Методи оцінки кредитного ризику фінансових установ державної фотми власності (ВАТ Ощадбанк)

 

3. Сутність та способи розрахунку ризиків

 

У зв’язку  зі специфікою банків особливе місце  в системі банківських ризиків посідає кредитний ризик, пов’язаний з кредитною діяльністю банків.

Кредитний ризик — імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту  та процентів за користування позикою  в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства.

Фактична  оцінка кредитного ризику у фінансовому  виразі визначається впливом кредитного ризику на фінансовий результат.

Ризик втрати основних сум кредитів Р_1кр, непокритих страховими резервами, визначається як різниця між розрахунковою сумою резервів (РСР) та фактичною сумою резервів (ФСР), виходячи зі структури класифікованих кредитів:

 

Р_1кр = РСР – ФСР (1.1)

 

Ризик втрати процентних доходів Р_2кр розраховується як сума прострочених нарахованих доходів.

Загальний абсолютний кредитний ризик:

 

Р₁ = Р_1кр + Р_2кр. (1.2)

 

Мета  управління кредитним ризиком полягає  в забезпеченні мінімального рівня  ризику при заданому рівні дохідності кредитного портфеля. Основними елементами управління кредитним ризиком є:

1) лімітування  та нормування обсягів кредитних  вкладень;

2) формування  ефективної цінової політики;

3) формування  страхових резервів по кредитних  ризиках.

Лімітування обсягів кредитних операцій обмежує  концентрацію кредитного портфеля в розрізі окремих позичальників, груп позичальників, бізнесів, галузей, секторів економіки і регіонів [8].

Ліміт у  розрізі окремого позичальника визначає максимальну суму та умови надання  кредиту. Розрахунок ліміту проводиться  на основі аналізу кредитоспроможності  позичальника (фінансових показників діяльності, бізнес-плану тощо). Розмір ліміту коригується залежно від поточного фінансового стану боржника і прогнозної оцінки його майбутнього фінансового стану. До основних лімітів та нормативів належать:

Максимальний  розмір ризику на одного позичальника (Н8):

 

(1.3)

 

де З_с — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих стосовно цього позичальника, К — капітал банку.

Нормативне  значення Н8 не повинно перевищувати 25%.

Норматив "великих" кредитних ризиків (Н9) установлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капіталу банку:

 

(1.4)

 

де С_к — сукупний розмір "великих" кредитів, наданих банком з урахуванням 100% позабалансових зобов’язань банку.

Максимальне значення нормативу Н9 не повинно  перевищувати 8-кратного розміру капіталу банку.

Норматив  максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10):

 

(1.5)

де Р_кI — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі іміжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера банку.

Максимальне значення Н10 не повинно перевищувати 5%.

Норматив  максимального сукупного розміру  кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11):

 

(1.6)

 

де Р_к — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі іміжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера банку.

Максимальне значення Н11 не повинно перевищувати 40%.

Норматив  максимального розміру наданих  міжбанківських позик (Н12):

 

(1.7)

 

де МБ_н — загальна сума наданих банком міжбанківських позик.

Максимальне значення нормативу Н12 не повинно  перевищувати 200%.

Норматив  максимального розміру отриманих  міжбанківських позик (Н13):

 

(1.8)

 

де МБ₀ — загальна сума отриманих банком міжбанківських позик,

ЦК —  сума залучених централізованих  коштів.

Максимальне значення нормативу Н13 не повинно  перевищувати 300%.

Кожний  банк, перш ніж здійснювати операції, пов’язані з валютним ризиком, повинен ознайомитися з усією складністю сфери управління ним та його аналізу та зрозуміти її. Особливе значення має створення відповідних систем оцінки валютного ризику.

Валютний  ризик — це ризик потенційних  збитків від зміни валютних курсів. Розрізняють операційний, трансляційний  та економічний валютні ризики. На жаль, в економічній літературі не існує загальновизнаних визначень  цих типів ризиків, особливо стосовно економічного валютного ризику.

Норматив  ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку визначається як відношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

 

Н = В_п / К · 100%, (1.9)

 

де Н — норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку;

В_п — загальна відкрита валютна позиція банку за балансовим та позабалансовими активами та зобов’язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті;

К — регулятивний капітал банку.

Валютному ризику притаманні певні особливості: він не існує для операцій, які  проводяться в національній валюті, рівень валютного ризику розраховується лише для строкових операцій, рівень валютного ризику розраховується як для активів, так і для зобов’язань банку, для активів валютний ризик коригується на кредитний, а для зобов’язань — на ризик ліквідності.

Формулу для розрахунку валютного ризику під час проведення окремої операції можна подати в такому вигляді:

 

R = (100 –  R₁) · (C + P / 360 · å(N_iC_I), (1.10)

 

де R —  валютний ризик;

R₁ — рівень кредитного ризику для активів та ризику ліквідності для пасивів;

P — процентна  ставка за операцією;

N_і — кількість днів в i-му періоді нарахування процентів;

C — відхилення  можливого курсу від існуючого  на дату закінчення операції;

C_I — відхилення ймовірного курсу від існуючого на дату перерахування процентів за операціями.

Процентний  ризик для банку виступає як особливий  об’єкт аналізу й управління, оскільки чистий процентний дохід банку (отже, і прибуток банку) залежить саме від  ефективності управління ризиком [3].

Для визначення загального розміру банківських  ризиків необхідно всі внутрішні ризики скоригувати на зовнішні:

 

, (1.11)

 

де Н  — ступінь допустимих загальних  ризиків банку;

Р_і — ризики банку за і-ми операціями, або зважені за ступенем ризику активи банку (і = 1, 2, …, n);

Е — ризики країни;

K — капітал  банку.

 

2. Оцінка стану управління ризиками в ВАТ "Ощадбанк"

 

2.1 Фінансово-економічна  характеристика банку

 

Становлення банку розпочалася після проголошення незалежності України. Після прийняття 20 березня 1991 року Закону України "Про  банки та банківську діяльність" Ощадний банк України набув спеціального статусу.

31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано  як самостійну банківську установу  в Національному банку України  – "Державний спеціалізований  комерційний ощадний банк України".

Постановою  Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. на виконання розпорядження  Президента України від 20 травня 1999 р. Державний спеціалізований комерційний  ощадний банк України перетворено  у відкрите акціонерне товариство "Державний  ощадний банк України" (скорочена  назва - Ощадбанк).

На сьогодні Ощадбанк - єдиний серед українських  банків, який має закріплену законом  державну гарантію збереження вкладів  громадян та їх видачі за першою вимогою. [16]

Маючи статус державного банку, ВАТ "Ощадбанк" прагне бути уособленням стабільності, впевненості та динамічного розвитку, національним надбанням держави та символом її респектабельності. Банк у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про господарські товариства", іншими законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України та Статутом банку [16, 18].

Розуміючи соціальну важливість присутності  саме державного банку в найвіддаленіших  куточках країни та його роль у реалізації державних програм, банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих  умов для обслуговування всіх верст  населення, забезпеченні соціальних та компенсаційних виплат громадянам, наданні  повного спектру банківських  та інших операцій. Зважаючи на соціальну спрямованість, банк націлений на збереження широкої присутності в усіх регіонах України. Оскільки банк — це установа, яка працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80%. Значення менше цієї величини означає більш високу фінансову стійкість банку, проте негативно характеризує його ділову активність. Для більш детальної характеристики банку проведемо наступні розрахунки. Спочатку проаналізуємо доходи банку, які наведені в табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1 Загальна оцінка структури і динаміки доходів

Напрямки  доходів	2010 рік		2012 рік		Відхилення
	Сума, тис.грн.	Питома  вага, %	Сума, тис. грн.	Питома  вага, %	Абсолютне	Відносне
Процентний  дохід	2591804	69,67	7680095	84,05	5088291	296,32
Комісійний  дохід	855801	23,00	1088714	11,91	232913	127,22
Торговельний дохід	196938	5,29	337702	3,70	140764	171,48
Інший дохід	75631	2,03	30992	0,34	-44639	40,98
Разом доходів	3720174	100	9137503	100	5417329	245,62
У тому числі:
процентні	2591804	69,67	7680095	84,05	5088291	296,32
непроцентні	1128370	30,33	1457408	15,95	329038	129,16

 

Дані  табл.2.1 свідчать про те, що загальні доходи банку на протязі досліджуваного періоду збільшилися на 5417329 тис. грн, або на 145,62%. Зростання відбулося за рахунок підвищення процентних доходів на 196,32% (5088291 тис. грн.), а за рахунок непроцентних— на 29,16% (329038тис. грн.). Загальне збільшення доходів супроводжувалося зростанням усіх його складових, за винятком інших доходів, частка яких зменшилася з 2,03% до 0,34%. Першу сходинку посідають процентні доходи, в основі яких є надходження плати за наданими кредитами, розміщеними депозитами та за цінними паперами, питома вага яких збільшилася з 69,67 до 84,05 %, що безумовно є позитивним. У звітному періоді зросли комісійні доходи на 232913тис. грн, але їх частка у структурі сукупного доходу звітного періоду зменшилася до 11,91%, тобто на 11,09 процентного пункту. Відбулося також збільшення доходу від торговельних операцій на 140764 тис. грн, або на 71,48%, що свідчить про активну діяльність ВАТ "Ощадбанку" на ринку валютних ресурсів та цінних паперів. Отже, не зважаючи на незначні негативні зміни, можна зробити висновок, що загальна оцінка доходів банку позитивна. Аналогічно загальному аналізу доходів банку здійснюється аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується. У звітності банків групування витрат за окремими напрямами збігається з розглянутим вище групуванням доходів. Розрахунки проведемо в табл. 2.2.

 

Таблиця 2.2 Структура і динаміка витрат

Напрямки  витрат	2010 рік		2012 рік		Відхилення
	Сума, тис.грн.	Питома  вага, %	Сума, тис. грн.	Питома  вага, %	Абсолютне	Відносне
Процентні витрати	1082036	33,08	3513402	41,85	2431366	324,70
Комісійні витрати	141226	4,32	184758	2,20	43532	130,82
Торговельні витрати	419343	12,82	2668020	31,78	2248677	в 6 раз
Інші  операційні та адміністративні витрати	1628415	49,78	2029728	24,18	401313	124,64
Разом витрат	3271020	100	8395908	100	5124888	256,68
У тому числі:
процентні	1082036	33,08	3513402	41,85	2431366	324,70
непроцентні	2188984	66,92	4882506	58,15	2693522	223,05