабільним, за винятком газового режиму.

Загалом стан морського середовища за останні роки поступово поліпшується, що повернуло до фауни прибережних вод Чорного моря крабів, риб-голок, морського коника і луфаря.

Забруднення поверхневих вод значною мірою впливає на якість підземних вод. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод на Півдні України: в Одеській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій областях та Автономній Республіці Крим. Понаднормове забруднення пестицидами спостерігається у Вінницькій, Житомирській, Луганській та Миколаївській областях і Автономній Республіці Крим. Нітратне забруднення, що перевищує ГДК, відмічається практично на всій території України, за винятком її західних областей.

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Література

 

1. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник для вузів. – К.: Вища школа. – 2003. – 358 с.
2. Огняник М. Підземні води України. Деякі риси стратегії використання та охорони //Український світ. – 1994. - № 5-12. – С. 29
3. Гриб Й. Життя морів у річках //Краєзнавство. Географія. Туризм. -    1998. - березень (№ 11). - С. 6
4. Запольський А.К. Фізико-хімічні основи технології очищення стічних вод: Підручник. К.: Лібра. – 2000. – 580 с.
5. Багнюк В. Екологія на порозі трєтього тисячоліття //Вітчизна 2000. - № 1-2. - С. 135-141
6. Кузьменко М. И. Радиоэкологичекие проблемы водоемов Украины       //Гидробиол. журн. - 1998. - № 6. - С. 95-119.
7. Овсіюк О.П. Методики екологічної оцінки та нормування якості поверхневих вод України //Екологія довкілля і безпека     життєдіяльності. – 2003. - № 3. – С. 18-27
8. Жуков А.И., Монгайт И.Л., Родзиллер И.Д. Методы очистки производственных сточных вод. - М.: Химия. - 1996. – 345 с.
9. Національна доповідь “Про стан навколишнього природного середовища України за 2000 рік”
10. Хільчевський В. Басейн Дніпра //Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2003. - листопад № 42-43. - С. 4-9
11. Радиоактивное и химическое загрязнение Днепра и его водохранилищ после аварии на Чернобыльской АЭС / В. Д. Романенко, М. И. Кузьменко, Н. Ю. Евтушенко и др. - К.: Наук. Думка. - 1992.- 194 с.
12. Гвоздев Ю.А. Агония Черного моря //Экология и жизнь. – 2004. - № 4. – С. 53-55
13. Луцько В.С. Екологічна безпека водних ресурсів України в умовах глобалізації //Вода і водоочисні технології. – 2003. - № 4. – С. 25-33
14. Романенко В. Д. Стратегічні напрями водно-екологічної політики в Україні // Наук. зап. Терноп. держ. ун-ту ім. В. Гнатюка. Сер.: Біол., Спец. вип.: Гідроекологія. - 2001. -№ 3 (14). - С. 3—5.
15. Конвенція про захист Чорного моря, підписана Україною в 1992 р. і ратифікована в 1994 р.